Ртер= G(1+2a×m )×V×10 -3 , кВт, де

a= ℓ/L,де ℓ -довжина затискної частини, L –відстань від центру ваги механізму до вісі колони або стійки.

Для двигунів з синхронною частотою обертання n₀ знаходимо по каталогу значення М_мах / М_ном та визначаємо:

λ₁ = 0,85 • М_мах / М_ном .

в) - розрахункова потужність двигуна допоміжного приводу:

Р_р.д. = Р_тер / λ₁ η

η– ККД передачі, визначається по кінематичній схемі верстата

(η = 0,2 …0,4) – для редукторів допоміжних приводів і приводів подачі.

в) - розрахункова потужність двигуна приводу подачі:

Р_р.п.= (Р_тер+ Р_п)/ η

По каталогу вибираємо двигун найближчої більшої потужності. Дані записуємо до таблиці, М_пуск та М_ном визначається як для двигунів головного приводу.

Початковий пусковий момент (Н•м) вибраного двигуна:

Номінальне ковзання:

При коефіцієнті тертя спокою μ₀ момент сил опору при пуску:

m₀/m-складає 1,05¸1,1

ω = π n₀ / 30 – синхронна кутова швидкість двигуна.

Якщо 0,85 М_поч > М_со, то двигун вибрано правильно.

 

При використанні в механізмах переміщення гвинтових передач, момент в різьбі ходового вала визначається за формулою:

 

, де

G –вага пристрою, Н,

d₂ –середній діаметр різьби, мм,

l -кут підйому різьби

r^| - приведений кут тертя.

tgl= r/p d₂ ,де r–крок різьби, мм.

r^| = arctg(f/cos(a/2)) , де f –коефіцієнт тертя, a -кут профілю різьби.

При використанні рейково-шестеренчатої пари, момент, який передається валом шестерні

М_ш = F_оп.×r_з ,де F_оп –зусилля опору руху, Н, r_з –радіус зачеплення шестерні, м.

Для вибраного двигуна будується механічна характеристика аналогічно двигуну головного приводу. Механічна характеристика електродвигунів приводів подачі перевіряється на жорсткість, тому що вони виконують основний рух (рух подачі).

 

 

г) визначення моменту двигуна електроприводу затиску колон, траверс і т.п.

N = Q×l / R×m, - нормальний тиск затискного пристрою на колону, Н;

R – зовнішній радіус колони, м; m - коефіцієнт тертя;

Q – сила, яка прикладена до центру ваги системи, наприклад: траверса - свердлильна головка, Н; l – відстань від осі колони до центру ваги, м;

a, a₁ – кути нахилу ходової лінії гвинта та клину, град.;

j, j₁ – кути тертя ходового гвинта та клину, град.

 

Вибір та розрахунок потужності двигуна насосу охолодження.

(загальний для всіх типів верстатів)

 

Потужність двигунів для приводу відцентрових насосів розраховується за формулою:

, кВт, де

ρ – густина охолоджувальної рідини (вода – 1000 кг/м³) ;

ЗОР – 850 … 950 кг/м³ )

Н_с – висота напору. Приймається виходячи з габаритних

розмірів верстата (ширина, висота, довжина)

ΔН – втрати напору, приймаються 10 – 15 % від Н_с

η_н – ККД насосу (η_н = 0,6 … 0,75)

η_пер – ККД передачі (η_пер = 1)

К_з – коефіцієнт запасу 1,1 …1,3

g – прискорення вільного падіння (q = 9,81 м/с²)

Q– продуктивність насосу, м³/с.

 

Q = Q₁+ к_п×Р_різ ,де

 

Q₁ –витрати ЗОР на видалення стружки, (Q₁ =0,16¸0,66)×10^-4, кг/м³.

К_п –коефіцієнт продуктивності, к_п =(0,36¸1,0)×10^-4 м²×с²/кг

З довідникової літератури вибираємо асинхронний двигун з КЗ ротором. Механічна

характеристика будується аналогічно характеристиці двигуна головного приводу.

 

Розрахунок потужності двигуна гідронасосу.

 

На металорізальних верстатах, які мають гідравлічний привод, використовуються насосні

станції з приводом від асинхронних електродвигунів з короткозамкнутим ротором, потужність яких розраховується зо формулою:

, кВт, де

Q –продуктивність гідронасоса, м³/с,

Н –тиск робочої рідини в гідросистемі, Па,

К_з –коефіцієнт запасу, К_з= 1,2—1,3,

h_н –ККД насосу = 0,75—0,88,

h_п -ККД передачі (визначається по кінематичній схемі).