рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

ІІ. Політичний устрій Київської Русі.

ІІ. Політичний устрій Київської Русі. - раздел Философия, ТЕМАТИКА КУРСУ ЛЕКЦІЙ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Ввідна лекція. 1.Предмет і завдання курсу. Періодизація історії України   Достеменно Відомо, Що Єдність Території Руської Землі 8—9 Ст....

 

Достеменно відомо, що єдність території Руської землі 8—9 ст. ґрунтувалася не на родоплемінній спільності, а на політичній. Відтак помітне поширення політоніму “Русь” було безумовно пов'язане з утвердженням нової етносоціальної спільності державного типу.

Чи мала Київська Русь ознаки держави? Безумовно, події внутрішнього життя, зовнішні стимули були передумовами утворення державного організму. І хоча спочатку Русь була поліетнічним і багатомовним торговельним союзом, та згодом задля встановлення контролю над торговельними шляхами між Балтійським та Серед­земним морями цей союз утворив політичну єдність під назвою Київська Русь.

Внаслідок збігу багатьох історичних обставин (особливостей розвитку продуктивних сил, природних умов тощо) Київська Русь прийшла до феодалізму, “перескочивши” через стадію рабовлас­ницького ладу, хоча окремі елементи патріархального рабства (холопство) були і у слов'ян. Тому Київську Русь можна вважати

ранньофеодальною державою з чітким поділом на феодалів і залежне від них населення (смердів, рядовичів, закупів тощо).

За формою правління — це монархія на чолі з Великим князем, який спочатку виконував переважно військові функції, але з часом зосередив у своїх руках всю політичну владу. Важливу роль у політичному управлінні відігравали також княжа рада та його пред­ставники на місцях (удільні князі, тисяцькі, посадники тощо). Окремі державні питання вирішувало віче (народні збори), значення якого поступово зменшувалося. Віче скликалося князем або городянами, коли виникала потреба порадитись або висловити свою думку. Серед питань, що обговорювалися на віче, були військові походи, укладення угод, престолонаслідування, розподіл посад у державі, організація війська. Віче могло критикувати або схвалювати політику князя, але воно не мало права визначати свою власну політику чи видавати закони. В період феодального роздроблення посилилася роль феодальних з'їздів, на які збиралися всі князі, їх найбільші васали, окремі представники духовенства.

Після утвердження на князівському столі у Києві новгородського князя Олега, який знищив місцевих правите­лів — князів Аскольда і Діра, Київ було проголошено офіційно стольним градом усієї Давньоруської держави. Формування єдиної Київської держави було складним і тривалим процесом. І хоча певний час київські правителі змушені були рахуватися з військово-політичною могутністю, на яку спиралася влада племінних князів, центральна влада не полишала спроб обмежити прерогативи місцевої знаті.

Першою серйозною спробою запровадити суворий порядок збирання данини для зміцнен­ня економічної могутності центральної влади, був організований княгинею Ольгою (945—964) успішний військовий похід на древлян.

Наступним кроком закріплення східнослов'янських земель за династією Рюриковичів була заміна місцевих племінних правителів київськими урядовцями, коли у 969 р. князь Святослав вперше призначив своїх намісників до великих міст для управління прилег­лими до них землями. Відтоді практика призначення велико­князівських намісників, якими звичайно були члени правлячої князівської родини, міцно укорінюється у суспільно-політичному устрою Київської держави.

У кінці 10 — на початку 11 ст. Київська Русь стала централізованою державою з відносно єдиною монархічною формою правління. Зміни у структурі державної влади виявлялися у зростанні економіч­ної і політичної могутності великого князя, концентрації його влади та поширенні сфери дії централізованого державного апарату примусу у межах всієї території.

Князь Володимир (980—1015) усу­нув від влади місцевих князів, зосередивши 17 виключно в руках династії, і запровадив більш конструктивний підхід до управління дер­жавою — “родовий сюзеренітет”, посадивши власних синів (він мав 12 законних синів) по великих містах і землях своїх володінь.

Ярослав Мудрий (1019—1054) для запобігання міжусобній бо­ротьбі за київський престол, що, як правило, спалахувала після смерті князя між його синами, запровадив принцип старшинства в межах родини. І хоча певний час система ротації влади діяла переважно завдяки співробітництву між Ізяславом, Святославом і Всеволодом, незабаром вона зіткнулася з рядом перешкод.

Щоб покласти край ворожнечі, у 1097 р. князі на своєму з'їзді у Любечі визнали право успадкування земель, які займали на той час. З перемогою принципу “вотчини” над системою старшинства або ротації, майбутнє князів було пов'язане з удільними володіннями, а не з Києвом. Протягом 12 ст. виникло до 15 таких удільних князівств, найбільшими з яких були Галицьке-Волинське, Володимиро-Суздальське, Новгородське, Чернігівське та Смоленське. Кожне мало незалежний політичний, економічний і навіть культурний статус. Внаслідок цього Київська Русь поступово перетворилася на ціле з багатьма центрами, об'єдна­ними спільними династичними узами.

Після реформи Ярослава Мудрого в системі успадкування влади почався процес її децентралізації, внаслідок якого великий київський князь врешті-решт став не більше як титулованим главою династично зв'язаного конгломерату князівств, що безперервно ворогували між собою. Князювання Ярослава Мудрого було своєрідним апогеєм могутності Київської Русі. Досягненням, з яким чи не найтісніше пов'язується політичне становище держави, стало зведення загальноприйнятих у ті часи законів у єдину “Руську правду”правовий кодекс усієї країни, в якому існуючі закони не лише систематизувалися, а й подекуди змінювалися, що свідчило про зро­стаючу турботу правителя про життя його підданих. Головою право­суддя був князь.

Загальновідомим є той факт, що протягом усієї Київської доби більшість селян-смердів були відносно незалежними. Проте у 12— 13 ст. з'являються ознаки зростаючого утиску селянства феодалами, що набував різних форм. Вільний селянин мав право звертатися до суду, переїжджати з місця на місце, передавати землю у спадщину синам. Основним обов'язком смердів була сплата данини та відбу­вання військової повинності допоміжного характеру під час війни.

У фінансуванні своєї діяльності князі залежали від данини. Згодом розвинулася більш складна система оподаткування, що включала кожне господарство. До інших джерел княжих доходів належали мито на торгівлю, плата за судочинство і штрафи.

Щодо ідеології суспільства Київської Русі, то з прийняттям хри­стиянства у 988 р. воно стає загальнообов'язковою релігією. Оскіль­ки візантійська християнська церква підтримувала монарше право на владу, київські князі знайшли у ній ідеологічну опору, яка раніше була відсутня. Крім того, церква залишалася чи не найголовнішою силою, що забезпечувала певну стабільність сус­пільно-політичного життя давньоруського суспільства та терито­ріальної цілісності країни. Гальмуючи сепаратистські тенденції на місцях, церква об'єктивно перешкоджала визріванню самостійних державних утворень, проте не могла їм запобігти. І, нарешті, прий­няття християнства наблизило Київську Русь до християнського Заходу, відірвавши її від мусульманського Сходу, країна обрала євро­пеїзований шлях політичного розвитку.

Таким чином, можна зробити висновок про важливе значення Київської Русі в історії українського народу, яке передусім полягає у тому, що Давньоруська держава об'єднала східнослов'янські племена, створила міцну організацію, яка довго захищала не лише українські землі, а й всю Європу від нападів степових кочовиків — печенігів, половців, монголо-татар, в її надрах зароджувалася українська національна культура, мистецтво, наука та освіта, християнізація Русі підштовхнула українські землі до європейських обіймів і навіки пов'язала її долю з Європою.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ТЕМАТИКА КУРСУ ЛЕКЦІЙ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ. Ввідна лекція. 1.Предмет і завдання курсу. Періодизація історії України

Ввідна лекція... План...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ІІ. Політичний устрій Київської Русі.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ЛІТЕРАТУРА.
1. Грушевський М. Історія України-Руси. Т.1.— К., 1991. 2. Дорошенко Д. Нарис історії України: В 2-х т,— К”, 1991. 3. Історія України. Нове бачення: В 2-х т.— К., 1995—1996

І. Історія як наука.
“Historia magistra vitae” (Історія — вчителька життя) — цей відо­мий вислів давньоримського мислителя Цицерона перевірений віками. Світ вивчає історію задля того, щоб, пізнаючи минуле, розуміти сьо

І.І. Предмет і завдання курсу
Предметом курсу історії України є вивчення і розвиток людського суспільства на всіх українських землях. Надзвичайно складним, тяжким і водночас славним був історичний шлях народів на нашій з

