Суть промислової геофізики.

Промислові геофізичні дослідження нафтових і газових свердловин включають комплекс робіт, які проводяться для вивчення геологічного розрізу, визначення положення нафтових і газових пластів, контролю за технічним станом свердловин, а також прострільно-вибухові роботи.

У кожній свердловині, де ведуться бурові роботи проводять ретельне дослідження розрізу, який нею розкривається. Для кожного пласта оцінюють глибину і послідовність залягання, літологічні властивості, нафто-, газо-, водоносність. Ці дані необхідні для визначення нафтових і газових пластів, будови родовища, оцінки ступеня нафтогазонасичення і колекторських властивостей порід, а також для підрахунку запасів і визначення раціонального методу розробки родовища.

Таке вивчення розрізу можливе також шляхом відбирання керну, однак це призводить до значного здорожчання робіт і уповільнення буріння. Крім того керн не завжди можливо вилучити із свердловини і не завжди таким шляхом можуть бути отримані повні дані. Це стосується такого поняття у геології, як масштабний фактор. Полягає він у тому, що оцінка властивостей пласту проводиться лише за невеличким об’ємом керну, а у додаток цей керн вилучено зі загального об’єму пласта. Звичайно, що перевагу у таких випадках слід віддавати методам, які вивчають породи безпосередньо у пласті. Такі дослідження свердловин називають каротажем. Результати каротажу відображають у вигляді діаграм зміни властивостей порід з глибиною свердловини – каротажних діаграм.

Карота́ж — геофізичне дослідження свердловин електричними, магнітними, радіоактивними, акустичними та іншими методами з метою вивчення геологічної будови місцевості та виявлення корисних копалин.

Паралельно з розвитком геофізичних методів досліджень розрізів свердловин розвивалися і геофізичні методи контролю їх технічного стану. Без цих методів зараз є неможливою сучасні технологія буріння і експлуатація свердловин. До геофізичних методів контролю технічного стану свердловин відносять температурні виміри для визначення висоти піднімання цементного розчину за колоною труб після їх цементування; визначення притоку води до свердловини резистивиметром шляхом виміру питомого опору рідини вздовж стовбура свердловини; визначення контакту пластів у затрубному просторі, місць притоку води до свердловини, висоти підйому цементу з використанням радіоактивних ізотопів; інклинометричні виміри (пластовий нахиломір), які визначають кут і азимут відхилення свердловини від вертикалі; виміри діаметра свердловини каверноміром.

До циклу промислових геофізичних робіт входять також відбирання керну боковим ґрунтоносом і перфорацію колони при розкриванні пластів. Зв’язок цих робіт з промислово-геофізичними дослідженнями викликаний загальністю обладнання, яке використовується для проведення каротажу, перфорації і відбирання керну.