Кожен віковий період характеризується своїми специфічними особливостями. Як пише А. Г. Хрипкова, перехід від одного вікового періоду до наступного означає переломний етап індивідуального розвитку, або критичний період. Тривалість окремих вікових періодів в значній мірі піддається змінам, які пов’язані з процесами розвитку, навчання і виховання.
Динаміка психофізіологічного, фізіологічного і психологічного розвитку людини неоднорідна. Вікові періоди відрізняються різними темпами і швидкостями розвитку психічних функцій (пам’яті, уваги, мислення), висуненням різних ідей діяльності, особливостями емоційно-вольової сфери.
З віком спостерігаються зміни в порогах сенсорної чуттєвості. Найбільший підйом чуттєвості відмічається до 20-22 років. З віком міняється і час реакції. Її динаміка характеризується наступними особливостями: від 5 до 10 років час реакції значно скорочується (від 500 мс до 230-250 мс). У віці від 10 до 20-23 років проходить подальше скорочення часу реакції (приблизно до 200 мс) з наступною стабілізацією (приблизно до 60 років). Після 60-річного віку відмічається ріст часу реакції приблизно з 200 до 280 мс (80 років). З віком відбуваються зміни в руховій активності людини, особливо його м’язового апарату, зростає активність і самостійність в діяльності, стає сильнішою воля. У віці від 6-7 і 9-11 років, а для ряду м’язів і до 13-14 років, має місце найбільш значний, у порівнянні з іншими віковими періодами, ріст показника відносної сили. Це, в свою чергу, пояснюється швидкими темпами розвитку нервової регуляції, довільної м’язової діяльності, а також зміною біохімічного складу і гістологічної структури м’язів. Значення вдосконалення нервової регуляції і будови м’язів для росту їх сили підтверджується тим, що у віковий період від 4-5 до 20-30 років вага м’язової маси збільшується в 7,5-8,5 разів, а сила різних груп м’язів – в 9-14 разів.