Магніторозвідка.

Магнітометрія, або магнітна розвідка (скорочено магніторозвідка) це геофізичний метод вирішення геологічних завдань заснований на вивченні елементів геомагнітного поля гірських порід. Основні характеристики магнітного поля Землі – магнітна індукція В і напруженість Н, вимірюються відповідно в теслах (Тл) і амперах на метр (А/м).

Магнітні властивості гірських порід визначаються головним чином вмістом в них феромагнітних мінералів (магнетиту, гематиту, ільменіту і ін.). Відхилення магнітного поля називаються магнітними аномаліями. Останні поділяються на планетарні (континентальні), регіональні і локальні.

При пошуках нафтогазоносних товщ методами магніторозвідки визначаються глибина залягання, площа і будова осадкових басейнів. Магнітні явища і наявність у Землі магнітного поля були відомі людству ще в далекому минулому. Так само давно ці явища використовувалися людьми для практичної діяльності (наприклад, застосування компаса). З другої половини ХIX ст. вимірювання напруженості магнітного поля проводилося для пошуків магнітних руд. Проте до цих пір природа як геомагнітного, так і гравітаційного поля не з'ясована.

Значення параметрів магнітного поля Землі залежать, з одного боку, від намагніченості всієї Землі як космічного тіла (нормальне поле), а з іншого боку, різній інтенсивності намагнічування геологічних формацій, обумовленою відмінністю магнітних властивостей порід і напруженості магнітного поля Землі як в даний час, так і у минулі геологічні епохи (аномальне поле). Від інших методів розвідувальної геофізики магніторозвідка відрізняється найбільшою продуктивністю (особливо аеромагніторозвідка).

Останніми роками на основі вивчення намагніченості порід океанічного дна отримано багато нових відомостей про історію Землі, особливо про формування океанічних басейнів і положення материків в далекому геологічному минулому. Породи часто зберігають залишкову намагніченість, відповідну геомагнітному полю часу їх формування. Таким чином, залишкова намагніченість є своєрідним «записом» змін магнітного поля Землі впродовж її історії.

Магнітна зйомка зазвичай проводиться з літаків за допомогою магнітометрів.

Глибинність магніторозвідки не перевищує 50 км.

Магніторозвідка свердловини

Магніторозвідка свердловини полягає у вимірюванні напруженості земного магнітного поля в свердловинах (Рис. 2.6). Оскільки в більшості свердловинних магнітометрів вимірювання вектора напруженості магнітного поля здійснюються по його трьом просторовим складовим, то і метод отримав назву трьохкомпонентної магніторозвідки свердловини (ТМС).

Каротаж магнітний – метод геофізичного дослідження у свердловині, який базується на вивченні магнітної сприйнятливості гірських порід.

При проведенні каротажа магнітного простим датчиком служить котушка індуктивності з феромагнітним осердям, при пересуванні якої її індуктивний опір змінюється пропорційно магнітній сприйнятливості порід. Реєстрація ведеться на поверхні синхронно пересуванню датчика. Каротаж магнітний застосовують для уточнення глибини залягання і потужності покладів залізних руд (в основному магнетитового складу), визначення в них вмісту заліза, а також для інтерпретації даних магніторозвідки.

Оскільки магнетит має досить широке розповсюдження, зміну геомагнітного поля зазвичай пов'язують з присутністю цього мінералу у складі гірських порід. Магнітні мінерали, зв'язані з виверженими породами фундаменту, мають набагато вищу магнітну сприйнятливість, ніж породи осадкового чохла. Цим обумовлені контрасти їх намагніченості.

 

 

Рис.2.8. Повна напруженість магнітного поля Землі для епохи 1980 р. Ізолінії Т проведені через 4 мкТл (з книги П.Шарма "Геофізичні методи в регіональній геології")

 

Рис. 2.9. Аномалії магнітного поля від намагніченної кулі при спостереженнях на поверхні і в свердловинах.