Основи бюджетних процесів у Франції

Адміністративно-територіальний устрій. Метрополія держа­ви розділена на 22 регіони, 96 департаментів і близько 36 тис. ко­мун. До складу Франції входять п'ять заморських департаментів — Гваделупа, Мартиніка, Гвіана, Сен-П'єр і Мікелон та Реюньйон; одна територія з особливим статусом — Майот; чотири заморські тери­торії — Нова Каледонія, Полінезія, Уолліс і Футуна, Південноантарктичні території.

Державний устрій. Адміністративно-територіальні одиниці наді­лені статусом місцевих колективів із системою виборчих органів самоврядування: регіональних, генеральних і муніципальних рад. Нині Франція називається V Республікою (І Республіка — 1793— 1802 pp.; II Республіка — 1848—1852 pp.; Ill Республіка — 1875— 1940 pp.; IV Республіка — 1946—1958 pp.). Форма — унітарна.

Органи державної влади. Головною посадовою особою держави є президент. Його повноваження такі:

— призначає прем'єр-міністра — голову уряду;

— за поданням прем'єр-міністра призначає інших членів уряду;

— головує в уряді — Раді міністрів;

— після відповідної процедури консультацій розпускає Націо­нальні збори — одну з палат парламенту;

— підписує ордонанси і декрети Ради міністрів;

— призначає голову Конституційної Ради;

— є головнокомандувачем військових сил.

Отже, позиції президента Франції — одні з найсильніших у світі серед інших країн, що мають інститут президентства.

Законодавча влада представлена двома палатами парламенту — Національними зборами (нижня палата) і Сенатом. Депутати На­ціональних зборів обираються прямим голосуванням, а Сенат — непрямим голосуванням. У Сенаті представлені територіальні ко­лективи республіки, а також французів, які проживають за межами основної територіальної частини Франції. Судову гілку влади пред­ставляють:

1. Конституційна Рада, яка складається з дев'яти членів. До її компетенції віднесено: правильність виборів президента, депутатів Національних зборів і Сенату; нагляд за правильністю проведення референдумів; подання висновків щодо відповідності законів Кон­ституції.

2. Висока палата правосуддя. Складається з рівної кількості членів Національних зборів і Сенату. її повноваження — давати оцінку діям президента, але лише з питань державної зради.

3. Вища рада магістратури. Очолює президент. До її компетенції належать пропозиції щодо призначення суддів Конституційного суду, першого заступника Апеляційного суду, голів судів вищої інстанції, призначення посадових осіб прокуратури, за винятком чиновників, яких призначає Рада міністрів.

4. Палата правосуддя. Складається з 15 суддів — 12 парламен­таріїв і трьох суддів Касаційного суду. Основне призначення — роз­гляд дій членів Ради міністрів, які можуть класифікуватись як карні.

5. Інші судові органи. До них належать Касаційний суд, Апеляцій­ ний суд, суди вищої та підпорядкованих інстанцій.

Конституція. Конституція V Республіки була ухвалена 4 жов­тня 1958 р. зі змінами і доповненнями до 1995 р. включно. Харак­терною особливістю Конституції є наявність Економічної і соціаль­ної ради, яка дає висновки щодо проектів законів, ордонансів і дек­ретів, консультує уряд з будь-яких питань економічного або соціаль­ного характеру, доповідає в парламенті щодо відповідних проектів або пропозицій.

Бюджетні відносини.У бюджетних відносинах беруть участь пре­зидент, уряд, парламент, а також спеціальні державні установи — Національна кредитна рада, банківська контрольна комісія, Економіч­на і соціальна рада. Франція у 1982 р. ухвалила закон № 82-813 "Про права і свободи комун, департаментів, регіонів", згідно з яким були значно розширені права територій. У кожному регіоні ство­рюється контрольний орган — рахункова палата, яка стежить за фінансовою діяльністю юридичних осіб і бере участь у формуванні місцевих бюджетів.

Бюджетна політика департаменту є компетенцією Генеральної ради, а в окремих випадках — комісара Республіки і регіональної рахун­кової палати. Безпосереднє бюджетне управління здійснює казначей департаменту, який призначається міністром економіки і фінансів за рекомендацією представника Генеральної ради.

Місцеві бюджети в частині видатків складаються з двох основ­них розділів: бюджети поточної діяльності (функціональний) та бюджети нового будівництва (інвестування). Джерела доходів поді­ляються на внутрішні — доходи від муніципальної власності, місце­вого господарства, податкові та зовнішні — дотації, кредити (як дер­жавні, так і приватні).

У складі Міністерства економіки і фінансів функціонує Головне податкове управління, яке має по всій території країни 830 податко­вих центрів і 16 інформаційних центрів. Податковий контроль здійснюється шляхом камеральних перевірок податкових декларацій, а також документальних перевірок. Система стягнень за ухилення від сплати податків досить жорстка, застосовується також карна відпо­відальність. У випадку ненавмисного заниження податку сплачується штраф у розмірі 0,75 % за місяць від суми платежу, у разі умисного приховування розміру доходів штраф сплачується в подвійному розмірі.

Консолідований бюджет включає такі складові:

— загальнодержавний бюджет;

— місцеві бюджети;

— спеціальні рахунки Казначейства;

— приєднані бюджети для фінансування пошти та телеграфу;

— приєднані бюджети служби сільськогосподарських дотацій;

— операції тимчасового характеру.

Видаткова частина бюджету включає видатки на утримання за­морських територій, передбачає залишок бюджету від попереднього року і плановий залишок на початок року. У 1999р. витрати бю­джету становили 1709,8 млрд, а в 2000 р. — 1700,9 млрд франків.

Частка міжбюджетних трансфертів із загальнодержавного бю­джету в 1997 р. становила 26 %'.

Податки.У Франції є два рівні податкових зборів — державний і місцевий.

До державних податків відносять:

• податок на додану вартість;

• податок на доходи фізичних осіб;

• податок на підприємства;

• мито на нафтопродукти;

• інші.

До місцевих податків належать:

• земельний податок на забудовані ділянки;

• земельний податок на незабудовані ділянки;

• податок на житло;

• професійний податок.

Крім основних податків, місцеві органи влади можуть вводити інші податки — на прибирання території, мито на утримання Торго­вельно-промислової палати, мито на утримання Палати ремесел, на встановлення освітлення, на продаж будівель, на автотранспортні засоби, на озеленення тощо.

Розглянемо найвагоміші з них.