Самостійні роботи учнів – метод навчання, що полягає у виконанні учнями завдань з метою засвоєння знань, формування вмінь і навичок розвитку розумової і моторної (рухової) діяльності. Під час трудового і професійного навчання самостійні роботи учнів широко розповсюджені на уроках, лабораторно-практичних заняттях, практикумах, екскурсіях, щорічній трудовій практиці.
В загальному вигляді структура самостійних робіт учнів є наступною:
- отримання завдання від вчителя і обміркування його змісту;
- усвідомлення мети майбутньої діяльності, мобілізація знань, вмінь, накопиченого практичного досвіду;
- планування майбутньої діяльності;
- виконання завдання; внесення корективів у роботу, якщо це потрібно, здійснення самоконтролю;
- аналіз результатів роботи (порівняння їх з метою).
Вчитель організує, скеровує (поточний інструктаж) і контролює дії учнів під час виконання самостійної роботи, надаючи їм різну допомогу, стимулюючи і заохочуючи успіх у роботі, підбиває підсумки та оцінює.
Ефективність самостійних робіт досягається при виконанні низки педагогічних вимог:
- зміст самостійної роботи повинен відповідати темі, меті і завданням уроку,;
- завдання до самостійної роботи повинно мати мету, бути зрозумілим, посильним, відповідати підготовці учнів, тобто спиратися на знання, навички та вміння, які вони мають; при визначенні змісту самостійних робіт необхідно враховувати індивідуальні особливості школярів (диференціювати ступінь складності завдання);
- обсяг завдання повинен відповідати наміченому для його виконання учнями часу (посильність роботи, яка виключає перевантаження школярів);
- самостійні роботи на уроці або в системі уроків повинні мати певне місце і в поєднанні з іншими методами сприяти навчанню школярів алгоритму діяльності;
- забезпечення планування самостійних робіт і попередньої підготовки до них учнів;
- здійснення керівництва і контролю за виконанням самостійної роботи, надання допомоги школярам, аналіз і оцінка результатів роботи.
При підготовці до проведення самостійних робіт учнів вчителю необхідно пам’ятати, що ці роботи сприяють формуванню в учнів певних загальнотрудових і професійних знань, вмінь і навичок. Якщо самостійну роботу проводять з метою одержання нових знань, вмінь, то перед початком роботи доцільно провести фронтальну перевірку тих знань і вмінь, які потрібні для її виконання. Потім вчитель пояснює новий навчальний матеріал або повідомляє техніко-технологічні відомості, які будуть включенні до завдання для самостійної роботи, і після цього в усній або письмовій формі дає учням завдання для самостійної роботи. Вона може проводитися як фронтально (групою), так і персонально. Вчителю необхідно пояснити мету роботи, провести інструктаж з її виконання. Якщо виникла необхідність, то зразу на місці провести показ трудових прийомів. На цьому етапі вчителю потрібно перевірити, чи всі учні правильно зрозуміли завдання, мету роботи і прийоми її виконання. І лише переконавшись у цьому, він дає вказівки про початок роботи. Під час самостійної роботи учнів вчитель переходить від групи до групи або від одного учня до іншого, уточнює правильність ходу роботи і, якщо є необхідність, допомагає. Важливо звертати увагу учнів на типові помилки, які виникають в ході роботи, аналізувати ці помилки та усувати їх причини. В кінці роботи вчитель проводить її аналіз, відмічає учнів, які найстаранніше і успішно виконали завдання. Даючи оцінку роботи, потрібно звертати увагу на якість її виконання, культуру праці, акуратність і інші позитивні якості. Під час аналізу результатів роботи можна заохочувати учнів до оцінки як своєї роботи, так і роботи товаришів, з’ясуванню причин помилок в роботі. У трудовому і професійному навчанні самостійна робота учнів часто буває пов’язана з використанням навчальної, довідкової, науково-популярної та іншої літератури. До роботи з літературою школярів потрібно привчати з молодших класів. Це сприяє формуванню у них загальнонавчальної навички роботи з книжкою. Зараз в школі немає навчальних посібників для учнів початкових класів з трудового навчання. Але, організовуючи роботу школярів V-VII класів з літературою, вчитель трудового навчання повинен спиратися на вміння учнів працювати з книжкою, яких вони набули з інших предметів в молодших класах. Зокрема, їх вже навчили ділити текст на змістові частини, виділяти в кожній з них головну думку, отримувати максимум інформації під час розглядання малюнків, відповідати на питання за перечитаним текстом. Тому вчитель трудового навчання, визначаючи завдання для самостійних робіт, скеровує учнів на пошук головного, суттєвого у змісті та ілюстрації тексту, встановлення зв’язків матеріалу, що вивчається зараз, з вивченим раніше. У старших класах завдання для самостійних робіт з навчальною книжкою ускладнюються і найчастіше носять узагальнений характер: огляд матеріалу з окремих питань; самостійне складання схем, таблиць, діаграм, технологічних карт на базі прочитаного матеріалу і т. ін. Такі завдання сприяють розвитку суджень оцінювання, формуванню висновків, які ґрунтуються на власних поглядах на життя, розвитку творчого мислення.
Для самостійної роботи з науково-популярною і довідковою літературою завдання вчитель може давати лише у тому випадку, коли вчитель особисто ознайомлений з цією літературою і вважає за доцільне працювати з нею. До того ж у відповідності до навчального матеріалу уроку вчитель дає завдання учням з підбору довідкових відомостей до теми заняття. Наприклад, розробляючи агро- і зоотехнічні плани і виконуючи роботи з вирощування рослин і догляду за тваринами, школярі з довідкової літератури можуть виписати відомості, які не обов’язково пам’ятати, і скласти за цими відомостями настінні довідкові таблиці про терміни і способи посіву різних культур в цих умовах, норми посіву і заглиблення насіння в ґрунт, поживності кормів.
Робота з літературою – важливий метод самостійної роботи учнів, який необхідно використовувати з молодших класів. Перш ніж рекомендувати учням ті чи інші книжки, вчитель повинен сам ознайомитися з ними, вибрати з них ті розділи і сторінки, які необхідно прочитати учням. Вчитель ставить перед учнями завдання і дає питання, на які вони можуть знайти відповіді у книжках. Безпосередньо на занятті роботу з літературою можна організувати по-різному. Наприклад, наступним чином:
- видати учням зразки матеріалів (деталей чи інших виробів), які вивчаються, і запропонувати визначити за допомогою відповідної літератури їх назву, якісні характеристики властивостей, паспортні дані і т.д.;
- вказати учням деякі вихідні дані (наприклад потужність і напругу електричного двигуна, умови його використання) про якийсь технічний об’єкт і запропонувати, користуючись довідником чи посібником, підібрати тип і марку необхідного об’єкту;
- використати по ходу розповіді чи пояснення відповідні малюнки або схеми у посібнику (якщо немає можливості продемонструвати плакат чи таблицю);
- доручити учням виконати розрахунки за заданими умовами, підібравши необхідні додаткові дані із довідника чи посібника і використавши наявні в літературі формули і таблиці.
метод самостійної роботи використовується на лабораторно-практичних заняттях, семінарах, при підготовці доповідей, рефератів.