Методи і прийоми виховання учнів у процесі трудового навчання.
Методи і прийоми виховання учнів у процесі трудового навчання. - раздел Философия, ТЕОРІЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ Трудове Навчання Створює Об’Єктивні Умови Для Трудового Виховання. Щоб Краще ...
Трудове навчання створює об’єктивні умови для трудового виховання. Щоб краще використати ці умови, треба проводити певну роботу з використанням відповідних методів і прийомів.
Поняття «метод» (грец. metodos — шлях дослідження, пізнання) означає спосіб теоретичного і практичного освоєння дійсності, а їх сукупність позначається поняттям «методологія». Виховання як специфічний вид діяльності та наукова галузь охоплює відповідну сукупність методів.
Методи виховання — шляхи і способи діяльності вихователів і вихованців з метою досягнення виховних цілей. Метод виховання поділяють на окремі елементи — прийоми виховання, які використовують для підвищення виховної ефективності методів. Прийом виховання — складова частина методу, що визначає шляхи реалізації вимог методів виховання.
Аналіз досвіду роботи вчителів дає змогу визначити основні заходи, які впливають на ефективність трудового виховання. Це планування і нормування праці, відзначення результату праці (за допомогою оцінок), застосування різних форм організації праці учнів.
Методи і прийоми виховання є своєрідними інструментами в діяльності вчителя. Їх дієвість залежить від використання виховних засобів. Дієвість методів виховання залежить і від того, наскільки у виховному процесі задіяна праця молодої людини над собою.
Основним критерієм оцінювання виховного методу є відповідність його виховним цілям і завданням. У педагогічній науці існує кілька класифікацій виховних методів. Найчастіше при цьому беруть за основу систему виховних впливів, за допомогою яких відбувається формування особистості.
Однією з найпоширеніших є класифікація методів російського вченого-педагога Віталія Сластьоніна, згідно з якою розрізняють такі групи методів:
1. Методи формування свідомості особистості: бесіди, лекції, методи дискусії, переконання, навіювання, приклад.
2. Методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки: педагогічна вимога, громадська думка, довір'я, привчання, тренування, створення виховних ситуацій, прогнозування.
3. Методи стимулювання діяльності і поведінки: гра, змагання, заохочення, покарання.
4. Методи самовиховання: самопізнання, самооцінювання, саморегуляція.
Використання їх забезпечує формування в учнів практичних умінь і навичок самовиховання як найвищої форми виховання і подальшого самовдосконалення. Вони враховують демократичні засади виховання, необхідність активної участі дітей у виховному процесі.
Методи формування свідомості. Ця група методів виховання охоплює методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю учнів з метою формування в них поглядів і переконань. До неї належать: а) словесні методи (роз'яснення, бесіда, лекція, диспут); б) метод прикладу, їх ще називають методами переконування, оскільки за їх допомогою не лише розвивають і доводять до свідомості учнів сутність норм поведінки, а й долають помилкові погляди й переконання, негативні прояви поведінки.
Роз'яснення. За його допомогою вихователі впливають на свідомість учнів, прищеплюють їм моральні норми і правила поведінки. Особливо ефективне під час засвоєння правил поведінки, режимних вимог школи, правових норм. Такі роз'яснення підсилюють показом, наочним демонструванням. Метод роз'яснення часто використовують як прийом виховання під час бесіди, лекції, диспуту.
Бесіда (фронтальна або індивідуальна)— поширений метод виховання. Щоб фронтальна бесіда дала позитивний результат, педагог повинен: обґрунтувати тему як життєво важливу, а не надуману, формулювати запитання таким чином, щоб вони спонукали до розмови, спрямовувати розмову в конструктивне русло. Учнів слід залучати до оцінювання подій, вчинків, явищ суспільного життя і формувати у них на цій основі ставлення до навколишньої дійсності, до своїх громадських і моральних обов'язків
Найскладнішою для вчителя є індивідуальна бесіда, яку проводять за заздалегідь наміченим планом у спокійній обстановці. Важливо, щоб психічний стан учня спонукав його до відвертості. В індивідуальній бесіді учень має не лише усвідомлювати зміст моральних сентенцій, які доводять до його свідомості, а й переживати його. З цією метою використовують переконливі приклади. Водночас вихованець повинен відчути, що педагог прагне допомогти йому. Якщо йдеться про порушення правил поведінки, бесіду не можна починати з докорів і винесення рішення про покарання. Спершу з'ясовують причини і мотиви порушення, відтак визначають міру педагогічного впливу.
