Навички і процес їх формування.

Існує два види усвідомлення людиною виконуваної нею діяльності. В першому створюється технічна сторона діяльності, коли людина вперше приступає до її виконання і звертає при цьому увагу на всі елементи цієї діяльності. В другому виді усвідомлення людиною своєї діяльності, уже якоюсь мірою засвоєної, усвідомлюється головним чином її мета, яка досягається окремими діями, головна увага спрямовується на результати цих часткових дій, які виконуються вже без спеціально спрямованої на них уваги, несвідомо. При цьому з’являється можливість краще поєднувати окремі елементи діяльності і виконувати їх точніше та швидше завдяки навичкам.

Навичкою називають дії, доведені до відповідного ступеня досконалості, які виконуються спритно, швидко, економно, з найвищим результатом і в той же час з найменшим напруженням уваги, тобто як би автоматично.

Навичка як якість особистості – її здатність в процесі цілеспрямованої діяльності виконувати складові її окремі дії автоматизовано, без спеціально спрямованої на них уваги, але під контролем свідомості. Разом з тим ці дії сформовані в процесі їх вправи і що ввійшли в структуру складніших дій, можуть ставати операцією.

Результати вправ у формуванні навичок можуть бути виражені графічно у вигляді кривої, яка називається кривою вправи (див. схему 1.7.1). При побудові цієї кривої по осі абсцис відкладаються порядкові номери вправ (дні), а по осі ординат – продуктивність дій при кожній вправі. Кривим вправ будь-яких навичок притаманний ряд закономірностей.

Перша особливість розвитку нової навички полягає в крутому підйомі кривої на початку навчання, надалі ж цей підйом сповільнюється, а іноді стає на тривалий період незначним. Але, вишукуючи нові способи вирішення завдання, людина може розвивати свою навичку практично безмежно: скільки б навичка не здавалась “завершеною”, вона може бути розвинута далі.

Друга особливість ходу розвитку навички – це тимчасові затримки у збільшенні її продуктивності. На кривій вправи ця затримка проявляється у вигляді плато. Воно виражає моменти внутрішньої перебудови навички, перехід до виконання її більш досконалими прийомами.

Третя особливість ходу розвитку навички – це нерівномірність, поява періодів тимчасового погіршення її продуктивності. Тимчасові зниження – загальне правило розвитку всіх навичок. Вони можуть викликатися багатьма причинами, які впливають на етапи формування навички, які наведені на схемі (мал. 1.7.1.).

Навички людини в своєму формуванні і здійсненні завжди підконтрольні свідомості, і в цьому їх відмінність від завжди шкідливих автоматизмів, при яких втрачається контроль свідомості. Автоматизація навички, навпаки, корисна. Вона не усуває контролю свідомості ні за метою, яка досягається, ні за результатом виконання навичок.

 

Навички можуть бути розумовими (мислення і пам’ять – обрахунки, вирішення задач, читання схем тощо), сенсорні (навички сприйняття: зорові, слухові, тактильні, нюхові, смакові), рухові (психомоторні) і вольові.

Процес формування будь-якої навички володіє деякими загальними рисами. Перша з них – об’єднання ряду елементарних рухів (чи інших елементів дії, наприклад розумових актів) в єдине ціле. В основі об’єднання елементів дії в цілісне утворення лежить закон формування тимчасових нервових зв’язків, відкритий І. П. Павловим. Особлива форма прояву цієї риси навички – поєднання в часі деяких різних дій (наприклад, маніпулювання органами керування і одночасно ведення спостережень). Друга риса – поступове усунення зайвих рухів (чи елементів дії) і зменшення напруженості. Третя риса – перенесення уваги з процесу праці на результат. На початку вправи увага спрямована на власні дії, пізніше вона спрямовується на результат праці. Четверта риса – формування ритму виконуваних дій. Завдяки ритмічності людина, яка володіє навичкою, може довго працювати не втомлюючись. П’ята риса базується в набутті широких можливостей довільно міняти темп роботи.

Процес формування трудової навички включає наступні основні етапи: попередній етап, на якому людина отримує знання про склад дій, знаряддя і умови праці; аналітичний етап – етап оволодіння окремими елементами дій; синтетичний етап, на якому елементи об’єднуються в єдине ціле; етап закріплення і автоматизації дій. Тут створюється можливість переключення уваги з процесу на результат праці і довільної регуляції темпу роботи.

Кожна навичка проходить ряд етапів в процесі її формування. Цей процес називається автоматизацією навички. Етапи формування рухової навички можуть бути подані у вигляді схеми (див. мал. 1.7.2.). Схема формування трудових навичок в процесі навчання наведено на мал. 1.7.3. Сенсорні навички при перервах менш стійкі, ніж рухові. Крім того, в першу чергу затухають більш молоді і тому менш міцні навички, а також більш складні за своєю психологічною структурою. Причинами, які викликають деавтоматизацію, крім перерв, можуть бути також вимушене прискорення темпу роботи, втома, емоційне збудження і напруженість.

 

Етапи	Особливості виконання дій	Нейродинамічні механізми
І – початок усвідомлення навички	Чітке розуміння мети, але неясне розуміння способів її досягнення. Грубі помилки при спробах виконання дії.	Початок формування зв’язків з джерелом оптимального збудження в другій сигнальній системі.
ІІ – свідоме, але невміле виконання.	Чітке розуміння того, як треба виконувати дії, але неточне, нестійке виконання її, не дивлячись на інтенсивну концентрацію мимовільної уваги; багато зайвих рухів; відсутність позитивного перенесення цієї навички.	Добре сформовані зв’язки в другій сигнальній системі і початок формування їх в першій сигнальній системі. Джерело оптимального збудження все ще знаходиться у другій сигнальній системі.
ІІІ – автоматизація навички	Все більш і більш якісне виконання дії при часом послабленій мимовільній увазі і поява можливості її розподілу; усунення зайвих рухів; поява позитивного перенесення навички	Формування зв’язків в першій сигнальній системі; поступовий перехід джерела оптимального збудження в першу сигнальну систему.
ІУ – високоавтоматизована навичка.	Точне, економічне, стійке виконання дії, яка стала засобом виконання іншої, більш складної дії.	Оптимальне джерело збудження пов’язане з виконанням іншої дії, а ця дія виконується загальмованими, але міцно утвореними зв’язками.
V (необов’яз-ковий) – деавтоматизація.	Погіршення виконання дії. Відродження старих помилок.	Послаблення зв’язків за рахунок згасаючого гальмування, загального зниження тонусу кори чи негативної індукції.
VІ – вторинна автоматизація.		Відновлення особливостей четвертого етапу.

Мал. 1.7.2. Етапи формування рухових навичок (за К.К.Платоновим)

 

Закономірності формування і затухання рухових навичок, навичок спостереження, сприйняття, мислення, вирішення задач і самоконтролю дуже різноманітні. Але є один загальний закон формування будь-яких навичок, суть якого полягає в тому, що дії автоматизуються тільки тоді, коли в процесі їх виконання увагу спрямовано на їх мету, досягнення якої ці автоматизуючі дії забезпечують.

Навички, які розвиваються, завжди взаємодіють з уже наявними. Полегшення чи ускладнення в засвоєнні нової навички в результаті її взаємодії з уже раніше сформованими називається перенесенням навичок (позитивним чи негативним). При цьому в одних випадках старі навички сприяють оволодінню новими (позитивне перенесення навичок), в інших гальмують їх утворення (інтерференція навичок). Проблема перенесення навичок є однією з центральних в педагогічній психології. Врахування взаємодії навичок особливо важливе тоді, коли людина, яка оволоділа однією системою трудових навичок, починає оволодівати іншою. В результаті ряду позитивних переносів отримується гнучка навичка.

 

Мал. 1.7.3. Схема формування трудової навички (за С.О.Косіловим)

 

Велике значення для трудового навчання людини має правильне і успішне перенесення засвоєних дій і навичок на вирішення нових трудових завдань. Основу правильного і успішного перенесення дій на нові об’єкти, умови і завдання складають отримані людиною нові знання.

Навичка тим і відрізняється від автоматизму, що на початку подібних вправ ця дія виконувалась усвідомлено при спрямованій на неї увазі і лише в наступному в основній вправі дії, які автоматизуються, повинні виконуватись при спрямованій увазі не на них, а на їх мету. При цьому в міру вдосконалення навичок мету дій, що автоматизуються, необхідно поступово віддаляти від них і таким чином формувати все більш і більш складний комплекс навичок виконання будь-якої роботи, вдосконалюючи тим самим складні вміння.

У трудовому навчанні застосовується операційно-предметна система формування трудових навичок і вмінь. Вивчення елементів дій поєднується з виконанням реальних дій, які дають результат праці. Іншими словами, навчання поєднується з реальною трудовою діяльністю. В цій системі передбачаються наступні педагогічні заходи впливу: словесна інструкція, показ правильних дій, перевірка результатів.