Класична модель передбачає, що умови прийняття рішення повинні бути достатньо визначеними. Проте на практиці на процес прийняття рішень впливають численні обмежуючі та суб’єктивні фактори. Сукупність таких факторів у процесі прийняття рішень враховує поведінкова модель. Г. Саймон сформулював два ключових поняття поведінкової моделі:
1) поняття “обмеженої раціональності”, яке означає, що люди можуть тільки намагатися прийняти раціональне рішення, але їх раціональність завжди буде обмеженою (теоретично завжди існує рішення краще за прийняте);
2) поняття “досягнення задоволеності”. Прагнення менеджерів зробити вибір при прийнятті УР, який був би оптимальним, пересилюючи можливий ризик та свій страх, щодо прийняття не найкращого рішення. Саме такий стан (той момент, коли приймається рішення) Г. Саймон охарактеризував як “досягнення задоволеності”. Ірраціональна модель ґрунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи. Умови, в яких приймаються рішення сильно впливають на якість прийнятих рішень.
Управлінські рішення класифікують за наступні критеріями:
1) За довготривалістю дії:стратегічні, тактичні, оперативні.
Стратегічні рішення мають важливе значення для майбутнього розвитку організації. Вони визначають напрямки спеціалізації, обсяги виробництва, кадрову і технічну політику, перспективи економічного і соціального розвитку трудового колективу тощо. Ці рішення приймаються вищим керівництвом організації після всебічного аналізу відповідної інформації.
Тактичні рішення пов´язані з конкретною розстановкою сил і ресурсів у кожному періоді (рік, сезон, технологічний процес тощо). Ці рішення приймаються у структурних підрозділах менеджерами у межах своїх повноважень. Оперативні рішення мають короткостроковий характер. Вони носять регулюючу направленість і виникають у тих випадках, коли порушується хід виробничого процесу через будь—які непередбачені внутрішні або зовнішні обставини.
2) За способом розроблення і прийняття: колегіальні (колективні) та одноосібні.
Колективні рішення приймаються загальними зборами акціонерів, зборами учасників товариства, президією, правлінням та іншими вищими та виконавчими органами управління організації. При будь-якому способі прийняття рішення у виконавчому органі відповідальність як за правильність, так і за його виконання завжди буває персональною особи, яка очолює колективний орган. Оперативні рішення приймаються менеджером одноосібно.
3) За частотою прийняття: одноразові та повторювані;
4) За широтою охоплення: загальні,тематичні та вузькоспеціалізовані;
5) За регламентом: контурні, структуровані та алгоритмічні.
Контурні рішеннялише приблизно позначають схему дії підлеглих та дають їм широкий простір для вибору засобів та методів їх втілення. Структуровані рішення передбачають жорстке регламентування (обмеження) дій підлеглих.
Алгоритмічні – гранично жорстко обмежують діяльність підлеглих і практично виключають їх ініціативу.
6) По характеру і змісту: творчі; рішення за аналогією; рішення, що приймаються автоматично.
Творчі рішення приймаються за проблемами, що виникають вперше після ретельного вивчення стану справ, досвіду інших організацій і реальних можливостей підприємства.
Рішення за аналогією приймаються на основі вивчення і порівняння наявного досвіду й подібних ситуацій. Узагальнення власного досвіду і запозиченого вимагає попереднього глибокого критичного аналізу і порівняння умов. Не кожний досвід із інших умов можна механічно перенести у свою організацію. Рішення, що приймаються автоматично бувають там, де діяльність менеджера жорстко регламентована законодавчими документами, інструкціями та іншими нормативними документами.
7) За рівнем ієрархії управління: рішення, що приймаються на рівні організації; рішення, що приймаються на рівні структурного підрозділу; рішення, що приймаються на рівні первинного трудового колективу.
Рішення, що приймаються на рівні підприємства є компетенцією першого керівника (головного менеджера) або загальногосподарського органу управління. Такі рішення мають загальний характер і стосуються всієї організації.
Управлінські рішення на рівні структурного підрозділу приймаються його керівником (менеджером) у межах делегованих йому повноважень у тому випадку, коли для їх виконання є достатні ресурси підрозділу.
Управлінські рішення на рівні первинного трудового колективу — бригади, секції, відділу — приймаються керівником за оперативними питаннями.
8) За функціональними відзнаками: адміністративні; економічні; технологічні; технічні, фінансові тощо.
9) За альтернативністю: безальтернативні, бінарні, багатоваріантні та інноваційні.
Безальтернативні рішення це такі, які мають лише один варіант дій. Бінарні передбачають два протилежних варіанти дій. Багатоваріантні мають декілька різних варіантів дій, із яких необхідно вибрати оптимальний. Інноваційні штучно складаються із елементів, які підходять і раніше були відкинуті. Так формується принципово новий варіант.
10) За класифікацією М. Мескона, М. Альберта: організаційні, інтуїтивні та раціональні рішення.
Організаційні рішення — це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов'язки, зумовлені посадою. Мета організаційного рішення — забезпечення руху до поставлених перед організацією завдань. Організаційні рішення поділяють на дві групи: запрограмовані та незапрограмовані.
Запрограмовані рішення — це такі рішення, які однозначно диктуються обставинами, постійно повторюються. Вони пропонують набір стандартних дій: вимагають від керівника інструктажу, сигналу про початок дій, контролю, стимулювання.
Незапрограмовані рішення пов'язані з унікальними ситуаціями, пропонують нестандартні дії та вимагають від керівника дослідження проблем, розроблення альтернатив, вибір варіантів, навчання підлеглих.
Інтуїтивні рішення ґрунтуються на припущенні, що вони засновані на "шостому почутті" і на тому, що вибір правильний. Вони приймаються за умови, що є досвід роботи і відсутність часу. Недоліком цих рішень є відсутність гарантії успіху. Різновидом інтуїтивних рішень єадаптаційні рішення базуються на аналогії з минулими успішними діями.
Раціональні (аналітичні) рішення ґрунтуються на всебічному науковому аналізі, наявності можливостей дослідження проблеми. Недоліком таких рішень можуть бути великі затрати часу та засобів.