Аналіз витрат обертання торгового підприємства

Метою аналізу витрат є оцінка їх з позиції раціональності викорис­тання і виявлення можливостей щодо їх економії у поточному та пер­спективному періодах. Раціональним вважається таке використання за­трат, яке сприяє покращенню кінцевих результатів, тобто безперервне зростання товарообігу і збільшення прибутків.

Для досягнення вказаної мети підприємству потрібно:

- оцінити величину витрат обігу підприємства в сумі і в відсотках до товарообороту за звітний період, у динаміці порівняно з іншими під­приємствами (особливо конкурентами) і з показниками витрат обігу в регіоні і в цілому в галузі;

— вивчити розходи за окремими статтями в сумі І в процентах до товарообороту, встановити їх частку (оцінити структуру) у сукупності витрат обігу за звітний період, тенденції зміни цієї частки в динаміці;

— дослідити вплив основних факторів на зміни витрат звітного періо­ду в динаміці (оцінка впливу затрат на кінцеві результати);

- виявити резерви економії за окремими статтями розходів і визна­читися із заходами щодо їх використання в поточній і перспективній діяльності.

При практичному вирішенні цих завдань, підприємство повинно про­вести аналіз:

1. Суми і рівня витрат за загальним обсягом і в розрізі окремих ста­тей.

2. Розміру зміни рівня витрат обігу за загальним обсягом й окремими статтями в динаміці.

3. Темпів зміни (зниження чи підвищення) рівня витрат шляхом відне­сення розміру зміни до рівня витрат базового періоду.

4. Суми економії чи перевитрат, що визначається шляхом множення розміру зміни (в % до товарообороту) витрат обігу звітного періоду по­рівняно з базовим періодом чи їх плановими показниками на величину товарообороту звітного періоду.

5. Частки витрат обігу в доходах торгового підприємства.

6. Даних про ефективність поточних затрат, вирахованих як відно­шення товарообороту до витрат обертання і як відношення прибутку до витрат обертання (рентабельність поточних затрат) за звітний період, у ди­наміці і стосовно інших підприємств, аналогічних показників з торгівлі в цілому у регіоні та галузі.

Аналізують окремо витрати обігу оптової і роздрібної торгівлі. Тут важливо підкреслити, що рівень витрат підприємств роздрібної торгівлі набагато перевищує рівень оптової торгівлі. У роздрібній торгівлі він пов'язаний з наявністю дрібних господарських структур (магазини, ларь­ки, палатки). Крім того, реалізація товарів оптовими базами великими партіями, більш високий рівень механізації трудомістких процесів в опті обумовлює менший рівень витрат.

Аналіз витрат обігу здійснюється як за загальним обсягом, так і в розрізі окремих статей (табл. 13).

Таблиця13 .

Методика аналізу витрат обігу за загальним обсягом і окремими статтями (тис. гри)

 

Показники	Минулий рік	Звітний рік	Звітний рік у порівнянні з
	рік	план	факт	планом	минулим роком
Роздрібний товарооборот
Витрати обігу в сумі
Витрати обігу в %
в тому числі:
витрати на перевезення
— у сумі
— у % до обороту
витрати на оплату праці
— у сумі
— у % до обороту
проценти за користування кредитом
— у сумі
— у % до обороту

Після визначення рівня витрат обігу за загальним обсягом і окреми­ми статтями, порівняння їх в динаміці на підприємстві потрібно зробити такі розрахунки:

1) відхилення фактичних витрат обігу від плану і даних за минулий період (як правило, економію позначають "—", а перевитрати "+");

2) зміни загальної суми витрат обігу звітного року порівняно з мину­лим. Потім визначають темп зміни рівня витрат обігу звітного року по­рівняно з планом і минулим роком (К. Раїцький). Ці показники характе­ризують швидкість зміни фактичного рівня витрат за загальним обсягом
і окремими статтями порівняно з планом чи тим періодом, з яким порів­нюють показники звітного періоду. Кожному підприємству слід брати до уваги вплив обсягу товарообороту на рівень витрат обігу (змінні й умов­но-постійні).

Далі робиться групування торгових підприємств за обсягом товаро­обороту з виділенням опту і роздрібу. В групах підприємств із відносно невеликим обсягом товарообороту, як правило, рівень витрат значно ви­щий, а великі підприємства (за товарооборотом) цей рівень мають більш низький.

На рівень витрат обігу значний вплив має зміна структури товаро­обороту. Підвищення частки більш витратомістких товарів у загальному обсязі продажів впливає на зростання рівня витрат обігу в цілому на підприємстві і, навпаки, зменшення цієї частки приводить до зниження загального рівня розходів. Такі розрахунки можна провести лише в тому випадку, коли на підприємстві встановлена величина витратоємності за товарами і товарними групами.

Такий аналіз ведеться за такою методикою (табл. 14):

Таблиця 14

Витратоємність за товарними групами (у % до товарообороту)

 

Товарні групи	Минулий рік	Звітний рік
	питома вага в загальному товарообороті	рівень витрат обігу	питома вага в загальному товарообороті	рівень витрат обігу
А
Продовольчі товари
Непродовольчі товари
УСЬОГО

Далі аналіз витрат обігу здійснюється в розрізі окремих статей, по­рівнюючи фактичні витрати з планом і з минулим роком. Так, вплив на величину витрат на перевезення здійснює зміна величини середньої відстані перевезення, перегляд тарифів, збільшення обсягів перевезення вантажів, використання дешевших чи дорожчих видів транспортних за­собів тощо.

Визначають вплив інших факторів, пов'язаних з ефективнішим ви­користанням транспортних засобів.

На величину транспортних розходів впливають і такі фактори, як по­рядок оплати за користування транспортними засобами, обсяг і клас ван­тажів, які перевозяться, вантажооборот у тонно-кілометрах, відстань пе­ревезення, наявність власного транспорту, відшкодування розходів з пе­ревезення окремих товарів за рахунок бюджету місцевих органів влади.

У загальних витратах значне місце займають проценти (відсотки) за користування кредитом. Платежі за кредитами банків включають у ви­трати обігу у фактичній сумі, що припадає на реалізовані товари. Тут враховують відсоткові ставки центрального банку, коригують їх з ураху­ванням місцевих умов. На розрахунок цієї статті впливають зміни се­редніх розмірів товарних запасів, величини відсотка за користування кре­дитом, частки власних коштів в оплаті за товари, розмір сплачених відсотків за відстроченими позиками, розміри цільових кредитів, отриманих на поповнення оборотних засобів. На величину затрат з оплати відсотків за користування кредитом впливають також інші фактори. Порядок розра­хунку їх впливу визначається при вивченні методики планування роз­ходів з цієї статті.

Окремо аналізуються розходи на оплату праці. Метою аналізу є оцін­ка ефективності використання трудових ресурсів, затрат праці. Такий аналіз ведеться за:

- ефективністю використання робочої сили шляхом вивчення чи­сельності працівників за складом, рівнем кваліфікації, в динаміці порівня­но з іншими періодами;

- за оплатою праці шляхом вивчення форм і систем оплати праці, обгрунтуванням їх вибору підприємством, оцінкою розмірів розходів на оплату праці в відсотках до товарообороту, за їх часткою в сукупних ви­тратах обігу в динаміці, у порівнянні з аналогічними підприємствами.
Окремо аналізують оцінку ефективності системи преміювання для різних категорій працівників, темпи приросту середньої зарплати і продуктив­ності праці, виявляють резерви і визначають конкретні заходи щодо їх застосування для підвищення ефективності використання засобів на оплату праці. Перелік цих завдань у кожному підприємстві може уточнюватися.

У складі витрат обігу важливе місце займає аналіз і всіх інших статей.

Окремо при аналізі витрат обігу слід виділити принцип економіч­ності. Суворе дотримання цього принципу дає можливість запобігти ри­зику існування підприємства в умовах ринку. Важко погодитися з вимо­гою організувати господарську діяльність так, щоб з "мінімальними за­тратами забезпечити максимально можливі результати". Ця вимога не має реальної основи. Обґрунтованим є положення, при якому повинні бути задані або затрати, або результати, як орієнтир у господарській діяль­ності підприємства. На цій основі торгові підприємства можуть реалізу­вати товари з найменшою витратоємністю. Дотримання принципу еко­номічності досягається в двох випадках, коли підприємство визначає свої завдання таким чином:

—досягнути відповідного результату при найменших затратах. Для оцінки поставленої мети визначають відношення планових витрат
(мінімально вкладених витрат для забезпечення відповідного обсягу товарообороту) до фактичних;

—ця ж вимога може бути сформульована і так: при завданому обсязі затрат забезпечити найбільший результат. Іншими словами, мова йде про
те, щоб при визначеній плановій величині витрат обігу досягти найбіль­шого результату. Для оцінки такого стану вивчають відношення фактич­них витрат обігу (реально досягнутого результату) до планових витрат обігу, які розглядаються як максимально можлива величина (результат).

Якщо принцип економічності не буде витримуватися, то не може бути досягнута мета отримання прибутку і забезпечення рентабельної робо­ти. Якщо показник економічності менше одиниці, то це свідчить про наявність високого рівня втрат (марнотратство), й ефективність оцінюєть­ся як низька.

3. Прогнозування і планування витрат обертання торгового підприємства (за загальним обсягом і окремими статтями)

Як правило, прогнози витрат обігу розробляють на 2—3 роки в коопе­ративному і державному секторах економіки. Метою розробки таких прогнозів є визначення очікуваних прибутків на майбутній рік. Без знання своїх можливостей щодо отримання відповідних прибутків підприєм­ство не може прийняти рішення стосовно прогнозу господарської діяль­ності на майбутній період, не зможе виявити джерела фінансування розвитку матеріально-технічної бази. Підприємства часто потребують про­гнозів і на більш тривалий термін. Про це свідчить досвід роботи торгових підприємств. З подоланням кризової ситуації в Україні роль прогнозів економічних показників, в тому числі й витрат обігу, буде зростати.

Процес прогнозування витрат обігу складається з таких етапів:

1. Аналізу показників витрат обігу у взаємозв'язку з кінцевими ре­зультатами за 3—5 минулих років та їх критичної оцінки.

2. Визначення тенденцій зміни витрат обігу за статтями і загальним обсягом.

3. Вивчення частки загальної величини затрат у доходах від торгової діяльності за попередні 3—5 років, виявлення причин зміни і прогнозуван­ня цієї частки.

4. Розрахунку впливу факторів на зміни витрат обігу за окремими статтями і загальним обсягом у прогнозованому періоді.

Частіше прогнози розробляють за основними статтями витрат обігу (які займають більше 70 % в їх сукупній величині). Остаточну частину розходів оцінюють за їхньою часткою у витратах обігу за минулі 3—5 років. Потім сумують основні статті розходів і їх решту частини, і на цій основі визначають загальну величину витрат обігу. Підходи до прогно­зування і планування витрат обігу, в більшості, ідентичні. Вони почина­ються з розрахунку окремих статей.

Основними методами прогнозування, планування витрат обігу за ок­ремими статтями є:

- дослідно-статистичний метод, техніко-економічних розрахунків, що базується на використанні норм, нормативів, лімітів;

— прямі розрахунки витрат за статтями, виходячи з базисної величи­ни з урахуванням особливостей формування і тенденцій виміру окремих елементів затрат;

- метод економіко-математичного моделювання шляхом визначен­ня впливу основних факторів на рівень розходів за статтями і в цілому на
підприємстві.

Одним із принципів розробки плану є оптимізація їх показників. Змен­шення витрат обігу є однією з умов зниження роздрібних цін, посилення своїх позицій на ринку в умовах конкуренції. Підприємства повинні вико­нувати розрахунки очікуваних змін витрат обігу в майбутньому періоді.

Завершальним етапом планування витрат обігу є розрахунок плану витрат у розрізі окремих статей. Починають розрахунок з тих статей, які мають найбільшу питому вагу. Візьмемо статтю 1"Витрати на переве­зення". Вони плануються залежно від умов постачання товарів, які встановлюються під час укладення договору поставки. Якщо в ньому міститься умова "франко-перевізник", витрати перевезення залізничним, водним і повітряним транспортом здійснюються за рахунок підприєм­ства торгівлі. Виходячи з асортименту і обсягу товарів, що завозитимуться на склад підприємства торгівлі від іногородніх постачальників або про­даватимуться іногороднім покупцям, визначається обсяг вантажооборо-ту з перевезенням товарів залізничним, водним і повітряним транспор­том, який розраховується в тоннах. Якщо в угоді відсутнє положення про обсяг перевезення товарів у тоннах, розрахунок вантажообороту відбу­вається шляхом ділення передбаченої кошторисної вартості товарів на середню вартість 1 т товару. Середня вартість тонни товару визначається діленням суми вартості цього товару на його масу брутто, вказану в цих розрахунках або в супровідних транспортних документах.

Після розрахунку вантажообороту із завезення і реалізації товарів ви­значається відстань, на яку перевозитимуться товари вагонами, контей­нерами, насипом, великою чи малою швидкістю. Розрахунки витрат про­водяться за чинними на окремих видах транспорту тарифами і розцінка­ми на вантажно-розвантажувальні роботи. До цих витрат додається вартість обладнання вагонів, утримання провідників, вартість навапта-жеиня і розвантаження товарів на станціях, пристанях і в летовищах си­лами нештатних робітників (крім витрат з навантаження автотранспор­ту), інші транспортні витрати (утримання власних під'їзних колій, пода­ча вагонів, збереження вантажів на станціях, пристанях та інші витрати, які включаються до накладних залізниць і водного транспорту).

Планування витрат на перевезення товарів залізничним, водним та повітряним транспортом здійснюється шляхом сумування витрат з пере­везення, експлуатування, витрат на вантажно-розвантажувальні роботи й інших видів транспортних витрат.

Витрати перевезень товарів автомобільним транспортом розрахову­ються на весь вантажооборот, включаючи доставку товарів, які надхо­дять від іногородніх виробників або посередників на склад підприєм­ства з залізничних станцій, пристаней, летовищ, і доставку на залізничні станції, пристані, летовища товарів, які завантажуються зі складів іного­роднім покупцям, доставку товарів із власних складів на склади покупців, у роздрібну мережу, підприємствам громадського харчування і населенню.

За кожним із різновидів доставки розраховується обсяг вантажообо­роту шляхом ділення кошторисної вартості товарів, які надходити муть, на середню вартість тонни цих товарів. Крім маси товару, в обсяг ванта­жообороту входить маса тари, в якій перевозиться товар. Маса тари ви­значається у відсотках до маси товару за даними маркування тари або дослідним шляхом. Загальна маса товарів і тари, що перевозитиметься, з урахуванням коефіцієнтів повторних перевезень складає транспортний вантажооборот, який використовується для розрахунку витрат на пере­везення автомобільним транспортом. До цього обсягу додаються витра­ти на оплату вантажно-розвантажувальних робіт за розцінками за тонну маси, а також витрат на експедиційні операції, якщо це було передбаче­но угодами. Розрахунок ведеться аналогічно до планування витрат з пе­ревезення товарів залізничним, водним та повітряним транспортом.

Розмір витрат з перевезення дрібними партіями планують, виходячи з чинних тарифів на замовлення автотранспорту та одну автомобіле-годипу його використання. Для проведення розрахунку визначають кількість перевезень та їх тривалість (з урахуванням тривалості наванта­жування і розвантажування автотранспорту).

Загальний розмір витрат на перевезення товарів дрібними партіями визначається як сума витрат перевезення автотранспортом плюс витра­ти на проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

 

Стаття2. Витрати на оплату праці розраховуються, виходячи зі штат­ної чисельності працівників, які забезпечують виконання обсягів робіт, та посадових окладів, надбавок доплат згідно з прийнятою в підприємстві торгівлі тарифною системою оплати праці. У складі витрат на цю стат­тю планують витрати на оплату праці працівників, які не включаються в штатний розклад і наймаються для виконання робіт за угодами (наван­таження, розвантаження, переміщення товарів).

Стаття 3.Витрати на оренду та утримання основних фондів плану­ються окремо за елементами витрат:

1. Витрати на оперативну оренду будівель, складських і підсобних приміщень, споруд, холодильників, обладнання, інвентаря розраховують­ся відповідно до орендованої площі або місткості, кількості інвентаря та ставок орендної плати, передбачених угодами на оренду. До витрат обігу підприємств торгівлі, що перебувають у комунальній власності, зарахо­вується орендна плата у межах сум, розрахованих за ставками, які вста­новлюються місцевими органами державної виконавчої влади.

2. Витрати на опалення розраховуються, виходячи з площі опалю­вальних приміщень, видів палива та його вартості, тривалості опалю­вального сезону та норм витрат палива. У разі надходження тепла з ТЕЦ —виходячи з затверджених розцінок за пару і гарячу воду та кількість спо­житої теплової енергії.

3. Витрати на освітлення розраховуються, виходячи з кількості спо­житої енергії і чинних тарифів. Потрібна кількість електроенергії в кіло­ват-годинах розраховується залежно від кількості освітлювальних точок відповідно до норм освітлення на 1 м² площі, від кількості й потужності різних електроприладів, двигунів, інших машин і обладнання, які спо­живають електроенергію.

4. Витрати на водопостачання та інші комунальні послуги розрахову­ються, виходячи з кількості спожитої води, обсягів послуг і чинних тарифів.

5. Витрати на вивезення сміття і відходів, утримання в чистоті при­міщень і території розраховуються, виходячи з обсягів послуг і чинних тарифів. Вартість предметів і засобів догляду за приміщеннями, терито­рією, обладнанням розраховується за кількістю і чинними цінами.

6. Вартість на протипожежні заходи розраховується, виходячи з вар­тості матеріалів, тарифів на зарядження і перевірку справності вогнегасників, а також відповідно до угод на послуги, що надаються органами пожежної охорони.

7. Витрати на перевірку і таврування ваг та інших вимірювальних приладів розраховуються, виходячи з їх кількості та середньої вартості обслуговування одного приладу.

8. Витрати на утримання охорони, яка не входить до штатного роз­кладу підприємства торгівлі, і на обслуговування засобів сигналізації ви­значаються, виходячи з укладених угод.

Як. видно з наведеного, планування витрат обігу методом прямих техніко-економічних розрахунків потребує значного обсягу детальної інфор­мації, що ускладнює процес його практичного застосування.

Простішим і поширенішим є використання факторно-аналітичного методу оцінки планового розміру витрат торгового підприємства. Розра­хунок загальної суми витрат обігу факторно-аналітичним методом (або економіко-статистичним методом) базується на визначенні їх суми, ви­ходячи з рівня змінних та обсягів умовно-постійних витрат, які фактич­но склалися в звітному періоді з урахуванням впливу на їх розмір окре­мих факторів, що матимуть місце у плановому періоді.