І. ІІ. Методологія вивчення історії
Методологія історичної науки — це система принципів і засобів побудови теорій, різних рівнів систематизації історичного знання, а також емпіричних досліджень на рівні конкретного історичного ана

І. ІІІ. Періодизація історії України
Для розуміння процесу української історії і, в його межах, діалектики становлення етносу та нації важливу роль відіграють критерії-упорядники, які не дадуть загубитися в безмежному хаосі історичних

І.IV. ДЖЕРЕЛА ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ ТА КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА
Дослідженням історичних джерел з історії України займається спеціальна наукова дисципліна — джерелознавство. Під історичними джерелами розуміють всі пам'ятки минулого, які свідчать про історію людс

II.I. Першоначала людського життя на території сучасної України. Давнє населення: трипільці, кімерійці, скіфи, сармати, готи, гуни.
Першою формою людського співжиття було первісне суспільство, початок якого сягає в далекі часи, приблизно 3 млн. років тому, коли з'явилася людина. Про життя первісних людей ми дізнаємося голов­ним

ІІ.ІІІ. Формування території. Назви та самоназви української території
Формування української етногенетичної ніші означало освоєння етнічної території і заселення її. Першу назву – скіфський квадрат нашим землям дав батько історії Геродот. Візуально знайомі нам обриси

І. Формування давньоруської Київської держави.
  До сьогодні у науковій літературі предметом дискусій є питання — чи була скандинавською за походженням княжа династія і чи мало місце “покликання” варягів на княжіння? Проте остаточ

В історії українського народу.
  Як вже зазначалося, спільний в масштабах усього східного слов'янства центр у 9—13 ст. мав переважно політичний характер. В часи феодального роздроблення

І. Перехід українських земель під владу Литви та їхнє політичне становище в 14 — першій половині 16 ст.
  Після занепаду Галицько-волинського князівства політично роздроблені західно-руські землі, що не потрапили під владу Польщі та Угорщини, поступово увійшли до складу Великого

В другій половині 14-16 ст.
  Хоча складні зовнішньополітичні і внутрішні умови негативно впливали на економічний розвиток українських земель, але спинити його не могли. Розвиток ремесла, торгівлі, виникнення но

ІІІ. Українські землі під владою Речі Посполитої.
  Хоч і були значними і вагомими завоювання литовців в Україні (1323-1569рр.), проте більш тривалий і всеохоплюючий вплив на долю українців мала польська експансія.

IV. Ідеологічна боротьба з полонізацією. Братства. Берестейська унія.
  Пригадаємо, що Люблінська унія, усуваючи з українських земель литовську владу, не змогла остаточно знищити рештки українських державних традицій, бо свідоме українське громадянство

V.I. Генеза українського козацтва.
Слово“козак”у перекладі з тюркської мови означає “вільна людина”, “воїн”, “сторож” і вперше зустрічається у половецьких, візантійських та італійських джерелах 13 ст. для означення озброєних людей,

V.II. Боротьба козаків з турками і татарами.
З кінця 16 ст. українські козаки не лише боронили землі України від нападів турків і татар, а й здійснювали далекі сухопутні і морські походи. Здебільшого це здійснювалося без допомоги уряду Речі П

І. Події 1648—1657 років в Україні. Богдан Хмельницький – фундатор нової української держави.
  Політичні події 40-50-х років 17 століття на українських землях змінили карту Європи. Найбільш масштабне козацьке повстання, яке отримало назву Визвольна війна, козацька революція,

ІІ. Українська держава у 1648—1654 роках. Переяславська угода 1654 року. Березневі статті.
  Боротьба українського народу за звільнення з-під влади Речі Посполитої мала одним із головних своїх наслідків формування в ході бойових дій початків власної державності. Для виконан

ІІІ. Руїна (1658-1678).
  Руїна — надзвичайно важкий для України період, коли після смерті Б.Хмельницького попередні здобутки були значною мірою втрачені. Розкол серед старшини — політичної еліти тогочасного

І. Гетьман Іван Мазепа.
  Двадцять один рік гетьманував в Україні Іван Степанович Мазепа-Колединський — людина, постать якої лишається донині однією з найбільш спірних в українській історії, а його життєпис

