Функції еліти в суспільстві - раздел Философия, ПОЛІТОЛОГІЯ. КУРС ЛЕКЦІЙ міжнародні відносини Еліта Є Необхідним Елементом Соціальної Структури Будь-Якого Суспільства, Яка...
Еліта є необхідним елементом соціальної структури будь-якого суспільства, яка виконує специфічні і необхідні функції.
· Серед таких слід зазначити особливу роль еліти в суспільстві як референтної групи, зразка суспільної поведінки, морально- психологічного мобілізатора і провідника мас.
· Головна ж функція еліти полягає в управлінні суспільством, точніше, в управлінні функціонуванням суспільства. Це управління в залежності від стану суспільства та особливостей самої еліти може вестись різними способами і методами.
· Ще від Н.Макіавеллі йде поділ еліт на два типи:
· еліта "лисиць", яка править переважно в спокійні, мирні часи. Ця еліта діє помірковано, виважено, хитро, уміючи підтримувати в суспільстві рівновагу. Вона схильна до компромісів, узгодження інтересів різни груп, в тому числі і у власному середовищі.
· еліта "левів" діє в суспільстві в кризові, важкі часи. Своє головне завдання вона вбачає в наведенні порядку, боротьбі з ворогами, а не в досягненні компромісу. Для такої еліти більш характерні "силові" методи, рішучі, відкриті дії.
Оскільки кожне суспільство переживає різні часи, можна казати і про певну періодичність, циклічність, з якою міняються політичні еліти, коли на зміну "левам" приходять "лисиці" і навпаки.
Виходячи з ролі конкретної групи в той чи інший період розвитку суспільства, можна зробити ще один поділ – на правлячу еліту та контреліту.
Контреліта – це політична еліта, яка вже відсторонена від влади або ще тільки намагається її здобути. Це перш за все лідери опозиційних партій, певна частина інтелектуальної еліти, верхівки соціальних груп, які з певних причин втратили колишнє привілейоване становище.
Правляча еліта – це більш-менш стабільна група, яку об'єднують спільні інтереси, пов'язані з володінням важелями реальної влади, намагання зберегти монопольний доступ до них.
Пануюча еліта значно ширше й многочисленней, тому що містить у собі не тільки тих, хто безпосередньо й практично здійснює влада (уряд), але і тих, хто неї контролює й урівноважує (парламент, судові органи, а нерідко і керівництво найбільш відомих ЗМІ).
Кожна політична еліта – це досить велика і складна соціальна група, яка певним чином структурована, ієрархована. Тому має сенс і аналіз політичних еліт з точки зору їх власної організації. За цим критерієм розрізняють три типи еліт:
· фрагментовані або деконсолідовані політичні еліти, коли біля влади знаходяться роздроблені, неоднорідні групи, які не мають іншої спільної цілі, окрім утримання влади, не мають єдиних принципів діяльності. В такій еліті часто не існує чіткої внутрішньої структури /наприклад, поділу на фракції/, кожен сам за себе і ніхто нікому не довіряє, окрім найближчого оточення. Фрагментована еліта рідко працює на суспільство, його проблеми вона рівно настільки, наскільки це необхідно, щоб утриматись біля влади. У неї завжди існує проблема легітимності, адже питома вага переконаня і згоди у неї мінімальна. Діє така еліта найчастіше методами насильства, примусу.
· нормативно інтегровані або консолідовані елітиєдині щодо принципів та методів діяльності, У такої еліти є певна внутрішня структура; норми, на яких вона будується, є визнаними у суспільстві, мета діяльності еліти не обмежується збереженням доступу до влади. Така еліта зазвичай є легітимною, визнається масами, а тому її влада базується на законності, а основними методами діяльності виступають компроміс і переконання.
· ідеологічно інтегровані або надконсолідовані еліти виключають будь-який поділ всередині себе /коли створення фракції чи групи розцінюється як зрада чи злочин і є приводом для розправи/, єдина у визначенні основних системних цінностей, веде чіткий контроль за дотриманням їх власними членами. В суспільстві така еліта діє як одна людина і вся її діяльність спрямована на досягнення єдиної мети. Ідеологічно інтегрована еліта зазвичай дуже консервативна, рідко поповнюється, причому і шляхи її поповнення є зарані узгодженими і не підлягають перегляду. Такі еліти найбільш характерні для тоталітарних та авторитарних режимів і одним з яскравих прикладів може бути партійна верхівка колишнього СРСР. Для таких еліт найбільш відповідним буде означення "номенклатура", коли існує визначений перелік посад, які затверджуються і заміщуються лише за рішенням /чи погодженням/ вищого керівного, найчастіше - партійного, органу.
Оскільки в кожному суспільстві еліта є досить складним утворенням, дослідники вважають більш коректним говорити не про еліту, а про еліти, особливо, коли мова йде про сучасне суспільство.А політична еліта, як одна з них, включає в себе представників різних еліт - військової, технічної, наукової, культурної тощо. На сьогодні можна говорити не тільки про вертикальний шлях в еліту / тобто рух вгору - з неелітних груп в еліту/, а і про горизонтальний - як переміщення з однієї елітної групи в іншу. При цьому на певних етапах розвитку суспільства та чи інша "галузева" еліта може повністю контролювати політичне життя, становлячи фактично політичну еліту, або ж інтенсивно її поповнювати, додаючи їй легітимності та популярності, добиваючись консолідаціїї суспільства.
Підсумовуючи, можна сказати, що висока мобільність, поновлення і змішування елітних груп є характерною особливістю сучасного суспільства.
Згідно Р.Макридису еліти можуть розрізнятися між собою по наступних ознаках.
Ступінь однорідності. Чи дійсно еліта являє собою єдину групу із загальними характеристиками (як наприклад, рівень багатства, розвиненості організаційних навичок, утворення, статус та ін.) або ж це скоріше різнорідне утворення, що складається з різних груп з різними й часто конкуруючими навичками й ресурсами в суспільстві? Чи можна в цьому зв'язку вести мову про єдність і гомогенности еліти або про її різнорідність і диверсифицированности?
Ступінь монополізації влади. У якому ступені еліта зосередила у своїх руках влада приймати рішення й несе за них відповідальність? Чим більше ця відповідальність, тим значніше монополізація влади.
Самовідтворення. Усі еліти вживають зусилля для того, щоб закріпитися у влади, продовжувати впливати й передати отримані ними переваги у спадщину. Одним це вдається краще, іншим гірше. Питання полягає в тім, які ті інструменти, які використовуються элитами в різних політичних пристроях для їхнього самовідтворення.
Ступінь відкритості або закритості. Деякі еліти закриті для аутсайдерів, використовуючи для свого поповнення надзвичайно складну систему відбору. Мобільність, переміщення представників нееліти в еліту може залежати від віку, багатства, утворення, релігії й політичних зв'язків, статусу й родиний стану. Еліти нерідко вступають між собою в сімейні -сімейні-брачно-сімейні відносини, поєднують власність, створюючи аутсайдерам всі нові й нові перешкоди для проникнення в еліту. Закриті еліти часто мають значний досвід керування й, як правило, цінують стабільність набагато вище змін. Навпроти, відкриті еліти більше розташовані до керування в умовах швидких змін. Вони часто наважуються на інновації, навіть якщо їм явно бракує досвіду в реалізації поставлених цілей.
Канали рекрутирования. Техніка й канали рекрутирования елітами нових членів є додатковий показник їхньої відкритості або закритості. Чи поширюється рекрутирование тільки на вузькі сегменти суспільства або ж відкрито широким суспільним шарам? У якому ступені бар'єри для переходу в еліту переборні, наприклад, людьми, що не володіють багатством або знатністю сімейного походження?
Трансформація еліт. Ніякі, навіть самі закриті еліти, не можуть звільнитися від впливу змін і блокувати відновлення свого складу. Соціально-економічні зрушення й нові форми багатства неминуче формують нові групи, що представляють нові форми впливу, багатства й влади. Аристократія поступилася місцем вищим шарам буржуазії. У свою чергу із середнього класу виділилися нові групи впливу; менеджери, технічні й науковці. Питання в тім, як, яким шляхом, з якою часткою внутрішнього опору відбувається трансформація элит.
Обмеження діяльності. Чи існують і які обмеження, що накладаються режимом на діяльність правлячої еліти? Або ж ця діяльність не стримувана практично нічим? Будь-яка еліта, прагнучи до ефективності своїх дій, повинна усвідомлювати можливу реакцію суспільства на ці дії. У тому випадку, якщо ця реакція буде негативної, еліта зацікавлена в тім, щоб соціальне невдоволення було институциализированным, а не переростало в масове насильство, несанкціоновані страйки й повстання. Під институциализированными обмеженнями влади еліти мають через діяльність судів, виборів, законодавчих органів, засобів масової інформації й т.д. Наявність цих обмежень істотно міняє саме поводження правлячої еліти й суспільства в цілому.
Гарантії для керованих. Із часу середньовічної аристократії люди, зайняті сільськогосподарською працею, почувають себе значно більш незалежно й вільніше у своїй діяльності. Змінилося й положення робітників – сьогодні воно істотно відрізняється від минулих часів. Із часом керовані здобували більш міцні гарантії – соціальні, економічні, політичні – стабільності їхнього положення й здатності протистояти зростанню могутності еліт.
Ідеологія. Нарешті, елітні угруповання завжди з більшим або меншим успіхом прагнуть до вироблення й поширення ідей, які полегшили б їм підтримку й легітимізацію їхньої могутності. Саме еліти виробляють той комплекс ідей, яким суспільство керується у своїй повсякденній діяльності. Елітна ідеологія повинна бути щодо цілісної, здатної споювати, переборювати розрізнив і внутрішню різнорідність групи. Виявлення такої ідеології – перший крок в аналізі еліти й рє внутрішнього потенціалу.
Що стосується політичної еліти сучасної України та принципів її формування, слід зазначити, що ця еліта близька до деморатичної. Щодо принципів організації – вона скоріше фрагментована, хоча очевидною є тенденція до об"єднання, інтеграії навколо досить плідної і привабливої ідеї національного державотворення / що, однак, не виключає входження в еліту людей, які виступають, наприклад,за реставрацію СРСР/.
До принципів формування сучасної української еліти можна також віднести:
· досвід попередньої роботи, взаємні зобов"язання,які нерідко визначають рух в еліту /а не професійні якості/;
· особисту відданість як критерій відбору на управлінські посади;
· клановість та протекціонізм;
· регіональну роздробленість /коли окремо спвіснують, а інколи і протистоять столична, "дніпропетровська", кримська, львівська еліти тощо/;
· певна несамостійність, коли при прийнятті важливих рішень еліта орієнтується на досвід та оцінку Заходу чи то Росії.
Всі ці принципи випливають скоріше з відносної "молодості" української еліти, оскільки говоримо про десятилітній вік цієї еліти, і вона не може повністю відмовитись від приципів та методів діяльності попередніх еліт, тим більше, що навіть особистісний склад її змінився не повністю.
ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ... ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Функції еліти в суспільстві
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Сутність та основні підходи до визначення політики
Походження поняття «політика», як правило, повязують із назвою праці давньогрецького мислителя Аристотеля, в якій він розглядав основи організації та діяльності держави, політичної влади. «Людина з
Політика як мистецтво державного управління
Етимологічно поняття «політика» (греч, politika) походить від слова поліс (polis)[1], що буквально означаює «місто-держава» і справи полісні, суспільні, держа
Політика як публічний процес
Друга концепція політики є трохи більш широкою, оскільки виводить її за межі урядового керування в ту область, що називається «громадське життя», або «суспільна справа». Відповідно до цього
Політика як влада
Четверта концепція є одночасно і найбільш широкою, і найбільш радикальною. Політика тут не пов’язується з якої-небудь конкретною сферою, будь-то уряд, держава або «публічне» життя, – постулируется,
Властивості політики
Визначеність політики як особливої сфери людської життєдіяльності безпосередньо виражається в наявності відповідних специфічних рис і характеристик. У своїй сукупності вони дозволяють відрізнити по
Структура політології
Політичну науку характеризує багаторівневий характер знань, по-різному представлений у працях різних науковців і наукових шкіл (Рис. 1.5.).
Зв’язок політичної науки з іншими науками про політику
Політика, розглянута як органічна складова всієї сукупності соціальних, природних і космічних (символизирующих специфічну частину природних) явищ, вивчається політичною філософією.
Функції політичної науки
Функціонування політичної науки обумовлює виконання нею цілого ряду функцій, пов’язаних не тільки з пізнанням політики, але і з реальною практичною діяльністю у сфері публічної влади.
·
Методологічні засади політології
Важливу роль у політології грає система її основних понять, або категорій. Категоріями прийнято називати загальні, фундаментальні поняття, які відображають найбільш істотні закономірні зв’язки і ві
Парадигми політики
Для узагальненої характеристики специфічних підходів до аналізу і пояснення політики науковці пропонують використовувати поняття парадигми. Поняття парадигми було введено американським істориком на
Передумови виникнення політології
Політична наука як окрема галузь знання сформувалася на стику соціології, державознавства, юриспруденції, психології, антропології й інших наук ще в другій половині XIX ст., коли у розвинених країн
Основні етапи становлення та розвитку політичної науки
Різні науковці по-різному трактують історичні етапи становлення і розвитку політичної науки. Розглянемо деякі з них.
На думку Г. Алмонда, якщо б ми побудували графічну модель історії розви
Особливості розвитку політології в Україні
Найвідомишими представниками дореволюційного етапу становлення української політології були М.Костомаров, В.Антонович, М.Драгоманов, М.Грушевський. Характерною ознакою цього етапу було домінування
Поняття влади як соціального феномена
Оскільки влада є важливою характеристикою людського співтовариства, з якою ми зустрічаємося майже у всіх сферах життя людей, її розглядають як базову категорію політичної науки. На думку А.І. Солов
Функції політичної влади
Вони збігаються з функціями політики, найважливішим засобом здійснення якої є влада, а в кінцевому підсумку – з функціями різних політичних інститутів. Найважливішою функцією політичної влади, як і
Властивості політичної влади
Як відносно самостійне і якісно певне явище політична влада має цілий набір властивих їй рис і характеристик. Серед них можна виділити рядуніверсальних рис, що поєднують політичну
Функції політичної системи
Політична система суспільства підпорядкована вирішенню тих завдань, заради розв’язання яких вона створена і діє. Її функції не зводяться до простої суми функцій її компонентів. Кожна складова політ
Походження, сутність і основні ознаки держави
Однієї із центральних проблем політології є державна влада, оскільки чи не самі головні розділи політичної теорії так чи інакше пов’язані із «державним питанням». Проте фактично ніколи не було єдин
Функції і типологія держави
Функції держави не можна ототожнювати з функціями її окремих органів, які є частиною апарату держави і проявляються у компетенції, правах і обов’язках, закріплених за ними. Варто також зазначити, щ
Типологія держав
Типологія – поділ за певними критеріями держав на групи, що мають схожі загальні риси, які проявляються в особливостях їхнього. Сьогодні існує досить багато різноманітних типологій, які грунтуються
Форми правління та державного устрою
Багатовіковий досвід розвитку державності у різних народів світу лежить в основі традиційної класифікації держав залежно від форм правління і державного устрою. Форма правління виступає зовнішнім п
Структура держави. Класифікація органів державної влади
Структура сучасної держави відрізняється високим ступенем складності, різноманіттям органів і установ, підрозділяється на великі підсистеми. Так, одну його підсистему (частину) складають
·
Види органів держави
Органи держави класифікуються за різниими критеріями За способом виникнення вони підрозділяються на первинні й похідні. Первинні органи держави ніякими іншими органами не створюються. Вони а
Відповідно до принципу поділу влади розрізняють
Законодавчі органимають право видання законів – вищі представницькі органи – «парламенти» – утворюються шляхом вільних і загальних виборів. Вони виражають волю всього народу, і їхн
Правова, соціальна держава: визначення, суть, основні ознаки
Поняття «правова держава» стало вживаться у XІX століття, поняття «соціальна держава» – у XX столітті, хоча витоки обох слід шукати в давнині. Вже відомі мислителі античності (Платон, Аристотель та
Ознаки соціальної правової держави
1. Зв’язок державної влади з правом і його панування у всіх сферах суспільного життя: свобода може бути досягнута лише у тому разі, якщо державна влада обмежується (переборюється) правом, ст
Форми існування політичного процесу
Більшість політологів розрізняють такі форми існування політичного процесу:
· формування органів політичної системи, інакше цей процес називається інституалізацією;
· фу
Основні властивості політичного процесу
Всі форми існування політичного процесу відображають постійну взаємодію різних соціальних груп і громадян, що використовують різноманітні канали й інститути політичної влади для задоволення своїх с
Етапи політичного процесу
З погляду динаміки політичний процес складається з ряду стадій, що послідовно здійснюються (але завжди залишаються внутрішньо пов’язаними один з одним) і циклічно повторюються.
Розрізняють
Типологія політичних процесів
Взаємозв’язок політичних процесів народжує складне сполучення дій, спрямованих на забезпечення стабільності, сталості, непорушності в політичному житті і її зміни, динаміки, творчості. Саме тому мо
Політична поведінка та її типи
Для позначення дій пересічних громадян у сфері політики застосовується поняття «політична поведінка». Це одна з базових політологічних категорій, яка характеризує взаємодію суб’єктів з політичною р
Політична соціалізація, її механізми й етапи
Термін «соціалізація» в науковий обіг запровадили наприкінці XIX ст. американський соціолог Ф. Гіддінс та французький соціопсихолог Г. Тард. Його смисл визначався як «процес розвитку соціальної при
Основні ознаки політичного режиму
А. Циганков виділяє наступні відмітні ознаки політичного режиму.
По-перше, режим недостатньо зв’язувати лише з формою правління. Режим близький до політичної системи, розкриває її динам
А. Циганков
До структурних елементів політичного режиму включають:
· ·політичні структури державної влади, їх реальний статус і роль у суспільстві;
· ·методи
Моделі взаємодії режиму й опозиції
В умовах гегемонії формується нелояльна модель взаємодії уряду й опозиції. Режим забороняє будь-яку опозицію й робить все можливе для її повного зникнення. Причому, можливості вини
Слабкості й вади демократії
Тлумачення демократії і ставлення до неї здавна було й донині залишається важливим критерієм, за допомогою якого роблять висновки про зміст і скерованість того чи іншого суспільного руху або політи
Типологія партій і партійних систем
Свого часу М.Вебер в історії становлення партії вирізняв три етапи: аристократичне угрупування, політичний клуб, масова партія. Але такий шлях пройшли тільки ангілйські партії лібе
Переваги і недоліки різних партійної систем
З одного боку, багатопартійна система відображає широкий політичний спектр суспільства, демонструє реальні відносини змагальності, але з іншого – для неї притаманні суттєві мінуси:
Політичні партії і партійна система в Україні
Появі сучасних українських політичних партій передувала поява політичних клубів, спілок, товариств та рухів. Так, у період з 1987 по 1989 р. в Україні утворилося понад 125 громадсько-політичних клу
Виборчі системи: їх ознаки та різновиди
Виборча система у вузькому розумінні цього терміну – це спосіб розподілу місць в органі державної влади між кандидатами залежно від результатів голосування виборців.
Види і форми громадських об’єднань
У будь-якій демократичній державі існує розповсюджена система громадських організацій, які мають значний вплив на всі сторони суспільного життя. Саме громадські організації є ініціаторами та чинник
Тенденції розвитку профспілкового руху в Україні
1. Профспілковий рух охоплює всі регіони країни, всі галузі економіки, всі форми власності та господарювання. З п’яти всеукраїнських профоб’єднань три охоплюють усі регіони України; в усіх регіонах
Суб’єкти політичного процесу. Типи політичних суб’єктів
Суб'єктами політичного процесу є окремі особи і соціальні групи. Особа виступає як учасник політичного процесу, представник якоїсь групи або як громадянин, наділений політико-право
Передумови участі особистості в політичному процесі
Активне включення особистості в політичний процес вимагає певних передумов. Їх можна поділити на три групи:
· матеріальні,
· соціально-культурні і
· політико-правові.
Лідерство та його специфіка у політичному аспекти
Проблема лідерства привертає увагу широкого кола дослідників – істориків, політологів, психологів, соціологів і економістів. «Лідерство, – відзначав відомий французький політолог Ж.Блондель, – так
Типи лідерства
Складна соціально-політична й психологічна природа лідерства обумовлює можливість класифікації цього феномена по різних підставах.
Основою для типології політичного лідерства частіш за все
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Гаджиев К.С. Политология: Учебник для высших учебных заведений. – М.: Логос, 2001. – 488 с.
2. Гринин Л. Е. Политические процессы в османском Египте XVI–XVIII вв. и теория развитого гос
Політологія. Конспект лекцій
Комп’ютерна верстка Б.Тихомиров
Технічний редактор Б.Тихомиров
Коректор О.І. Якимчук
Підп. до друку 23.06.2006р. Формат 60
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов