Універсали Центральної Ради — звернення програмного характеру, що були проголошені УЦР в 1917—1918 рр.
23 червня 1917 р. на ІІ Всеукраїнському військовому з’їзді Центральна Рада проголосила свій І Універсал, який декларував автономію України у складі Росії й закликав народ до організації нового політичного ладу. Крім питання автономії, Універсал виклав основні вимоги до Тимчасового уряду, повноваження УЦР, зафіксував реформування податкової системи, впровадження українізації. Визначив, що вищим законодавчим органом мають стати Всенародні українські збори.
На підставі І Універсалу було створено крайовий уряд — Генеральний Секретаріат на чолі з В.Винниченком. До його складу увійшли генеральний писар і секретарі (міністри) – військових справ, міжнаціональних справ, земельних справ, фінансів, судових справ, продовольчих справ, освіти. В уряді домінували соціал-демократи – В.Винниченко, С. Петлюра, Б.Мартос та ін.
Проголошення автономії України було насторожено зустрінуте російськомовним населенням. Реакція Тимчасового уряду спершу була поміркованою. У своїй прокламації від 29 червня 1917 р. він закликав дочекатися рішення Установчих зборів. Для врегулювання спірних питань у липні до Києва виїхала делегація Тимчасового уряду у складі трьох міністрів — Михайла Терещенка, Іраклія Церетелі і Олександра Керенського. Переговори з Грушевським, Винниченком та Петлюрою 15 липня закінчилися компромісом. Було підписано угоду про відносини між УЦР і Тимчасовим урядом. Запропонований Тимчасовим урядом документ назвали проектом постанови «Про національно-політичне становище України». Тимчасовий уряд заявляв про своє прихильне ставлення до розробки проекту національно-політичного статусу України. У відповідь Центральна Рада зобов’язувалася не проголошувати самочинно автономію України до затвердження Всеросійськими Установчими зборами закону про автономний устрій України.
Центральна Рада побажала оформити проект як ІІ Універсал.
ІІ Універсал від 16 липня 1917 р. визначав у якості вищого органу влади в Україні Генеральний Секретаріат. Однак його склад затверджувався Тимчасовим урядом, а функції зводилися до підготовки документів (законів), які затверджував Тимчасовий уряд. За згодою з Тимчасовим урядом дозволялося формування українських військових частин. Територія України обмежувалася 5 губерніями. Склад УЦР збільшувався за рахунок представників національних меншин, що проживали в Україні (двоє росіян, двоє євреїв, один поляк). Отже, Україна здобула правовий статус окремої територіально-адміністративної одиниці зі своїми представницькими органами.
ІІ Універсал був кроком назад порівняно з першим. Його компромісний характер не міг задовольнити обидві сторони.
ІІІ Універсал від 7 листопада 1917 р. був сповнений глибокої тривоги за подальшу долю України. Згідно з цим документом Україна стала частиною Федеративної Російської Республіки і одержала назву Українська Народна Республіка (УНР). Універсал скасовував приватну власність на землю і проголошував їх власністю всього трудового народу, встановлював 8-годинний робочий день, запроваджував державний контроль над продукцією промисловості, скасовував смертну кару, закріплював загальнодемократичні свободи, надавав право національним меншинам на національно-персональну автономію тощо.
IV Універсал від 9 січня 1918 р. проголошував УНР самостійною, незалежною, вільною, суверенною державою українського народу, яка хоче жити у мирі зі всіма народами. Влада в Україні мала належати її народові, від імені якого виступатимуть Українські установчі збори. До їх зібрання мала керувати державою УЦР та її виконавчий орган — Рада Народних Міністрів. В день проголошення четвертого універсалу Центральна Рада прийняла “Закон про національно-персональну автономію”. Одним із головніших завдань, які потребували вирішення у найближчий час, в універсалі зазначалося укладення миру з Німеччиною і її союзниками, для цього було відправлено делегацію на мирні переговори до Брест-Литовська.