Трикулачковому патроні токарного верстата

Мета роботи: освоєння методики визначення та сутність похибок закріплення в пристосуваннях.

Під час закріплення заготовки в пристосуванні у багатьох випадках відбувається її переміщення (витискування з пристосування), що призводить до появи зазорів між базою заготовки та відповідними установчими елементами пристосування, щодо яких здійснюється налагодження верстата. Кожна заготовка в партії при закріпленні має різне зміщення, що викликає розсіювання розміру, що контролюється, з полем розсіювання , яке визначається у більшості випадків експериментально.

Похибка закріплення залежить від конструкції та стану затискного пристрою і напрямку затискання. Найменша похибка закріплення, пов’язана з витискуванням заготовки із пристосування, досягається при направленні затискного зусилля перпендикулярно до вимірювальної бази. Проте й у цьому випадку похибка закріплення не дорівнює нулю у зв’язку з неточністю баз заготовок та наявністю контактних деформацій. Такі деформації в загальному вигляді описуються нелінійним законом типу і можуть досягати в окремих випадках значних величин. У цій формулі: с - коефіцієнт, що характеризує вид контакту, матеріал заготовки, шорсткість та стан поверхонь, що контактують (установочних баз); P - сила, яка діє на опору; n - показник степеня (менший за одиницю).

Контактні деформації поверхонь дотику супроводжуються зміщенням технологічної та вимірювальної баз заготовки відносно положення встановленого інструмента, викликаючи появу похибки закріплення.