ЛЕКЦІЇ III-lV НАЙВАЖЛИВІШІ ПРОСТІ СКУПЧЕННЯ

ЛЕКЦІЇ III-lV

II. НАЙВАЖЛИВІШІ ПРОСТІ СКУПЧЕННЯ

جè âوه ïîïهًهنَ…   1. РАСА

ВІКОВІ СКУПЧЕННЯ

Літа впливають на утворення вікових скупчень. Діти більш охоче купчаться самі з собою, підлітки також, дорослі і старі також. Це очевидно помітно…   В літературі і житті постійно стоїть актуальна проблема «батьки і діти» і не раз наповнює своїм шумом суспільне життя.…

РОДИНА

 

Родиною називаємо легальну спілку, що складається з подружньої пари і дітей. Характерною прикметою родини є кревний зв'язок між її членами. Деякі соціологи

46------------------------------------------------------------------

включають в склад родини ще кревняків^1 та cвояків (Сорокін) або беруть родину «в широкому розумінні», поширюючи її на весь склад кревняків, свояків, клан (рід) і плем'я (Л. фон Візе). Поскільки таке «широке розуміння» включає в родину ще кілька скупчень, то родина обертається цим в агрегат без потреби. Ми роднною називаємо скупчення, що має метою народження дітей і виховання їх - подружжя разом із дітьми. Як кревна спілка, родина є біологічним скупченням, але виконуючи функцію виховання і господарського утримання, родина є своєрідним соціально-психічним скупченням. Тому родина є перехідною формою між біологічнимн і соціально-психічними скупченнями, власне скупченням біосоціальним.

 

ذîنèيà ُî÷ ³ ٌêëàنà؛ٍüٌے ç ىàëîمî ÷èٌëà ÷ëهي³â, àëه â ٌٌَï³ëüٌٍâ³ - ِه ٌîِ³àëüيî-ىîمٍَي؛ ٌêَï÷هييے ٍîىَ, ùî воно: а) дуже поширенетак, що невелике число індивідів стоїть поза родиною; б) має величезний вплив на поведінкусвоїх членів - діти з дня народження стоять під її впливом - вихованням, яке кладе свою печать на ціле дальше життя індивіда; в) організоване- має керівника (батька чи матір), має певний розподіл функцій між усіма членами; г) глибоко солідарневже тому, що виразом солідарності є батьківська та материнська любов до дітей, батьки не лише дітей родять, годують і виховують, але і люблять, захищають; діти і батьки зв'язані почуттям симпатії і відданості (опріч тих випадків, коли у батьків чи дітей інстинкти симпатії знівечені, aлe це буває рідко); д) має технічний апарат, дужий своею системою впливів, що виникають із прикладів, наказів, примусів, кар і нагород, традицій, заповітів, поглядів, вірувань, симпатій і антипатій, смаків, звичаїв і т. д., які щодня і щохвилини впливають на дітей і формують свідому частину їхнього Я. Опріч того, існування і зв'язок родини підтримують господарським апаратом її.

 

Хоч родини між собою не просто зв'язані (вони зв'язані через участь їх членів у інших скупченнях) і не мають керуючого осередку, але коли їх основні інтереси загрожені, то виступають разом і, борючись вроздріб, партизанськи, досягають великих успіхів. Через те, напр., всякі «реформи» родини наказами зверху (від інших організацій - держави, церкви, партії і інш.) не можуть здійснюватися, коли їх не хочуть родини.

 

1:: Кревняки - родичі по крові, які належать до одного роду.

47-------------------------------------------------------------------------

 

Деякі соціологи (школа Ле-Пле і де Турвіля) визнають величезну суспільну роль за роднною і кажуть, що яка родина, таке буде й ціле суспільство, який спосіб добування засобів до життя в родині, на такій засаді буде організоване і ціле суспільство.

 

Це стараються довести на розгляді основних типів сучасної родини, в якій відрізняють:

 

1. Тип патріархальної (батьківської) родини. Тут все засноване на владі батька, який всім розпоряджається. керує. Діти є лише предметом опіки, призначені жити в родині і для родини, підлягати традиціям і не думати про якусь самостійну роль. Ні ініціативи, ні своєї волі діти не мають. Виростають пасивні, прикуті до родинного корита, безініціативні, безвольні, без ширшого досвіду. Така родина у східних мандрівних народів (номадів) Азії і Східної Європи.

 

2. Родина індивідуалістична.Вона виховує дітей як самостійні особистості, що мають в житті покладатися лише на свої сили, свій ризик, свою ініціативу. не покладаючись ані на батьків, ані на державу. 3 такої родини виходять діяльні, енергічні, здібні люди. Народ, що має таку родину, буде дужий, особа людська в нім вища над усе, над державу. Суспільний устрій такого народу буде визначатися тим, що перша роль буде належати не владі, не урядовцям, а громадській думці.

 

Таку родину французський соціолог Демолен бачить в англосаксів і скандинавців і описує її з величезним захопленням: «На всій земній кулі немае місця, де б ми не зустріли англійця... Скрізь бачимо, як гордо має англійський пралор. Англосакси випхали (французів) з Північної Америки, з Індії і Єгипту. З Канади і Сполучених Держав вони командують цілою Америкою, з Єгипту і Капу^1 розпоряджаються Африкою, з Індії диктують свою волю Азії, з Австралії панують над Океанією, нарешті вершать справи Європи і цілого світу. Досить маленькій купці представників цієї раси оселитися в якійсь точці земної кулі, як тут негайно почне бити джерело нового життя. З казковою швидкістю змінюючи тут обличчя землі, англосакси формують нові людські суспільства, які так перевершують нас досконалістю свого устрою, що вони мають повне право називати нас півпрезирлнво «старим світом».

 

Чому ж стали англосакси отакими? Демолен твердо доводить, що причина цього: індивідуалістична родина і

1:: Кап - Південна Африка.

48----------------------------------------------------------------------------

відповідне виховання дітей. Цікаво, які риси цього виховання він бачить в англосаксів: а) батьки не вважають тут дітей за свою власність і стараються можливо раніш відокремити на самостійне життя; б) з дітьми тут поводяться, як з дорослими; в) при вихованні дітей керуються не тим, що стоїть позад, а тим, що стоїть перед дітьми; г) звертають увагу на розвиток фізичних сил у формі ігрищ; д) діти змалку привчаються до дійсного життя; е) їх привчають до ручної праці; є) батьки і діти змагаються узнати більше фактів і ж) діти знають, що ніколи батьки не будуть дбати про влаштування їх долі.

3. Родина нестійка- вона виховує своїх членів без пошани до авторитету, але не привчає і до самостійності, Немає ні підлеглості, ані ініціативи. Виховують його на будучого урядовця, службовця, який надіється на державу і теплі посади. При такій родині і суспільства виходять нестійкі, з бездіяльною, пасивною громадською думкою, з централізованим хижацьким апаратом держави, з політичними завірюхами. Такі суспільства Франції, Німеччини і ін. країн Західної Європи.

 

زàê çىàëüîâàيî ًٍè ٍèïè ًîنèيè ³ â³نïîâ³نيèُ ٌٌَï³ëüٌٍâ. دًè نهےêîىَ ïهًهل³ëüّهيي³ âٌه ٍàêè îٌيîâà ل³ëüّ-ىهيّ ïًàâèëüيà: îٌü ïًîىàéيَëà ِüîمî ًîêَ (1928 ً.) çâ³ٌٍêà, ùî ٌèي ïًهçèنهيٍà تَë³نوà çàٌâàٍàâдочку губернатора в Конектикуті^1 і вступив робітником до свого тестя на рік на городі - ожениться аж відбувши рік наймитської чорної праці. Чому власне так зроблено? І чи знайдеться десь на світі, опріч Америки, подібний факт, щоб син голови держави служив робітником, коли його батько стоїть на чолі наймогутнішої держави? Цього європейські полупанки ніколи не зрозуміють. Але лише в Америці можливі факти; що колишн. президент (Тафт) ходить на залізничний двірець^2 із куфером у руках, що рідко в якому домі є прислуга (у великої буржуазії), а родина навіть заможного професора університету обходиться без прислуги, що сини і брати міліардера Форда працюють на тих же заводах як робітники; що в залізничних вагонах немає окремих «класів», а всі вагони одного класу. Дивлячись в кіно аlмериканські картини, європеєць багато здибує «незрозумілого демократизму» (напр., «Му best girl» із Мері Пiкфорд у головній ролі).

 

1:: Конектикут - один із американських штатів.

2:: Двірець - вокзал.

49--------------------------------------------------------------------------------

Ам'ериканські Сполучені Держави - країна, в якій немає «сорому праці», і тому там ще сто літ тому міг бути обраний президентом кол. кравець, або колишній робітник, як і теперішній (Гувер - колишній наймит). Це не Європа, з її духом «сословності», станів і каст, яких вже нема, але їх «дух» залишився і виявляється навіть тепер хоч би в такій формі любові до титулів, що «порядна людина» може бути не менш, як «доктором» або «інженером», або «редактором», або «директором». І на нашій укр. землі буржуазія (російська чи польська) утворила «дух, якого треба випікать залізом». Колись Шевченко звертався до українських пануючих з вимогою: «Не учіте дітей своїх, що вони на світі на те тільки, щоб панувать»,- це був основний соціально-педагогічний заповіт, якого не засвоїли і шевченколюбці, що набудували шкіл, в яких виховуються урядовці, мертві люди, ненависники ініціативи і руху, закостенілі в переживаннях своєї «вищості» над хлопами.

 

صàًàêٍهًèٌٍèêè ٍèï³â ٌَ÷àٌيî؟ ًîنèيè ùه يه ïîâي³. ذîنèيَ ùه يه نîٌë³نوهيî مàًàçن, àëه ùî â³ن ُàًàêٍهًَ організації і виховання родини залежить устрій і дух суспільства - це певно. Патріархальна родина - це монархія в маленькому розмірі, індивідуалістична родина - це демократія, а посередній тип (нестійка родина) - це сполучення хиб обох типів, без їх додатніх (позитивних) рис.

 

Революція, що вібувається на Сході Європи, вносить великі зміни. Перед нашими очима відбувається «криза родини», як кажуть назадники. З родини старого типу знято кайдани і не дивно, що люди вдарилися в крайнощі - вони ж ніколи не мали змоги розвивати в собі почуття розумної і дійсної свободи. Під «свободою» розуміли люди, за Саніним, свободу розпусти, свободу від моральних обов'язків до інших людей і т. п. Тому вибухла стихія і оганьбила баrато, але треба розуміти, що інстинкти подружжя, потреба виховання дітей візьмуть гору над часовим буянням міської голоти, що силкується творити звичаї і основи нового побуту в формі розпусти і занедбання обов'язків^1. Родина не знищена на Україні! Навпаки вона після часової хвороби одужує, скріплюється на засадах розумної свободи, яка вимагає рівно-

 

1:: Натяк на ультралівацькі віяння в СРСР і зокрема на Україні, які проголошували родину, сім'ю,- пережитком минулого і намагалися довести своїм прикладом це на практиці.

50----------------------------------------------------------------------------

правства в подружжі, обопільних обов'язків в_и_х_о_в_а_н_н_я дітей, а не лише їх продукування.

 

Поскільки статевий інстинкт людини до певної міри знівечений (про це ми пізніше поговоримо), то не треба ототожнюватн статевих відносин із родинними. Родина не є відношення чоловіка і жінки, але - відносини подружжя між собою і дітьми. Подружжя є шлюбна пара, не більше. Родиною стає лиш у зв'язку з дітьми, з їх вигодуванням і вихованням, з постановкою для них мети існування, з підготовкою до того. Лише при означенні мети для дітей подружжя стає з біологічної пари соціальним явищем, найменшою суспільною клітиною, що несе в собі властивості соціального явища. Стаючи соuіальним початком, подружжя грає величезну роль у витворенні суспільства, у наданні йому тих чи інших рис. Будучи «фабрикою» людей, родина справді мусить відповідати за ту чи іншу підготовку будучих членів суспільства. Ось чому виховні функції родини мусять бути не лише ділом родини, а цілого суспільства. Включення в програми партій, що хочуть провести реформу суспільства, справ родинних є неминуче.

 

Наскільки проблеми родини важливі для цілого українського відродження, побачимо трохи згодом.

5. ДЕРЖАВА

Людина є членом держави - цe значить, що входить в колектив, складно побудований, з владою і законами, що регулюють поведінку всіх індивідів, які пробувають на певній території. Звичайно, змішують кілька понять: держави, батьківщини і нації. Батьківщиною називається те природне оточення, серед якого даний індивід вродився і виростав. Зв'язок індивіда з батьківщиною залишається назавжди, хоч би індивід і перейшов у інше оточення. Цей зв'язок є ніщо інше, як частина його власної соціально-психічної організації, утвореної під впливом першого природного оточення. Поскільки соціальне оточення характеризується передовсім апаратом зв'язку - мовою, то поняття природного оточення поширюється на все лінгвістичне (мовне) скупчення, а з того - на територію, яку мовне скупчення посідає. Коли ж мовне скупчення організоване державно, то поняття батьківщини змішується з поняттям патріотизму і переноситься на державу. держава не покривається^1 як з поняттям батьків-

 

1:: Покривається - збігається.

51-------------------------------------------------------------------------------

ùèيè, ٍàê ³ ç ïîيےٍٍےى يàِ³îيàëüيîٌٍ³ (â îٌيîâ³ ےêî؟ ëهوèٍü ىîâيه ٌêَï÷هييے): نهًوàâà ىîوه âêë‏÷àٍè â ٌهله ê³ëüêà يàِ³îيàëüيîٌٍهé (يàïً., ×هُîٌëîâà÷÷èيà, دîëüùà ³ ³ي.,), îنيà يàِ³îيàëüي³ٌٍü ىîوه لٍَè â ê³ëüêîُ نهًوàâàُ (َêًà؟يِ³, ل³ëîًٌَè, â³ًىهيè, ي³ىِ³ ³ ³ي.), îٍوه نه لàٍüê³âùèيà َêًà؟يِے? آ ذîٌ³؟, دîëüù³, ذَىَي³؟ ÷è ×هُîٌëîâà÷÷èي³? خ÷هâèنيî ٍàى, نه â³ي âًîنèâٌے, نه éîمî لàٍüêè وèëè ÷è وèâٍَü, نه â³نلَâàëàٌے ÷è â³نلَâà؛ٍüٌي його діяльність, де його спадщина - батьківщина, дідизна, материзна і т. д. Любов до батьківщини є любов до рідного природного оточення.

 

Національність індивіда - це передовсім його рідне суспільне оточення, поширене на все лінгвістичне скупчення, а держава є щось інше.

Держава є своєрідне соціальне організоване, майже закрите скупчення, яке здійснює право вищого володіння на певну територію, в межах якої воно регулює своїми законами поведінкуіндивідів і скупчень, утримуючи внутрішній лад і організуючи зовнішню охорону його.

 

ضه يه ïîن³ليه نî ٍîمî, ùî مîâîًےٍü ïًî نهًوàâَ ïًàâيèêè, ےê³ ٍَâîًèëè لàمàٍî ٍهîً³é ïًî نهًوàâَ, ùî çâîنےٍüٌے âٌ³ نî ٍàêî؟ ي³لè ٍî ïًîٌٍî؟ ôîًىَëè: نهًوàâà ؛ îًمàي³çîâàيèé يàًîن, ï³نïîًےنêîâàيèé âهًُîâي³é ÷è ٌَâهًهيي³é âëàن³ â ىهوàُ ïهâيî؟ ٍهًèٍîً³؟. زîىَ âîيè é êàوٍَü ïًî ًٍè هëهىهيٍè نهًوàâè: يàٌهëهييے ³ ٍهًèٍîً³ے, îل'؛نيàي³ îني³؛‏ âهًُîâيî‏ âëàنî‏. ضه يه ٍî÷يه ³ يه ےٌيهпоняття. Хіба отих «трьох елементів» немає майже у всіх організованих скупченнях? Церква також має «населення» (всіх віруючих), що сидить на певній території і підлягає церковній «верховній» владі, часто незалежній під держави (папа у Ватікані навіть не визнає італійської влади). Хіба партія не має свого населення (членів), розбитого по округах, районах і місцях певної території, зі своєю «верховною» владою (центральний комітет), яка іноді не те, що не підлягає «державі», а силкується її перемогти, бореться проти неї? Те саме і в професійній організації, напр., конфедерації праці, союзи тред-юніонів і т. д. Ці недержавні організації мають свої конституції, свої закони, яким підлягає їх «населення» не менш обов'язково, як і в державі.

 

Державознавець проф. Лазаревський говорить у своєму курсі державного права, що «розуміється, в кожній державі є і народ, і влада, але вони є в церкві і в родині. Народ і влада не є прикметами держави». Н. Григоріїв у своїй праці «Теорія держави», вказавши

52-------------------------------------------------------------------------------

на хиби поширеної дефініції держави з «трьома елементами», з'ясовує дійсну природу держави. На його думку, держава - це соціальна організаuія, що виконує вище (домініальне) право володіння на певну територію, організує в межах її в населенні порядок, захищає і використовує цю територію по своїй волі. Таким чином, на думку Н. Григоріїва, держава, як соціальне організоване скупчення, відрізняється від всіх скупчень власне однією рисою - вона самостійно розпоряджається певною частиною поверхні землі без згоди як інших народів, так і оселеного на цій території населення.

