Утворення Великого князівства Литовського. Інкорпорація українських земель до його складу.
Утворення Великого князівства Литовського. Інкорпорація українських земель до його складу. - раздел Философия, Лекція 1. Вступ до курсу історії України 1. Курс історії України в системі гуманітарних наук. Предмет, мета та завдання курсу. 2. Періодизація історії України
Період Xiv - Xvi Століть Значно Відрізнявся В Історії Українс...
Період XIV - XVI століть значно відрізнявся в історії української державності від попередніх етапів. Саме в XIV ст. на міжнародну арену виходять нові, достатньо сильні держави – Литва, Польща, Росія, Кримське ханство, які в майбутньому будуть впливати на державність і територіальну цілісність України. Ці держави будуть вести боротьбу за дуже важливі в економічному та геополітичному плані українські землі.
З XIV століття починається процес включення (інкорпорації) українських й білоруських земель до складу Великого князівства Литовського. Цей процес перебування українських земель під ВКЛ історик О.Бойко умовно поділив на чотири етапи: І етап (1340-1362) – “оксамитове” литовське проникнення;ІІ етап (1362-1385) – “ослов’янення” литовських правителів;ІІІ етап (1385-1480) – втрата українськими землями залишків автономії; ІV етап (1480-1569) – посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром “збирання земель Русі”.
Якщо повернутись ще до початків майбутнього литовського князівства, то слід сказати, що грунт для його утворення становила литовська група племен, яка складалася з прусів; ятвягів; литовців; жмуді; лотишів та інших племен. Довгий час литовські племена жили кожне своїм життям, під проводом племінних князів. Релігією їх було примітивне поганство, великий вплив на населення мали жерці. Країна була бідна; ліси, багнища не приваблювали сусідів. Час від часу вчиняли вони, головним чином, ятвяги, грабіжницькі наскоки на сусідів, що викликало, звичайно, походи проти них. Наприклад, перший значний похід проти ятвягів Володимира Великого датується 983 р. Аналогічні події були й на західних границях литовських племен на поморській та польській границях.
З XII ст. становище литовських племен погіршало. Тиснути на них починає Тевтонський й Лівонський лицарські ордени. Крім німців насідали на литовські племена українські князі, зокрема Роман. Крім волинських князів нападали полоцькі. Оточені з усіх боків ворогами, литовські племена почали об'єднуватися. Ім'я першого князя, що розпочав об’єднання, невідоме, літопис називає його просто "великим королем". На початку XIII ст., в 1219 році, вперше згадує літопис імена князів, синів "великого короля": Мендовга та Довспрунка. Сила Мендовга (1230-1263), що стає на чолі Литовського князівства з часом міцнішає, він починає боротьбу за землі з Данилом Галицьким, і хоча протягом певного часу їм вдається порозумітись, але Мендовг починає походи проти Смоленщини, мріє про загарбання Чернігівщини. Тобто проникнення литовців в українські землі починається ще за часів Мендовга в першій половині 13 ст.
Зі смертю Мендовга в 1263 році почалася в Литві колотнеча. На короткий час велике князівство Литовське перейшло до сина Данила Шварна (р. 1267), але українські та білоруські землі поволі почали опинялися під владою Литви. Князь Гедимін (1316—1341) знов об'єднує велике князівство Литовське, поширює владу й на північну частину Київщини. Його син стає князем Волині. У своїй політиці об'єднання білоруських та українських земель з литовськими Гедимін увесь час підкреслював, що він е спадкоємцем руських князів, і називав себе "королем Литовським та Руським".
Після смерті Гедиміна в 1341 році Великим князем Литовсько-Руської держави став його син Ольгерд (1341—1377), який виявив себе дуже талановитим організатором. Д. Дорошенко називав його геніальним. Головну увагу Ольгерд звернув на експансію вбік руських земель на південь та південний схід. Його девізом стає: "Уся Русь повинна належати литовцям". Ольгерд захоплює з 1345 по 1377 роки велику частину українських земель. Саме в цей період литовці ведуть наступ на Київщину, Чернігово-Сіверщину, Переяславщину, Поділля (після перемоги над татарами) (друга половина 14 ст.); загострюється й боротьба з Польщею за Галицькі землі. Особливість цього етапу перебування українських земель під Литвою є те, що руські землі зберігали автономію, місцеве населення не чинило опір щодо Литви, а остання толерантно ставилася до українців.
З 1362 року починається процес “ослов’янення” литовців (ІІ умовний етап). Він характеризується збереженням старої системи управління, поширенням православ’я в Литві, утвердженням “Руської правди” у якості головного джерела права в Великому князівстві Литовському, розповсюдженням староруської мови (має елементи української й білоруської), яка стає офіційною мовою держави. Девізом литовських правителів цієї доби по відношенню до українства було правило: “Старого не змінювати, нового не впроваджувати”. Офіційний титул литовського князя пишеться як “Великий князь Литовський і Руський”. Більше того литовці перейняли у слов’ян військову організацію, систему будівництва фортець, досвід праці адміністрації, ведення господарства. Литовці після завоювання українських земель залишились тут жити, поступово засвоюючи місцеві звичаї, культуру й через одно-два покоління мало чим відрізнялись від українців. М.Грушевський навіть писав, що з часом “литовці самі забували, що вони не українці, а литвини, і люди цього не пам’ятали і вважали їх за своїх”. Така політика Литви дала підстави частині істориків (Єфименко, Полянська-Василенко, Субтельний, Борисенко) говорити про “відтворення Руської держави”, а Литву вважати руською державою (самі литовці називали свою державу “Великим князівством Литовським, Руським і Жемантійським”). Інша частина істориків (Д.Дорошенко, І.Крип’якевич, О.Гурій, М.Котляр, В.Смолій) навпаки, не вважали цю державу литовсько-руською, оскільки місцева еліта з династії Рюриковичів була усунена від влади, а остання була необмеженою у представників династії Гедиминовичів, через що українсько державність цієї доби можна вважати ілюзорною.
Вже з правління Ягайло (1377-1392) ситуація дещо змінюється – починається централізація держави. У 1385 році Ягайло заключає Кревську унію, після чого починається втрата українськими землями залишків автономії (ІІІ етап). Згідно унії Ягайло одружується з польською королевою Ядвігою і стає королем Польщі; Литва приймає католицтво, віддає Польщі скарбницю, повертає загарбані землі, приєднує українські й литовські території до Польщі.
Така політика зумовила виникнення опозиції русько-литовського населення, яку очолює князь Вітовт Кейстутович (1392-1430). Це протистояння між центром – Польщею й Вітовтом закінчується компромісом: у 1392 році Ягайло Визнає Вітовта довічним правителем Литви. Щоб укріпити свою державу Вітовт починає жорстку централізацію: ліквідує Волинське, Новгород-Сіверське, Київське, Подільське князівства, надсилає в ці землі для управління своїх намісників. Підсилює авторитет і владу Вітовта й виграна в 1410 році сумісними зусиллями поляків, литовців і татар у хрестоносців Тевтонського ордену Грюнвальдська битва. Після неї у 1413 році була підписана нова Городельська унія, згідно якої литовські католики були зрівняні в правах з польськими, участь православних в державному управлінні була обмежена: “...Урядником призначаються тільки католицької віри поклонники і підвладні римській церкві. Також і всі постійні уряди земські... жалуються тільки сповідникам християнської [католицької] віри і до ради нашої допускаються і в ній присутні...”. Унія також передбачала постійну автономію Литви, уніфікацію адміністративно-територіального устрою, король єдиної держави обирався при згоді й Литви, й Польщі. Таким чином нова унія свідчила про посилення дискримінації православних.
Новим князем всупереч Городельській унії без згоди польського короля литовські феодали обрали брата Ягайла – Свидригайла (1430-1432). Сам Свидригайло не відрізнявся талантом політика, але був популярний у російсько-литовських колах. Свидригайло відразу взяв курс на незалежність Литви, й України в її складі, від Польщі й зміг очолити визвольні змагання на Волині. Однак незабаром литовська знать організувала змову, внаслідок якої він втратив престол, узурпований молодшим братом Вітовта Сигізмундом, який влаштував державний переворот серед ночі, захопив дружину Свидригайла і перебив його дружину (сам Свидригайло зміг втекти).
Сигізмунд Кейстутович (брат Витовта) (1432-1440) у результаті перевороту був проголошений Великим князем. Він відновив унію, визнав верховенство польського короля Ягайло, повернув Польщі втрачені міста.
Свидригайло, скинутий з престолу, не склав зброї. Під його керівництвом українські землі відокремилася від інших територій за назвою "Великого княжіння руського" (Східне Поділля, Волинь, Київщина, Сіверщина, Смоленщина, Вітебщина, Полоцька земля), в якому розпочалась розбудова української держави. Лише у 1435 році литовсько-польським військам вдалося отримати перемогу над військами Свидригайла під Вількомиром, після чого Свидригайло із загоном у 30 чоловік втік і невдовзі відмовився від подальшої боротьби, зрікся титула великого князя “Великого княжіння Руського” і від’їхав на Волинь.
Після смерті Сигізмунда внаслідок заколоту литовським князем обрали Казимира ІV Ягеллончика (сина Ягайла) (1440-1492, з 1445 - король Польський), який на престол зійшов тринадцяти років від роду, віддавши Свидригайлу Волинь, Київщину - Володимиру Ольгердовичу Олелько і давши Чорторийському гарантії особистої безпеки. Здавалося, Україна ніби знову відновила свою автономну державність. Але польська шляхта після загибелі свого короля Володислава ІІІ у битві з турками обрала Казимира своїм королем. Після цього він посилює владу ВКЛ над українськими землями, перетворюючи їх поступово на провінції Литви і ліквідуючи окремі князівства. З проникненням Польщі вглиб українських земель, на них поширюється воєводський устрій. Згідно з цим устроєм, території поділялись на воєводства (в яких керували сейміки, воєводи й підвоєводи); воєводства складались з повітів або земель (керували ними сеймик, староста та підстароста). Вже з середини XVIст. українські землі були територіально поділені на 6 воєводств: Руське воєводство (складалось з 5 земель: Львівської, Галицької, Перемишльської, Сяноцької, Хомської); Белзьке (поділялось на три повіти: Бурський, Городельський, Грабовський); Волинське (три повіти: Владимирський, Луцький, Кременецький); Подольське (3 повіти: Каменецький, Червоноградський, Летичевський); Брацлавське (Брацлавський і Вінницький повіти); Київське воєводство (Київський, Овруцький, Житомирський повіти).
З 80-х років XV століття, за часів сина Казимира – Яна Ольбрехта (Короля Польщі з 1492) й польського короля Сигізмунда ІІ Августа починається посилення литовсько-російської боротьби за право бути центром “збирання земель Русі” (4-й етап). Цей етап характеризується піднесенням Московського князівства, що висуває претензії до Литви щодо українських земель, війнами за ці землі між Литвою та Москвою, переходом під владу Москви Чернігово-Сіверських князів й, нарешті, підписанням між Литвою та Польщею у 1569 році Люблінської унії, яка остаточно поховала усі надії українців на відновлення своєї державної автономії.
Історичні джерела та історіографія курсу історії України.
Історичні джерела – це різноманітні пам’ятки того чи іншого історичного періоду в житті народу, залишки минулого життя суспільства, або матеріали сучасної дійсності, що свідчать про історію людсько
Стародавні цивілізації на теренах України
У І тис. до н.е. на сучасних українських землях з’являються нові етнічні спільноти, серед яких виділяються степні кочові племена. Вони вміють обробляти залізо та виготовляти міцну зброю, мають нави
Перші держави на українських землях
Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
З кінця VII ст. до н.е. греками, в більшості своїй вихідцями з Мілету, на Північному узбережжі Чорного моря (Борисфену) починають зас
Ранні словни, їх матеріальна та духовна культура.
В історичній науці однією з центральних проблем є проблема походження та прабатьківщини слов’ян, з східної гілки якого вийшли українці. Час народження східнослов’янського етносу досі не відомий нау
Суспільний лад
Феодальне господарство ґрунтувалось на експлуатації різних залежних груп населення. Найчисленнішу групу становили смерди. До середини ХІ ст. значна частина смердів була відносно вільною й сплачувал
Законодавство.
У ІХ-Х ст. у Київській Русі існувала система усного звичаєвого права. Суспільні відносини регулювались звичаями, але з часом внаслідок розвитку державності деякі норми звичаєвого права стали трансф
Економічний розвиток
Провідною галуззю економіки Київської Русі було сільське господарство, в якому головну роль відігравало землеробство. Головними знаряддями праці були рало (дерев’яний плуг), борона, серп, коса; кор
Утвердження християнства на Русі та його історичне значення.
За часів князювання київського князя Володимира Великого та завдяки його старанням у 988 році сталась епохальна в історії Київської Русі подія – запровадження християнства.
На такий кардин
Галицько-Волинська держава – спадкоємиця Київської Русі.
На початку ХІІ століття в результаті розвитку й поглиблення феодальних відносин у Русі наступає криза, при якій стара форма об’єднання земель вже не відповідає прогресу і перестає бути необхідною.
Соціально-економічний розвиток українських земель.
У XIV столітті на підвладних Польщі українських землях почала складатися фільваркова система господарювання, яка базувалась на експлуатації залежної робочої сили. Зрушення в економіці були тісно по
Господарське життя
Основу господарського життя фільварків складало сільське господарство, розвиток якого призвів до того, що у другій половині XVI ст. Україна стала годувальницею всієї Європи. Вирощували традиційно п
Виникнення козацтва.
Одну з найкращих сторінок в історію України вписало козацтво. Про нього написано багато наукових праць, але досі історики не можуть прийти до єдиного висновку щодо проблеми походження українського
Запорозька Січ та її устрій.
Спершу вільні, низові козаки не мали організації, вони діяли спонтанно, невеличкими групами - “купами”. Заснування козацького війська почалось з появою ватажка козаків, який вперше об’єднав їх усіх
Заняття, звичаї та побут козаків.
Вступити до запорізького війська міг будь-хто, аби він міг прийняти 5 головних умов: бути вільним і неодруженим; говорити козацькою (малоросійською) мовою; сповідувати православ’я, пройти на
Доба Руїни.
„Руїною” називають трагічний період занепаду Української козацької держави в другій половині XVII століття й страшного спустошення і знелюдгнення Правобережної України (термін висунений М.Костомаро
Основні етапи українського національно-культурного відродження.
Під впливом Великої французької революції у європейських країнах наприкінці XVIII - початку XIX ст. виникла і набула поширення ідея національної самосвідомості, яка базувалась на етнічній тотожност
Революційні події 1905-1906 рр. в Україні та їх наслідки.
Початком революції 1905-1907 року стали події 9 січня 1905 року в Петербурзі, які увійшли в історію під назвою “кривавої неділі”. До цієї події привели економічні, соціальні
Україна в Першій світовій війні.
1 серпня 1914 року спалахнула Перша світова війна, приводом до якої послужило вбивство австро-угорського ерцгерцога Франца Фердінанда та його дружини сербським
Утворення Центральної Ради. Її внутрішня та зовнішня політика.
Лютнева буржуазно-демократична революція в Росії співпала в часі з початком української національно-демократичної революції. Отримавши звістку про падіння самодержавства, найбільш активні українськ
Держава гетьмана Скоропадського.
Поразка національно-демократичних сил не була ні повною, ні остаточною. Поповнені війська Центральної Ради вели бої за Правобережну Україну, її члени перебували у безпеці і продовжував свою законот
Відродження УНР. Політика Директорії.
В умовах кризи гетьманського режиму, що особливо загострилась восени 1918 року, активізувались політичні партії та групи, що виступали за відновлення УНР. Ще у серпні місяці у Києві вони створили
Доля ЗУНР.
У жовтні 1918 року в Австро-Угорщині спалахнула революція, яка спричинила посилення національно-визвольного руху в західноукраїнських землях. 16 жовтня з’явився маніфест імператора з обіцянкою нада
Радянська Україна у 1920-х рр.
Громадянська війна стала важким випробуванням для України. Київ протягом війни багато разів переходив із рук у руки воюючих сторін. Микола Полетика у своїх спогадах пише, що протягом громадянської
Утворення СРСР. Входження до нього УРСР.
Не зважаючи на те, що на чолі держави перебували більшовики, після закінчення громадянської війни радянська Україна юридично не входила до складу жодної держави, мала свої власні органи управління,
Індустріалізація
Використавши НЕП для відбудови країни й накопичення певного капіталу, радянська влада вже у грудні 1925 року (ХIV з’їзд ВКП(б) ) взяла курс на індустріалізацію. Впровадження індустріалізації, що уя
Колективізація
Потреба в великих коштах, робочій силі й забезпеченні міст хлібом для проведення індустріалізації стали головними причинами, що призвели до впровадження більшовиками нової політики на селі – колект
Суспільно-політичний та економічний розвиток УРСР у 30-х рр.
Голодомор 1932-33 рр.
Західні історики вважають, що основними причинами голоду 1932-33 рр. були не стільки економічні, скільки національно-політичні чинники. Так, Дж.Мейс і Р.Конкве
Утвердження сталінського тоталітарного режиму. Репресії.
У громадсько-політичній сфері 30-ті роки ознаменувались утвердженням сталінського тоталітарного режиму, що проявився в наступних тенденціях:
- утворення репресивних і каральних органів
Конституція 1937 року
В середині 30-х років державне керівництво заявило про необхідність прийняття нової Конституції, оголосивши про перемогу соціалізму. 5 грудня 1936 року VIII з’їзд Рад одноголосно затвердив проект н
Українські землі у складі Польщі.
За умовами Ризького миру 1921 року і згідно з рішеннями Ради послів великих держав у 1923 році до Польщі відійшли такі етнічно українські території, як Східна Галичина, Посяння, Холмщина, Лемківщин
Українські землі у складі Румунії.
За Сен-Жерменським договором 1919 року між Антантою і Австро-Угорщиною Буковину було передано Румунії, а у 1920 році країни визнали й захоплення Румунією Бессарабії. На цих територіях була ліквідов
Закарпаття у складі Чехословаччини.
Закарпаття багато століть перебувало у складі Угорщини і разом з нею опинилося в Австро-Угорській імперії. У 1919 р. русини хотіли приєднатися до УНР, але після окупації України більшовиками, виріш
Українське питання напередодні Другої світової війни.
Напередодні ІІ Світової війни “українське питання” чи “українська карта” знову набула чільне місце в політичних планах кількох європейських держав. Ці держави умовно можна розподілити по трьом груп
Спроба відновлення Української держави.
З приходом німців у західноукраїнські землі у Львові відбулась дуже важлива подія. Ще у передвоєні часи активність в цих землях посилила Організація Українських націоналістів – ОУН. Але у 1939 р
Окупаційний режим та Рух опору в Україні
Український напрямок був для Гітлера одним з головних. Вже 18 серпня він припиняє наступ на Москву і переорієнтує вістря агресії на Ленінград і Київ, наголошуючи, що наступ на Київ – стратегічне за
Окупаційний режим
Дотримуючись класичної формули всіх завойовників “розділяй і володарюй” німці значно посилили розчленування українських земель після їх остаточної окупації.Закарпаття ще у 1939 р.
Визволення України від окупантів.
Завершальний етап визволення України перепадає на 1944-1945 рр.Передумови для швидкого наступу радянських військ створили вирішальні битви під Сталінградом (17 липня 1942-2 лютого 1943), битва на К
Пошуки нових економічних методів господарювання
Важливі зміни відбулися й у соціально-економічній сфері. До реформ спонукали такі причини, як відставання від провідних капіталістичних країн по якісним економічним показникам, диспропорційний розв
Зміни в соціальній сфері та культурному житті
- Соціальні зміни: покращення матеріального становища трудящих; підвищення зарплати робітників і службовців; збільшення пенсій (на 80%); був скорочений робітничий день до 7 годин; збільшення капіта
Соціально-економічний розвиток УРСР
На середину 60-х років економіка набула цілу низку проблем, головними серед яких були такі:
- планова економіка перестала себе виправдовувати (план семирічки 1959-65 рр. н
Екологічні проблеми
Соціально-економічні проблеми посилювалися екологічними: великою концентрацією в Україні промислових гігантів з застарілими технологіями, невиправданою хімізацією, нераціональним використанн
Україна в роки “Перебудови”.
Загострення кризи радянської системи в середині 80-х років вимагало негайних змін в усіх сферах суспільного життя. Це добре розумів новий генеральний секретар ЦК КПРС М.С.Горбачов, що посів цю поса
Українська національна антикомуністична революція 1989-1991 рр.
Процес перебудови, розпочатий у 1985 році, призвів до створення революційної ситуації, що проявилася в наступних процесах:
I. Поява рушійної сили, яка б могла революцію очолити і повести з
Політичні й соціально-економічні проблеми державного будівництва.
Одночасно з проголошенням незалежності й виданням низки постанов про політичну обстановку в Україні та негайні заходи, прийняті для запобігання військового перевороту, сесією Верховної Ради було пр
Соціально-економічні проблеми
Ставши незалежною, молода Українська держава зіткнулася з серйозними економічними проблемами. Розривалися усталені економічні зв'язки, загострювалися проблеми енергопостачання. В українській індуст
Новости и инфо для студентов