Пристосування психологічних функцій до трудової діяльності забезпечує високий рівень працездатності і відповідну якість праці. Зовнішнім вираженням пристосування організму до роботи є зміна психофізіологічних показників працездатності, які встановлюються на певний проміжок часу. Працездатність аналогічна за поняттям до продуктивності праці. Продуктивність праці, у вузькому значенні цього терміна, це кількість продукції, яка виготовляється людиною за одиницю часу. Продуктивність праці визначається багатьма обставинами, серед яких велике значення мають рівні розвитку в науці і техніці, суспільний устрій, ефективність засобів виробництва, характер і досконалість організації праці. Якщо на фоні постійних історичних, суспільних, природних, технічних і організаційних факторів, які визначають продуктивність праці, якість виготовленої людиною за день чи за годину продукції змінюється, то цю зміну можна пов’язати із зміною працездатності людини. Психофізіологія праці вивчає зміни, викликані процесами, які проходять в середині організму, і які впливають на рівень працездатності людини.
Кількісна характеристика працездатності людини в певний момент може бути знайдена різними шляхами в залежності від роботи, яка виконується. При виконанні фізичної роботи працездатність можна характеризувати максимальною потужністю механічної роботи людини. Працездатність при керуванні складною технікою за допомогою пультів може бути охарактеризована максимальною кількістю інформації, яка отримана за одиницю часу робітником і переробляється ним у вказівки і дії, які точно відповідають виробничим завданням.
Рівень працездатності буває різним у різних людей в різні періоди протягом робочого дня. Виконуючи будь-яку роботу, одна людина швидше набуває досвід, навички в своїй роботі, ніж інша. Чим частіше повторюються ці дії та прийоми, тим, як правило, раціональнішими вони стають. Людський організм ніби пристосовується до певної роботи і його працездатність стає стійкою. Навички і стійку працездатність людина може поступово втратити, якщо вони не підкріплюються постійною роботою, вправами.
Психофізіологічний аналіз сутності працездатності людини і визначення шляхів її підвищення тісно пов’язані із вивченням виробничої вправи і виробничої втоми. Вправа – процес підвищення працездатності при повторенні діяльності. З явищем вправи стикаються при спостереженні за роботою кваліфікованого і ненавченого робітника. В діях кваліфікованого робітника відмічаються точність і швидкість рухів, їх узгодженість. Всі ці особливості характеризують високу працездатність кваліфікованого робітника і забезпечують досягнення високого рівня продуктивності праці. Спостереження роботи робітника-початківця дає можливість відмітити інші особливості трудової діяльності: наявність нецілеспрямованих рухів, напружень м’язів, швидку втомлюваність і, як наслідок, зниження продуктивності праці. На протязі певного часу, коли робітник продовжує роботу і накопичує виробничий досвід, відбувається підвищення працездатності.
Динаміку працездатності можна представити наступним чином. На початку зміни у кожної людини наступає період входження в роботу. Це процес пристосування організму до праці. Чим швидше людина входить в роботу, тим міцніші і точніші стають її прийоми і рухи. Всі системи людського організму “налаштовуються” на звичний виробничий режим. Період входження в роботу у людей різних професій має неоднакову тривалість.
Після першого періоду настає період стійкої працездатності, коли людина трудиться з високою працездатністю. Тривалість цього періоду на різних роботах коливається від 2 до 3 годин. Потім працездатність падає. Це пов'язано з втомою робітника. В другій половині робочої зміни всі перелічені періоди повторюються, але період входження в роботу стає коротшим, а період втоми, як правило, наступає дещо швидше, ніж в першій половині робочої зміни. Ці періоди – це час відносно низької продуктивності праці. Щоб збільшити час стійкості працездатності за рахунок скорочення періодів з низькою продуктивністю, необхідно вдосконалити режим праці і відпочинку робітників.
Процес втоми – це тимчасова втрата працездатності внаслідок інтенсивної чи тривалої роботи. Основні ознаки втоми: зниження активності пізнавальних процесів (сприйняття, пам’ять, функції мислення), зниження продуктивності праці на фоні незмінних технічних та організаційних умов та зміни психофізіологічних функцій (зменшення збудженості нервової системи, сили і витривалості м’язів, збільшення частоти серцевих скорочень і дихальних рухів) по відношенню до встановленого в процесі роботі рівня. В залежності від особливостей конкретного виду праці показники різних фізіологічних функцій при втомі міняються не однаково.