(класична, бюрократична, традиційна організація):
1) консервативна, негнучка структура;
2) чітко визначені, стандартизовані та стійкі задачі;
3) опір змінам;
4) ієрархічна система контролю;
5) командний тип комунікацій, які йдуть зверху вниз;
6) зміст комунікацій: розпорядження,інструкції.
Характерні риси органічного типу управління:
1) гнучка структура;
2) динамічні, не визначені задачі;
3) влада базується на знанні та досвіді;
4) самоконтроль та контроль колег;
5) багато направленість комунікацій;
6) змістом комунікацій є інформація та поради.
Кожен з наведених типів має визначені переваги. Відповідно кожному з них можуть бути надані певні переваги в залежності від характеру оточення та рівня невизначеності. У тому випадку, якщо оточення є динамічним, якщо рівень невизначеності є високим, більш ефективним є тоді органічний тип управління організацією. Якщо є оточення є стабільним та невизначеність знаходиться на низькому рівні, перевага може бути надана механічному типу управління
3) всі організації здійснюють горизонтальний і вертикальний поділ праці. Якщо навіть дві людини працюють спільно для досягнення єдиної мети, вони повинні поділити роботу між собою.
Поділ загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним поділом праці (wide—flat). Результатом горизонтального поділу праці є формування окремих підрозділів організації (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо).
Оскільки робота в організації розподіляється між окремими підрозділами та виконавцями, хтось має координувати їх діяльність. Внаслідок цього об’єктивно виникає потреба у так званому вертикальному поділі праці (tall—narrow) — це створення ієрархії рівнів управління, щоб скоординувати горизонтально розділену управлінську роботу для досягнення цілей організації.
4) всі організації мають структуру (сукупність підрозділів та зв’язків між ними, а також взаємовідносин між рівнями управління та функціональними сферами діяльності), яка надає їм цілісність й спроможність реалізувати своє призначення.
Глобальною метою діяльності будь—якої організації — є досягнення успіху. Організація вважається успішною, коли вона досягає поставлених перед собою цілей. Складовими успіху при цьому виступають:
а) виживання, тобто можливість існування якомога довше;
б) результативність та ефективність.
Щоб бути успішною впродовж тривалого часу, вижити та досягти своїх цілей, організація має бути як ефективною, так і результативною.
За словами П. Друкера:
- результативність є наслідком того, що робляться потрібні слушні речі (doing the right things);
- ефективність є наслідком того, що правильно створюються ці самі речі (doing things right).
Перше і друге є однаково важливим. Ефективність організації має назву продуктивності і вимірюється як співвідношення вартісної оцінки усіх виходів з організації та вартісної оцінки усіх входів в організацію.
Як менеджери сприяють ефективній та результативній діяльності організацій? Вони це роблять у процесі виконання чотирьох основних функцій менеджменту:
1)планування (процес обґрунтування рішення та розподілу ресурсів (матеріальних, фінансових, людських, інформаційних). Планування залежить від цілей та стратегії розвитку організації);
2)організація(включає три основні складові — організацію робіт, проектування структури всієї організації, побудова системи взаємодії підрозділів та управління ними);
3) мотивація (процес, за допомогою якого менеджер спонукає інших людей працювати для досягнення організаційних цілей, тим самим задовольняючи їх власні потреби);
4)контроль (функція управлення, яка виконує роль стабілізації у процесі управління).
Отже, у вузькому розумінні менеджмент — це процес планування, організації, мотивації та контролю організаційних ресурсів для результативного та ефективного досягнення цілей організації.
Зазначені функції менеджменту, що виконуються у зазначеній послідовності, утворюють поняття «цикл менеджменту».
Слід зауважити, що такий підхід до розуміння циклу менеджменту зовсім не означає, що процес управління носить дискретний характер (в понеділок — планування, у вівторок — організація тощо). Реально у роботі менеджера постійно сполучаються усі перелічені функції менеджменту.