Життя кожної людини підпорядкована певному ритму, який проявляється в праці, пізнанні і спілкуванні. Вивчення цього ритму і його психологічних аспектів має велике значення для вирішення питань підвищення продуктивності праці і збереження здоров’я людини. В зв’язку з науково-технічним прогресом суттєво міняються умови життя людини: виникають нові види діяльності, міняються їх сфери і межі, збагачуються форми соціального життя. Ці зміни так чи інакше торкаються і організації діяльності людини в часі.
Все це ставить перед наукою ряд проблем, які потребують вивчення ритмів які застосовуються до завдань формування пізнавальних процесів, емоційно-вольової сфери в процесі трудової діяльності. Для психологічних досліджень найбільш актуальним є наступні проблеми: психологічні та психофізіологічні основи ритмів; вивчення ритмів як системи відображення об’єктивної реальності; вікові періодичні зміни психологічних особливостей в процесі розвитку особистості, а також з'ясування особливостей прояву психологічних та біологічних ритмів в діяльності людини.
Психологічні ритми були детально описані Н. Я. Перна. Він виділяв в житті людини “зворотні пункти”, тобто, певні роки, в яких відбуваються “психологічні переломи” 6-7, 12-13, 18-19, 25-26, 31-32, 37-38 років і т.д., пов’язані з утворенням нових життєвих ритмів. Н. Я. Перна рахував, що ці роки, або як він їх називав, вузлові точки, характеризуються “підсиленням трудового життя”, “проявом самосвідомості” і творчої активності.
Різні ритми утворюють цілісну, тісно пов’язану, єдину періодичну систему добових, тижневих, місячних, річних та багаторічних ритмів. Для ритмічної системи характерним є не лише наявність зв’язків і відношень між елементами, які її утворюють (фазовістю, повторюваністю, періодичністю), але і неперервна єдність із зовнішнім середовищем, узгодженість ритмів один з одним. Важливим питанням є системне вивчення впливу біологічних та фізіологічних ритмів організму (особливо нервової системи та мозку) на динаміку психічних процесів та станів. Слід відмітити, що поняття біологічні ритми і психологічні ритми слід розрізняти: ці два класи мають свої специфічні особливості. Біологічні ритми притаманні всім живим організмам – від одноклітинних до людини.
Як відомо, в динаміці психічних процесів відмічають окремі коливання, виявлені, наприклад, в дослідженнях зорової та слухової уваги. Вони залежать від зовнішніх (особливо від об’єкту уваги), так і від внутрішніх (установки суб’єкта, його ставлення, характеру дій, що виконуються) умов. Ці залежності знаходять певне вираження у “малюнку” коливань довільної та мимовільної уваги.
Певні коливання виявляються також в процесах сприйняття та відчуття. Як відомо, найбільш точне диференціювання проміжків часу забезпечують слухові та кінестезичні відчуття. І. М. Сеченов рахував їх “мірником маленьких проміжків часу”, а слухову пам’ять – пам’яттю часу. Якщо у відчуттях відображаються лише окремі властивості чи якості ритму, то у сприйнятті ритмічні процеси, особливості і стани відображаються в різноманітті їх сторін і властивостей. У сприйнятті ритму людини велику роль відіграє не лише наявний склад об’єктів сприйняття, але і особливості самої людини – її індивідуальний досвід, стани, особливості пам'яті, мислення і т.д. Важливою проблемою сприйняття ритму на цьому рівні є характер суб’єктивного відображення об’єктивної реальності.
Відмічені також добові ритми в мнемічних процесах.
Ритмічні процеси на більш високому психологічному рівні (мислення, уява) відображають складну організацію, пов’язану не лише з чуттєвим пізнанням, але і з мовою, діяльністю людини. Потрібно, правда, відмітити, що у фазному характері психологічних процесів і тимчасових коливань їх характеристики не завжди можна виявити; їх ритми є дуже складними.
Ритми в психічній діяльності людини мають специфічну форму – квазіперіодичність, яка в самому широкому розумінні пов’язана з тимчасовими структурами процесів переробки семантичної інформації і організацією діяльності.
В міру оволодіння діяльністю відбуваються певні зміни і в тимчасовій організації нейрофізіологічних процесів. Зокрема, дослідження ритмічної діяльності показало, що успішне слідкування можливе при умові адекватності психічного відображення і регуляції керованих рухів. Аналіз електроенцефалограм (ЕЕГ) періодичності лобової, центральної і потиличної ділянок мозку показав, що в корі великих півкуль у людини-оператора, яка здійснювала слідкування при різних частотах сигналу, проходять складні перебудови як ритмічної діяльності окремих ділянок, так і їх взаємозв’язків. Виявлені комплексним методом приховані періодичності в цих ділянках можна умовно поділити за їх частотним співвідношенням на три групи. До першої групи входять специфічні періодичності, які не мають еквівалентних за частотою періодичностей в центральній, потиличній та інших ділянках мозку, тобто, вона характеризує роботу лише конкретної ділянки (лобової, центральної чи потиличної). Другу – міжцентральну групу – утворюють рівні за частотою періодичності, які містяться одночасно в двох ділянках мозку (наприклад, лобової і центральної, центральної і потиличної). І нарешті, до третьої групи відносяться періодичності з однаковими частотами у всіх ділянках, які умовно можна назвати загальномозковими. Розподіл ЕЕГ-періодичностей за вказаними групами наочно характеризує перебудову організації ритмічної активності мозку в процесі слідкування і при зриві слідкування. В той же час ці дані ще раз підтверджують, що в цілому ритм мозку є специфічним і носить як періодичний, так і квазіперіодичний характер, тобто, такий, що не співпадає за своїми характеристиками зі всіма ділянками мозку (лобової, центральної, потиличної), хоча в середині загального ритму може мати місце різнорівнева ритмічна організація.
Знання закономірностей функціонування ритмічної діяльності допомагає людині знайти найкращі режими роботи і відпочинку, бадьорості і сну в різних умовах діяльності. Великий практичний інтерес являє вивчення явищ втоми та перевтоми, які виснажують людський організм і пов'язані з порушенням ритмічної діяльності.
Сприйняття ритму зазвичай супроводжується руховим акомпанементом. Ще І. М. Сеченов вказував на велике значення ритму рухів для оптимальної роботи людини. Чисельні експериментальні дані свідчать про те, що правильне чергування праці та відпочинку, цілеспрямований розподіл робочих операцій, позитивне перенесення трудових навичок. функціональна музика сприяють збереженню оптимальної працездатності протягом робочого дня, тижня, року. Так, складні професійні навички і висока працездатність людини залежать від багатьох факторів, які пов’язані з протіканням ритмічних процесів: добових та інших ритмів, чергування роботи та відпочинку, і т.д. Для збереження складних професійних навичок і високої працездатності людини необхідно постійно підтримувати ритмічні характеристики діяльності, які лежать в основі “ритмічної організації” простих і складних навичок і стійкості працездатності.
Найважливіше значення ритмічна діяльність людини має в умовах потоково-конвеєрної організації виробництва. З психологічної точки зору прийняття ритму включає не лише правильну повторюваність робочих дій, яка при роботі на конвеєрі забезпечується завданням певного такту руху конвеєра, а й відповідний правильний розподіл в часі складних психофізіологічних процесів. Низкою досліджень було виявлено, що коливання ритмічності (зміна циклів) при роботі на конвеєрі в заданому темпі є відображенням зсувів функціонального стану організму.
Важливою психологічною проблемою є узгодженість ритмів діяльності в групі і колективі. Взаємовідносини в колективі, які є показником стану його соціально-психологічного клімату, формуються під дією широкого комплексу таких факторів, як сприйняття членів колективу один одним, а також взаємовплив. В дослідженнях, які присвячені вивченню особливостей сприйняття людини людиною, підкреслюється надзвичайне значення сприйняття тимчасових особливостей мовлення (швидкість розмови, довжини фраз і т.д.), ритмічної зміни станів та ін. Все це має суттєве значення для вироблення загального ритму діяльності групи і колективу в цілому.
При керуванні колективом слід також враховувати індивідуальні особливості сприйняття людиною різних ритмів. Люди відрізняються за характером коливань психічних процесів, властивостей і станів. Індивідуальні особливості сприйняття часу, характеру переживань, особливості темпераменту та ін. визначають психологічний склад людини, його індивідуальний стан діяльності. Тому комплекс заходів, спрямований на розвиток трудової активності, повинен передбачати виховання у людини індивідуального ритму діяльності, для вироблення якого велике значення мають спеціальні умови організації праці (підбір індивідуального ритму роботи, послідовність в діяльності, правильне чергування проміжків праці і відпочинку), відмічені ще Н. Є. Введенським.
Для кращого звикання людини до нового режиму праці і відпочинку, до нового ритму діяльності, для пониження втоми і відновлення працездатності необхідно використовувати ряд рекомендацій, спрямованих на настроювання психофізіологічних ритмів на новий ритм діяльності. Важливим елементом режиму праці і відпочинку є система фізичних вправ, спрямована на попередження деяких психофізіологічних порушень і підвищення загального життєвого тонусу і активності людини. Фізичні вправи сприяють відновленню системи звичних ритмів людини, ритмічній перебудові, наприклад, з нав’язаного виробничого ритму на звичний оптимальний ритм діяльності людини.