Реферат Курсовая Конспект
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з предмету Економіка підприємств. Розділ 1 Підприємство в сучасній системі господарювання - раздел Философия, Міністерство Освіти І Науки України ...
|
Міністерство освіти і науки України
Політехнічний технікум
Конотопського інституту Сумського державного університету
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з предмету «Економіка підприємств»
(для студентів заочної форми навчання спеціальності
5.03060101 «Організація виробництва»)
Розробив: викладач
Іващенко М.М.
ЗМІСТ
Розділ 1 Підприємство в сучасній системі господарювання … | |
Тема 1. Теорія підприємств і основи підприємництва ……………………………… | |
Тема 2. Види підприємств, їх організаційно-правові форми ……………………… | |
Тема 3. Управління підприємствами ………………………………………………… | |
Розділ 2 Ресурсне забезпечення підприємства в сучасній системі господарювання ……………………………………………………… | |
Тема 4 Економічні ресурси та ресурсний потенціал підприємства ……………….. | |
Тема 5. Трудові ресурси та кадри підприємства ……………………………………. | |
Тема 6. Продуктивність праці та методи її вимірювання …………………………... | |
Тема 7. Основні виробничі фонди ………………………………………………….. | |
Тема 8. Оборотні засоби підприємства …………………………………………….. | |
Тема 9. Матеріально-технічне забезпечення ……………………………………….. | |
Тема 10. Інвестиційні ресурси підприємства ………………………………………... | |
Тема 11. Нематеріальні ресурси та активи ………………………………………….. | |
Розділ 3 Технічна база і організація виробництва………………….. | |
Тема 12.Інноваційні процеси ………………………………………………………… | |
Тема 13.Техніко-технологічна база та виробнича потужність підприємства ……. | |
Тема 14.Організація виробництва ……………………………………………………. | |
Тема 15.Виробнича і соціальна інфраструктура ……………………………………. | |
Розділ 4 Регулювання, прогнозування та планування діяльності підприємства ………………………………………………………… | |
Тема 16.Сутність планування й особливості його здійснення на підприємстві ….. | |
Тема 17.Планування виробничої діяльності підприємства ………………………… | |
Розділ 5 Мотивація і оплата праці …………………………………………… | |
Тема 18.Мотивація трудової діяльності …………………………………………….. | |
Тема 19.Оплата праці на підприємстві ………………………………………………. | |
Розділ 6 Результати і ефективність господарської та інших видів діяльності підприємства ……………………………………………….. | |
Тема 20. Якість і конкурентоспроможність продукції………………………………. | |
Тема 21. Витрати і ціни на продукцію………………………………………………... | |
Тема 22. Фінансово-економічні результати господарської діяльності підприємства та оцінка його ефективності ………………………………………….. | |
Тема 23.Економічна безпека підприємства………………………………………….. | |
Тема 24. Реструктуризація і санація підприємств…………………………………… | |
Тема 25. Банкрутство і ліквідація підприємств……………………………………… | |
Тема 26. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств……………………………. |
Розділ 1 Підприємство в сучасній системі господарювання
Тема 1: Теорія підприємств і основи підприємництва
1. Зміст і поняття підприємницької діяльності.
2 Форми здійснення підприємницької діяльності.
3. Поняття і зміст інтрапренерства.
4. Договірна діяльність у сфері підприємництва.
-1-
Всі види підприємницької діяльності, а також зміст підприємництва як соціально-економічного процесу регламентуються Господарським Кодексом України (глава 4).
Згідно із ст.42 ГКУ підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, не заборонену законом.
Принципи підприємницької діяльності:
- вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;
- самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів виготовлюваної продукції, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
- вільний найом підприємцем працівників;
- комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;
- вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;
- самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці. При укладенні трудового договору підприємець зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства.
Підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
Підприємство- це відкрита система, яка може існувати тільки за умови активної взаємодії із зовнішнім середовищем. |
Умовою життєздатності системи є вигідний обмін "входу та виходу".
-2-
Підприємницька діяльність може здійснюватися в таких формах:
- безпосереднє виробництво будь-якого товару (продукту, послуги);
- виконання посередницьких функцій з товароруху від виробника до споживача. У рамках такого подіну праці сформувалася типологія підприємницької діяльності, яка представлена на рис.
-3-
Як показав чотирнадцятирічний досвід функціонування підприємств в нових, трансформованих умовах, методом випробувань і помилок досягнуто досить значних результатів на ниві вітчизняного підприємництва. Це проявляється у включенні в підприємницьку діяльність найбільш ініціативних людей, що володіють значним діловим і комерційним досвідом, придбаним як у результаті їх минулої професійної діяльності, так і в тіньовій економіці.
Останнім часом увага приділяється підприємництву не тільки як способу ведення справ на самостійній і незалежній основі, але і внутрішньо-фірмовому підприємництву, чи інтрапренерству. Виявлення інтрапренерства насамперед пов'язане з переходом багатьох великих виробничих структур на підприємницьку форму організації виробництва.
Під інтрапренерством розуміється розвиток духу підприємництва усередині існуючого підприємства, яке полягає в створенні відповідних передумов для розвитку новаторських підприємницьких ідей,, зокрема:
- виділяються ресурси для створення підприємницьких ідей;
- виділяється допомога для практичної реалізації підприємницької ідеї.
Інтрапренер - це людина, що ініціює і здійснює підприємницьку діяльність у рамках сформованого, діючого підприємства.
Метою інтрапренерства є підвищення ефективності підприємства за рахунок:
- активізації і використання творчого потенціалу співробітників;
- раціонального використання ресурсів підприємства;
- швидкої реакції на зміни потреб ринку;
- швидкої реалізації інновацій;
- створення основи для подальшого розвитку виробництва.
-4-
Невід'ємною складовою співробітництва в сфері підприємництва є угода.
Отже, угода - це будь-яка домовленість між підприємцями, в основі якої лежить комерційний інтерес. Результатом угоди як процесу обміну на компенсаційній основі є задоволення всіх учасників угоди, досягнення поставлених ними комерційних цілей чи одержання в результаті обміну цінностями користі, вигоди.
Поняття "договір" визначають через поняття "угода", бо він є її різновидом.
Договором вважають угоду двох чи кількох осіб, спрямовану на виникнення, зміну чи припинення прав і обов'язків.
Керуючись загальним визначенням договору, спід зауважити, що господарським вважають такий цивільно-правовий договір, в якому обидва партнери чи хоча б один з них є юридичною або фізичною особою, а також згідно з яким передаються товари, виконуються роботи чи надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності чи іншої мети, не пов'язаної з особистим (сімейним, домашнім) споживанням.
Рішення про утворення об'єднання підприємств (установчий договір) та статут об'єднання обов'язково узгоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку, встановленому законодавством.
Слід враховувати, на яку частину місяця припадає залучення (чи вилучення) ОФ. Адже на практиці вкрай рідко зустрічається їх придбання чи списання чітко першого числа поточного місяця. Отже, існує наступна домовленість: якщо об’єкт ОФ був залучений (вилучений) до 15 числа місяця (включно), то слід вважати, що його ввели (чи вилучили) на початок поточного місяця (тобто як на перше число).
-5-
Підприємство може переоцінити об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість об’єкта суттєво відрізняється від справедливої на дату балансу.
Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.
Вона розраховується як добуток первісної вартості і суми зносу на індекс переоцінки.
,
.
Переоцінка ОФВ може здійснюватись у 2-х формах:
- дооцінка – збільшення залишкової вартості ОФ внаслідок збільшення його корисності.
- уцінка – зменшення залишкової вартості ОФ.
-6-
Основні фонди в процесі експлуатації піддаються зносу. Знос – це втрата основними фондами своєї вартості. Розрізняють фізичний та моральний, а також вартісний знос.
Фізичний знос (Зф)- це втрата основними фондами первісної споживчої вартості, через яку вони поступово втрачають свою дієздатність.
Розрізняють:
- Частковий фізичний знос – можна усунути за рахунок ремонту.
- Повний фізичний знос – не можна усунути, він зумовлює необхідність ліквідації зношених фондів та заміни їх новими.
Фізичний знос визначають:
, %
- фактичний строк служби ОВФ;
- нормативний (паспортний ) строк служби ОВФ;
Фактори, які впливають на швидкість фізичного зносу:
- вплив структури ОВФ (активна чи пасивна частина) на перебіг технологічних процесів;
- якість фондів;
- інтенсивність використання ОВФ (режим роботи, ступінь завантаження);
- специфіка технологічного процесу;
- якість обслуговування ОВФ (здійснення капітальних та поточних ремонтів)
Моральний знос (Зм) – передчасне знецінювання фондів (до закінчення строку їх фізичної служби).
Існує 2 форми морального зносу. Перша полягає в обезціненні старих засобів у результаті зниження вартості їх відтворення, друга – як наслідок появи обезцінення старих ОФ через створення нових,,,,,, більш ефективних.
ü Моральний знос першої форми (Зм1) передбачає знецінювання вже існуючих серійно виготовлених ОВФ в результаті зниження витрат на їх виробництво в сучасних умовах:
, %
Фв – відновлювана вартість ОВФ;
Вп – первісна вартість ОВФ.
ü Моральний знос другої групи (Зм2) пов’язаний з втратою доцільності використання застарілих ОВФ через появу більш удосконалених предметів і засобів праці:
, %
Пст – продуктивність застарілого об’єкта ОВФ;
Пнов – продуктивність нового об’єкта ОВФ.
Відповідно на засадах обчислення двох форм морального зносу стає можливим розрахувати загальний моральний знос (Зм):
, %
Фактори, які впливають на швидкість морального зносу:
- темпи розвитку науки;
- швидкість НТП;
- швидкість впровадження інноваційних технологічних розробок;
-7-
Характерною особливістю застосовуваних ОФ у процесі виробництва є їх відтворення. Для відновлення засобів праці у натуральному виразі необхідне їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється шляхом амортизації.
Амортизація – це процес перенесення вартості основних фондів н вартість виготовленої продукції з метою їх повного відновлення.
Об’єктом амортизації є всі основні фонди (крім землі).
Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підприємства відраховують певні суми грошей відповідно до розмірів їх зносу, які включають до собівартості створеної продукції. Ці відрахування називаються амортизаційними.
Амортизаційні відрахування – це грошова сума перенесеної вартості основного виробничого фонду на вироблену продукцію
Амортизація – грошовий вираз фізичного та морального зносу ОВФ.
Нарахування амортизації здійснюється щомісяця. Ступінь, з яким повинна бути відновлена вартість ОФ називається нормою амортизації. (На) –це встановлений річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини ОФ.
% = % , %
Тсл – термін корисної служби основних фондів, років.
Амортизована вартість - (АВ) – первісна вартість необоротних активів чи переоцінена вартість, зменшена на ліквідаційну вартість, тобто вона враховує реальні витрати, пов’язані з придбанням об’єкта основних засобів.
Ухвалення рішення про вибір методу нарахування амортизації основних засобів належить засновникам, інвесторам, акціонерам. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів (ОЗ) став придатним для корисного використання. Припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів.
Амортизація нараховується із застосуванням таких методів:
Прямолінійний (рівномірний) метод
Полягає в тому, що кожного року на собівартість виготовленої продукції переноситься однакова частина вартості ОФ.
Річна сума амортизації (Ар) визначається діленням амортизованої вартості (АВ) на строк корисного використання об’єкта ОЗ (Тсл):
,грн.
Прямолінійний метод є простим, наочним, забезпечує рівномірні, стабільні амортизаційні накопичення протягом усього терміну служби.
Методи прискореної амортизації
Ці методи дають змогу протягом першої половини корисного строку використання ОФ відшкодувати до 60-70% їх вартості завдяки застосуванню в цей період підвищених норм амортизації.
Метод зменшення залишкової вартості
Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації (Фзал) та річної норми амортизації (На):
, грн.
Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється :
Теорія справедливості
Люди суб’єктивно оцінюють отриману винагороду, співвідносять її з витраченими зусиллями і винагородою інших людей. Якщо людина вважає, що з нею повелися несправедливо, її мотивація знижується і вона намагається зменшити інтенсивність своїх зусиль. Це призводить до психологічного дискомфорту працівника, позбавитись від якого можна тільки підвищивши рівень винагороди або зменшивши витрачені зусилля. До тих пір, поки людина не вважатиме свою винагороду справедливою, вона буде знижувати свою ефективність та якість своєї праці.
Недоліки цієї теорії полягають у тому, що визначення справедливості винагороди – суб’єктивний процес як з боку працівника, так і з боку керівника, він майже не піддається узгодженню. До того ж, модель заснована на задоволенні потреб різних рангів за допомогою грошей, що не зовсім є виправданим в сучасній діяльності.
Статті «Сировина й матеріали», «Енергія технологічна», «Основна заробітна плата», «Додаткова заробітна плата» та «Відрахування на соціальні потреби» включають прямі витрати.
До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати н; оплату праці.
До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» (37,5%)включаються:
- відрахування на пенсійне забезпечення;
- відрахування на соціальне страхування;
- страхові внески на випадок безробіття;
- відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;
- відрахування на інші соціальні заходи.
– Конец работы –
Используемые теги: Конспект, лекцій, предмету, Економіка, під, ємств, Розділ, під, ємство, сучасній, системі, гос, арювання0.149
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з предмету Економіка підприємств. Розділ 1 Підприємство в сучасній системі господарювання
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов