Загальні принципи аналізу економічного ризику

Аналіз ризику не є самоціллю, його результати використовуються для прийняття економічно ефективних управлінських рішень, у тому числі для вибору найбільш вигідних рішень за критерієм «ризик – результат» і розробки комплексу заходів на запобігання, зниження або компенсацію ризику.

У загальному відпадку аналіз ризику здійснюється у такій послідовності:

1. Виявлення ризику конкретних рішень або дій, а також можливих наслідків.

2. Виявлення внутрішніх і зовнішніх факторів, які визначають рівень ризику.

3. Аналіз виявлених факторів з позиції ступеню їх впливу на рівень ризику.

4. Оцінка ризикових рішень з таких точок зору:

- визначення можливості їх реалізації при наявності ризику (чи можливо це зробити?);

- визначення економічної доцільності їх прийняття при наявності ризику (що це дає?).

5. Встановлення припустимого рівня ризику (якою сумою можна ризикувати і при якій

імовірності витрат можна йти на ризик).

6. Аналіз окремих етапів робіт з обраним рівнем ризику.

7. Розробка заходів по зниженню ризику.

8. Вибір найбільш доцільних варіантів рішень.

 

Аналіз ризику розділяють на два взаємодоповнюючих види:

• якісний;
• кількісний.

Якісний аналіз передбачає виявлення можливих видів ризику (ідентифікація ризиків), а також виявлення факторів ризику, які впливають на результати прийнятих рішень і робіт, що виконуються.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -- - - - - - - - Приклад. Для сучасного підприємства можна виділити ряд основних ризиків, що виникають при взаємодії з контрагентами. Їх якісний аналіз виконаний за наступною схемою: сутність ризику, причини ризику, фактори ризику (умови, що збільшують імовірність зростання негативних подій), способи зниження або компенсації ризику.

1. Ризик неотримання початкової сировини, матеріалів і ресурсів. Наслідком реалізації ризику є неможливість використання профільної технології.

• Причини ризику – відмова традиційних і потенційних постачальників від укладання угод поставок, неприйнятні умови угод, виникнення у постачальників непередбачених труднощів, прийняття постачальником рішення про розрив угоди або змінення її умов, перехід традиційних постачальників до випуску нової продукції і т.д.
• Фактори ризику – слабка диверсифікація постачальників, нестабільність загальної соціально-політичної ситуації, відсутність традицій обов’язковості виконання правових та договірних умов, нерівномірність темпів інфляції і валютних курсів, нерівномірність доходів різних верств населення, недостатність резервних коштів підприємства для компенсації підвищення цін постачальниками, надмірна концентрація підприємства на обмеженому наборі профільних технологій і т.д.
• Способи зниження ризику – диверсифікація постачальників, створення фінансових резервів на випадок непередбачених витрат, прогнозування динаміки цін, залучення традиційних постачальників до діяльності підприємства шляхом укладання договорів на участь в прибутках або продаж їм акцій, придбання акцій підприємств-постачальників, створення страхових запасів вихідних матеріалів, диверсифікація виробництва шляхом збільшення кількості технологій, що використовуються та видів продукції, організація на підприємстві системи постійного збору інформації про можливих постачальників і т.д.

2. Ризик неповернення передплати постачальниками. Наслідки – погіршення фінансового стану підприємства, складності у відношеннях з постачальниками.

• Причини ризику – ті ж самі, що у вищезгаданому випадку, а також вольові рішення постачальників про тимчасове або остаточне присвоєння отриманих як передоплата коштів, неможливість їх повернення через зрив договорів.
• Фактори ризику – критична ситуація у взаємозв’язках постачальників, слабкість арбітражу та законодавчої бази, низька правова культура управлінського персоналу, відсутність розвиненої системи страхування господарських і фінансових операцій.
• Способи зниження ризику – придбання акцій постачальника та обмін акціями, встановлення неформальних особистих зв’язків з керівництвом підприємства-постачальника, створення регіональної системи страхування договорів, залучення незалежних організацій як гарантів договорів, розвиток залогових договорів.

3. Ризик незаключення договорів на реалізацію виготовленої продукції. Наслідки – затоварювання готової продукції, погіршення фінансового стану.

• Причини ризику – змінення структури споживчого ринку, загальне зменшення потреб у даному виді продукції, заміщення продукції підприємства продукцією конкурентів, моральна застарілість продукції, змінення виробничого профілю або спеціалізації традиційних виробників продукції
• Фактори ризику – технічний прогрес, залежність результатів прийняття рішень споживачами від секретних умов договору, які задовольняють особисті інтереси керівництва, змінення умов імпорту, що полегшує ввезення імпортної продукції, активізація маркетингової діяльності конкурентів, різке зростання обсягів і рентабельності в галузі, що сприяє збільшенню кількості конкурентів.
• Способи зниження ризику – диверсифікація виробництва і збуту, створення на підприємстві системи баз даних про можливих споживачів продукції (їх діяльність, наміри, тенденції зростання і т.д.); активне використання усіх форм маркетингу; обмін акціями з традиційними споживачами; освоєння гнучких технологій виробництва.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - Кількісний аналіз передбачає кількісне визначення розміру окремих ризиків і ризику конкретного виду діяльності у цілому.

В економіці для кількісного аналізу ризику використовується теорія ймовірностей, згідно з якою для оцінки ризику необхідно знати можливі наслідки конкретного рішення або дій (сценарії розвитку подій) та імовірності їх наслідків.

Імовірність результату. Імовірності того чи іншого сценарію розвитку подій (імовірність результату) можна визначити наступними методами.

1. Об’єктивним методом – на основі даних про аналогічні проекти, що є у наявності, які виконувались у подібних умовах. У цьому випадку обчислюється частота виникнення того чи іншого явища.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - Приклад. З попереднього досвіду взаємовідносин з постачальниками вихідної сировини та матеріалів відомо, що зі 100 укладених договорів ними було виконано з додержанням усіх обумовлених умов 68 договорів, а в інших були порушення (пов’язані з термінами поставки, якістю матеріалів і т.д.). У цьому випадку імовірність дотримання умов договорів поставки може бути розрахована об’єктивно як частота 68/100, тобто 0,68. Відповідно імовірність недодержання умов договорів складає (100 – 68)/100, тобто 0,32.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -

2. Суб’єктивним методом – наприклад, шляхом експертної оцінки, коли група експертів висловлює припущення відносно конкретних результатів та ймовірностей їх виникнення.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - Приклад. Підприємство планує вивести на ринок принципово новий виріб. Досвід його виробництва як власного, так і інших виробників, відсутній. У цьому випадку експерти, а в їх якості можуть виступити керівники та провідні спеціалісти підприємства, на основі власних знань і досвіду, розуміючи ситуацію, яка склалася на ринку, висловлюють суб’єктивні судження відносно успіху даного заходу. Їх дані усереднюють та отримують оцінку імовірності успіху (невдачі) виведення на ринок нового виробу.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -

Для градації ризику використовують наступну шкалу ймовірностей:

• 0 – 0,1 – мінімальний ризик;
• 0,1 – 0,3 – малий ризик;
• 0,3 – 0,4 – середній ризик;
• 0,4 – 0,6 – високий ризик;
• 0,6 – 0,8 – максимальний ризик;
• 0,8 – 0,9 – критичний ризик;
• 0,9 – 1,0 – катастрофічний ризик.

Як об’єктивна, так і суб’єктивна ймовірності використовуються при визначенні критеріїв, за допомогою яких порівнюють ступінь ризику альтернативних варіантів та обирають найкращій. Такими критеріями є середнє значення (математичне очікування, очікуване значення) можливого результату, розкидання результатів (дисперсія або середньоквадратичне відхилення) та коефіцієнт варіації.

Середнє значення результату є середньозваженим усіх можливих результатів, де імовірність кожного з них використовується як вага відповідного значення. Середнє значення результату розраховується за формулою

де і відповідно імовірність та значення i-го результату; n – кількість можливих результатів .

Якщо у результаті бізнес-операції може відбутися одна з подій – успіх або невдача – даний вираз трансформується в формулу для визначення середнього прибутку

де - імовірність успіху; - вартість успіху; - імовірність невдачі; - вартість невдачі.

Очевидно, що при = 0, або < 0 (середні втрати від невдачі перевищують або дорівнюють середньому успіху ), треба вважати, що ризик невиправдано великий і економічна доцільність бізнес-операції, скоріше за все, негативна.

Так, наприклад, азартна гра з кидання монети (у результаті появи орла монета достається одному гравцю, а при появі решки – іншому) безглузда, тому що == 0,5, тобто можливий виграш дорівнює можливому програшу= , отже = 0. У цих умовах виграш однієї з сторін можливий, але малоймовірний. Причому чим більше бажаний виграш і триваліше гра, тим імовірність виграшу нижча. Тому при тривалій грі у середньому жоден з гравців не буде у виграші.

У всіх азартних іграх, пов’язаних з тим чи іншим видом сплати послуг (наприклад, у гральних автоматах), середні збитки від невдачі завжди перевищують середній успіх , оскільки частина коштів іде на сплату послуги. У протилежному випадку послуга, що надається, для власника грального автомата буде збитковою. Тому при тривалій грі в середньому гравці завжди будуть у програші (при цьому малоймовірний, але можливий виграш одного з гравців).

Тільки при > 0 можна припустити, що скоріше бізнес-операція може бути перспективною.

Однак навіть у тому випадку, коли середній успіх значно перевищує середні збитки від невдачі (>> ) і з високою імовірністю середній прибуток від бізнес-операції, скоріше за все, буде позитивним (> 0), рішення про вкладення коштів у розробку бізнес-операції може бути негативним. Це, можливо, зумовлено тим, що, незважаючи на низьку імовірність невдачі, а також високі імовірність та розмір успіху, можливі втрати будуть катастрофічними, неприйнятними для підприємства.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - Приклад. Підприємець аналізує результативність бізнес-операції при різних сценаріях розвитку дій на ринку. Якщо ситуація на ринку залишиться незмінною, то обсяг ринкового попиту на його вироби складатиме 4000 одиниць. Якщо на ринку складається сприятлива ситуація, то попит складатиме 5000 одиниць, якщо несприятлива – 3000 одиниць. Імовірність перелічених сценаріїв оцінюється як 0,5, 0,2, 0,3 відповідно. Беззбитковість підприємцю забезпечить обсяг реалізації не менш, ніж 3800 одиниць виробів. Необхідно оцінити доцільність виконання даної бізнес-операції.

Середнє значення обсягу реалізації складатиме 4000х0,5+5000х0,2+3000х0,3=3900 од., що достатньо для беззбиткової роботи.

Приклад. Пасажир оцінює доцільність економії на квитках при поїздках на громадському транспорті. Квиток на проїзд у автобусі коштує 0,4 грн., а штраф за проїзд без квитка – 8 грн. Якщо імовірність перевірки квитків контролером складає 0,1, то середнє значення результату від проїзду без квитка складатиме 0,9х0,4 – 0,1х8 = -0,44 грн. Таким чином, їздити «зайцем» у даних умовах нераціонально – збитки, скоріше за все, перевищать вигоду.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - Розкидання результатів характеризує ступінь відхилення можливих результатів від їх середнього значення. Велика різниця (позитивна або негативна) між можливим результатом та очікуваним, свідчить при великий ризик.

Для оцінки розкидання результатів використовується дисперсія та середньоквадратичне (стандартне) відхилення.

Дисперсія являє собою середньозважене за імовірністю квадратів відхилень можливих результатів від очікуваних

Середньоквадратичне відхилення визначається як

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - Приклад. Підприємство може вийти зі своєю продукцією на один з двох альтернативних сегментів ринку, оскільки ресурсів підприємства недостатньо для одночасної роботи на двох сегментів.

На першому сегменті ринку прибуток з рівною імовірністю може складати 200 млн. грн. – при високому попиті на продукцію і 100 млн. грн. – при середньому. На другому сегменті очікується стабільний прибуток у розмірі 151 млн. грн. Однак є незначна імовірність (0,01) того, що попит різко впаде і прибуток буде складати 51 млн. грн.

Необхідно обрати сегмент, оптимальний з точки зору результативності і ризику.

Визначимо середнє значення прибутку при роботі на кожному з сегментів ринку:

= 200х0,5 + 100х0,5 = 150 млн. грн.

= 151х(1 - 0,01) + 51х0,01 = 150 млн. грн.

Оскільки середнє значення прибутків однакові, то для вибору рішення необхідно використати інший критерій:

= 50 млн. грн.

= 9,95 млн. грн.

Таким чином, перший сегмент значно ризикованіший другого. На який же сегмент необхідно орієнтуватися? Якщо керівництво підприємства не хоче ризикувати (є супротивником ризику), то підприємство буде зорієнтовано на другий сегмент ринку. На цьому сегменті середній прибуток буде таким, як і на першому, але з меншим ризиком. Якщо ж керівництво хоче ризикувати, то буде обраний перший сегмент. У цьому випадку є імовірність отримати більший прибуток (200 млн. грн.), ніж середнє значення (150 млн. грн.), хоча з тією ж імовірністю (0,5) можна отримати і менший прибуток (100 млн. грн.).

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - Відносний ризик (ризик, що припадає на одиницю результату). У ряді випадків доцільним є розрахунок такого критерію як відносний ризик (величина ризику, що припадає на одиницю результату), щоб перевірити: чи компенсується ризик підвищеним прибутком? Для цього визначається відношення

У статистиці таке відношення називається коефіцієнтом варіації.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - Приклад. Існує два можливих варіанти заходів з підвищення конкурентоспроможності товару підприємства і відповідно два можливих результати.

1. При певному обсязі збуту середнє значення прибутку складає 500 тис грн., середньоквадратичне відхилення можливих результатів від їх очікуваного результату складає 45 тис. грн.

2. При підвищеному обсязі збуту середнє значення прибутку складатиме 700 тис. грн., а середньоквадратичне відхилення можливих результатів від їх очікуваного значення складає 60 тис. грн.

Виникає питання: який з варіантів більш прийнятний? У першому випадку прибуток менший, але й ризик менший. Другий варіант дає більший прибуток, але ризик при цьому вище.

У цьому випадку розраховується величина ризику, що припадає на одиницю прибутку:

= 45/500 = 0,09;

= 60/700 = 0,085.

Величина ризику на одиницю прибутку у другому варіанті менша, тобто підвищений ризик другого варіанту компенсується підвищеним прибутком, тому й перевагу доцільно віддати другому варіанту.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - Необхідно зауважити, що використання критерію відносного ризику можливо тільки у тому випадку, коли середні значення результатів можна порівняти.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - Приклад.Величини відносних ризиків для варіантів А (= 45/500 = 0,9) і Б (= 450/500 = 0,9) однакові, хоча ці варіанти не рівноцінні внаслідок великої результативності варіанту Б.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -