В художньому конструюванні шрифти відрізняються від прийнятих в кресленні.
Вимоги: розміщують заголовок по верхньому краю аркуша; рідше – по нижньому.
Шрифт має бути ясним, легко читатись, бути естетичним.
Весь аркуш має бути витриманий в єдиному стилі.
Шрифти групи: антиква – від римського капітального шрифта. Рублений шрифт – співзвучний пофарбованому гуашшю аксонометричному кресленню в дусі конструктивізму.
Букви мають нести приблизно рівне тонове навантаження, щоб було відчуття одно плановості ряду.
Так як явище іррадіації, при якому біле поле “з’їдає” чорний колір, робить деякі букви – округлі (О, С, Э), або гострокінцеві (А) зорово нижче, ніж інші, то їх треба рисувати трохи вище, ніж інші в ряду.
При простих модифікаціях рубленого шрифту, букви вписують в прямокутник, а товщина штриха букв і кратна сторонам цього прямокутника. Взята товщина приймається за модуль і дає основу для креслення модульної сітки.
Якість напису визначається не тільки красивою прорисовкою окремих букв, але й доброю компоновкою, яка має бути логічною і закономірною.
При цьому можна рекомендувати таку послідовність операцій:
– розміщення тексту на площині аркуша і визначення його величини;
– розбивка тексту на строки, розмітка строк, розмітка букв в строках.
Букви ділять на 4 категорії:
– відкриті зліва: Д, З, У, Ч, Я;
– відкриті справа: Г, Р, Б, С, Ь;
– відкриті і справа і зліва: Т, А;
– полуторні по ширині Ж, М, Ф, Ш, Щ, Ы.
Треба ці букви розміщувати, щоб поле між ними було зорово однаковим, щоб слово не розпадалось на окремі частини.