Динаміка міжособистісного конфлікту — це його розгортання у часі. При цьому відбуваються зміни у таких напрямах: емоційному, діяльнісному, комунікативному.
Вирізняють наступні фази конфлікту .
1. Латентна — зовні майже не виявляється, припиняється спілкування між партнерами, виникає ігнорування один одного.
2. Демонстративна — партнери усвідомили конфлікт.
3. Агресивна — в учасників формуються образи ворога, виникають плани помсти.
4. Батальна — демонстративно-агресивна реалізація планів помсти.
Для емоційноїдинаміки конфлікту характерними є наступні послідовні переходи:
1) від здивування до спроб з'ясувати і переконати;
2) від суперечок до розриву відносин і припинення спілкування;
3) від агресивних планів до оголошення "війни";
4) ворожість, ескалація конфлікту.
Розглянемо характеристику окремих фаз.
Латентна фаза(провідна емоція — здивування). Відбувається перехід від нормального спілкування до конфліктного, здебільшого непомітний для його учасників. З певного моменту у людини виникає враження недомовок, таємниць, ігнорування з боку партнера. Порушується спілкування, проте гра у нормальні відносини продовжується. її тривалість залежить від характеру учасників. Виникають непорозуміння у спільній діяльності і сумніви у надійності партнера.
Порушення спілкування мають характеристики:
• прагматичні — усвідомлення різниці інтересів і віра в опозиційність партнера, охолодження відносин, відчуття загрози, перешкоди своїм цілям;
• комунікативні — ізоляція, шушукання, замовчування, обдурювання, наклеп;
• легітимні — звинувачення у несправедливості, підступності, злонамірах.
Передконфліктну ситуацію можна умовно поділити на три фази розвитку, для яких характерні наступні особливості у взаємовідносинах сторін;
• виникнення суперечностей з приводу певного об'єкту; зростання недовіри і напруженості; висування односпрямоваиих або взаємних претензій; зменшення контактів і накопичення образ;
• прагнення довести правомірність своїх домагань і звинувачення супротивника в небажанні вирішувати спірні питання "справедливими методами"; замикання на своїх власних стереотипах; поява упередженості і неприязні в емоційній сфері;
руйнування нормальної взаємодії; перехід від взаємних звинувачень до погроз; зростання агресивності; установка на боротьбу з опонентом.
Таким чином, конфліктна ситуація поступово трансформується у відкритий конфлікт. Але сама по собі вона може існувати довго і не переростати у конфлікт. Для того, щоб конфлікт став реальним, необхідний інцидент.
Інцидент — формальний мотив, поштовх для початку безпосереднього зіткнення сторін. Інцидент може відбутися випадково, а може бути спровокований суб'єктом (суб'єктами) конфлікту, стати результатом природного ходу подій. Буває, що інцидент готує і провокує якась "третя" сила, що переслідує свої інтереси в передбачуваному "чужому" конфлікті.
Можна виділити чотири типи інциденту за характером виникнення.
1. Об'єктивні цілеспрямовані інциденти.
2. Об'єктивні нецілеспрямовані інциденти.
3. Суб'єктивні цілеспрямовані інциденти (людина йде на конфлікт, щоб розв'язати свої проблеми).
4. Суб'єктивні нецілеспрямовані (ненавмисне зіткнення інтересів двох або декількох сторін).
Інцидент знаменує собою перехід конфлікту в нову якість. Подальше розгортання подій передбачає три варіанти поведінки конфліктуючих сторін:
• сторони (сторона) прагнуть полагодити виниклі суперечності і знайти компроміс;
• одна зі сторін вдає, що "нічого не відбулося" (відхід від конфлікту);
• інцидент стає сигналом до початку відкритого протистояння.
Вибір того або іншого варіанту багато в чому залежить від конкретної установки (цілей, очікування, емоційних орієнтацій) сторін.