Інфузорії – тварини, котрі живуть у найрізноманітніших середовищах. Є серед них паразити і симбіонти. Всього відомо понад 7 тис. видів
Форма тіла інфузорій різноманітна, розміри – від 10 мкм до 3 мм. Є як поодинокі рухомі, так і прикріплені (нерідко колоніальні) види.
Характерними ознаками цих тварин є наявність органел руху численних війок та двох якісно неоднорідних ядер: великого вегетативного – поліплоїдного макронуклеуса та малого генеративного – диплоїдного мікронуклеуса. Ектоплазма (кортекс) інфузорій має складну будову. Зовні вона покрита утвореною плазматичною мембраною (плазмалемою) пелікулою. Під нею розташовані базальні тільця (кінетосоми) війок і зв’язані з ними утвори - філаменти, мікротрубочки, з яких складається цитоскелет інфузорій. У пелікулі перпендикулярно до її поверхні розташовані трихоцисти (гр. trichos - волосинка). У інфузорій вони служать органелами захисту й ураження жертви.
Органели руху тварин - війки - вкривають усю поверхню тіла або ж концентруються на певних ділянках тіла, утворюючи цирі, мембрани та мембранели. Цирі - пучечки та китиці з війок, завдяки яким інфузорії переміщуються по дну або здійснюють стрибкоподібні рухи в товщі води. Мембрани - ряди війок, з’єднаних між собою. У мембранелах розташовані в ряд війки, не сполучені одна з одною. Сукупність усіх війок та їх похідних називають ціліатурою. За допомогою ціліатури навколо ротового апарата створюється течія води, яка спрямовує частки їжі до рота. У хижих інфузорії навколоротової ціліатура відсутня.
Органоїди травлення тварин утворюють клітинний рот (цитостом), що знаходиться на дні оточеної війками ротової заглибини (перистому) та клітинна глотка, на базальному кінці якої при надходженні їжі утворюється травна вакуоля. Досягнувши певного розміру, вакуоля відривається від глотки і захоплюється коловим рухом цитоплазми. Так поживні речовини розносяться по тілу інфузорії. Інфузорія туфелька при достатній кількості їжі утворює щогодини близько 60 травних вакуолей, у кожній з них буває до 30 бактерій, якими вона живиться. Неперетравлені рештки виходять назовні крізь отвір у цитоплазмі – порошицю (цитопрокт).
Вода з організму інфузорій виводиться з допомогою пульсуючих вакуоль. Вони розміщуються на межі між екто- і ендоплазмою. Кожна з них складається з власне вакуолі, що відкривається порою назовні, та 5-7 провідних каналів, які оточують її у вигляді зірки.
Розмноження тварин відбувається шляхом поперечного поділу клітини з подальшою регенерацією втрачених органів і брунькуванням. Відомий у них ( в інфузорії туфельки) також для статевий процес - кон'югація. За несприятливих умов інфузорії утворюють цисту, у стані якої можуть перебувати досить тривалий час (інфузорія туфелька до 7 років).
Загальновизнаної класифікації інфузорій не існує. На даний час найбільш поширеним є поділ типу на основі будови ротової ціліатури на 3 класи: Кінетофрагмінофореї (Kinetofragminophorea), Олігогіменофорєї (Oligohymenophorea), Полігіменофореї (Polyhymenophorea), які об’єднують 15 рядів.
Типовим представником класу Олігогіменофореї є інфузорія туфелька (Paramecium caudatum), що належить до ряду Гіменостоматиди. Вона має ротову ціліатуру, що складається з трьох мембранел та ундулюючої мембрани. Війки рівномірно вкривають всю поверхню її тіла Представником цього ряду є також іхтіо-фтіріус (Ichthyophthirius multifiliis), що паразитує на тілі риб (коропових, лососевих, а також акваріумних). Інфузорії оселяються на тілі, плавцях, зябрах риби, утворюючи сіруваті горбочки розміром близько 1 мм, кількість яких швидко зростає, і риба виглядає ніби обсипана манною крупою. Паразит проникає під епітеліальний покрив, де й живиться. При значному розвитку паразитів риба виснажується і гине. Заражені особини стають неспокійними, труться об оточуючі предмети. Іхтіофтіріус заноситься в акваріум із хворими рибами та живим кормом. У своєму розвитку проходить кілька стадій. Риба заражається дуже дрібними вільноплаваючими у воді бродяжками. Проникнувши у тканину тіла хазяїна, вони починають активно живитися і швидко ростуть. Доросла інфузорія має 0,5-1 мм у діаметрі. Вона залишає тіло хазяїна, опускається на дно чи якийсь підводний предмет й інцистується. У стані цисти може перебувати тривалий час. За сприятливих умов циста відразу починає ділитися до 10-11 разів, внаслідок чого всередині її утворюється близько 2 тисяч дрібних, покритих війками бродяжок, які проривають оболонку цисти і виходять у воду. Поза тілом риби вони можуть прожити не більше 2-3 діб. Для боротьби із захворюванням воду в акваріумі слід підігріти до температури 30-320С, при якій паразит гине.
У стоячих водоймах зустрічається представники ряду Коловійчасті (Peritrichida) сувійки (Vorticella), більшість з яких веде прикріплений спосіб життя. Форма тіло тварин має вигляд дзвіночка, звуженим витягнутим у стебельце кінцем якого вони прикріплюються до субстрату. На протилежному розширеному кінці тіла розміщений оточений війковим апаратом перистом. Коливання війок створює рух води, з якою до ротового отвору надходить і пожива (бактерії, детрит). Війки на тілі сувійок відсутні. Розселяються завдяки наявності вільноплаваючої стадії - бродяжки. За неспрятливих умов інцистуються.
Клас Полігіменофореї характеризується наявністю спіральнозакручених навколоротових мембранел. Війки також рівномірно вкривають усе тіло, або ж утворюють цирі на черевному боці. Включає ряд Різновійчасті (Heterotrichida), до якого належать різні види трубачів, або стенторів (Stentor), розміри тіла яких 1-3 мм. У наших прісних водоймах (канавах, болотах, ставках) мешкає трубач Stentor coeruleus блакитного кольору. Вузьким заднім кінцем трубач прикріплюється до субстрату. До переднього кінця тіло поступово розширюється і утворює розтруб. Все його тіло вкрите короткими війками, розташованими поздовжніми рядами; дещо довші війки утворюють навколоротову зону мембранел. Коливаючи ними, трубач спрямовує постійний струмінь води до свого рота – цитостома і так забезпечує себе поживою.
До різновійчастих належать також одна з найбільших (розмірами 0,5-2 мм) інфузорій прісних водойм – бурсарія (Bursaria truncatella). Це хижа тварина, яка може відразу проковтнути 6-7 інфузорій туфельок. Типовим мешканцем невеликих стоячих водойм є інфузорія стилоніхія (Stylonichia mytilus).
Ряд Сисні інфузорії (Suctorida) належить до класу Кінетофрагмінофореї. Включає близько 100 видів, поширених у прісних та солоних водоймах. У дорослих особин війки відсутні, цитостома та глотки також немає. Це сидячі поодинокі та колоніальні форми, що прикріплюються до субстрату стебельцем. Живляться за допомогою ловильних і сисних щупалець - цитоплазматичних утворень із отвором на кінці і мікротрубочками всередині. Іноді щупальця галузяться. За їх допомогою інфузорії висмоктують вміст жертви (живляться війчастими інфузоріями) Як і війчасті, сисні інфузорії мають два ядра (макро- і мікронуклеуе), статевий процес відбувається у формі кон’югації. Нестатеве розмноження - шляхом поділу та зовнішнього і внутрішнього брунькування, під час якого утворюються вкриті війками бродяжки, що активно рухаються. Через деякий час бродяжка опускається на субстрат, втрачає війки; у неї утворюється стебельце і сисні щупальця.
До ряду Ентодинієморфні (Entodiniomorphida) належать ендобіонти, що мешкають у рубці жуйних парнокопитних, кишечнику коней, людиноподібних мавп. В 1 см3 вмісту рубця корови може бути до 1 млн. інфузорій, а загальна їх маса досягати 3 кг. Після відмирання вони перетравлюються в організмі господаря і є для нього додатковим джерелом білка.