ІІ. Політичні концепції мазепинців.
  16 квітня 1710 року новим гетьманом у екзилі було обрано Пилипа Орлика, який став одним з подвижників української історії 18 сто­ліття. І хоча сам

Української державності (1708—1783).
  Після Полтавської битви і виступу Мазепи натиск на Україну з боку російського самодержавства набрав цілком виразних форм. Політичний курс уряду Петра І був спрямований на обмеження

Політичне становище українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій в ХІХ ст.
Протягом майже 150 років від кінця XVIII до початку XX ст. українці перебували під владою двох імперій: 80% населення підлягали російським імператорам їх в Росії називали малоросами) і 20% населяли

Соціально-економічний розвиток Наддніпрянської України в ХІХ ст.
У першій половиніXIX ст.в Україні відбувався швидкий розклад феодально-кріпосницької системи і формувався новий більш прогресивний капіталістичний уклад. Хід економічного розвитку підтвердив, що ви

Україна під час революції 1905-1907 рр.
  У січні 1905 р. в Росії спалахнула революція, яка тривала більше двох років, була породжена невирішеністю земельного питання, погіршенням матеріального становища всіх людей (через п

Столипінська аграрна реформа на Україні.
  Вона мала на меті прискорити розвиток сільського господарства та створити на селі міцний прошарок заможних селян, які б були опозицією соціалістичним ідеям. Реформа складал

Відродження національної свідомості.
У XIX столітті в Україні, як і по всій Європі спостерігався різнома­нітний, захоплюючий і широкий розквіт нових ідей. Але найбільш важливою концепцією, що її висунуто в цей час, була концепція наці

Масонство в Україні
З пожвавленням національного руху активізувалась діяльність масонських організацій так званих “вільних мулярів”, занесених до Росії наприкінці XVIII ст. із Швеції та Англії. Поряд із завданням Духо

Декабристи.
Вітчизняна війна 1812 р. підштовхнула частину офіцерського корпусу російської армії до перебудови управління державою за західноєвропейським зразком. Політична змова, яка виникла серед офіцерів в к

Кирило-Мефодіївське товариство
Хоча опозиційні настрої і не були знищені, але вони виявлялись вже в більш прихованих формах. Взагалі доба Миколи І (1825—1855) позначилася ідеологічною доктриною, що її висунув міністр освіти граф

Народництво.
В українській політичній думці XIX— початку XX ст. варто виді­лити декілька напрямів: народницький (основними представниками якого були М.Максимович, М.Костомаров, В.Антонович, М.Грушевський, С.Шел

Ліберально-демократичний напрям у суспільно-політичному русі
Фундатором українського лібералізму можна вважати Михайла Драгоманова, ідеї якого являли собою суміш ліберально-демокра­тичних, соціалістичних та українських патріотичних елементів. У драгоманівськ

Соціал-демократичні ідеї в Україні
Соціал-демократична політична думка — це своєрідна комбінація різних елементів політичної демократії, соціальної справедливості, загальних гуманістичних принципів. Турбота про соціально-економіч­ни

Український консерватизм.
Носіями ідей консерватизму в Україні були шляхетські кола та вище духовенство. Згодом з’являється “ліберальний консерватизм”, представники якого, не протиставляли себе поступові та перебували на по

Націократія
Націократичний напрям в українській політичній думці є найбільш багатим на різні концепції, погляди, ідеї. Його основою є багатомірний, виключно складний і суперечливий феномен, а також об'єктивний

Суспільно-політичний рух на західноукраїнських землях.
Окремо слід зупинитися на характеристиці суспільно-політичного руху в Галичині, Буковині та Закарпатті. Українці західних земель терпіли тяжкий гніт сусідніх народів — угорського, польського, румун

Формування політичних партій
Наприкінці XIX— на початку XX ст. відбувається політизація національного руху — починають створюватися політичні партії. У 1880 р. під впливом М.Драгоманова постала Українська радикальна

Причини, характер, головні воєнні дії на території України
  Перша світова війна знаменувала початок XX століття не в кален­дарному” а в історичному сенсі. Через місяць після вбивства австрійського престолонаслідника ерцгерцога Франца Фердина

Доба Центральної Ради.
Революційні події в Україні до певної міри розвивалися за російською схемою. Лише звістка про революцію в Петрограді досягла України, де­путати київської міської думи, члени Земського союз

Створення Центральної Ради.
У перші ж дні після перемоги революції українські діячі подбали про своє представництво в новоутворених органах влади у Петрограді та Києві. Під час зустрічей з представниками Тимчасового уряду бул

Універсали Центральної Ради
Універсали Центральної Ради — звернення програмного характеру, що були проголошені УЦР в 1917—1918 рр. 23 червня 1917 р. на ІІ Всеукраїнському військовому з’їзді Центральн

Війна Радянської Росії проти УНР
(кінець 1917— початок 1918 рр.) 7—8 листопада 1917 р. у Петрограді більшовики взяли владу, по­валивши Тимчасовий уряд. Більшовицький переворот, а згод

Брестський мирний договір
  Брестська угода — низка документів міжнародно-правового характеру, підписаних УНР з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією. 29 грудня 1917 р. делегація УНР була ви

Історичні уроки Центральної Ради
Центральна Рада увійшла в історію української революції як уряд добрих намірів і великих задумів. Подиву гідним є те, що незважаючи на відсутність політичного досвіду у її лідерів, УЦР вдалося дося

Українська держава П.Скоропадського (квітень – грудень 1918 р.).
  29 квітня 1918 р. у Києві зібрався Хліборобський конгрес, на який прибуло більше 6 тис. уповноважених від 8 губерній. На конгресі було висловлено незадоволення політикою УЦР, її соц

УНР доби Директорії. ЗУНР.
У ніч з 13 на 14 листопада 1918 р. у Києві на засіданні опозиційного гетьманському режиму Українського Національного Союзу був утворений надзвичайний орган влади — Директор

Громадянська війна в Україні
Протягом першої половини 1919 р. війська Директорії були ви­тіснені і радянська влада встановилася на всій території України, крім Західної України. Почався процес встановлення контролю РРФСР над у

I. Місце України у Версальсько-Вашингтонській системі
  Версальсько-Вашингтонська система — система міжнародних угод, визначена та ініційована державами-переможницями у Першій світовій війні і укладена протягом 1919 — 1922 рр. на Паризьк

II. Національно-державне будівництво
На початку 20-х років основна частина українських земель входила до складу Української СРР — однієї з 13 держав, що виникли на території колишньої Російської імперії. Площа Радянської України стано

III. Соціально-економічне та політичне становище
В економічній сфері український уряд не був оригінальним і проводив таку ж політику, як і уряд Радянської Росії, що отримала назву “воєнний комунізм”. Пригадаємо, що ця політика характеризу­валася

IV. Політика українізації: суть та наслідки
Уроки національно-визвольної боротьби в національних районах у 1917—1921 рр. підказали сталінському керівництву, що без задово­лення мінімальних національних потреб народів доля радянської влади у

V. Голодомор 1932—1933 рр.
Становище у сільськогосподарському виробництві погіршувалося. У 1931 р. майже третина врожаю була втрачена під час жнив, пло­ща посівів зменшилася на 1/5 ч., а Південь України охопила посуха. Сталі

VI. Сталінські репресії в Україні.
Перш за все необхідно з'ясувати, що ми будемо розуміти під поняттям “сталінізм”. У філософському широкому розумінні — це тоталітарний різновид соціалізму, у буденному розумінні — синонім особистого

VII. Західна Україна у міжвоєнну добу
Західно-українські землі в період з 1919 по 1939 рр. поділили між собою три держави — Польща, Румунія і Чехословаччина, пізніше частина земель підпала і під владу Угорщини

Початок Другої світової війни, її причини, характер та періодизація.
Версальсько-Вашингтонська система договорів, підписаних після Першої світової війни, передбачала збереження і зміцнення загаль­ного миру та безпеки, непорушності кордонів, загального роззбро­єння.

Радянсько-німецьких договорів 1939 року
Лідери Німеччини, Італії, Великобританії та Франції у вересні 1938 р. уклали Мюнхенську угоду про поділ Чехословаччини. 30 вересня Чемберлен підписав з Гітлером декларацію про нена

Та її союзників.
У загарбницьких планах рейху Україні відводилося особливе місце. Згідно з генеральним планом “Ост” нацисти мали намір протягом декількох десятиліть переселити з України мільйони лю

IV. Рух опору
В Україні діяло одразу декілька антинацистських рухів. Одним із них був радянський партизанський рух. 30 травня 1942 р. при Вер­ховному командуванні було створено Центральний штаб

Ціна перемоги для України
У результаті Другої світової війни Україна зазнала значних матеріальних і людських втрат. Величезними були демографічні втрати в Україні. Згідно з офіційними даними в Україні загинуло 5,5 м

Після Другої світової війни
У надзвичайно важких і несприятливих умовах відбувався процес повернення республіки до мирного життя. Ми вже відзначали, яких людських і матеріальних збитків зазнала Україна. В результаті

II. Загострення політичної боротьби у західних областях
У 1944-1950 рр. в західних областях УРСР відбувалася прискорена радянізація. Швидкими темпами велася індустріалізація, запроваджувалися нові галузі виробництва — автобудівна, видобуток вугілля тощо

III. Десталінізація
Смерть Сталіна відкрила нову добу в історії України, врятувавши партійне керівництво республіки від нової “чистки”. Проте ця подія поклала початок гострій боротьбі за владу серед центрального моско

IV. Нові методи управління народним господарством
Саме на ці часи припадає спроба змінити методи керівництва економікою. У 50-х роках існувало 30 всесоюзних і 21 союзно-республіканське міністерство, що породжувало надмірну централізацію управління

V. Шестидесятники
Лібералізація і десталінізація суспільства мали позитивне значення ля розвитку української культури — вони принесли нову морально-політичну атмосферу в суспільство і розширили можливості для творчо

I. Зростання кризових явищ у політичному житті
У жовтні 1964 р. М.Хрущов був зміщений з посади першого секретаря ЦК КПРС. Існує кілька версій з приводу того, хто виступав натхненником тихого перевороту. Називають Л.Брежнєва, М.Суслова, І.Шелепі

II. Дисидентський рух в Україні
У 60-70-х роках у Радянському Союзі виникає нове політичне явище, коли невелика кількість людей дозволяла собі критику існуючої системи, цих незгодних з політикою уряду, котрі вимагали широких гром

III. Криза у соціально-економічній сфері.
Економічна реформа 1960-х років не була доведена до кінця, розбившись об стіну бюрократизму. Міністерства і відомства досить швидко звели нанівець госпрозрахунок, ліквідували самостійність підприєм

До державного суверенітету і незалежності
Наприкінці 80-х років почався новий етап національно-державного відродження України, яке стало реальністю під впливом суцільної кризи тоталітаризму. Спробою подолання кризи була спроба перебу­дови

Їх спрямованість і наслідки
19—21 серпня 1991 р. військово-партійна бюрократія СРСР зробила останню спробу реанімувати Радянську імперію і свою владу в ній шляхом державного перевороту. Його було здійснено під час відпустки л

II. Акт проголошення незалежності України
24 серпня почала роботу позачергова сесія парламенту респуб­ліки. На основі аналізу подій доповідачі Л.Кравчук, І.Юхновський, О.Мороз дійшли висновку про необхідність прийняття радикальних заходів

III. Державотворчі процеси в Україні в умовах незалежності
Проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності України, закріплене підсумками всенародного референдуму 1 грудня 1991 р., поставило перед молодою державою ряд завдань. Насамперед необхідно бул

IV. Прийняття Конституції України 1996 року
За умов незалежності України стала абсолютно очевидною необхідність розробки і прийняття нової Конституції України. Конститу­ційний процес розпочався ще в 1990 р., коли у жовтні Верховною Радою УРС

V. Формування багатопартійної системи в Україні
Створення багатопартійної системи - обов'язкова умова функціо­нування демократичного суспільства. Як правило, велика кількість партій є більш прогресивним явищем порівняно з однопартійністю. Відбив

VI. Релігія та церква у сучасній Україні
26 квітня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон “Про свободу совісті та релігійні організації”, за яким релігійні організації отримали статус юридичної особи, було врегульов

VII. Україна і світ
З прийняттям Декларації про державний суверенітет України і проголошенням Акта про незалежність відкрилися нові обрії для участі республіки у розвитку світової цивілізації. Відома у світі, як одна

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
  1. Баран В.Д., Козак Д.Н., Терпиловський Р.В. Походження слов'ян.— К.,1991. 2. Баран В,К. Україна після Сталіна.— Львів, 1992. 3. Борисенко В.Й.

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги