Одним з найскладніших етапів раціональної технології прийняття рішень є пошук альтернативних варіантів. В управлінській практиці використовуються різноманітні методи творчого пошуку альтернативних варіантів, які умовно поділяють на три групи:
- методи індивідуального творчого пошуку (аналогії, інверсії, ідеалізації);
- методи колективного творчого пошуку (“мозковий штурм”, конференція ідей, метод колективного блокноту, метод Дельфі);
- методи активізації творчого пошуку (метод контрольних запитань, метод фокальних об'єктів, метод морфологічного аналізу).
Рис.3.3. Класифікація методів творчого пошуку альтернатив
Метод аналогії — використання схожих рішень з інших сфер діяльності (технічної, спостережень за природою, художньої літератури тощо). Різновиди аналогій:
- прямі аналогії (реальні): наприклад, сучасні нанотехнології намагаються відтворити діяльність окремих клітин, наприклад, створення собі подібних — розмноження;
- суб'єктивні аналогії (емпатія): наприклад, коли розробник намагається уявити себе як певний виріб чи вузол; уявити, що він відчував, якби був, наприклад, крилом літака, які сили б діяли на нього тощо;
- символічні аналогії (абстрактні), коли характеристики одного предмета чи явища ототожнюються з характеристиками іншого,
- фантастичні аналогії (нереальні), коли речі чи явища намагаються подати такими, які потрібні проектувальнику, розробнику чи досліднику, хоча такими вони за своєю сутністю бути не можуть.
Метод інверсії — передбачає використання нестандартних підходів до розв'язання нової проблеми, а саме: подивитись на функції об'єкта з іншого боку, перевернути об'єкт "догори ногами" тощо, поміняти місцями тощо). Безперечною перевагою методу інверсії є те, що він дозволяє розвивати діалектику мислення, знаходити оригінальні, деколи вельми несподівані вирішення різного рівня складності творчих завдань. Його недоліком і обмеженням є те, що він потребує достатньо високого рівня творчих здібностей, базисних знань та досвіду.
Метод ідеалізації — пошук альтернатив шляхом ініціювання уявлення про ідеальне вирішення проблеми.
Порівняно з індивідуальними колективні методи є більш ефективними.
Метод «мозкового штурму» базується на забороні критицизму на етапі висунення ідей. Дозволяє генерувати велику кількість ідей за обмежений час. Дж. Джонс зазначає, що група із шести осіб може за півгодини висунути до 150 ідей. Мета першого етапу—висунення максимальної кількості ідей. Змістом другого етапу мозкового штурму є перехід від збирання ідей до їх обговорення та вибір найкращої. На цьому етапі кожна ідея розглядається з точки зору її об’єктивності, відповідності раніше визначеним вимогам та придатності до здійснення. Тільки деякі ідеї зберігаються як альтернативи варіанти вирішення проблеми. Головний недолік – довготривалість процесу аналізу та відсіву нераціональних ідей.
Метод конференції ідей (творча нарада, круглий стіл) припускає доброзичливу критику у формі реплік або коментарів. Вважається, що така критика може підвищити цінність ідей, що висуваються.
Метод Дельфі використовується у випадках, коли групу експертів неможливо зібрати разом. Він являє собою багаторівневу процедуру анкетування з обробленням й повідомленням результатів кожного туру учасникам, що працюють окремо один від одного. Перевагою цього метода є що кожен член групи може висловлюватись вільно, а також змінювати свою думку не відчувати незручностей перед опонентом. Ітеративна процедура опитування з повідомленням результатів обробки та їх аргументацією спонукує експертів критично осмислювати свої судження.
Метод колективного блокноту поєднання індивідуального незалежного висування ідей із їх колективною оцінкою. При цьому кожний учасник групи отримує блокнот, у якому викладена сутність вирішуваної проблеми. Впродовж певного періоду часу кожний учасник групи записує до блокноту власні ідеї щодо вирішення даної проблеми. Потім блокноти збирає керівник групи для узагальнення та систематизації інформації. Реалізація методу завершується творчою дискусією всієї групи та обговоренням систематизованого матеріалу.
З метою активізації процесу творчого пошуку альтернативних варіантів використовується третя група методів.
Метод контрольних запитань — стимулювання пошуку ідей за допомогою універсальних запитань. На практиці часто використовується перелік універсальних запитань, складений Алексом Осборном.
Метод фокальних об’єктів полягає у перенесенні ознак випадково вибраних об’єктів на об’єкт, що удосконалюється. Внаслідок цього можливо отримати нові, оригінальні варіанти вирішення проблеми удосконалення даного об’єкта. Об'єкт, який удосконалюють за допомогою цього методу, називають фокальним, оскільки його ставлять у центр уваги (фокус).
Метод морфологічного аналізу ґрунтується на дослідженні закономірностей побудови (морфології) об'єкта та застосуванні комбінаторики.
Сутність цього методу полягає у поділі будь-якої проблеми на відносно незалежні частини, а потім в здійсненні пошуку всіх можливих рішень для практичної реалізації кожної з частин. Всі частини проблеми і підходи до їх вирішення розміщуються у так званому "морфологічному ящику", який умовно може бути зображений у вигляді матриці. В кожному рядку матриці записується частина проблеми, а в клітинках всі альтернативні шляхи їх вирішення.
Запитання для самоперевірки:
1. Визначити поняття «прийняття рішень» в менеджменті.
2. Надати класифікацію управлінських рішень за різними критеріями.
3. Розкрити сутність класичної, поведінкової, ірраціональної моделей прийняття рішень.
4. Порівняти інтуїтивну та раціональну технологію прийняття рішень.
5. Визначити основні етапи раціональної технології прийняття рішень.
6. Надати класифікація методів творчого пошуку альтернативних варіантів.
Запитання для самоперевірки:
ТЕМА 4. МЕТОДИ ОБҐРУНТУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ
Мета: засвоїти методи та інструменти обґрунтування управлінських рішень, експертні методи прийняття рішень, методи теорії статистичних рішень, теоретико-ігрові методи, які застосовуються в умовах невизначеності