Молоді педагоги нерідко зводять індивідуальну бесіду до розвінчування вчинків учнів. Проте досвід переконує, що бесіда корисніша, коли її починають з аргументованого розкриття правильного розуміння суті вчинку, дії, явища і на цьому тлі показують негідність скоєного учнем вчинку.
Лекція відкриває для учня можливості живого спілкування з людиною, ґрунтовно обізнаною з певними питаннями, проблемами, готовою відповісти на запитання, що можуть його цікавити. Успіх лекції передусім залежить від особистих якостей лектора, який повинен мати належну теоретичну підготовку, добре знати матеріал, володіти прийомами донесення його до слухачів.
Лекції читають головним чином у старших класах, зрідка — в середніх. Готуючись до них, важливо продумати побудову, переконливість доказів і аргументів, власну оцінку подій, фактів, явищ, прийоми зосередження уваги учнів. Лекція може мати епізодичний характер, належати до певного тематичного циклу або кінолекторію. Епізодична лекція дає уявлення про одне питання чи проблему і повинна бути позначена науковістю, повнотою, точністю викладу, доступністю термінології, насиченістю новою інформацією, емоційністю тощо.
Цикл лекцій — низка лекцій, присвячених одній проблемі. Його обсяг залежить від характеру проблеми, складу слухачів, конкретних умов і можливостей. Важливим є наповнення лекцій цікавим змістом, висвітлення найістотніших і найактуальніших для учнів моментів. Приміром, старшокласникам можна запропонувати цикл лекцій з трудового законодавства, до якого можуть увійти такі теми: «Конституція України про право громадян на працю», «Трудові права і обов'язки працюючої молоді», «Особливості трудової діяльності неповнолітніх», «Пільги працівникам, які навчаються без відриву від виробництва» та ін.
Певний інтерес в учнів викликають кінолектори — на моральну, правову, антиалкогольну, естетичну та іншу тематику, їх ефективність зумовлена тим, що пізнавальне значення лекції зростає, коли вона доповнена фактами конкретної діяльності, відображеної в науково-популярному чи художньому фільмі.
Диспут— ефективний у вихованні передусім старшокласників. Як метод формування свідомості особистості він передбачає вільний, жвавий обмін думками, колективне обговорення питань, що хвилюють учнів. Під час диспуту учні обстоюють власну позицію, переконуються в правильності чи помилковості своїх поглядів, розкриваються їх ерудиція, культура, темперамент, розвивається логічне мислення, вміння аналізувати, узагальнювати, робити висновки. Тематику диспутів підбирають з таким розрахунком, щоб спонукати учнів до роздумів про мету життя, справжнє щастя, обов'язок людини перед суспільством.
Методи формування суспільної поведінки – друга група методів виховання передбачає організацію діяльності та формування досвіду суспільної поведінки. До неї належать: педагогічна вимога, громадська думка, вправлення, привчання, доручення, створення виховуючих ситуацій.
Педагогічна вимога — це педагогічний вплив на свідомість вихованця з метою спонукання його до позитивної діяльності або гальмування його негативних дій і вчинків. А. Макаренко вважав, що без щирої, переконливої, гарячої й рішучої вимоги не можна починати виховання колективу.
Вимога впливає не лише на свідомість учнів, а й активізує їхні вольові якості, перебудовує мотиваційну і почуттєву сфери діяльності в позитивному напрямі, сприяючи виробленню позитивних навичок і звичок поведінки. Вимога до учнів повинна бути доцільною, зрозумілою і посильною. Висувають вимогу, коли свідомість учня підготовлена до її сприйняття. З цією метою йому роз'яснюють сутність вимоги, переконують в необхідності її виконання, в користі від її виконання. Крім того, домагаються позитивної реакції колективу на поставлену вимогу, щоб бути впевненим, що він підтримає педагога, вплине на учня, коли той з певних причин відмовиться виконувати вимогу.
На початку роботи педагога з дитячим колективом, коли вихованці ще до нього не звикли і стимульована вимогою діяльність невідома їм, найефективнішою є пряма вимога. Вона має бути чітко сформульована і висловлена спокійним, упевненим тоном, який не викликає заперечень (наприклад: «Петренко і Василенко сьогодні прибирають майстерню»). Характерні ознаки цієї форми вимоги — позитивність (ідеться про те, що повинні робити учні, а не про те, чого не слід робити) та інструктивність (розкриваються не лише мета діяльності, а й спосіб її виконання).
З розвитком учнівського колективу, стосунків дітей і педагога, а також з появою у вихованців негативного чи позитивного ставлення до організованої педагогом діяльності використовують різні форми опосередкованої вимоги.
Громадська думка — за своєю сутністю цей метод є колективною вимогою. Адже, обговорюючи вчинок учня, колектив прагне, щоб той усвідомив свою провину. Обговорювати чи критикувати треба не особистість вихованця, а вчинок, його шкідливість для колективу, суспільства й самого порушника. Розмова має бути такою, щоб учень сам назвав причину свого вчинку. Під час обговорення обов'язково визначають шляхи подолання недоліків. За допомогою громадської думки учня легше переконати в хибності його поглядів чи в неналежній поведінці, ніж в індивідуальній бесіді. Учень бачить, як реагують однокласники на поради педагога і членів колективу, пересвідчується, що його погляди ніхто не підтримує, і починає прислухатися до порад вчителя.
Привчання як метод виховання ґрунтується на вимозі до учня виконати певні дії. Вирішальним чинником у привчанні є режим життя та діяльності школяра. Його виховна функція полягає в тому, що режим забезпечує постійність, неперервність зусиль, заощаджує енергію людини, привчає вчасно виконувати будь-яку роботу, до систематичного, неухильного дотримання встановлених вимог. А. Макаренко вважав, що шкільний режим виконує свою корисну функцію лише за умови, що він точний, педагогічно доцільний, загальний і визначений.
Метод привчання відіграє особливу роль у вихованні. Доручення як метод виховання також передбачає вправляння учня в позитивних діях і вчинках. З цією метою педагог, учнівське самоврядування чи учнівський колектив дають йому конкретне завдання, виконання якого потребує певних дій або вчинків. Застосовуючи цей метод, враховують індивідуальні особливості учнів. Доручення підбирають з таким розрахунком, щоб його виконання сприяло розвиткові необхідних вихованцеві якостей. Наприклад, неорганізованим учням корисно доручити провести захід, у підготовці до якого треба виявити самостійність, ініціативу, зібраність. Отримавши доручення, учень повинен усвідомити його важливість і значення для колективу й для себе. Доручення має бути посильним для учня. Нескладне завдання виховує впевненість у власних силах, непосильне — підриває віру в свої можливості. Педагог повинен не лише дати доручення, а й навчити учня виконувати його, допомогти йому довести справу до кінця.
Створення виховних ситуацій — важливий чинник формування суспільної поведінки. Кожна з таких ситуацій передбачає визначення педагогом умов, необхідних для здійснення запланованого, продумування ним своїх дій і поведінки в новій ситуації, виникнення в учнів нових почуттів, зумовлених новою педагогічною ситуацією, які стають підґрунтям нових думок, мотивів поведінки і подолання недоліків.
Методи стимулювання діяльності та поведінки – третя група методів виконує функції регулювання, коригування і стимулювання поведінки й діяльності вихованців. До неї належать змагання, заохочення і покарання.
Змагання ґрунтується на природній схильності дітей до здорового суперництва і самоутвердження в колективі. Його виховна сила виявляється лише за умови, що воно стає дієвою формою самодіяльності учнівського колективу.
Заохочення— схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихованців до повторення. Його мета — спрямування поведінки учня в потрібне русло, зміцнення в ньому впевненості у власних силах і, отже, посилення прагнення до позитивних вчинків, певних успіхів. У школі застосовують такі види заохочення: подяка директора (за наказом), вміщення фото на дошку відмінників навчання, нагородження грамотою, цінним подарунком, золотою чи срібною медаллю після закінчення школи.
Покарання — несхвалення, осуд негативних дій та вчинків з метою їх припинення або недопущення в майбутньому. Покарання сприяє формуванню вміння переборювати в собі шкідливі потяги і звички, викорінювати негативні вчинки, привчає до дисципліни і порядку. Як і заохочення, його слід використовувати тільки як виховний засіб.
Методи контролю та аналізу ефективності виховання. До четвертої групи методів виховання відносять педагогічне спостереження, бесіду, опитування (анкетне, усне), аналіз результатів суспільно-корисної роботи, виконання доручень, створення ситуацій для вивчення поведінки учнів. У практичній діяльності вчителя важливо вміти використовувати їх під час вивчення окремого учня та учнівського колективу, яке здійснюється за орієнтовними програмами.
За час навчання учень може побувати в різних класах та школах, однак процес його вивчення повинен тривати всюди. Кожний новий вихователь перш ніж почати вивчення і виховання нового учня, має встановити, що вже було зроблено до нього, щоб продовжити розпочате.
Розуміння особистості та її структури.
Слово особистість вживається нами тільки стосовно людини і притому починаючи лише з відповідного етапу її розвитку. Роздвоєння особистості, але не індивіда. Особистість є спеціальне людське утворен
Історичний аспект генезису концепцій особистості.
Виділяють три періоди в історії вивчення особистості:
- філософсько-літературний (від древніх часів і до початку ХІХ ст.);
- клінічний (лікарі-психіатри – з початку ХІХ ст. і до п
Сучасні теорії особистості.
У сучасній психології є декілька теоретичних підходів до вивчення особистості, які ґрунтуються на різних концепціях. Нараховується, як найменше, 48 варіантів теорії особистості. В основному вони зв
Динамічна функціональна структура особистості.
Особистість – людина як свідома, розумна істота, яка володіє мовою і здатністю до трудової діяльності. Поза суспільством особистості немає, оскільки кожна людина як особистість формується в суспіль
Суть і структура трудової діяльності людини.
Діяльність – специфічна людська форма активного відношення до навколишнього світу, зміст якої складає свідому (доцільну) його зміну і перетворення. Серед багатьох різних типів і фо
Суть, види та психологічна структура трудових дій людини.
Будь-яка діяльність, наприклад, обпилювання плоскої поверхні слюсарем чи монтаж складної технологічної установки бригадою монтажників, починаючи з підготовки до неї і закінчуючи досягненням мети, з
Мал. 1.3.1. Класифікація видів дій
Образ формується в результаті дій суб’єкта. Таким чином, керувати формуванням образу можна лише безпосередньо діями. Навчання і виховання – спеціально організ
Робочі рухи людини: характеристики і класифікація.
Суб’єктивні явища психіки та її організації – уваги об’єктивно проявляються в основному в рухах. Психомоторика – це процес, який узагальнює психіку з її вираженням – м’язовим рухом.
Сенсомоторні процеси людини та їх характеристика.
У трудовому процесі будь-які робочі рухи пов’язані зі сприйняттями, у відповідь на які вони відбуваються і якими уточнюються. Все, що на робочому місці визначає відчуття, сприйняття, тобто в
Питання на закріплення та засвоєння навчального матеріалу
1. Що називають психомоторикою?
2. Чим визначається механічна характеристика робочого руху?
3. Чому успіх виконання і засвоєння учнями рухів залежить від якості сприйняття?
Класифікація методів та їх взаємозв’язок.
Для здійснення дослідження трудової діяльності, яке містить не лише вивчення різноманітних характеристик суб’єкта і об’єкта праці, а й виявлення безлічі різноспрямованих („горизонтальних” і „вертик
Організаційні методи: порівняльний, лонгітюдний, комплексний.
До цієї групи належать порівняльний, лонгітюдний і комплексний методи. Вони забезпечують вибір форми побудови дослідження трудової діяльності людини з метою вирішення практичних завдань, а також пе
Методи збору емпіричних даних (емпіричні методи).
Ця група методів призначена для збирання інформації як про конкретний трудовий процес, правила його виконання та умови його організації, так і про суб’єкт праці й особливості його взаємодії з об’єк
Фізіологічне обґрунтування режиму праці і відпочинку учнів.
Фізіологічно обґрунтований режим праці і відпочинку передбачає таку послідовність періодів роботи та відпочинку, при якій втома не досягає значного рівня і запобігається на ранніх стадіях розвитку.
Загальна психологічна характеристика процесу навчання.
До особливого виду діяльності, як вказувалось раніше, належить навчання, в процесі якого молоді покоління готуються до трудової діяльності і оволодівають знаннями, вміннями і навичками, накопиченим
Навички і процес їх формування.
Існує два види усвідомлення людиною виконуваної нею діяльності. В першому створюється технічна сторона діяльності, коли людина вперше приступає до її виконання і звертає при цьому увагу на всі елем
Психологія навчальних вправ.
Крім спеціальних знань кваліфікованому робітнику в сучасній виробничій праці потрібні різні навички, складні вміння і майстерність у своїй справі. Для цього необхідна система вправ, які формували б
Професійні звички.
Не лише у висококваліфікованих робітників, але і в учнів багато дій повинні формуватися як професійні звички.
Звичка – це дія, виконання якої стала потребою, яка викликає неприємні
Психологічна сутність здібностей.
Проблема здібностей людини – одна з основних теоретичних проблем психології і найважливіша практична проблема. Оцінка здібностей учнів, завершує їх психологічне вивчення, а формування їх особистост
Класифікація здібностей та рівні їх розвитку.
Доки людина не розпочала певної діяльності, в неї існують лише потенційні здібності до її виконання, які є властивостями її особистості, що частково розвинулися із задатків, але більш сформо
Суть і структура технічних здібностей.
Технічні здібності – це поєднання індивідуально-психічних властивостей, які дають можливість людині, при сприятливих умовах, порівняно легко і швидко засвоїти систему конструкт
Характеристика професійних здібностей.
Не знаючи професійних здібностей учнів, педагогу важко, а іноді і неможливо, навчаючи учнів, застосовувати до них особистісний підхід.
Кожна професія і спеціальність вимагає від робітника
Формування і розвиток технічних і професійних здібностей.
Вивчення професійних здібностей необхідно для того, щоб їх подальше формування було цілеспрямованим.
Професійні здібності учнів повинні формуватися всім педагогічним колективом і всією сис
Історія становлення і розвитку трудового і професійного навчання.
Ручна праця як навчальний предмет вводиться в школи ряду держав Європи в третій чверті ХІХ віку. В Фінляндії з 1866 р. (Уно Цигнеус). З 1874р. Отто Соломон вводить ручну працю в Швеції і розглядає
Методологічні основи трудового навчання школярів.
Поділ праці, зумовлений розвитком мануфактурного і фабричного виробництва, привів до значного підвищення продуктивності праці. Поте це позитивне явище супроводжувалося негативними процесами, що поз
Історія становлення і розвитку політехнічної освіти.
Сьогодні в системі загальної середньої освіти України відбувається процес критичного переосмислення пройденого шляху, руйнування ідеологічних стереотипів, пошуку нових перспективних напрямів розвит
Суть та завдання політехнічної освіти, її складові частини.
Необхідність широкої політехнічної освіти учнів сьогодні підкріплюється міркуваннями про те, що вміння орієнтуватись у світі техніки стало невід’ємною складовою частиною світогляду кожної сучасної
Особистість вчителя та її розвиток.
В психологічній і соціальній літературі ще не склалось єдиного і загальноприйнятого розуміння структури особистості. Ми будемо ґрунтуватися на концепції К. К. Платонова, яка розглянута в темі 1.2.
Е) свідомість, активність, самостійність учнів у навчанні.
Даний принцип допускає застосування проблемного підходу до виконання трудових завдань учнями, до викладання навчального матеріалу, до проведення бесід вчителем. Але його потрібно застосовувати в ко
Ж) наочність у трудовому навчанні.
Принцип наочності в навчанні відомий з часів Я.А. Коменського: таке навчання повинно містити безпосереднє сприйняття учнями конкретних образів предметів які вивчаються, процесів і дій. Але наочніст
Поняття системи трудового навчання.
Система Ї це безліч елементів, які знаходяться у відносинах і зв’язках один з одним та утворюють певну цілісність, єдність. Як відомо, системою навчання встановлюється послі
Характеристика основних систем трудового навчання.
У дидактиці трудового і виробничого навчання розрізняють предметну, операційну, операційно-предметну, моторно-тренувальну (система ЦІП), операційно-комплексну, проблемно-аналітичну системи та їх рі
Принципи трудового виховання.
Складність виховного процесу потребує, щоб його цілеспрямована організація здійснювалася на основі єдиних принципів, яких повинні дотримуватися кожна школа і кожен вчитель.
Принципи вих
Система організаційних форм трудового навчання.
Форми організації навчальної роботи визначаються складом учнів, місцем та часом проведення занять, послідовністю видів діяльності учнів і способом керівництва ними з боку вчителів. У трудовому навч
Урок трудового навчання в умовах проектно-технологічної системи.
Новий зміст і структура трудового навчання в 5-9 класах вимагає певного переосмислення організації та методики занять стосовно до проектно-технологічного підходу. На зміну традиційних спарених урок
Нетрадиційні уроки трудового навчання.
Зараз в школі використовуються різноманітні за структурою, змістом, методикою та умовами проведення уроки, які називаються нетрадиційними або нестандартними. У посібнику "Педагогіка" Н.Є.
Мал. 3.2.1. Функції методів навчання
У структурі методів виділяються прийоми. Прийом — це елемент методу. Елементи методів є не звичайною сумою окремих частин цілого, а системою, об'єднаною логікою дидактичного завдання. Зокрема, якщ
Мал. 3.2.2. Класифікація методів викладання.
Розглянемо детальніше вказані методи викладання.
Пояснення – це детальне викладення навчального матеріалу з аналізом фактів, приведенням доказів, форм
Спостереження.
Спостереження – це цілеспрямоване, безпосередньо чуттєве сприйняття предметів, явищ, процесів навколишньої дійсності з метою їх пізнання. Психологи вважають, що відчуття і сприйняття, які виникають
Вправи.
Вправи у трудовому навчанні – це багаторазове цілеспрямоване повторення певних дій для формування і вдосконалення вмінь і навичок поводження з технікою і виконання технологічних трудових процесів.
Самостійна робота учнів.
Самостійні роботи учнів – метод навчання, що полягає у виконанні учнями завдань з метою засвоєння знань, формування вмінь і навичок розвитку розумової і моторної (рухової) діяльності. Під ча
Вирішення виробничо-технічних задач.
Під задачею будемо розуміти ситуацію, яка містить протиріччя між даними та вимогою і вказівкою на його усунення. Технічні задачі побудовані на технічному матеріалі і вимагають для свого розв’язку з
Умови відбору методів трудового навчання.
Діяльність учня на уроці праці полягає у сприйнятті, запам’ятовуванні, обробці та використанні інформації, яка до нього надійшла. Перший бік діяльності визначається наявністю в людини органів відчу
Історія розвитку методу проектів
Навчальне проектування не є принципово новою технологією. Метод проектів виник у 20-ті роки двадцятого століття у США. Спершу його називали "методом проблем" і розвивався він у межах гума
Види навчальних проектів.
Термін «проект» (рrоjесtіо) у перекладі з латинської означає – кинутий вперед задум. Він застосовується в різних галузях науки, а отже має кілька визначень.
Український радянський енцик
Методи проектної діяльності учнів в процесі трудового навчання.
Відповідно до змісту нової навчальної програми з трудового навчання для 5-9-х класів учні ознайомлюються з такими методами проектної та конструкторської діяльності як:
• метод фантазування
Реалізація методу проектів у трудовому навчанні.
Під час проектно-технологічної діяльності вирішується ціла низка різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань; розвиваються пізнавальні навички учнів, формується вміння самостійно здо
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ТВОРЧОГО ПРОЕКТУ
№ з/п
Критерії
Функціональність:
· раціональність розмірів;
· забезпечення вимог гігієни;
· забезпечення зручності
Суть новітніх освітніх (педагогічних) технологій.
Розвиток педагогічної науки не можна здійснити інакше, як через оволодіння нововведеннями, через інноваційний процес. Щоб ефективно керувати цим процесом, його необхідно осмислити і зрозуміти, а по
Теоретичні основи визначення рівня досягнень учнів.
Будь-яку розумову діяльність людина виконує на основі раніше засвоєної інформації про методику виконання цієї діяльності. Рівень майстерності людини обумовлений ступенем засвоєння інформації про ді
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов