рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Тема 1. Предмет, система і основні поняття навчальної дисципліни «Судоустрій України»

Тема 1. Предмет, система і основні поняття навчальної дисципліни «Судоустрій України» - раздел Философия, Куйбіда Р.о. ...

Куйбіда Р.О.

Судоустрій України

(тези лекцій для І курсу юридичного факультету)

Навчальний рік

Тема 1. Предмет, система і основні поняття навчальної дисципліни «Судоустрій України»

 

План

1. Поняття судоустрою і його предмет як галузі права і навчальної дисципліни.

2. Система навчальної дисципліни «Судоустрій України»

3. Зв'язок навчальної дисципліни «Судоустрій України» з іншими навчальними дисциплінами

4. Правові джерела навчальної дисципліни «Судоустрій України»

5. Основні категорії судоустрою

 

 

1. Поняття судоустрою і його предмет як галузі права і навчальної дисципліни

Поняття судоустрою

 

Судоустрій:

– судова система, яка охоплює суди та органи й установи, що їх обслуговують.

– галузь права, яка визначає завдання, повноваження та організацію органів та установ судової системи. Судоустрій інколи розглядають як підгалузь конституційного права або підгалузь судового права.

– галузь правової науки, в рамках якої досліджуються історія та сучасний стан судової системи, а також перспективи її розвитку та напрями удосконалення.

– навчальна дисципліна, в рамках якої вивчають теорію правосуддя, законодавство про судову систему, завдання, повноваження та організацію органів та установ судової системи.

Предмет судоустрою як галузі права

Предмет судоустрою як галузі права складають суспільні відносини, які пов’язані з: організацією системи судів; статусом суддів, організацією та функціонуванням суддівського самоврядування;

Суд

Суд – багатозначне слово:

1) інституція щодо вирішення спорів («третейський суд», «товариський суд», «Європейський суд з прав людини»);

2) орган судової влади («правосуддя здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції»);

3) склад суду при розгляді справи («суд відхилив клопотання позивача»);

4) приміщення суду («учасники процесу увійшли до суду»);

5) судочинство («чинити суд»).

 

Судова влада

У сучасних дослідженнях визначення судової влади дається виходячи із стандартних підходів до поняття державної влади взагалі. Так, судова влада… Головна ж функція судової влади – не примус (хоча суд змушений до цього… Під судовою владою слід розуміти систему незалежних судів, які в порядку, визначеному законом, здійснюють правосуддя.…

Правосуддя

ПРАВОСУДДЯ, -я, с. 1. Суд, судова діяльність держави; юстиція. // Установи, які здійснюють судову діяльність держави. 2. Розгляд судових справ;… Здійснення правосуддя є функцією судової влади. Більшість судових справ…  

Судівництво

Судівництво -єдина система судоустрою та судочинства (Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів).

 

Судова юрисдикція

Юрисдикція судів - компетенція, якою наділені лише суди, щодо розгляду справ (правових спорів) і прийняття у них обов‘язкових рішень, які є кінцевими в рамках національної правової системи і не можуть бути переглянуті у позасудовому порядку.

 

 

Тема 2. Принципи організації і діяльності судів

План

1. Принципи організації і діяльності судів, їх класифікація

2. Характеристика принципів організації і діяльності судів

 

1. Принципи організації і діяльності судів, їх класифікація

 

Принципи організації і діяльності суду - це закріплені в Конституції і законах України, міжнародних договорах України керівні положення, які виражають основні гарантії здійснення правосуддя і демократичну сутність суду; це найбільш абстрактні правила організації і діяльності судів. Принципи зазвичай реалізуються через більш конкретні норми права

Вони спрямовані: до законодавця — при формулюванні правил і до суду - під час застосування цих правил для розв'язання спірних правовідносин.

 

За сферою дії принципи організації і діяльності суду можна поділити на:

1) загальноправові принципи (верховенство права, законність),

2) загальні (міжгалузеві) принципи правосуддя (здійснення правосуддя лише судом, незалежність суддів),

3) галузеві принципи правосуддя (забезпечення обвинуваченому права на захист, офіційне з'ясування обставин у справі).

За функціональним спрямуванням принципи організації і діяльності суду можна поділити на:

1) принципи організації судової системи, або принципи судоустрою (недопустимість існування особливих і надзвичайних судів, спеціалізація, територіальність),

2) принципи діяльності судів, або принципи судочинства (змагальність сторін, диспозитивність, забезпечення обвинуваченому права на захист).

За нормативним закріпленням принципи організації і діяльності суду:

1) міжнародно-правові (незалежність суддів, забезпечення права на захист у справах про кримінальне обвинувачення),

2) конституційні (законність, змагальність сторін, гласність),

3) ті, що закріплені у законах (у Законі «Про судоустрій і статус суддів», процесуальних кодексах).

 

 

2. Характеристика принципів організації і діяльності судів

Здійснення правосуддя лише судом

(ч. 1 ст. 124 Конституції України, ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 30 КПК України)

Ця засада випливає з принципу розподілу влади. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Не допускається перегляд судових рішень будь-якими іншими несудовими органами. Змінити чи скасувати судове рішення може лише суд, як правило, вищої інстанції.

 

Недопустимість існування особливих і надзвичайних судів

Правове значення цього принципу у тому, що і надзвичайним, і особливим судам не місце у судовій системі правової демократичної держави. їхня… Надзвичайними є суди, які керуються особливими процесуальними нормами, що не…  

Доступність правосуддя

Вільний доступ до правосуддя є конституційним правом особи і основою справедливого судочинства. Юрисдикцію судів поширено на всі правовідносини, це… Принцип вільного доступу до правосуддя передбачає обов'язок судів не… Судові витрати, які несе особа, не повинні бути перешкодою для судового захисту її прав. Доступність правосуддя…

Спеціалізація

(ч. 1 ст. 125 Конституції України, ч. 1 ст. 17, ст. 18, Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)

Два підходи до розуміння принципу спеціалізації:

1) у системі судів загальної юрисдикції поряд із загальними судами утворюються і діють спеціалізовані суди (адміністративні, господарські суди). Такий підхід був реалізований у попередньому Законі "Про судоустрій України".

2) суди мають бути організовані з урахуванням особливостей предмета судових справ за відповідною юрисдикцією та зумовленого цими особливостями виду судочинства (розділ III Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів). Цей підхід переважно утілено у чинному Законі України «Про судоустрій і статус суддів».

 

Територіальність

(ч. 1 ст. 125 Конституції України, ч. 1 ст. 17, ч. 2-3 ст. 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)

Цей принцип передбачає, що суди мають бути утворені так, щоб їх юрисдикція охоплювала певну територію держави, виходячи з потреби наближення судочинства до людини. Територіальність означає децентралізацію нижчих ланок системи судів загальної юрисдикції (місцевої та апеляційної). Тому кожен місцевий та апеляційний суди мають свою територіальну юрисдикцію (підсудність) - тобто поширення компетенції суду на правовідносини, що виникли чи існують на певній території.

 

Інстанційність

(ч. 2 ст.19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»)

Відповідно до цього принципу суди мають бути організовані так, щоб забезпечити право на перегляд судового рішення у суді вищого рівня. Для забезпечення правосудності судових рішень діють суди вищих інстанцій, зокрема апеляційної та касаційної.

 

Поєднання обрання суддів і їх призначення

(ч. 4 ст. 126, ч. 1 ст. 128, ч. 2 і 4 ст. 148 Конституції України)

В Україні перше призначення на посаду судді здійснюється Президентом України на п'ять років, а після закінчення цього строку суддю обирає безстроково Верховна Рада України. Суддів Конституційного Суду України призначають Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк.

 

Незалежність суддів

Незалежність суддів проявляється на двох рівнях - інституційному та індивідуальному. На інституційному рівні її необхідно розглядати як незалежність… При аналізі вимоги незалежності суддів можна виділити два її аспекти:…  

Верховенство права

Вперше характеристику вимог принципу верховенства права подано у Рішенні Конституційного Суду у справі про призначення судом більш м'якого… Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який… Найважливіше значення принцип верховенства права має саме для судової гілки влади. Як принцип судової діяльності, він…

Законність

(п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 8 ЦПК України, ст. 4 ГПК України, ст. 9 КАС України, ст.. 9 КПК)

Принцип законності покладає на суд обов'язок розглядати і вирішувати судові справи на підставі закону з урахуванням його цілей й у встановленому ним порядку. При застосуванні правових актів суд повинен враховувати їхнє місце у ієрархії національного законодавства, тобто юридичну силу.

 

Поєднання одноособового і колегіального розгляду справ

У суді першої інстанції справи розглядають професійний суддя одноособово, колегія суддів (у тому числі з участю народних засідателів), а також суд… Зазвичай усі цивільні, господарські, адміністративні та кримінальні справи… Лише деякі категорії цивільних справ в окремому провадженні можуть розглядатися колегією у складі професійного судді і…

Участь народних засідателів та присяжних у суді першої інстанції

(ч. 4 ст. 124, ч. 1 ст. 127 Конституції України, ч. 3 ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. 2 ст. 18, ч. 2, 4 ст. 234 ЦПК України, ст. 31 КПК України)

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 234 ЦПК України суд у складі професійного судді (головуючий) і двох народних засідателів вирішує справи окремого провадження про:

- обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

- визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

- усиновлення;

- надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

- обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Участь народних засідателів у розгляді справ про усиновлення обумовлена тим, що результат вирішення справи не в останню чергу залежить від моральної оцінки обставин і спроможності усиновителів надати дитині батьківську опіку. Для правильного і найбільш справедливого застосування правових наслідків при вирішенні таких справ важливими є не стільки правові знання суддів, скільки їхній життєвий досвід і моральність. Необхідність залучення народних засідателів до розгляду інших категорій справ можна пояснити потребою підвищити довіру до суду, а також створити додаткові гарантії незалежності і неупередженості суду при вирішенні справ, які пов'язані із втручанням у сферу правосуб'єктності особи чи примусовим лікуванням.

Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних.

 

Гласність та відкритість судового процесу

Ці два принципи у судочинстві гарантують прозорість діяльності судової влади як для учасників судового процесу, так і для громадськості. Гласність вимагає від суду забезпечити усім особам, які мають інтерес у… Відкритість означає вільний доступ громадськості до судового розгляду і до рішень суду; такий доступ може бути…

Рівність учасників судового процесу перед законом і судом

(п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 5 ЦПК України, ст. 42 ГПК України, ст. 10 КАС України, ст. 10 КПК України)

Рівність учасників судового процесу перед законом означає наділення їх рівними правами і рівними обов'язками щодо участі у процесі та відстоюванні своєї позиції.

Рівність перед судом покладає на суд обов'язок не надавати будь-яких переваг, що не обумовлені законом, будь-якому з учасників судового процесу. Так само недопустимою є будь-яка дискримінація.

 

Змагальність сторін

(п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 10 ЦПК України, ст. 43 ГПК України, ст. 11 КАС України, ст. 22 КПК України)

Цей принцип покладає на сторони обов'язок доводити перед судом ті обставини, щодо яких існує спір і які мають значення для справедливого вирішення справи. Доказову базу у справі формують сторони, вони й доводять перед судом переконливість своєї позиції, роль суду полягає у вирішенні справи.

 

Диспозитивність

(ст. 11 ЦПК України, ст. 11 КАС України, ст. 26 КПК України)

Принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Сам суд не може ініціювати вирішення справи - це відрізняє його від контролюючого органу. Суд не може виходити за межі вимог сторін у справі. Відповідно до цього принципу сторони можуть вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору.

 

Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду

Надання заінтересованим особам права на оскарження є однією з гарантій ухвалення правосудного судового рішення у справі. В Україні відповідно до… Апеляційне оскарження - подання скарги до суду апеляційної інстанції на судове… Касаційне оскарження - подання скарги до суду касаційної інстанції на судові рішення суду апеляційної інстанції, а при…

Державна мова судочинства

Судочинство здійснюється державною мовою. Особи, які беруть участь у справі та не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право… У судах, поряд з державною, можуть використовуватися регіональні мови або мови… У межах території, на якій поширена регіональна мова за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією…

Розумні строки

(ст. 6 ЄКПЛ, ст. 157 ЦПК України, ст. 110, 122 КАС України, ст. 28 КПК України)

Вимога про розумні строки судового розгляду покладає на суд обов‘язок вирішити справу без невиправданих зволікань, що дасть можливість надати особі своєчасний і справедливий захист її прав у разі їх порушення.

Суд має розглянути справу протягом якомога меншого часу, але з дотриманням усіх процесуальних прав учасників процесу. ЄСзПЛ визначає такі критерії для визначення того, чи було дотримано розумний строк у конкретній справі: складність справи, важливість справи для особи, поведінка сторін, поведінка держави. До уваги береться увесь строк розгляду справи (а не в якійсь інстанції) аж до виконання судового рішення.

Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Також пріоритет суди мають надавати розгляду судових справ, які стосуються інтересів дітей.

 

Обов’язковість судових рішень

Відповідно до частини п'ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій… Обов'язковість судових рішень гарантована, згідно з практикою Європейського… Невиконання судового рішення є підставою для:

Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором

(п. 5 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 4 ст. 22 КПК України)

Кожна кримінальна справа, яка надійшла до суду з обвинувальним висновком, розглядається за участю прокурора, який підтримує державне обвинувачення. Участь прокурора в судовому засіданні є обов'язковою, крім випадків:

1) коли розглядаються справи приватного обвинувачення;

2) коли він відмовився від підтримання державного обвинувачення.

 

Забезпечення обвинуваченому права на захист

Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з… Участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні: 1) щодо особливо тяжких злочинів;

Офіційне з'ясування обставин у справі

(ст. 11 КАС України)

Принцип офіційного з'ясування обставин у справі є принципом адміністративного судочинства. Він обумовлює основні відмінності адміністративного судочинства від цивільного. Офіційність полягає в активній ролі суду і за своїм змістом обмежує дію принципів змагальності і диспозитивності. Відповідно до цього принципу суд з власної ініціативи повинен виявити і витребувати докази, яких, на його думку, не вистачає. В адміністративному процесі суд уповноважений вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

 

 

Тема 3. Сучасна система судів в Україні

 

План

1. Поняття судової системи і системи судів.

2. Характеристика сучасної системи судів в Україні.

3. Поняття судової ланки і судової інстанції.

4. Загальна характеристика судових інстанцій:

1) перша інстанція;

2) апеляційна інстанція;

3) касаційна інстанція.

5. Загальна характеристика судових ланок:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди;

3) вищі спеціалізовані суди;

4) Верховний Суд України.

 

 

1. Поняття судової системи і системи судів

 

Судова система – це організація судів, а також органів та установ, що забезпечують їхню діяльність, об’єднана спільним завданням, що полягає у гарантуванні права на доступ до правосуддя. Основною складовою судової системи є система судів.

Система судів – це сукупність визначених Конституцією та законами України судових органів (судів), що мають спільні цілі та завдання, і здійснюють свою діяльність за єдиними принципами.

 

Поняття «судова система» є ширшим від поняття «система судів», оскільки, крім системи судів, включає також систему органів та установ, що забезпечують судову владу (державна судова адміністрація, Вища кваліфікаційна комісія суддів, Вища рада юстиції, органи суддівського самоврядування, Національна школа суддів України). Але нерідко ці поняття ототожнюються.

 

2. Характеристика сучасної системи судів в Україні

 

Сучасну систему судів складають Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції.

Конституційний Суд України – є єдиним органом конституційної юрисдикції. Організація, повноваження та порядок діяльності Конституційного Суду України визначаються Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України».

Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Конституційний Суд України складається із 18 суддів, призначених на 9 років без права повторного призначення. Конституційний Суд України організаційно не пов'язаний із системою судів загальної юрисдикції.

 

Система судів загальної юрисдикції будується за принципами, територіальності, спеціалізації та інстанційності. На чолі цієї системи - Верховний Суд України. Всього, згідно з указами Президента України, який відповідно до Конституції України утворює суди, є 767 судів загальної юрисдикції.

Організаційно система судів загальної юрисдикції складається з:

1) місцевих судів;

2) апеляційних судів;

3) вищих спеціалізованих судів;

4) Верховного Суду України.

Суди загальної юрисдикції вирішують цивільні, кримінальні, адміністративні та господарські справи, а також справи про адміністративні правопорушення.

Риси системи судів загальної юрисдикції:

1) суди загальної юрисдикції пов’язані організаційними та функціональними зв’язками;

2) ця система побудована і діє за єдиними принципами, зокрема за принципами територіальності, спеціалізації, та інстанційності, а також загальними принципами судочинства;

3) суди загальної юрисдикції забезпечують здійснення правосуддя у цивільних, кримінальних, адміністративних та господарських справах.

 

 

3. Поняття судової ланки і судової інстанції

Суди загальної юрисдикції пов’язані організаційними і функціональними зв’язками.

Організаційні зв’язки судів визначаються законодавством про судоустрій і в цьому значенні суди пов’язані між собою як органи різних ланок судової системи.

Ланка – це сукупність однотипних судів, які наділені однорідними повноваженнями. Ланка – це поняття судоустрою, ним визначається місце конкретного суду в системі судів у зв’язку з його діяльністю на певній території.

Судові ланки:

І ланка – місцеві суди

ІІ ланка – апеляційні суди

ІІІ ланка – відповідні вищі спеціалізовані суди

ІV ланка – Верховний Суд України.

 

Функціональні зв’язки полягають у тому, що кожен суд здійснює одну чи декілька судових функцій (видів судової діяльності). При здійснення правосуддя суди пов’язані між собою системою інстанцій (перша, апеляційна та касаційна інстанції).

 

Інстанція – це вид судової діяльності, властивий певній ланці у системі судів. Інстанція є поняттям судочинства, яке характеризує функції того чи іншого суду – це розгляд справи по суті, чи перегляд судового рішення, яке не вступило в законну силу, в апеляційному порядку, чи перегляд судового рішення, що набрало законної сили, у касаційному порядку.

Зазвичай виділяють три інстанції – першу, апеляційну та касаційну.

 

Поняття «судова ланка» і «судова інстанція» за змістом не тотожні. Судова ланка означає суди одного організаційного рівня у структурі судоустрою. Судова інстанція означає суди, які здійснюють один з видів провадження – розгляд справи по суті, апеляційне провадження, касаційне провадження, провадження у зв‘язку з винятковими обставинами.

 

4. Загальна характеристика судових ланок:

1) місцеві суди

В Україні діють 665 місцевих загальних судів (міських, районних, районних у містах, міськрайонних), 27 місцевих господарських судів (областей, міст Києва, Севастополя, Автономної Республіки Крим), 27 місцевих (окружних) адміністративних судів (областей, міст Києва, Севастополя, Автономної Республіки Крим).

Місцеві суди діють лише як суд першої інстанції. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Місцеві господарські суди розглядають господарські справи. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи.

 

2) апеляційні суди

В Україні діє 27 апеляційних судів з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (областей, міст Києва, Севастополя, Автономної Республіки Крим), 8 апеляційних господарських судів, 9 апеляційних адміністративних судів.

Апеляційні суди є судами апеляційної інстанції. Апеляційні адміністративні суди в окремих категоріях адміністративних справ діють і як суди першої інстанції.

3) вищі спеціалізовані суди

В Україні діють:

1) Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та адміністративних справ – як суд касаційної інстанції в цивільних та адміністративних справах;

2) Вищий господарський суд – як суд касаційної інстанції в господарських справах;

3) Вищий адміністративний суд – як суд касаційної інстанції в адміністративних справах. В окремих категоріях спорів, як виняток, він також діє як суд першої і останньої інстанції, а також як суд апеляційної і останньої інстанції.

 

4) Верховний Суд України

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Він переглядає справи:1) з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом;

2) переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

 

5. Загальна характеристика судових інстанцій:

1) перша інстанція

Відповідає за розгляд справи по суті в повному обсязі з дослідженням доказів і прийняттям судового рішення: рішення у цивільній чи господарській справі, вироку у кримінальній справі, постанови в адміністративній справі. Найчастіше розгляд здійснюється професійним суддею одноособово, але можливе утворення колегій суддів. Судове рішення І інстанції, яке не набрало законної сили, може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції.

2) апеляційна інстанція

Відповідає за перегляд судового рішення першої інстанції, яке не набрало законної сили, на предмет законності і обґрунтованості з можливістю дослідити докази. Перегляд здійснюється, як правило, в межах апеляційної скарги.

Перегляд в апеляційній інстанції здійснюється колегією суддів. Лише перегляд постанов у справах про адміністративні правопорушення в апеляційному порядку здійснює суддя одноосібно.

3) касаційна інстанція

Відповідає за перегляд судових рішень судів першої і (або) апеляційної інстанції, які набрали законної сили, на предмет законності. Касаційна інстанція обставин у справі не встановлює і доказів не досліджує.

Перегляд у касаційній інстанції здійснюється колегією суддів.

 

Тема 4. Статус суддів України

 

План

 

1. Поняття статусу суддів. Суддя як носій судової влади. Присяга, обов’язки та права професійного судді.

2. Вимоги до претендентів на посаду судді.

3. Гарантії незалежності суддів.

4. Порядок призначення та обрання суддів.

5. Вища кваліфікаційна комісія суддів: завдання, склад, повноваження.

6. Вища рада юстиції: склад і повноваження щодо суддівського корпусу.

7. Дисциплінарна відповідальність суддів: підстави, порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Види дисциплінарних стягнень.

8. Звільнення судді з посади.

9. Грошове і соціальне забезпечення суддів.

10. Суддівське самоврядування: завдання та організаційні форми.

11. Статус народних засідателів і присяжних.

Правові акти:

Конституція України

Закон «Про судоустрій і статус суддів»

Закон «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»

Закон «Про Конституційний Суд України»

Закон «Про Вищу раду юстиції»

Закон «Про засади запобігання і протидії корупції»

Закон «Про правила етичної поведінки»

Кодекс суддівської етики, затв. З’їздом суддів України 22.02.2013

 

 

1. Поняття статусу суддів. Суддя як носій судової влади. Присяга та обов’язки професійного судді

Статус судді (за визначенням Юридичної енциклопедії, том 5, с. 628) – це визначені законом правові засади, які регламентують принципи та гарантії діяльності суддів, їх повноваження та обов’язки, порядок обрання (призначення) на посаду та звільнення з посади, підстави притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, заходи їх державного і соціального захисту.

Професійні судді та залучені у визначених законом випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової влади в Україні.

Професійним суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів і здійснює правосуддя на професійній основі.

Народними засідателями і присяжними є громадяни України, які у випадках, визначених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя у конкретній справі, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

Обов‘язковою умовою набуття статусу професійного судді є складення присяги. Присяга судді має не лише велике моральне, але й правове значення, адже порушення присяги відповідно до статті 126 Конституції України є підставою для звільнення з посади судді. Відповідно до статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», присяга судді складається під час урочистої церемонії у присутності Президента України, який здійснює перше призначення на посаду судді. Обов‘язки, яких суддя присягає виконувати, визначені статтею 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»:

1) своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;

2) дотримуватися правил суддівської етики;

3) виявляти повагу до учасників процесу;

4) додержуватися присяги судді;

5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, в тому числі і таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання;

6) виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, що встановлені Законом "Про засади запобігання і протидії корупції" 7) подавати щороку за місцем роботи декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру.

Суддя, призначений на посаду судді вперше, проходить щорічну двотижневу підготовку у Національній школі суддів України. Суддя, який обіймає посаду судді безстроково, проходить двотижневу підготовку у Національній школі суддів України не менше, ніж раз на три роки.

Суддя має право брати участь у суддівському самоврядуванні для вирішення питань внутрішньої діяльності суду в порядку, встановленому законом. Судді можуть утворювати об'єднання та брати участь у них з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення професійного рівня.

Суддя має право вдосконалювати свій професійний рівень та проходити з цією метою відповідну підготовку.

 

2. Вимоги до претендентів на посаду судді

Особи, які претендують на посаду судді або які уже обіймають цю посаду, повинні відповідати низці кваліфікаційних вимог. Дотримання цих вимог свідчить про готовність особи до суддівської діяльності та її відповідність посаді судді. Вимоги до кандидатів на посаду судді встановлені в Україні Конституцією України, Законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Конституційний Суд України». Загальними вимогами до кандидатів на суддівську посаду є:

- наявність громадянства України;

- досягнення певного віку (починаючи від 25 років, але не старше 65 років);

- наявність вищої юридичної освіти або іншої фахової підготовки з питань юрисдикції відповідних спеціалізованих судів;

- наявність певного стажу роботи у галузі права або за іншим відповідним фахом (починаючи від трьох років);

- проживання в Україні протягом певного часу (від десяти останніх років);

- володіння державною мовою.

Не можуть бути рекомендовані на посаду професійного судді громадяни:

- визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;

- які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків судді;

- які мають не зняту чи не погашену судимість.

Вимоги щодо стажу роботи кандидата диференціюються залежно від місця суду у судовій системі. Так, для заняття посади судді апеляційного суду потрібно, щоб мала стаж роботи на посаді судді не менш як п'ять років.

Суддею вищого спеціалізованого суду може бути особа, яка обрання на посаду судді безстроково.

Суддею Верховного Суду України може бути особа, яка має стаж роботи на посаді судді не менше п'ятнадцяти років або суддя Конституційного Суду України.

Отож чим вищий рівень суду в судовій системі, тим вищі вимоги до претендентів на суддівську посаду у такому суді.

Найвищі вимоги до претендентів на посаду судді Конституційного Суду України: досягнення сорока років, стаж роботи у галузі права не менше десяти років, проживання в Україні протягом останніх двадцяти років.

Крім того, стаття 127 Конституції України передбачає, що суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів.. Ці судді повинні відправляти правосуддя лише у складі колегій суддів. На практиці це мертва норма.

 

 

3. Гарантії незалежності суддів

Згідно зі ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», незалежність суддів забезпечується:

1) особливим порядком його призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення;

2) недоторканністю та імунітетом судді;

3) незмінюваністю судді;

4) порядком здійснення судочинства, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення;

5) забороною втручання у здійснення правосуддя;

6) відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

7) окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом;

8) належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді;

9) функціонуванням органів суддівського самоврядування;

10) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту;

11) правом судді на відставку.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, а також фізичні і юридичні особи та їх об'єднання зобов'язані поважати незалежність судді і не посягати на неї.

Судді - недоторканні. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Суддя, затриманий за підозрою у вчиненні діяння, за яке встановлена кримінальна чи адміністративна відповідальність, повинен бути негайно звільнений після з'ясування його особи. Суддя не може бути підданий приводу чи примусово доставлений до будь-якого органу чи установи, крім суду. Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення лише Генеральним прокурором України або його заступником.

Відсторонення судді від посади у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України.

Проникнення в житло або інше володіння судді чи його службове приміщення, особистий чи службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки, прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть провадитися лише за судовим рішенням.

Кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. У разі, якщо згідно із загальними правилами підсудності кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснюється судом, найбільш територіально наближеним до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міст Києва чи Севастополя).

 

4. Порядок призначення та обрання суддів

В Україні перше призначення на посаду судді (крім судді Конституційного Суду України) здійснюється Президентом України на п'ять років, а після закінчення цього строку суддя обирається безстроково Верховною Радою України. Відповідальність за добір суддів покладається на систему кваліфікаційних комісій суддів і Вищу раду юстиції.

Призначення. Статті 66-72 Закону «Про судоустрій і статус суддів». Призначення на посаду судді вперше здійснюється виключно в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії:

1) розміщення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на своєму веб-порталі оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів та опублікування такого оголошення у визначених нею друкованих засобах масової інформації (сьогодні це газета «Законі і бізнес»;

2) подання особами, які виявили бажання стати суддею, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відповідної заяви та документів, визначених цим Законом;

3) здійснення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на основі поданих кандидатами на посаду судді документів перевірки відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду судді, та організація проведення стосовно них спеціальної перевірки в порядку, визначеному законом;

4) складення особами, які відповідають установленим вимогам до кандидата на посаду судді, іспиту перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права;

5) направлення кандидатів, які успішно склали іспит та пройшли необхідні перевірки, для проходження спеціальної підготовки;

6) допуск кандидатів, які успішно пройшли спеціальну підготовку, до складення кваліфікаційного іспиту перед Вищою кваліфікаційною комісією суддів України;

8) визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рейтингу кандидатів на посаду судді за результатами складення кваліфікаційного іспиту, зарахування їх до резерву на заміщення вакантних посад судді;

9) оголошення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у разі відкриття вакантних посад суддів конкурсу на заміщення таких посад серед кандидатів, які перебувають у резерві;

10) проведення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, виходячи з рейтингу кандидата відповідно до кількості наявних вакантних посад судді добору серед кандидатів, які взяли участь у конкурсі, та внесення рекомендації Вищій раді юстиції про призначення кандидата на посаду судді;

11) розгляд на засіданні Вищої ради юстиції відповідно до рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України питання про призначення кандидата на посаду судді та внесення в разі прийняття позитивного рішення подання Президентові України про призначення кандидата на посаду судді;

12) прийняття Президентом України рішення про призначення кандидата на посаду судді.

Обрання. Згідно зі ст. 74-79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів, обрання на посаду судді безстроково здійснюється в такому порядку:

1) кандидат звертається з письмовою заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування його для обрання на посаду судді безстроково;

2) Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про підготовку матеріалів щодо кандидата на посаду судді безстроково на своєму офіційному веб-порталі та в офіційних засобах масової інформації;

3) Вища кваліфікаційна комісія суддів України перевіряє відомості про кандидата, враховує показники розгляду кандидатом справ;

4) Вища кваліфікаційна комісія суддів України приймає рішення про рекомендування чи відмову у рекомендуванні його для обрання на посаду судді безстроково і в разі рекомендування направляє відповідне подання до Верховної Ради України;

5) Верховна Рада України на підставі та в межах подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України приймає рішення про обрання на посаду судді безстроково в порядку, встановленому законом.

Переведення. Суддя у межах п'ятирічного строку може бути переведений на роботу на посаді судді до іншого місцевого суду за його письмовою заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про рекомендування його на посаду судді відповідного суду за результатами конкурсу на заміщення вакантної посади судді. Переведення судді у межах п'ятирічного строку на роботу на посаді судді до суду іншої юрисдикції здійснюється за результатами складення суддею кваліфікаційного іспиту. Переведення судді у межах п'ятирічного строку здійснюється Президентом України.

Переведення судді, обраного безстроково, з одного суду до іншого суду того самого рівня і спеціалізації здійснюється Президентом України за письмовою заявою судді.

Переведення судді, обраного безстроково, до суду іншого рівня тієї ж судової спеціалізації здійснюється Верховною Радою України з дотриманням порядку, встановленого цим Законом та Регламентом Верховної Ради України для обрання судді.

Переведення судді, обраного безстроково, до суду іншої спеціалізації здійснюється Верховною Радою України за поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами складення суддею кваліфікаційного іспиту відповідно до цього Закону. (ст. 73-80 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Порядок призначення суддів Конституційного Суду України Президентом України, Верховною Радою України і з’їздом суддів України встановлено статтями 6-8 Закону України «Про Конституційний Суд України».

 

 

5. Вища кваліфікаційна комісія суддів: завдання, склад, повноваження

Завданнями Вищої кваліфікаційної комісії суддів є:

1) забезпечення формування корпусу професійних суддів шляхом відбору і рекомендування осіб для зайняття посади судді;

2) розгляд питань про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів.

 

Склад. Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє у складі одинадцяти членів, які є громадянами України, мають вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менше двадцяти років. До складу Комісії входять:

1) шість суддів, які призначаються з'їздом суддів України;

2) дві особи, які призначаються з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ;

3) одна особа, яка призначається Міністром юстиції України;

4) одна особа, яка призначається Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини;

5) одна особа, яка призначається Головою Державної судової адміністрації України.

Строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становить шість років з дня набуття повноважень.

Члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на час здійснення повноважень відряджаються до Комісії.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України вважається повноважною за умови призначення до її складу не менше восьми членів.

 

Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів:

1) веде облік даних про кількість посад судді у судах загальної юрисдикції, в тому числі вакантних;

2) веде облік даних про кількість адміністративних посад у судах загальної юрисдикції та негайно повідомляє відповідну раду суддів, Вищу раду юстиції про утворення вакантної посади голови суду, заступника голови суду;

3) проводить добір кандидатів на посаду судді вперше, в тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит;

4) вносить до Вищої ради юстиції рекомендацію про призначення кандидата на посаду судді для подальшого внесення відповідного подання Президентові України;

5) надає рекомендацію про обрання на посаду судді безстроково або відмовляє у наданні такої рекомендації;

6) визначає потреби в державному замовленні на професійну підготовку кандидатів на посаду судді у Національній школі суддів України;

7) затверджує відповідно до критеріїв, визначених у положенні про порядок проходження спеціальної підготовки кандидатів на посаду судді, перелік юридичних вищих навчальних закладів, які здійснюватимуть таку підготовку;

8) на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора України приймає рішення про відсторонення судді від посади у зв'язку із притягненням до кримінальної відповідальності;

9) розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження;

10) приймає рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав застосовує дисциплінарне стягнення до суддів місцевих та апеляційних судів;

11) приймає рішення про дострокове зняття застосованого до судді дисциплінарного стягнення;

12) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

6. Вища рада юстиції: склад і повноваження щодо суддівського корпусу

Відповідно до статті 131 Конституції України Вища рада юстиції складається з двадцяти членів:

1) по три члени, призначені Верховною Радою України (2 судді), Президентом України (2 судді), з'їздом суддів України, з'їздом адвокатів України (1 суддя), з'їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ (1 суддя);

2) два члени, призначені всеукраїнською конференцією працівників прокуратури (1 суддя);

3) Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України за посадою.

Вища рада юстиції здійснює свої повноваження щодо суддів та прокурорів. Вона має такі повноваження щодо суддівського корпусу:

1) вносить подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

2) приймає рішення стосовно порушення суддями вимог щодо несумісності;

3) здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів.

Організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначаються статтею 131 Конституції України і Законом України «Про Вищу раду юстиції».

7. Дисциплінарна відповідальність суддів: підстави, порядок притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Види дисциплінарних стягнень

Судді несуть дисциплінарну відповідальність за вчинення дисциплінарного проступку за правилами розділу VІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів», глав 4-5 розділу IV Закону України «Про Вищу раду юстиції».

Дисциплінарний проступок судді може проявлятися у таких порушеннях:

1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов'язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;

2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;

3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);

4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;

5) розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;

6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майновий стан, зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей.

Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.

Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за наслідками дисциплінарного провадження. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.

Дисциплінарне провадження здійснюють:

1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів;

2) Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України.

Дисциплінарне провадження передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

 

До суддів застосовуються таке дисциплінарне стягнення як догана.

Дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття Вищою кваліфікаційною комісією суддів України провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

За наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.

 

8. Звільнення судді з посади

Суддя звільняється з посади лише на підставі частини п'ятої статті 126 Конституції України. Суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, за поданням Вищої ради юстиції.

Суддю звільняють у разі:

загальні підстави

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4) припинення його громадянства;

5) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

6) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;

особливі підстави

7) порушення суддею вимог щодо несумісності;

8) порушення суддею присяги;

9) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті. Рішення про звільнення його з посади у цьому разі не приймається.

Порушенням суддею присяги є: 1) вчинення ним дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; 2) недотримання суддею вимог та обмежень, встановлених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" 3) умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; 4) порушення морально-етичних принципів поведінки судді.

9. Грошове і соціальне забезпечення суддів.

Суддівська винагорода регулюється Законами України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно. Посадові оклади інших суддів установлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом:

судді апеляційного суду - 1,1;

судді вищого спеціалізованого суду - 1,2;

судді Верховного Суду України, судді Конституційного Суду України - 1,3.

 

Суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Після призначення на посаду суддя Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищого спеціалізованого суду, апеляційного, місцевого суду, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду.

Суддя забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України мантією та нагрудним знаком.

Суддя забезпечується окремим кабінетом, робочим місцем та необхідними для роботи засобами.

Життя і здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

10. Суддівське самоврядування: завдання, організаційні форми

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» суддівське самоврядування визначається як самостійне колективне вирішення питань внутрішньої діяльності судів самими суддями. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані із здійсненням правосуддя. (стаття 113).

Організаційними формами суддівського самоврядування є збори суддів, ради суддів, конференції суддів, з'їзд суддів України.

 

Збори суддів відповідного суду:

1) обговорюють питання щодо внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду та приймають з цих питань рішення, які є обов'язковими для суддів та працівників даного суду;

2) визначають спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій справ відповідної судової юрисдикції за пропозицією голови суду, обирають зі свого складу слідчого суддю;

3) заслуховують звіти суддів, які обіймають адміністративні посади в даному суді, та керівника апарату суду;

4) подають відповідній раді суддів пропозиції щодо делегатів на конференцію суддів;

5) можуть звертатися з пропозиціями щодо питань діяльності суду до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які зобов'язані розглянути ці пропозиції і дати відповідь по суті.

6) можуть обговорювати питання щодо практики застосування законодавства, розробляти відповідні пропозиції щодо вдосконалення такої практики та законодавства.

Виконання рішень зборів суддів за дорученням зборів покладається на голову відповідного суду або його заступника.

 

У системі судоустрою діють відповідно до системи судів конференція суддів загальних судів, конференція суддів господарських судів та конференція суддів адміністративних судів.

Конференція суддів відповідних судів:

1) обговорює і вирішує питання щодо фінансування та організаційного забезпечення діяльності відповідних судів, заслуховує з цих питань інформацію представників Державної судової адміністрації України;

2) заслуховує звіти відповідних рад суддів, інформацію Голови Державної судової адміністрації України;

3) формує відповідну раду суддів;

4) затверджує положення про раду суддів;

5) розробляє пропозиції для внесення на розгляд з'їзду суддів України;

6) звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності відповідних судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

7) обирає делегатів на з'їзд суддів України;

8) ініціює проведення позачергового з'їзду суддів України в порядку, встановленому цим Законом;

9) обговорює інші питання, законом віднесені до повноважень органів суддівського самоврядування.

 

У період між конференціями суддів функції суддівського самоврядування виконує відповідна рада суддів. Рада суддів організовує виконання та контроль рішень конференції, а також вирішує питання про скликання конференції суддів.

Рада суддів відповідних судів:

1) здійснює контроль за організацією діяльності відповідних судів, заслуховує інформацію голів цих судів про діяльність судів, інформацію Голови Державної судової адміністрації України з питань організаційно-матеріального забезпечення відповідних судів;

2) розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту і побутового забезпечення суддів та їхніх сімей, заслуховує з цих питань представників Державної судової адміністрації України, приймає відповідні рішення;

3) вносить подання Вищій раді юстиції щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах та звільнення їх з таких посад;

4) визначає на основі поданих зборами суддів пропозицій щодо делегатів на конференцію суддів, склад відповідної конференції суддів виходячи з досвіду роботи кандидатів у делегати та їх авторитету;

5) звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності відповідних судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

6) приймає інші рішення з питань, віднесених до її повноважень.

 

Найвищим органом суддівського самоврядування є з'їзд суддів України. Делегати на з'їзд суддів України обираються конференцією суддів загальних судів, конференцією суддів господарських судів, конференцією суддів адміністративних судів за принципом рівного представництва від кожної з них по одному судді з кожної області, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя. Від кожного вищого спеціалізованого суду обираються по три делегати з числа суддів цих судів. Збори суддів Конституційного Суду України та Верховного Суду України обирають на з'їзд суддів України по три делегати з числа суддів цих судів.

З'їзд суддів України:

1) заслуховує звіти Ради суддів України та рад суддів про виконання завдань органів суддівського самоврядування щодо забезпечення незалежності судів і суддів, стан фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів; 2) заслуховує інформацію Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та голови Державної судової адміністрації України про їх діяльність; 3) призначає та звільняє суддів Конституційного Суду України; 4) призначає членів Вищої ради юстиції та приймає рішення про припинення їх повноважень; 5) призначає членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 6) звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності судів до органів державної влади та їх посадових осіб; 7) обирає Раду суддів України; 8) розглядає інші питання суддівського самоврядування відповідно до закону.

 

У період між з'їздами суддів України вищим органом суддівського самоврядування є Рада суддів України. Рада суддів України обирається з'їздом суддів України у складі одинадцяти суддів. До складу Ради суддів України входять по три представники від кожної конференції суддів та по одному представнику від Конституційного Суду України та Верховного Суду України.

Рада суддів України:

1) розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів;

2) розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей, приймає відповідні рішення з цих питань;

3) призначає та звільняє Голову Державної судової адміністрації України та його заступників;

4) здійснює контроль за організацією діяльності судів;

5) звертається з пропозиціями щодо питань діяльності судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

6) затверджує зразки посвідчень судді, судді у відставці, народного засідателя, присяжного;

7) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

 

 

11. Статус народних засідателів і присяжних

Народні засідателі та присяжні є представниками народу, які у визначених законом випадках залучаються до здійснення правосуддя. Народним засідателем є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом (на сьогодні це ЦПК), вирішує справи у складі суду разом із суддею, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. Присяжними є громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом (на сьогодні це КПК), залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. Народні засідателі і присяжні під час розгляду і вирішення справ користуються повноваженнями судді. До списку народних засідателів, включаються громадяни, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам закону і дали згоду бути народними засідателями. Такий список затверджується рішенням відповідної місцевої ради на 4 роки і переглядається у разі необхідності, але не рідше ніж раз на два роки.

Для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної місцевої ради, що формує і затверджує у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, які постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам статті 59 цього Закону і дали згоду бути присяжними.

Список присяжних затверджується один раз на два роки і переглядається в разі необхідності за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України.

Народним засідателем, присяжним може бути громадянин України, який досяг тридцятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду.Не підлягають включенню до списків народних засідателів та списків присяжних громадяни: 1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; 2) які мають хронічні психічні чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків народного засідателя, присяжного;3) які мають не зняту чи не погашену судимість; 4) народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, адвокати, нотаріуси; 5) громадяни, які досягли шістдесяти п'яти років; 6) особи, які не володіють державною мовою. Особа, включена до списку народних засідателів або списку присяжних, зобов'язана повідомити суд про обставини, що унеможливлюють її участь у здійсненні правосуддя, у разі їх наявності.

Суд залучає народних засідателів до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньої участі.

Залучення присяжних до виконання обов'язків у суді та їх виклик здійснюються в порядку, визначеному процесуальним законом.

Роботодавець зобов'язаний звільнити народного засідателя, присяжного від роботи на час виконання ним обов'язків зі здійснення правосуддя. Відмова у звільненні від роботи вважається неповагою до суду.

Народним засідателям, присяжним за час виконання ними обов'язків у суді в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, виплачується винагорода. Їм відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету України.

За народними засідателями і присяжними на час виконання ними обов'язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законом. Час виконання народним засідателем чи присяжним обов'язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення народного засідателя чи присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов'язків у суді не допускається.

На народних засідателів та присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків зі здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням народного засідателя, присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов'язків.

 


[1] Смородинський В.С. Судова влада в Україні (загальнотеоретичні проблеми): Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01. — Х., 2001. — С.5, 12.

[2] Француз Т.І. Політико-правові проблеми становлення і розвитку судової влади в незалежній Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.13. — О., 2001. - С.6.

[3] Коментар до Закону “Про судоустрій України” / За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 8.

[4] Козюбра М. Проект Конституції України в редакції від 15 листопада 1995 року // Конституція незалежної України: У 3 книгах / Під заг. ред. С. Головатого. – К.: Українська правнича фундація, 1995. – Книга ІІ, частина 1. – С.14.

[5] Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 року “Про Концепцію судово-правової реформи в Україні” // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №30. - Ст. 426.

[6] Фойницкий И. Курс уголовного судопроизводства. – СПб., 1996. – Т. 1. – С. 158.

[7] Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 2 листопада 2004 року // Офіційний вісник України. - 2004. - №45. - Ст. 2975.

[8] Див. §40-41 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Хорнсбі проти Греції” від 19 березня 1997 року (Judgment of the EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS: HORNSBY v. GREECE, 19 March 1997, Published in Reports 1997-II).

– Конец работы –

Используемые теги: Тема, Предмет, система, Основні, Поняття, НАВЧАЛЬНОЇ, дисципліни, Судоустрій, України0.108

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Тема 1. Предмет, система і основні поняття навчальної дисципліни «Судоустрій України»

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

Короткий конспект лекцій/ Програма навчальної дисципліни Змістовий модуль 1._Поняття, види, особливості здійснення комерційних операцій на світовому ринку Тема1. Основні поняття ЗЕД
ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ МЕНЕДЖМЕНТУ... Кафедра менеджменту т міжнародного бізнесу...

Лекция 1. Тема: Операционная система. Определение. Уровни операционной системы. Функции операционных систем. 1. Понятие операционной системы
Понятие операционной системы... Причиной появления операционных систем была необходимость создания удобных в... Операционная система ОС это программное обеспечение которое реализует связь между прикладными программами и...

Тема 1: Вступ до дисципліни Проектування цифрової обробки сигналів та зображень. Основні поняття та визначення 1. Області застосування та основні задачі цифрової обробки сигналів
Тема Вступ до дисципліни Проектування цифрової обробки сигналів та зображень Основні поняття та...

Тема 1: Предмет и метод курса микроэкономика 1. Микроэкономика в системе экономических дисциплин. Специфика предмета микроэкономики. 2. Методологические принципы микроэкономического анализа
Микроэкономика в системе экономических дисциплин Специфика предмета микроэкономики... Методологические принципы микроэкономического анализа...

ПРЕДМЕТ, ОБ’ЄКТ І ЗАВДАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ. Предмет економічного аналізу та його роль в умовах ринкової економіки. Основні поняття, об’єкт і завдання економічного аналізу
ПРЕДМЕТ ОБ ЄКТ І ЗАВДАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ... Предмет економічного аналізу та його роль в умовах ринкової економіки... Основні поняття об єкт і завдання економічного аналізу...

Тема 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОД, СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА Власність національних багатств України як основа суспільної організації праці
Тема ПРЕДМЕТ МЕТОД СИСТЕМА ТРУДОВОГО ПРАВА... План Власність національних багатств України як основа суспільної організації праці...

ТЕМА 3. ПРЕДМЕТ МИСТЕЦТВА. СТИЛЬ І ХУДОЖНІЙ МЕТОД. ФУНКЦІЇ МИСТЕЦТВА. Предмет мистецтва. Поняття стилю і художнього методу
План... Предмет мистецтва Художній образ Зміст і форма...

Основні поняття системи та моделі. Поняття моделі. Співвідношення між моделлю та системою
Людина постійно моделює оскільки моделі спрощують об єкти і явища... Величезні можливості мають комп ютери для розв язування математичних задач Числовими методами для більшості задач...

Робоча програма та методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни Історія України за вимогами кредитно-модульної системи навчання КИЇВ
НАВЧАЛЬНО НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОДОГІЇ... Кафедра гуманітарних дисциплін...

0.035
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • По категориям
  • По работам