Державне управління в галузі транспорту має забезпечувати:
своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони України;
захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування;
безпечне функціонування транспорту;
додержання необхідних темпів і пропорцій розвитку національної транспортної системи;
захист економічних інтересів України та законних інтересів підприємств і організацій транспорту та споживачів транспортних послуг;
створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту;
обмеження монополізму та розвиток конкуренції;
координацію роботи різних видів транспорту;
ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту;
охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту.
Під час здійснення податкової політики в Україні слід враховувати специфіку транспорту, беручи до уваги необхідність:
забезпечення рівних умов оподаткування для суб’єктів господарювання, які працюють в однакових умовах та здійснюють однакові перевезення, незалежно від розміру парку транспортних засобів;
сприяння підвищенню інвестиційного потенціалу в транспортній галузі;
проведення політики, спрямованої на зменшення виплат дотацій з бюджету та залучення додаткових джерел фінансування транспорту та транспортної інфраструктури;
здійснення заходів щодо покращення конкурентоспроможності транспортних послуг на національному і міжнародному ринку.
Структурні реформи на транспорті спрямовані на розвиток та вдосконалення ринкових відносин, зменшення безпосередньої участі держави в транспортній діяльності та скорочення монопольного сектору шляхом:
розмежування господарських функцій і функцій державного управління залізничним транспортом та транспортною інфраструктурою шляхом розподілу природно-монопольного та конкурентного секторів, забезпечення рівноправного доступу до інфраструктури суб'єктів господарювання різних форм власності, створення операторських компаній за видами діяльності;
реформування системи управління автомобільними дорогами загального користування шляхом розподілу сфери управління і відповідальності за значенням автомобільних доріг загального користування з передачею доріг місцевого значення в управління місцевим органам виконавчої влади після законодавчого визначення джерел фінансування та структури управління місцевими дорогами;
реформування системи управління морськими торговельними портами шляхом створення на їх базі державних та морських адміністрацій портів з віднесенням зазначених адміністрацій до сфери управління Мінтрансзв’язку для запобігання дублюванню дозвільних і контрольних функцій, зменшення їх кількості;
збереження в державній власності стратегічних аеропортів України та закріплення функції управління ними центральним органом виконавчої влади з питань транспорту та зв’язку, розмежування інвестицій у злітно-посадкові смуги та інфраструктуру терміналів з метою збереження інфраструктури злітно-посадкових смуг;
реформування міського громадського транспорту шляхом введення цільових адресних дотацій замість надання пільг на проїзд.
Формування чітких і прозорих правил на ринку транспортних послуг, підвищення конкурентоспроможності, забезпечення якості та доступності транспортних послуг для всіх споживачів передбачає:
розвиток транспортно-експедиторського обслуговування та системи операторів перевезень;
розроблення та впровадження високоефективних логістичних технологій, які забезпечуватимуть якісні критерії всього спектру транспортних послуг і підвищення продуктивності транспортної системи;
створення сприятливих умов розвитку і функціонування морських портів, що мають стратегічне значення для держави у зв’язку з їх розміщенням у вузлових точках міжнародних транспортних коридорів;
впровадження фінансово-економічної моделі, яка забезпечить чіткий і прозорий розподіл фінансових потоків залізниць;
поетапну ліквідацію перехресного субсидування пасажирських залізничних перевезень за рахунок доходів від інших видів діяльності залізниць;
адаптацію чинного міжнародного законодавства щодо контролю робочого часу водіїв у комерційних перевезеннях;
визначення всіх видів діяльності, безпосередньо не пов’язаних з перевезеннями залізницями, для подальшого планування роботи з ними;
покращення управління та контролю допуску перевізників і транспортних засобів до надання послуг з перевезення пасажирів транспортно-експлуатаційних витрат, охорони довкілля, безпеки дорожнього руху та надання оператору транспортного засобу ліцензії відповідно до стандартів ЄС;
забезпечення державного регулювання діяльності автостанцій, удосконалення правовідносин перевізників, власників автостанцій та органів виконавчої влади;
вжиття заходів щодо створення сприятливих митних і податкових умов для придбання перевізниками сучасної транспортної техніки;
формування та реалізація ефективної та прозорої тарифно-цінової політики на послуги природних монополій у сфері транспорту.
Технічне регулювання передбачає:
запровадження Сертифіката професійної відповідності, що підвищить імідж операторів ринку та надасть переваги в конкурентній боротьбі;
сприяння впровадженню підприємствами транспорту систем управління якістю та систем досягнення досконалості, які відповідають міжнародним стандартам;
запровадження міжнародних стандартів безпечного, екологічно сприятливого та енергоефективного транспорту.