 

І церква, і партії, і інші організації мають своє населення, свою владу і р_о_з_в_и_в_а_ю_т_ь с_в_о_ю д_і_я_л_ь_н_і_с_т_ь на певній території (яка, між іншим, часто не збігається з територією держави, напр., територія католицької церкви), але н_е п_а_н_у_ю_т_ь над територією (не володіють домініально, необмежено), а держава власне п_а_н_у_є, розпоряджається по своїй волі.

Це головна прикмета держави, якою держава відрізняється від всіх інших соціальних організацій.

 

Санкція державного панування над територією знаходиться в міжнародному праві, власне - є його матеріальним змістом і охороняється силою.

Без реального панування над територією немає і не може бути д_е_р_ж_а_в_и. Іноді «влада» якоїсь держави заявляє про своє існування без території, але це вже не «держава», бо ні однієї грудки землі в руках вона вже не д_е_р_ж_и_т_ь, опріч хіба титулу, як символу претензій або ліричних споминів. Юристи, що розглядають суспільні скупчення не в їх реальній соціальній суті, а лише як «юридичні суб'єкти» чи «юридичні особи», спричиняються до такого визнання держави без території. Поскільки предмет без своєї прикмети не може існувати, то не може бути і держави без панування над територією. Держава без території є також чистою фікцією, про що ми згадували раніше. Секундарною^1, але головною функцією держави є охорона свого права панування над територією при помочі організованої сили - війська і апарату керівництва, догляду, розшуку і т. д. Коли «держава» не має території і не має навіть того апарату, яким територія утримується в її руках, то д_е_р_ж_а_в_и ц_і_л_к_о_м н_е_м_а_є.

 

Отже, щоб утворити поняття про державу, то треба

 

1:: Секундарний - похідний від чогось, другорядний не в сенсі свогo значення, а в сенсі генези, походження.

53-----------------------------------------------------------------

мислити соціологічно, цебто уявляти скупчення, зв'язані реальною системою взаэмочинності п_е_в_н_о_г_о х_а_р_а_к_т_е_р_у, прим., державного, партійного, церковного, професійного і т. д. Коли немає реально взаємочинної організації, що при помочі організованої сили здійснює своє панування над певною територією і її населенням, то немає держави. Коли юридично-нормований порядок цієї взаємочинности і саму можливість її нормувати називати державним п_р_а_в_о_м, не треба забувати, що право є нічим іншим, як виразом певного характеру соціальних актів, висловом на мові юридичних понять характеру і форми акцій і реакцій між індивідами і їх скупченнями. Юридична норма установлює форму і зміст соціального акту. Тому державне право є по змісту системою соціальних актів, доцільно упорядкованих для утримания держави, як форми панування над територією і регулювання взаємовідносин між оселеними на ній людьми.

 

Це все показує, що мислити державу можна лише соціологічно. Відрив від соціологічного грунту означає перехід у галузь умозірного перекидання понять, не зв'язаних із дійсністю. Юридичні постулати або принципи як абстракції, ведуть людину від реальної дійсності в «царство тіней», словесних фікцій.

 

Між іншим, іноді поняття держави виводиться з примусовості її вимог, але ж ясно, що і деякі інші соціальні скупчення вживають примус щодо своїх членів і навіть не членів (напр., середньовічна церква, навіть сучасна церква має систему кар і примусів, революційна партія, македонська організація, розбійницька банда, деякі колоніальні компанії «цивілізованих» країн, які дають право компаніям насилувати тубільців і ін.). Скрізь де є керування і підлеглість - є певна доза примусу.

 

Різниця з цього погляду між державою та іншими організаціями не якісна, а лише кількісна. З кількісної різниці не можна витягти дефініцію якісного характеру держави. Дехто хоче збудувати дефініцію держави на ідеї суверенності, первісної самоуповноваженої влади. Даремні силкування, бо і з цього погляду держава має конкурентів - інші організації з «суверенною», самоуповноваженою (незалежно від держави) владою. Хіба влада католицької церкви не суверенна, не самоуповноважена у своїй діяльності? Хіба не те із патріархами, синодами, вищими церковними радами? Навіть в большевицькому режимі розвинулася «самосвятна» українсь-

54------------------------------------------------------------------------------

ка автокефальна церква, що діє на основі с_в_о_г_о права, без санкцій держави; центр. комітет революційної партії діє без уповноваження і санкції з боку держави, а проти неї. А влада батьківська? Хіба вона дана державою, а не виросла сама? Батьки карають дітей без дозволу держави. Правники на це кажуть, коди влада в інших організаціях виникає і діє самовільно, то це йде за мовчазною згодою держави і це не значить, що держава не може її знищити чи регулювати. Аргумент крутійський: держава м_о_ж_е. Це відноситься до царини б_а_ж_а_н_ь, а не дійсності, будучності, а не сучасності. Наука ж мусить говорити про суще, існуюче, відрізняючи його від бажаного чи повинного.

 

دèٍàييے ïًî ïîُîنوهييے نهًوàâè ٍàêîو نَوه ِ³êàâه. ؤهًوàâà âèيèêëà â نî³ٌٍîًè÷ي³ ÷àٌè, à ٍîىَ يه لَëà ٌâ³نêîى يàًîنوهييے ³ يه çàëèّèëà يàى نîêَىهيٍ³â - ُî÷ لè ي³ىèُ ٌâ³نê³â وèâîمî ٌîِ³àëüيîمî ےâèùà. دîٌê³ëüêè ³ ٍهïهً ùه ؛ ïëهىهيà, َ ےêèُ يهىà؛ نهًوàâيî؟ îًمàي³çàِ³؟, ٍî î÷هâèنيî é ٍه, ùî êîëè ؛âًîïهéٌüê³ ³ âٌےê³ ³يّ³народи були в стані «дикунів», то вони жили без держави. Отже держава передовсім явище історичне, котре вже через це саме підлягає змінам. На наших очах творяться і розпадаються держави - отже ми можемо спостерігати народження держав, але з цього не багато навчимося, щоб дати відповідь на питання: як з'явилася перша держава, як в_и_н_и_к_л_а ця форма організації?

 

За історичиих часів держава вже існувала як соціальне явище. Перемінялися уряди, переміщалися керуючі осередки держав, поширювалися чи звужувалися державні території, але все це не означало народження дepжави, лише її продовження і розвиток.

 

Марксисти за Енгельсом думають, що держава виникла внаслідок економічної диференціації колишніх племенних груп: розпалося (диференціювалося) родове суспільство, витворилися економічні класи, розділені нєпереможними суперечностями; і щоб вони себе взаємно не знищили в боротьбі, виникла особлива влада, що стала, видимо, понад класами, охороняючи порядок - оця влада, що з суспільства виникла і для суспільства чужа - і є держава (Енгельс: «Походження родини, власності і держави»). Пізніше марксисти (напр. Ленін) заявили, що держава є орган класового панування, орган гноблення одного класу іншим, є утвір «порядку», котрий узаконює і скріплює це гноблення, зм'якшуючи сутички класів («Государство и революция»).

55-------------------------------------------------------------------------

Безумовно, припущення (гіпотеза) Енгельса неправильне. Логіка соціальних актів суперечить цій гіпотезі: як? Сталася диференціація суспільства на класи і внаслідок цього виникла держава? Коли ж почав виникати цей наслідок? Зразу, як почалася диференціація, чи як розвинулася до певної міри, чи довершилася? Не можна припустити, щоб диференціація відбувалася, йшла різанина між класами, а держави ще не було. Очевидно, «наслідок» вже був разом з диференціацією. В державі, як і у всяких організаціях, панують відносини влади і підлеглості, а такі відносини з'явилися тоді, коли одне скупчення (рід, плем'я) змушене було боротися проти іншого скупчення за засоби поживи, або оборонятися від нападів інших скупчень, що билися в ім'я того ж. Засоби поживи чи рибальські місця, чи мисливські, зв'язані з територією, тому боротьба йшла між родоплеменними групами ще далеко перед розкладом родового суспільства на класи.

 

Первісні громади воювали між собою. Де є війна гуртова, там мусить бути бойова організація племені, керівний центр, провідники, цебто там була вже днференціація на керуючих і пілеглих. Ця організація і є початковою формою держави, що як є тепер, так була і тоді, своєрідною формою організації для володіння територією. Еволюція держави йшла поруч із еволюцією (розвитком) суспільної диференціації: сформувалася приватна власність під впливом керуючих органів роду-племені, керуючий осередок охороняв цей свій привілей. Розрісся рід у велике плем'я, розрісся і керуючий осередок, присвоїв собі кілька функкцій: не лише керує війнами, але й розбирає конфлікти, судить, виконує релігійні ритуали, видає норми поведінки для членів племені. Ці функкції і теперішня держава виконує в широкому обсязі. Керуючий осередок в інтересах своїх родин і родів робив насильства, брав більшу частину воєнної здобичі, нарешті додумався і до податку на всіх членів племені на свою користь за виконування громадських функцій. «Розвиток» вже потім поширив функції, ускладнив саму організаuію, витворив класи, керуючий осередок, що був пануючим класом, брав полонених, ставив на праuю для себе (а раніш їв їх), примножував свої достатки. Логіка інтересів, гнана інстинктами панування, розмноження, самоохорони, розвивала державу. Класи є функцією державного керівництва. Що значить ця логіка інтересів панування - погляньте на комуністичну

56-----------------------------------------------------------------------

державу СССР. «Комуністична держава» є класовою державою, в якій правляча верства панує і визискує підлеглу верству. І хоч вся «ідеологія» правлячої верстви була в бажанні об'єднатн робітників правом розпорядження засобами продукції, одначе це велике своє бажання правляча верства не здійснила, бо... засоби продукції є разом з тим і засобами управління трудовнми масами. І так комуністична держава стала класовоюдержавою. Не держава є функцією класу, а клас є функцією держави.

 

Оскільки доісторичне людство здійснювало право власності на територію, оскільки й виникали держави як форми панування над територіями - джерелами засобів для прожитку.

І не бог, і не дух, і не договір, і не наслідок диференціації творили державу, а гуртоваборотьба за засоби живлення, необхідні для людини і вміщені в природі, в території. Що державу творять і суспільством керують пануючі класи - це доказує і СССР. І тому зрештою має рацію Ленін, що в своїй вульгарній формулі висловив правильну соціологічну думку, що держава є органом панування одного класу над іншими. Це формула внутрішньої політики держави, а з погляду зовнішньої політики держава є органом даного пануючого класу для охорони монопольного права на територію і на визиск соціально поневоленого населення її.

 

Це в голому вигляді правда про державу, а в замаскованому - то «держава є формою організації порядку», «охорони спільних інтересів населення», органом «cycпільної, рівної для всіх справедливості», органом «правосуддя», «чинником культури», нарешті «організованим народом, підпорядкованим верховній чи суверенній владі в межах певної території».

 

Сучасна держава має безмірно складніші функції, ніж її родово-племінний прототип: охорона суверенних прав на територію з її водами і всякими природними добрами^1; податкова політика, щоб забезпечити існування правлячої верстви; охорона пануючих класів, що підпирають правлячу верству (організують її) і визискують трудову частину населення; організація пропаганди свого панування внутрі свого населення («виховання в патріотизмі і любові до батьківщини») і назовні; організація і ведення технічного апарату панування і війни; контроль поведінки населення і т. п.

 

1:: Природні добра - природні багатства, ресурси.

57-----------------------------------------------------------------------------

Форм організації сучасна держава має декілька: це передовсім монархії і республіки, які відрізняються методами організації «верховної влади» - чи вона одноосібна, спадкова і необмежена (абсолютна монархія, самодержавна), чи спадкова і обмежена (конституційна монархія). Коли ж вона не спадкова і обмежена, то виборна (президент з міністрами) - це вже республіка. Коли уряд обирає пануюча соціально верства, то це буде «аристократична» республіка, що вироджується в олігархію, а коли у виборах бере участь все населення, то це «демократична» республіка (лже-демократія)^2.

 

ھ ùه نهےê³ ôîًىè ٌïîëَ÷هييے نâîُ àلî ê³ëüêîُ نهًوàâ під проводом одного «верховного» осередку: конфедерації, федерації, унії реаkьні та персональні, протекторати, мандати і т. п. словесність.

 

Державну організацію докладно вивчає спеціальна соціологія, що займається вивченням найважливіших соціальних скупчень (в даному разі - державознавство), тому не входимо в жодні подробиці, лише вказуємо назви основних форм державної організації. Ще варт згадати, що держава характеризується по ступеню розподілу влади між центром і частинами, з цього погляду держави бувають унітарні і централізовані, складні і децентралізовані.

Між іншим, СССР хоч і називається соціалістичним союзом держав, федерацією, і ще якось там, у дійсності являє собою унітарну і централізовану державу, керовану самодержавно кількома особами (комуністична олігархія), Всі «гарні» слова представників цієї держави є лише пропагандою свого панування внутрі СССР і назовні з метою внесення розкладу в чужі держави. По ступеню економічного визиску трудових мас СССР перевершнв буржуазні держави.

 

Сучасні держави виявляються різннми щодо обсягу своїх функцій: одні держави безмірно поширюють і уск-

 

2:: Тут прозирає скептичне ставлення автора до загальної, т. зв. «буржуазної» демократії. Вважаючн її великим досягненням порівняно із тоталітарними режимами, як соціаліст-революціонер не лише у вузькопартійному, а і світоглядному розумінні, він дeтepмінував свій суспільно-політичний ідеал перш за все класовим підходом. Таким ідеалом для нього була на противагу загальній, «буржуазній», «трудова» демократія, тобто влада трудових верств. До них він зараховував селян, робітників, інтелігенцію та ін. суспільні групи, які живуть тільки своєю працею, виключаючи поміщиків, буржуазію, пов'язану з ними бюрократію та інші олігархічні верстви.

58---------------------------------------------------------------------------------------

ëàني‏‏ٍü ٌâî؟ ôَيêِ³؟, ٍîىَ îلٌےم َ÷àٌٍ³ ³يّèُ ٌٌَï³ëüيèُ ٌêَï÷هيü َ يèُ ىàëèé, نهًوàâà ي³لè êîâٍà؛ âٌےê³ можливості своїх «громадян» до автономної діяльності. у інших державах - навпаки: коло участі решти скупчень більше.

 

Ще Г. Спенсер вказав на основну причину, яка поширює обсяг функцій держав: військові потреби, військовий тип організації - з одного боку, промисловий тип суспільства - з іншого. Військово організовані держави централістичні, до «громадянина» безпощадні, регламентують його кожний крок, навіть думають за нього. Прикладом є стара і нова Росія, азіатські деспотії і взагалі держави малокультурних народів. Прикладом протилежним є сучасні європейські буржуазно-демократичні держави.

 

Все сказане раніш доводить, що державне скупчення є своєрідне, до інших соціальних скупчень не подібне, що воно надзвичайно дуже впливає на поведінку людей, їх скупчень і на історичну долю суспільств, Могутність держави у порівнянні з силою інших суспільних скупчень остільки велика, що багато теоретиків наосліп ділять населення лише на «державу» і підданих, приписують державі чудодійну силу все знати, все могти, всe виконувати. І справді: число її членів в межах даної території найбільше (всі, опріч «підданців» чужих держав), її агенти добре організовані, її технічний апарат величезний. І не дивно, що держава розвиває велику енергію в догляді за людьми, з дня їх народження аж до їх смерті: шпіонує, в тюрми садовить, вішає, розстрілює, скоряє хитрістю, шахрайством, підкупом, агітує брехнею і використовує «все святе» на землі, обраховує працю і прибутки громадян, однобічно установлює податки, торгує, утворює для себе торгівельні і промислові монополії, організує фінансово-грошову систему і веде фінансову «політику», якою стриже своїх громадян, як хижий господарь овець, утворює собі незалежне фінансове джерело; позичає гроші внутрі і назовні, шукає ринків, зчиняє війни за них, мобілізує громадян і напівбосих посилає тисячами і мільйонами на смерть.

 

Діяльність держави різноманітна, історія, як наука. займається описом (ідеалізованим) діяльності держави, її ставлення до інших держав і до скупчень (верств, міст, сіл, національних, релігійних, професійних і ін.).

Одначе сила її не абсолютна! Доказом є те, що держави розпадаються, гинуть під ударами інших держав,

59-------------------------------------------------------------------------

та різних скупчень - національних, релігійних, класових і ін. Революції і державні перевороти - це все показиики релятивної^1 сили держави. І де держава не має в своїй організації способів автоматичного самооновлення, де держава гнобить інші скупчення і всих громадян, там вибухають вулкани революцій і вітри переворотів. Інакше й бути не може у суспільстві, яке складається не з одного скупчення (держави), а багатьох і то соціально-дужих.

 

Говорять про «завмертя» держави. Доки буде поверхня землі розпарцельована на окремі території з правом власності на них держав, доти держави будуть. Може одна якась держава завоює всі останні і проковтне їх? Таке припущення можна ставити, aлe для здійснення його немає підстав: доки будуть раси, нації, мовні, професійні, релігійні і ін. скупчення, доти буде боротьба, доти буде керівництво і підлеглість, а де є керівництво і підлеглість, там буде держава, в потенції чи в здійсненні. Комунізм, анархізм думають про знищения держави, соціалізм - про її перетворення. Одначе це проблема велика, для вирішення якої треба буде віків надзвичайної соціальної творчості.

 

ДАТИ ВІДПОВІДІ НА ТАКІ ЗАПИТАННЯ:

 

Запитання до 1-2 лекції.

2. Що треба розуміти під системою взаємочинності? 3. Що таке аналіз соціального явища? 4. На які основні частини поділяється соціологія, та що вони вивчають?

Запитання до 3-4 лекції.

2. Що таке раса? 3. Як класифікував раси Блюменбах, яка кількість кожної раси? 4. Які причинн і форми расових суперечок?