рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Тема 16: Сутність планування й особливості його здійснення на підприємстві

Тема 16: Сутність планування й особливості його здійснення на підприємстві - раздел Философия, КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з предмету Економіка підприємств. Розділ 1 Підприємство в сучасній системі господарювання 1. Планування Як Функція Управління Підприємством. 2. Функціонування...

1. Планування як функція управління підприємством.

2. Функціонування системи планування

3. Система планів підприємства.

4. Стратегія розвитку підприємства та бізнес-планування.

5. Державне регулювання діяльності підприємства

-1-

Управління являє собою цілеспрямовану координацію суспільного виробництва. Це управління машинами, механізмами і т.д. при цьому здійснюється і управління людьми та їх відносинами, які виникають у процесі виробництва.

Відомий вчений у сфері управління П.Друкер, підкреслив, що результативність є наслідком того, що «робляться потрібні і правильні речі». А ефективність – наслідок того, що «ці речі створюються правильно». Планування в цьому випадку виконує велику роль, вирішуючи питання про те, якими повинні бути цілі організації, що повинна робити організація і як це робити. Саме за допомогою планування керівництво підприємства прагне встановити основні напрями для прийняття рішень, які забезпечать цей процес як єдине ціле.

Таким чином, сутність планування, як функції управління підприємством, полягає в обґрунтуванні цілей і шляхів їх досягнення на основі виявлення комплексу завдань і робіт, а також визначення ефективних методів, способів і ресурсів усіх видів, необхідних для виконання цих завдань та встановлення їх взаємозв’язку.

Планування - це процес встановлення цілей підприємства і вибору найефективніших способів їх досягнення.

Мета планування – ліквідувати негативний вплив на підприємство мінливості середовища, в якому воно функціонує.

Планування розпочинається із розробки загальних цілей, далі визначаються конкретні, деталізовані цілі на заданий період, визначаються шляхи та засоби їх досягнення, і нарешті, здійснюється контроль за досягненням поставлених цілей. При цьому планування, передбачаючи майбутнє, завжди ґрунтується на визначених гіпотезах стану оточуючого середовища.

Основними принципами планування є:

- Оптимальність використання ресурсів;

- Системність;

- Безперервність;

- Збалансованість;

- Науковість;

- Мобільність;

- Адекватність;

- Реальність.

-2-

План – це кількісне відображення цілей та розробка шляхів їх досягнення.

Іншими словами, це результат планування, мотивована модель дій, створена на основі кон’юнктурного прогнозу економічного середовища і поставленої мети.

План підприємства – це завчасно розроблена система заходів, що передбачає цілі, зміст, збалансовану взаємодію ресурсів, обсяг, методи, послідовність і строки виконання робіт по виробництву і реалізації продукції або наданню послуг.

План дозволяє підприємству оцінити – наскільки реальне досягнення поставлених цілей, що допомагає, а що заважає їх досягти.

У практиці планування можна виділити три напрями планування:

- прогресивне планування;

- ретроградне планування;

- кругове планування.

Прогресивне планування (спосіб «знизу-вгору»). Планування здійснюється від нижчих рівнів підприємства до вищих.

Ретроградний метод («зверху-донизу»). У цьому випадку процес планування здійснюється, виходячи із планування підприємства, шляхом деталізації його показників зверзу донизу по ієрархії. При цьому структурні підрозділи повинні перетворювати плани, що надходять, у своїх підрозділів.

Круговий метод («зустрічне планування»). Він являє собою синтез вищерозглянутих методів. Круговий метод передбачає розробку планів у два етапи. На першому етапі («зверху-вниз») виробляється поточне планування за основними цілями. На другому етапі («знизу-вгору») розробляється кінцевий план на основі деталізованих планів. При цьому, в плани включаються найбільш позитивні рішення.

Процес планування складається з наступних етапів:

1. Визначення цілей планування. Вони стають вирішальними факторами при виборі форми і методів планування.

2. Аналіз проблеми. На цьому етапі визначається вихідна ситуація на момент складання плану і формується кінцева ситуація.

3. Пошук альтернатив. Серед можливих шляхів вирішення проблемної ситуації вибирається найкращий, та розробляються необхідні дії.

4. Прогнозування. Формується уява про розвиток ситуації, яка планується.

5. Оцінка. Проводяться оптимальні розрахунки для вибору найкращої альтернативи.

6. Прийняття планового рішення. Вибирається і оформляється єдине планове рішення.

Побудова системи планування повинна відповідати певним принципам, основними з яких є:

- цілеспрямованість ;

- єдність і повнота (планування повинно носити системний характер) ;

- безперервність (здійснення процесу планування в рамках встановленого циклу і так, щоб розроблені плани безперервно змінювали один одного);

- гнучкість (процес планування може змінювати свою направленість у зв’язку з виникненням непередбачуваних ситуацій);

- точність (плани мають бути конкретизовані і деталізовані, враховані зовнішні і внутрішні умови діяльності підприємства);

- принцип участі (кожний працівник підприємства стає учасником планової діяльності, незалежно від посади і від виконуваних функцій. Тобто, в процесі планування повинні брати участь усі ті, кого воно безпосередньо стосується) .

-3-

У практиці функціонування вітчизняних підприємств склалася певна система планування, яка полягає у розробці та взаємоузгодженості планів різних видів.

За змістом і формою прояву розрізняють такі види (форми) планування планів:

1. З точки зору обов’язковості планових завдань:

- Директивне планування – це процес прийняття рішень, які мають обов’язковий характер для об’єктів планування.

- Індикативне планування – є антиподом директивного тому, що цей план не має обов’язкового до виконання характеру, хоча в ньому можуть бути і обов’язкові завдання. В цілому він має направляючий, рекомендаційний характер.

2. Залежно від терміну, на який складається план, і ступеня деталізації:

- Довгострокове (перспективне);

- Середньострокове;

- Короткострокове (поточне )планування.

Перспективне планування охоплює період понад 5 років – 10,15,20 років. Такі плани визначають довгострокову стратегію підприємства, соціальний, економічний та науково-технічний розвиток.

!!!! Таке планування потрібно відрізняти від прогнозування.

Прогнозування – це процес передбачення, побудований на ймовірності, науково обґрунтованому судженні про перспективи розвитку об’єкта в майбутньому.

Середньострокове планування проводиться на період від 1 до 5 років. На деяких підприємствах середньострокове планування сумісне з поточним. У цьому випадку складається п’ятирічний план, в якому перший рік деталізується до рівня поточного плану і є по суті короткостроковим плануванням.

Поточне планування охоплює період до 1 року – піврічне, квартальне, місячне, декадне, тижневе і добове планування.

3. За складом планових рішень розрізняють:

- Стратегічне планування;

- Поточне (оперативно-календарне планування);

- Зведене планування загальних результатів та фінансове планування.

При стратегічному плануванні на основі поставлених цілей визначаються обсяги і структура продуктово-асортиментної програми підприємства, а також структура і обсяги ресурсів (потенціалу), необхідних для виробництва і реалізації продукції. Стратегічне планування безпосередньо пов’язане з діяльністю підприємства у так званому довгостроковому періоді.

Основна мета стратегічного планування полягає у створенні потенціалу для виживання підприємства в умовах динамічної зміни зовнішнього середовища.

В результат аті такого планування підприємство ставить перспективні цілі і виробляє шляхи їх досягнення.

У процесі поточного планування, на відміну від стратегічного, планування проводиться на короткостроковий період на базі визначеної виробничої програми, заданого потенціалу та системи управління, охоплює всі сфери виробничо-господарської діяльності підприємства, підпорядковує їх досягненню цілей.

Традиційно комплекс планів відображає функціональні сфери діяльності: випуск продукції, її реалізацію; забезпечення виробництва необхідними засобами (обґрунтування виробничою потужністю), матеріальними та трудовими ресурсами; визначення витрат і фінансових результатів.

У підсистему поточного планування входить також розробка планів у розрізі виробничих і обслуговуючих підрозділів підприємства.

Які основні відмінності між стратегічним та поточним плануванням?

Основне питання стратегічного планування – чого хоче досягти підприємство в майбутньому? Поточне планування зосереджене на тому, як підприємство повинно досягти такого стану. Тобто різниця між стратегічним і поточним плануванням – це різниця між цілями і засобами.

Оперативно-календарне планування є завершальним етапом у планування господарської діяльності підприємства. Основне його завдання – в конкретизації показників поточного плану з метою організації планомірної та ритмічної роботи підприємства і його структурних підрозділів. Воно пов’язує всі елементи підприємства в єдиний виробничий організм, включаючи технічну підготовку, виробництво, М-ТЗ, створення і підтримку необхідних запасів матеріальних ресурсів, збут продукції.

Якщо стратегічне планування розглядається як пошук нових можливостей підприємства, поточне потрібно вважати процесом створення передумов для реалізації цих нових можливостей, а оперативно-календарне планування – процесом їх реалізації.

Основною функцією зведеного планування є визначення сукупних фінансово-економічних результатів діяльності підприємства та фінансове планування.

Планування інвестицій і проектів розглядають як особливий комплекс, що займає проміжне місце між стратегічним та поточним плануванням, або виокремлюють його за належністю до довгострокового періоду фінансування підприємства, як тільки воно передбачає зміну потенціалу підприємства.

Проект – це задум та необхідні засоби його реалізації із метою досягнення бажаного економічного, технічного, технологічного чи організаційного результату. Під проектом також розуміють сукупність організаційно-правових та розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення визначених дій.

Інвестиційний проект – це комплекс заходів зі створення нового або модернізованого діючого виробництва товарів, або надання послуг із метою отримання доходів і досягнення соціального ефекту.

Бізнес-план – це документ, який є результатом комплексного дослідження основних сторін діяльності підприємства; опис функціонування новостворюваного чи реконструкції діючого підприємства.

 
 

 

 


-

-4-

Стратегія — це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їхнього досягнення.

Стратегічне планування — процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт з визначення довгострокових (на певний період) цілей та напрямків діяльності підприємства.

Згідно з циклом розвитку підприємства можна вибрати одну з таких базових стратегій:

стратегію зростання, що відбиває намір підприємства збільшувати обсяги продажу, прибутку, капіталовкладень тощо;

стратегію стабілізації — в разі діяльності підприємства за відчутної нестабільності обсягів продажу й прибутку;

стратегію виживання — суто оборонну стратегію, що застосовується за глибокої кризи підприємства.

У рамках відповідної базової стратегії можна вибрати один з кількох напрямків дій, які прийнято називати стратегічними альтернативами.

Створення нових проектів припускає попереднє економічне обґрунтування їхньої доцільності, наступне планування необхідних витрат на їхнє здійснення й очікувані кінцеві результати. Бізнес-планування дозволяє економістам не тільки обґрунтувати необхідність розробки того чи іншого інноваційного проекту, але і можливість його реалізації в діючих ринкових умовах.

Бізнес-плани розробляються на різні інноваційні об'єкти чи процеси, пов'язані з проектуванням або створенням нових фірм і їхніх підрозділів, розробкою і постачанням на ринок необхідних товарів і послуг, реконструкцією підприємств і розширенням випуску продукції, удосконаленням технології та організації виробництва, підвищенням якості товарів і продуктивності праці.

Бізнес-план – документ, що описує аспекти майбутнього комерційного підприємства, аналізує проблеми, з якими воно може зіштовхнутися, а також установлює способи їхнього рішення.

Бізнес-план у кінцевому рахунку повинен дати правильну відповідь на такі важливі питання ринкових відносин, як можлива вартість проекту і плановані доходи.

Кожен підприємець повинен знати, скільки буде коштувати новий проект і чи принесе ця справа доходи, а якщо принесе, то коли і який ступінь ризику? Відповіді на ці запитання раціонального господарювання у складних ринкових відносинах дає правильно складений бізнес-план. Закордонний досвід свідчить, що в умовах ринку усім виробникам необхідно складати плани як довгострокової, так і поточної діяльності. Складання бізнес-плану служить першим кроком кожного починаючого підприємця у сферу інноваційної, господарської, комерційної чи інвестиційної діяльності. Розробка такого плану вимагає не тільки всебічної економічної оцінки майбутнього бізнесу-проекту професіоналами, але й особистої участі самих підприємців і вищих керівників підприємства чи фірми. Спільна участь у складанні бізнес-планів економістів і підприємців є необхідною на вітчизняних підприємствах, що мають багаторічний досвід складання тактичних і стратегічних, зокрема п'ятирічних і річних, планів. Тому виникає питання про наступність або співвідношення широко відомих у промисловості систем і методів планування соціально-економічного розвитку підприємств і нових бізнес-планів.

Бізнес-планування включає не весь комплекс загальних цілей підприємства чи корпорації, а одне з найважливіших завдань, що визначає конкретний зміст планування нового виду чи діяльності бізнес-проекту. Бізнес-план орієнтується, головним чином, на розробку нової стратегії чи тактики розвитку підприємства.

Основне призначення бізнес-плану полягає у відкритті підприємцями нової справи й одержанні на виконання проекту необхідних виробничих ресурсів і, в першу чергу, коштів.

Пошук надійних інвесторів вимагає найбільш ретельного обґрунтування багатьох фінансових показників з урахуванням існуючого ступеня ризику не тільки у внутрішній виробничо-господарській діяльності, але і в зовнішніх кредитно-фінансових і банківських структурах. Внутрішньофірмові плани необхідні для власного використання, тоді як бізнес-плани потрібні для зовнішніх інвесторів і кредиторів.

В умовах ринку основні планові завдання кожного підприємства зводяться до рішення наступних питань:

— який вид продукції або яку нову справу вибрати для виходу на вітчизняний і закордонний ринок;

— який буде ринковий попит на запропоновані товари і послуги і як він буде змінюватися;

— які ресурси й у яких кількостях будуть потрібні для організації бізнес-проекту;

— скільки будуть коштувати необхідні ресурси і де знайти надійних постачальників;

— якими будуть витрати на організацію виробництва і реалізацію продукції і послуг на відповідних ринках;

— якою може бути ринкова ціна на дану продукцію і як на неї вплинуть конкуренти;

— якими можуть бути загальні доходи і як їх слід розподіляти між усіма учасниками бізнес-проекту;

— якими будуть показники ефективності виробництва і як їх можна підвищити.

Для якісної розробки бізнес-планів необхідна достовірна вихідна маркетингова, виробнича, фінансова й інша планово-економічна інформація. Розглянемо зразкову структуру діючих бізнес-планів, що розкривають більш докладно як вихідну інформацію, так і розроблювані на її основі планові показники.

1. Титульний аркуш: назва й адреса фірми; імена й адреси засновників; сутність запропонованого проекту; вартість проекту.

2. Вступна частина: основні положення запропонованого проекту.

3. Аналіз стану справ у галузі: поточна ситуація і тенденції
її розвитку; потенційні конкуренти; передбачувані споживачі.

4. Суть запропонованого проекту: продукція, що випускається; виконувані роботи і послуги; необхідні приміщення й устаткування; необхідний адміністративний і виробничий персонал; відомості про самого підприємця і його партнерів.

5. Виробничий план: зміст технологічного і виробничого процесів; передбачувані субпідрядники і партнери; вартість основних виробничих фондів; номенклатура й обсяг випуску продукції; перелік застосовуваних матеріалів; постачальники сировини.

6. План маркетингу: передбачувані ціни на продукцію; можливі канали збуту; реклама продукції; прогноз нових видів виробів; цільові показники.

7. Організаційний план: форма власності; відомості про партнерів (пайовиків); міра відповідальності партнерів; склад керівних органів; організаційна структура фірми; розподіл обов'язків і функцій.

8. Фінансовий план: план доходів і витрат; грошові надходження і платежі; балансовий план; точка самооплатності; основні джерела коштів; порядок використання доходів.

9. Оцінка ризику: слабкі сторони підприємства; ймовірність появи нових технологій; альтернативні стратегії; надійність партнерів і постачальників.

10. Додатки: перелік основних документів.

-5-

Державне регулювання економіки - це ре­гулюючий вплив держави на економічну діяльність суб'єктів ринку з метою її впо­рядкування та підвищення результатив­ності. Цей цілеспрямований вплив на учас­ників ринкових відносин повинен забезпе­чити пріоритети державної економічної політики.

Метою державного регулювання економіки є досягнення найбільш ефективного економічного, соціального, наукового й культурного розвитку країни.

Методи регулювання: фінансово-економічні, адміністративні.

Основні принципи державного регулювання економіки:

1) мінімальне втручання державних органів у економічні процеси (виконання ними лише тих функцій, які не можуть виконувати самі суб'єкти ринкових відносин);

2) опосередкований вплив відповідних владних структур на суб’єктів господарювання за допомогою економічних регуляторів і нормативів.

Зміст і форми практичної реалізації названих методів і принципів державного регулювання економіки знаходять відображення у певній сукупності виконуваних державою економічних функцій:

· створення необхідної правової бази;

· розробка і сприяння здійсненню стратегії економічного розвитку народного господарства;

· регулювання інноваційних процесів та інвестиційної діяльності;

· перерозподіл консолідованих (централізованих) доходів і ресурсів, стабілізація економіки й соціальний захист населення;

· моніторинг і регулювання процесів охорони і відтворення навколишнього природного середовища.

Основні принципи державного регулювання економіки полягають у мінімальному втручанні державних органів в економічні процеси та впливі відповідних структур на соці­ально-економічні процеси за допомогою встановлених дер­жавою економічних важелів та нормативів.

Методи державного регулювання економіки - це спо­соби впливу держави через використання певних інстру­ментів на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційні структури з метою створення умов для їх ефективного функціонування згідно з напрямами державної економічної політики.

Методи прямого впливу безпосередньо діють на суб'єк­ти ринку, а методи непрямого впливу - опосередковано, через створення певного економічного середовища, здійс­нюють вплив на економічні інтереси, використання моти­вацій.

Одним з головних важелів державного регулювання податкова політика.

Податок - це обов'язковий платіж, який сплачується до бюджету з юридичних осіб і громадян. Податкове регулювання прово­диться з метою нагромадження власних фінансових коштів підприємницькими струк­турами і формування бюджетних коштів держави.

У структурі податкових надходжень та обов'язкових платежів до бюджету близько половини становить податок на додану вартість (ПДВ), близько третини - податок на прибуток і решта - акцизний збір (АЗ).

1) Податок на прибуток є прямим податком, оскільки має безпосередній вплив на підприємство І виплачується з його прибутку (доходу); базова ставка встановлена на рівні 30%, проте при встановленні оподатковуваної величини підпри­ємницькі структури можуть користуватися пільгами.

2) Податок на додану вартість - це непрямий податок, який виступає у формі частини новоствореної вартості, яка сплачується до Державного бюджету на кожному етапі ви­робництва товарів, виконання робіт чи надання послуг. Платниками ПДВ є вітчизняні та іноземні суб'єкти підпри­ємницької діяльності.

3) Акцизний збір також належить до непрямих податків; встановлюється на високорентабельні та монопольні товари І включається до їхньої ціни.

Платниками АЗ є суб'єкти підприємницької діяльності, які виробляють або імпортують підакцизну продукцію. За­лежно від виду продукції ставки АЗ становлять зараз 20-85% вартості у відпускних цінах.

4) Мито — непрямий податок, який справляється з митної вартості або обсягу товарів, що підлягають митному конт­ролю на території України (ввозяться, вивозяться або пря­мують транзитом).

5) Плата за землю визначається на основі її кадастрової оцінки і залежить від розміщення та якості земельної ділян­ки, стягується із суб'єктів господарювання у вигляді земель­ного податку або орендної плати.

6) Екологічний податок сплачують усі підприємства, що завдають шкоди навколишньому середовищу; стягується за встановленими нормативами залежно від обсягу та харак­теру забруднення.

Є і інші види податків, які регулюють діяльність суб'єктів підприємництва, установ та організацій (державне мито, податок на експорт та імпорт).

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з предмету Економіка підприємств. Розділ 1 Підприємство в сучасній системі господарювання

Політехнічний технікум... Конотопського інституту Сумського державного університету...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Тема 16: Сутність планування й особливості його здійснення на підприємстві

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Основними напрямками співробітництва можуть бути сфера виробництва, товарообміну, торгівлі, фінансових відносин.
У сфері виробничих відносин використовуються такі форми співробітництва, як організація спільних підприємств; організація змішаних підприємств; виробнича кооперація; лізинг; проектне фінансу

Тема 2: Види підприємств, їх організаційно-правові форми
1. Поняття і характерні риси підприємства, основні види його діяльності. 2. Нормативно-правові основи функціонування підприємств. 3. Види підприємств, їх характеристика.

ТЕМА 3: Управління підприємствами
1. Сутність процесу управління підприємством. 2. Функції управління, їх характеристика. 3. Методи управління підприємством. 4. Організаційні структури управління.

Тема 4: Економічні ресурси та ресурсний потенціал підприємства
Поняття "фактор виробництва" походить від латинського "factor" , але земля і засоби виробництва самі не мають фізичної продуктивності. Ресурси від франц. ressource - ці

Тема 5: Трудові ресурси та кадри підприємства
1. Поняття персоналу, його класифікація. 2. Характеристика персоналу за професійно-кваліфікаційною ознакою. 3. Визначення потрібної чисельності персоналу на підприємстві.

Тема 6: Продуктивність та методи її вимірювання
1. Продуктивність праці та методи її вимірювання. 2. Фактори і резерви підвищення продуктивності праці. 3. Шляхи реалізації резервів зростання продуктивності праці.

Рівень продуктивності праці визначається виробітком і трудомісткістю.
Виробіток(В) — це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць.

ТЕМА 7: ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ
1. Економічна суть і роль виробничих фондів. 2. Основні виробничі фонди. Їх економічна суть. 3. Класифікація та структура основних фондів.

Облік і планування ОВФ здійснюються у будівельних організаціях у натуральній і вартісній формах.
У натуральних показниках облік ОВФ необхідний для визначення речового складу ОВФ: кількості машин, механізмів, устаткування, їх продуктивності, потужності, розміру виробничих площ та інших к

Метод прискореного зменшення залишкової вартості
,грн. Слід зазначити, що в ряді країн норма амортизації збільшується не 2, а в 1,5, 3 або 4 рази

Виробничий метод
Ґрунтується на передбаченні, що функціональна корисність ОФ залежить не від часу, а від результатів їх використання. При цьому термін корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом пос

ТЕМА 8: ОБОРОТНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВА
1. Оборотні засоби підприємства. Їх економічна суть. Склад 2. Класифікація оборотних засобів 3. Кругообіг оборотних засобів 4. Джерела

Прибуток
-4- Джерела утворення оборотних засобів — це фінансові ресурси за рахунок яких вони формуються. По джерелах утворення оборотні засоби підприєм

Розрізняють транспортний, підготовчий, поточний та страховий запаси.
Транспортний запас для виробництва формується виходячи з дня оплати ра­хунка постачальника до прибуття вантажу на склад. Підготовчий запас створюється в тих випадках, коли певний вид сиров

Тема 9: Матеріально – технічне забезпечення підприємства
1. Економічне значення М-ТЗ підприємства та зацікавленість підприємства в економії матеріалів. 2. Форми М-ТЗ підприємства 3. Технологія закупівлі матеріальних ресурсів. 4

Тема 11: Нематеріальні ресурси та активи підприємства
Крім матеріальних ресурсів підприємства, до яких належать основні виробничі фонди та оборотні засоби, ефективність його діяльності залежить від наявності та ступеня використання нематеріальних ресу

Тема 12: ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ НА ПІДПРИЄМСТВІ
1. Зміст інноваційної діяльності, форми її інвестування. 2. Види і напрямки інноваційної діяльності. 3. Інноваційні цикли і дифузія новацій на підприємстві. 4. Напрямки п

Класифікація видів інноваційної діяльності
Критерій Види інновацій Поширеність Одиничні Дифузійні Місце у виробничому

Тема 13: Техніко-технологічна база та виробнича потужність підприємства
1. Техніко-технологічна база: складові частини й форми розвитку 2. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва 3. Загальна характеристика виробничої потужності будівельно

ПРИКЛАД
Припустимо, що на дільниці землерийних машин, що входять до складу управління механізації, на початок планового року було 22 екскаватори і 12 бульдозерів. З першого липня планується поповнити па

Тема 14: Організація виробництва
1. Сутність і складові елементи виробничого процесу. 2. Типи виробничої структури 3. Методи організації виробництва 4. Виробничий цикл і сутність, структура, економічне з

Елементи iнфраструктури пiдприємства
До виробничої iнфраструктури пiдприємства належать пiдроздiли, якi не беруть безпосередньо участi у створеннi профiльної продукцiї, але своєю дiяльнiстю створюють умови, необхiднi для роботи основн

Тема 17: Планування виробничої діяльності підприємства
1. Вимірники обсягу продукції 2 .Виробнича програма підприємства і показники оцінки обсягу продукції. 3. Методи розробки виробничої програми -1-

Тема 18: Мотивація трудової діяльності
1. Поняття мотивації праці, її зміст і види 2. Вимоги до системи мотивації 3. Методи підвищення вмотивованості праці 4. Теорії мотивації -1-

Теорія потреб А.Маслоу
Базою для багатьох сучасних теорій мотивації є дослідження американського психолога А.Маслоу, який припустив, що людина мотивує свою діяльність задоволенням серії потреб, побудованих у вигляді піра

Теорія мотивації Ф.Герцберга
Основою цієї теорії є з’ясування впливу матеріальних і нематеріальних факторів на мотивацію діяльності людини. Герцберг створив двох факторну модель, що відтворює ступінь задоволеності роботою.

Модель МакКлелланда-Аткінсона
Характеризує структуру потреб вищого порядку. Її складовими є: - потреба у владі – бажання впливати на інших, що знаходиться між потребою в повазі та потребою в самовираженні;

Теорія мотивації Л.Портера - Е.Лоулера
Побудована на основі поєднання елементів теорії очікувань і теорії справедливості. Л.Портер і Е.Лоулер обумовили вплив трьох факторів на розмір винагороди. Цими факторами є : - до

Тема 19: Оплата праці на підприємстві
1. Соціально-економічна сутність заробітної плати. 2. Особливості організації оплати праці на сучасному підприємстві. 3. Тарифна система оплати праці. 4. Тарифно-кваліфік

Відрядна форма оплати праці
Сутність відрядної форми заробітної плати полягає в тому, що її розмір залежить від кількості виробленої робітником продукції (виконаної роботи) належної якості на основі попередньо встановлених но

Погодинна форма оплати праці
Оплата праці згідно із цією формою здійснюється за відпрацьований час (годину, місяць). Погодинна форма оплати праці застосовується за умов: 1) коли у робітника відсутня реальна м

ТЕМА 20: Сутність якості та конкурентоспроможності продукції та методи їх оцінки
1. Поняття якості продукції та методи її оцінки. 2. Поняття конкурентоспроможності продукції. 3. Стандартизація і сертифікація продукції. 4. Державний нагляд за якістю пр

Тема 21: Витрати і ціни на продукцію
1. Поняття витрат, їх класифікація та роль. 2. Поняття собівартості продукції. Калькуляція. 3. Напрямки зменшення собівартості продукції на підприємстві. 4. Поняття цін,

Вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включається до елементу операційних витрат «Матеріальні витрати».
Стаття «Утримання та експлуатація машин і устаткуван­ня» є комплексною та охоплює такі витрати, як амортизаційні відра­хування ос­новних фондів, витрати на електроенергію, стис

Класифікація цін
- за обсягами реалізації продукції (оптові і роздрібні ціни); - за якістю виготовлюваної продукції (ціни для товарів вищ

Методи ціноутворення
Основним методом ціноутворення на підприємстві є модель «середні витрати плюс прибуток», відповідно до якої здійснюється нарахування визначених націнок на повну со

Встановлення цін на нові товари
Стратегія «зняття вершків» передбачає встановлення високої первісної ціни з метою одержання максимального доходу з усіх сегментів ринку, готових заплатити високу ціну.

Розглянемо послідовність здійснення розрахунків.
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг) - це загальний дохід підприємства від реалізації продук­ції (товарів, робіт, послуг) з урахуванням сум непрямих подат­ків (акцизно

Класифікація видів прибутку
I. порядок визначення: - балансовий прибуток; - оподатковуваний прибуток; - чистий прибуток. II. методика оцінки: - номінальний; - реальний.

ТЕМА 23: Економічна безпека підприємства
1. Характеристика економічної безпеки підприємства 2. Служба безпеки підприємства -1- Економічна безпека підприємства — це такий ста

ТЕМА 24: РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ І САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВ
1. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств 2. Порядок проведення і ефективність реструктуризації підприємств 3. Санація суб’єктів господарювання

ТЕМА 25: Банкрутство і ліквідація підприємств
1.Банкрутство підприємств як економічне явище 2. Ліквідація збанкрутілих підприємств   -1- Банкрутство - визнана госпо

Етапи й процедури порушення справи про банкрутство
1. Установлення факту банкрутства боржника; 2. Підтвердження факту безспірності вимог кредитора, який ініціює порушення права про банкрутство; 3. Визначення майнових активів боржн

ТЕМА 26: ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ
  1. Поняття та види ЗЕД. Суб’єкти ЗЕД. 2. Зовнішньоторговельна операція. Основні операції купівлі-продажу. 3. Управління ЗЕД. 4. Зовнішньоторгова угода.

ТЕМА 26: ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ
  1. Поняття та види ЗЕД. Суб’єкти ЗЕД. 2. Зовнішньоторговельна операція. Основні операції купівлі-продажу. 3. Управління ЗЕД. 4. Зовнішньоторгова угода.

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги