Особистість – людина як свідома, розумна істота, яка володіє мовою і здатністю до трудової діяльності. Поза суспільством особистості немає, оскільки кожна людина як особистість формується в суспільстві, колективі і проявляється в спілкуванні з іншими людьми. Тобто, особистість – це людина як носій свідомості.
Про особистість людини яка спить нічого не можна сказати. Але як тільки людина починає діяти, як відразу ж проявляються різні властивості і особливості її особистості. Чим активніша діяльність людини, тим чіткіше, яскравіше будуть проявлятися особливості її особистості. Рис особистості дуже багато. В українській і російській мовах більше 1,8 тис. слів, які їх характеризують (в грузинській – більше 4 тис.). І не всі риси особистості можуть бути позначені одним словом. Розібратися в їх різноманітті, як відмічає К.К. Платонов, було б неможливо, якби особистість не мала динамічну функціональну структуру і всі особливості кожної особистості не вкладалися б в 4 необхідні і достатні для цього її підструктури. Назви цих підструктур, як і будь-які назви, умовні, тому їх не можна відривати від тих загальноприйнятих психологічних явищ, які входять у кожну з них як підструктури або елементи. У зв'язку з тим, що соціальні закони визначають і перетворюють прояв багатьох біологічних особливостей, виділені 4 підструктури можуть бути розташовані у порядку зменшення ролі соціального і зростання біологічного фактору.
Перша, яка є виключно соціально обумовленою підструктурою особистості, включає спрямованість (бажання, інтереси, нахили, ідеали, світогляд, переконання, потреби), ставлення (до праці, до людей, до себе, до навколишнього середовища) і моральні якості особистості. Вона змінна і формується шляхом виховання. Вивчається ця підструктура за допомогою спостереження, бесіди, проективних методик, анкетування та особистісних опитувальників.
Друга підструктура особистості включає її досвід: знання, уміння, навички і звички, які набуваються шляхом навчання і на них уже впливають біологічно обумовлені властивості особистості, але в них значно більше соціального. Ця підструктура інколи називається індивідуальною культурою або підготовленістю людини. Для її вивчення використовуються методи спостереження, бесіди, анкетування, аналізу документів, тести досягнень (педагогічні тести), аналіз продуктів діяльності та інші.
Третя підструктура особистості — індивідуальні особливості окремих психічних процесів і функцій (індивідуальні особливості форм відображення) —включає відчуття, сприйняття, почуття, емоції, волю, увагу, пам'ять, уяву і мислення. Біологічно обумовлені особливості в ній проявляються ще в більш значній мірі, так як форма відображення є функцією мозку. Ця підструктура розвивається шляхом вправ. Для її вивчення використовується дуже широкий арсенал різноманітних тестів, стандартизованих особистісних опитувальників, проективних і апаратурних методик, експертної оцінки.
Четверта підструктура включає біопсихічні властивості (темперамент, статеві, вікові, патологічні та фармакологічно-обумовлені властивості), які майже повністю біологічно обумовлені і можуть тільки частково змінюватися (перероблятися) за допомогою тривалих тренувань. Для їх дослідження використовують різноманітні опитувальники, апаратурні методики тощо.
Ці давно вже вивчені і які стали розділами підручників з психології підструктури, як видно зі схеми (мал. 1.2.1.), перебуваючи в ієрархічному взаємозв’язку від вищих до нижчих, одночасно є і рівнями особистості, на які накладаються здібності і характер, які узагальнюють всі властивості особистості. Вони є проявом індивідуально своєрідного поєднання існуючих рис особистості людини. Досліджуються здібності і характер за допомогою різноманітних методів: спостереження, бесіди, анкетування, опитування, експертної оцінки, узагальнення незалежних характеристик, тестів, проективних методик, репертуарних ґраток тощо.
Дві особливості рівнів особистості мають особливе значення для педагогів. По-перше, це поступова соціалізація властивостей цих підструктур, яка наведена на схемі (мал. 1.2.2.). По-друге – закономірна залежність цих підструктур від видів формування їх властивостей, які все більш ускладнюються. Адже виховання, як вищий вид формування особистості в цілому і властивостей її вищої підструктури, неможливе без навчання, яке здійснюється на основі вправ, що вимагають повторення, необхідних і достатніх тільки для тренування.
Спираючись на концепцію динамічної функціональної структури особистості, у трудовому і професійному навчанні використовується карта особистості, яка заповнюється на основі діагностичного дослідження людини з використанням різноманітних методів. Як правило, вона складається з трьох розділів: І — анкетні відомості, ІІ — результати психодіагностики і ІІІ — висновки. Перший розділ заповнюється на основі вивчення документів людини і співбесіди з нею. Другий розділ складається з 5 підрозділів, які відповідають 4‑м підструктурам особистості та її узагальненим властивостям за концепцією К.К. Платонова. Заповнюється він за результатами психодіагностики за методиками, які наводяться в “Діагностичній карті особистості”. Третій розділ заповнюється на основі вивчення анкетних відомостей і результатів психодіагностики та їх співставлення з вимогами трудової діяльності, яку обирає чи виконує оптант.
Однакові за зовнішнім проявом недоліки в діяльності учня можуть бути наслідком різних причин, які закладені в кожній з чотирьох підструктур особистості. Так, брак чи навіть нещасний випадок, викликаний неуважністю