Хеджування ризиків

Форвардні контракти - це контракти, в яких одна сторона погоджується придбати товари за визначеною ціною і на певну дату у майбутньому, а інша сторона погоджується продати цей товар на тих же умовах. За форвардними контрактами дійсно відбувається поставка товару. Якщо одна чи обидві сторони не є морально і фінансово стійкими, є імовірність, що одна з сторін не виконає своїх зобов’язань за контрактом. Особливо це проявляється у тих випадках, коли ціна товарів суттєво змінюється після укладання угоди.

Ф’ючерсний контракт подібний форвардному, але має три ключові відмінності.

1. Ф’ючерсні контракти «прив’язані до щоденного стану ринку». Це означає, що щоденно розраховуються і враховуються прибуток і збитки. Для покриття збитків необхідно вносити певні грошові суми, що значно знижує ризик невиконання зобов’язань, який неминучий для форвардних контрактів.

2. У випадку ф’ючерсних контрактів фізичної поставки товару не відбувається: дві сторони просто домовляються про перерахування грошових коштів, що складають різницю між ціною контракту і розрахунковою ціною на поточну дату.

3. Ф’ючерси звичайно є стандартизованими інструментами, торгівля якими ведеться на біржах, у той час як форвардні контракти складаються під конкретні сторони, підлягають узгодженню між сторонами, що приймають участь, і не торгуються після свого укладання.

Хеджування - діяльність по зниженню цінових ризиків шляхом здійснення операцій з похідними цінними паперами. Осіб, які використовують хеджування для зниження ризику, називають хеджерами.

Похідними називають такі цінні папери, вартість яких визначається ринковою ціною будь-яких інших активів. Похідні цінні папери включають ф’ючерсні контракти, опціони і свопи.

Ринки форвардних і ф’ючерсних контрактів – це важливий інструмент для зниження ризиків, пов’язаних з невизначеністю цін. Існують ф’ючерсні ринки багатьох товарів, наприклад, сільськогосподарської продукції (зернових, кави, м’яса), нафтопродуктів, продукції деревообробної промисловості, валюти, цінних паперів і т.д. Ф’ючерсні ринки отримали розвиток за кордоном у кінці 70-х – на початку 80-х років ХХ-го століття.

Одним з перших виник ринок форвардних контрактів на пшеницю у США. Фермери турбувалися за ціну, яку могли отримати за зерно при продажі восени, а мельники – за ціну, яку повинні були за неї сплатити. Ризики обох сторін можна було знизити, встановивши ціну на пшеницю заздалегідь протягом року. Тоді мельники отримували б можливість виходити на ринок пшениці, маючи на руках контракти, які б вимагали від фермерів поставляти зерно за заздалегідь визначеною ціною. Ризики обох сторін знижувались, що і тим, і іншим давало певну вигоду. Фермери вже могли не турбуватися за ціну на зерно і зосередитися на вирощуванні пшениці, а мельники – на переробці борошна.

Перші форвардні угоди укладалися між двома сторонами, які самі укладали договори між собою. Однак невдовзі появилися посередники, які дозволили організувати активну торгівлю ф’ючерсними контрактами. Чикагська товарна біржа була одним із перших місць проведення таких торгів, де ф’ючерсні дилери допомагали підтримувати цей ринок. Таким чином, на біржі фермери могли продавати ф’ючерсні контракти, а мельники – купувати їх. Це збільшувало ефективність торгівлі і знижувало вартість операцій.

Невдовзі з’явилася ще одна група учасників угод – спекулянти.

Спекуляція - діяльність, яка виражається у купівлі товару з метою його перепродажу за більш високою ціною. Треба зауважити, що спекуляція пов’язана з ризиком. Спекулянти виконують важливу функцію посередників, поставляючи товар від тих, хто володіє їх надлишками, до тих, хто гостро потребує їх. Тим самим спекуляція приводить у рух споживання у просторі. Однак вона приводить і до руху споживання у часі. Наприклад, купуючи сільськогосподарські продукти в урожайний рік, спекулянти продають ці продукти в неврожайний рік. При цьому, збільшуючи попит під час надлишкової пропозиції (здійснюючи запаси сільськогосподарської продукції), вони сприяють деякому росту цін. Продаючи цю ж продукцію в неврожайний рік, вони збільшують пропозицію в період підвищеного попиту, знижуючи цим ціни. Тобто, дякуючи спекулянтам, вирівнюються сезонні коливання попиту-пропозиції.

1. Хеджування з використанням ф’ючерсних контрактів. Такий механізм нейтралізації ризиків передбачає проведення протилежних угод за операціями на товарній або фондовій біржі з різними видами біржових контрактів. Наприклад, зростаючі відсоткові ставки і ціни на товари, рівно як і коливання обмінних курсів валют, можуть негативно вплинути на прибутки. Якщо дві сторони мають дзеркально протилежні ризики, хеджер може здійснити угоду, в результаті якої ризики ліквідуються.

Існує два види хеджування:

• довге хеджування, при якому ф’ючерсні контракти купуються для захисту від росту цін;
• коротке хеджування, при якому ф’ючерсні контракти продаються для захисту від зниження цін.

Так, наприклад, доходи від продажів ряду компаній залежать від такого важко прогнозуємого ризику, як погода. До таких компаній відносяться виробники снігоходів, морозива, постачальники газу, електроенергії і т.д. На біржі Chicago Mercantile Exchange розроблені ф’ючерсні контракти, вартість яких залежить від погоди. Контракти розроблені на основі даних про середньомісячну температуру у чотирьох містах США. У кожного контракту на погоду є свій покупець і свій продавець. Одна сторона угоди ставить на те, що місячні температури будуть вище очікуваних, у той час як інша – що погода буде відносно холодною. Наприклад, виробник морозива може придбати похідний інструмент на погоду, який передбачає виплати, якщо влітку температура буде нижче очікуваної. При цьому прибутки від похідних контрактів на погоду підуть на компенсацію збитків від зниження обсягів продажів через зниження температури.

Принцип механізму хеджування з використанням ф’ючерсних контрактів заснований на тому, що якщо підприємство несе фінансові збитки через змінення цін на момент поставки як продавець реального активу або цінних паперів, то воно виграє у тих же розмірах як і покупець ф’ючерсних контрактів на таку ж кількість активів або цінних паперів і навпаки.

2. Хеджування з використанням опціонів. В основі цієї форми хеджування лежить угода з премією (опціоном), що сплачується за право (але не обов’язкове для виконання) продати або придбати цінний папір, валюту, реальний актив в обумовленій кількості і за заздалегідь обумовленою ціною протягом передбаченого опціонним контрактом терміном. У механізмі нейтралізації ризиків з використанням цього виду похідних цінних паперів розрізняють хеджування на основі опціону на покупку (що надає право купівлі за обумовленою ціною), опціону на продаж (що надає право продажу за обумовленою ціною), подвійного опціону або «стелажу» (що надає одночасно право купівлі і продажу фінансового або реального активу за узгодженою ціною). Ціна, яку підприємство виплачує за придбання опціону, по суті є страховою премією.

У залежності від майбутньої курсової динаміки власник опціону може реалізувати або не реалізувати своє право, а зобов’язання купівлі або продажу має продавець опціону.

3. Хеджування з використанням операції «своп». Своп (swap) – обмін. Дві сторони погоджуються обмінятися будь-чим, звичайно зобов’язаннями зі здійснення конкретних потоків платежів. У теперішній час більшість свопів включають або валюту, або платежі за відсотками.

Щоб проілюструвати своп на відсоткові ставки, припустимо, що у компанії А є випущені в обіг облігації на суму 100 млн. грн. з терміном погашення 20 років і змінною доходністю, у той час як у компанії Б – випущені в обіг облігації на суму 100 млн. грн. з терміном погашення 20 років і фіксованою доходністю. Таким чином у кожної компанії є зобов’язання створити потік відсоткових платежів, але один потік платежів є фіксованим, а другий – змінюється в залежності від руху відсоткових ставок.

Припустимо, що у компанії А є постійні вхідні потоки грошових коштів, і вона хоче зафіксувати вартість своїх боргових зобов’язань. У компанії Б є потоки грошових коштів, які коливаються разом із зміненнями в економіці, збільшуючись, коли економіка сильна, і зменшуючись, коли економіка слабішає. Враховуючи, що відсоткові ставки також рухаються вгору та вниз разом з економікою, компанія Б прийшла до висновку, що їй було б набагато вигідніше емітувати облігації з відсотковими ставками, що «плавають». Якщо компанії обмінюються своїми зобов’язаннями за платежами, ми будемо мати справу зі свопом на відсоткові ставки.

Цей приклад ілюструє, яким чином свопи можуть знизити ризик, дозволяючи кожній компанії узгоджувати змінюваність її відсоткових платежів із зміненням її вхідних грошових потоків.

У механізмі нейтралізації фінансових ризиків з використанням цієї форми хеджування застосовуються:

• операції валютного свопу (обміну майбутніх зобов’язань у одній валюті на відповідні зобов’язання в іншому виді валюти);
• операції фондового свопу (зобов’язання перетворити один вид цінного паперу в інший, наприклад, обігові облігації підприємства в емітовані ним акції);
• операції відсоткового свопу (обміну боргових фінансових зобов’язань підприємства з фіксованою відсотковою ставкою на зобов’язання з відсотковою ставкою, що «плаває», і навпаки).