Теоретичний огляд

Значення цього розділу курсової роботи полягає у підведенні теоретичної бази під дослідження, які проводитимуться в курсовій роботі. Тут доцільно висвітлити питання теорії та практики проведення кон’юнктурних досліджень: наукового підходу, необхідності та основних принципів здійснення кон’юнктурних досліджень, послідовності етапів, інформаційного забезпечення тощо. Оскільки методологія вивчення кон’юнктури ринку вимагає добрих знань товарознавчих характеристик товару, основних сфер його застосування, то це також повинно бути предметом уваги в першому розділі курсової роботи.

Під час роботи над цим розділом студент самостійно вивчає літературні джерела, досліджує різні точки зору та висловлює власне ставлення до них та обраної проблеми, обґрунтовує свої теоретичні дослідження шляхом порівняння, узагальнення світового та вітчизняного досвіду, залучення результатів сучасних наукових досліджень тощо. (Перелік рекомендованої літератури наведено у цій методичній розробці).

Висновок до теоретичної частини повинен містити загальну оцінку основних рис та особливостей ринку досліджуваного товару.

Висвітлення теоретичних положень повинно бути по можливості простим і лаконічним, як правило, ілюстрованим різноманітними рисунками, таблицями. Обсяг текстової частини — 7-8 сторінок, складених на комп’ютері, або одна четверта всієї курсової роботи.

4.3. Дослідницька частина

У цьому розділі студент подає матеріали, якіє результатами самостійно здійснених досліджень. Дослідницька частина роботи повинна бути найбільшою за обсягом. Студент не має обмежуватися констатацією фактів, а повинен продемонструвати вміння здійснювати наукові дослідження, застосовувати сучасні економіко-математичні та інші методи наукового пізнання, характеризувати нові явища з наукового боку, а також використовувати нові знання для конкретних прикладних рішень.

Важливими характерними рисами кон’юнктури є динамічність і непостійність (змінність), часті і навіть різкі коливання. Це обумовлено тим, що у формуванні розвитку кон’юнктури світового господарства загалом, економіки окремої країни або окремого товарного ринку поряд з факторами економічного циклу важливу роль відіграють фактори нециклічні (випадкові і тимчасові) і постійнодіючі як у сфері виробництва, так і у сфері обігу.

Дослідження кон’юнктури ринку містить два етапи: аналіз стану ринку та прогноз його розвитку.

Для кількісної оцінки змін, які відбуваються на ринку, і визначення тенденцій у розвитку кон’юнктури варто відібрати показники, що відображають вплив на розвиток кон’юнктури найбільш значущих для даного ринку факторів. У разі використання тих чи інших показників необхідно врахувати, що частина з них прямо і безпосередньо відображає кон’юнктурні зміни, а інші є лише непрямими індикаторами. Показники, які використовуються для дослідження кон’юнктури, доцільно систематизувати за групами:

1. Показники матеріального виробництва, що характеризують пропозицію товару, — натуральні та вартісні дані про промислове виробництво товарів, видобуток корисних копалин, урожаї сільськогосподарських культур.

Непрямими показниками матеріального виробництва є:

· портфель замовлень;

· динаміка завантаженості виробничих потужностей;

· інвестиційна активність;

· динаміка обсягів нових капіталовкладень;

· рівень зайнятості у відповідній галузі;

· фонд заробітної плати;

· тривалість робочого тижня.

Слід зазначити, що непрямі показники є досить важливими для оцінки виробництва готових виробів, зокрема машин та обладнання.

2. Показники внутрішнього товарообігу є чутливими індикаторами економічної кон’юнктури, оскільки у внутрішній торгівлі пропозиція товарів стикається з попитом населення і виявляється співвідношення попиту і пропозиції.

Статистика багатьох країн публікує наступні показники, які характеризують становище на внутрішньому ринку:

* обсяг роздрібної торгівлі;

* оборот гуртової торгівлі;

* величини продажу крупних універмагів;

* розміри продажу в кредит;

* обсяг наданих послуг;

* дані про внутрішні перевезення вантажів;

* індекси вартості життя;

* інші.

Ці показники відіграють важливу роль у разі вивчення ринків товарів споживчого призначення. Всі показники цієї групи вартісні.

3.Показники зовнішньої торгівлі

Для характеристики розвитку кон’юнктури велике значення мають показники зовнішньої торгівлі, оскільки вона створює взаємозв’язок між внутрішнім та зовнішніми ринками і підтримує зв’язок між внутрішньою кон’юнктурою різних країн.

До групи показників зовнішньої торгівлі відносять:

· фізичний і вартісний обсяги зовнішньоторговельного обороту;

· фізичний і вартісний обсяги експорту;

· фізичний і вартісний обсяги імпорту;

· сальдо торгового балансу (S=E-I);

· товарну структуру експорту та імпорту;

· географічну спрямованість експорту та імпорту;

· питому вагу країни у світовому експорті та імпорті;

· частку експорту у виробництві товару;

· частку імпорту у споживанні товару;

· зовнішньоторговельну політику уряду країни;

· міжнародні угоди у сфері зовнішньої торгівлі.

Практично всі зміни, які відбуваються в економіці кожної країни, знаходять відображення в динаміці і структурі зовнішньої торгівлі. Дані про світовий експорт та імпорт, співставлення динаміки зовнішньоторговельних оборотів в розрізі окремих країн і товарних груп разом з іншими показниками дозволяють правильно оцінити ситуацію на ринку, скласти аналіз і дати прогноз ринковій кон’юнктурі.

4. Показники валютної та кредитно-грошової ситуації характеризують як пропозицію, так і попит, мають важливе значення для оцінки загальногосподарської кон’юнктури та кон’юнктури товарного ринку.

До основних показників цієї групи належать: курс акцій, величина позичкового процента, кількість банкрутств, співвідношення валютних курсів, грошова маса в обігу, банківські депозити, емісія цінних паперів.

Стан грошово-фінансової сфери і, перш за все, стабільність валюти багато в чому визначають внутрішню та зовнішню торгівлю в сучасних умовах, коли відбувається посилення взаємозалежності національних економік країн світу через розширення зовнішньоекономічної діяльності.

5. Ціни — найбільш концентровані, «інтегровані» показники. В динаміці цін відображається, по суті, зміна всіх інших показників та факторів, що впливають на їх формування. Вивчення цінових показників — складний процес, який визначається як специфікою товарного ринку, так деколи і відсутністю достатньо надійної інформації, що систематично публікується. Разом з тим, аналіз зміни товарних цін необхідний для повної характеристики стану будь-якого конкретного ринку. Більше того, значення рівня цін і правильна оцінка перспектив можливих їх змін мають велике практичне значення. Аналіз кон’юнктури будь-якого товарного ринку вимагає врахування і тих змін, які відбуваються у фірмовій структурі ринку. Отже, необхідно добре уявляти собі роль та значення основних фірм, що визначають становище на ринку.

Вивчення фірмової структури передбачає ознайомлення зі становищем на ринку провідних фірм, ступенем їх контролю над виробництвом і збутом даного товару. Важливим є знання ступеня диверсифікації та спеціалізації виробництва, а також врахування змін у міжфірмових зв’язках (всередині країни і міжнародних) — ліцензійних, фінансових, науково-технічних та ін. Вивчення фірмової структури ринку повинно враховувати процеси злиття, поглинання, придбання, банкрутства, а також зміни у виробничій структурі провідних фірм.

Важливо зазначити, що вивчення стану ринку необхідно здійснювати на основі аналізу змін не одного (будь-якого) показника, а всього комплексу. Чим більше показників залучається, тим правильніше і точніше можна визначити становище на даний момент і на перспективу.

Крім того, кількісні та якісні зміни, що відбуваються на ринку, можна правильно оцінити за умови, що всі показники аналізуються за ряд років (5-7 років). Власне, аналіз за ряд років, а не за один-два, допомагає виявити основні зміни в обсягах виробництва, споживання, експорту або імпорту і відокремити окремі коливання від основної тенденції розвитку.

Отже, на етапі аналізу кон’юнктури (загальногосподарської чи товарного ринку) студент, використовуючи оптимальний підбір показників, повинен вивчити тенденції динаміки цих показників, правильно визначити причини змін, тобто встановити фактори, під впливом яких складається кон’юнктура. Загалом аналіз кон’юнктури повинен дати уяву про причинні зв’язки між різноманітними явищами.

Аналіз кон’юнктури є необхідною передумовою, тим фундаментом, на якому базується прогноз. Прогноз є найважливішим елементом вивчення кон’юнктури будь-якого ринку. Вивчення кон’юнктури вчорашнього і сьогоднішнього дня проводиться, головним чином, лише для того, щоб правильно визначити перспективи розвитку.

Прогноз кон’юнктури товарного ринку не ставить за мету одержання прогнозу, наприклад, пропозиції, попиту або ціни у цифровому виразі (хоча такі розрахунки і можуть бути включені, але вони зовсім не обов’язкові). Розробка прогнозу вимагає від студента розгляду в певній послідовності передбачуваних змін в загальногосподарській кон’юнктурі, а також у сферах виробництва, обігу та споживання даного товару. Головне тут — створити картину ймовірного майбутнього, правильно виявити основні тенденції розвитку кон’юнктури, визначити можливості, якими можна і слід скористатись, та небезпеки, яких слід уникати.

Не варто забувати, що правильне розуміння перспектив загально-економічного розвитку — основа прогнозу товарної кон’юнктури. На основі визначених кон’юнктуроутворювальних факторів складаються оцінки передбачуваних змін в обсязі та структурі споживання товару. Наприклад, для прогнозу ринку шкіряної сировини необхідно вивчити перспективи розвитку взуттєвої промисловості, для прогнозу ринку міді — оцінити перспективи електротехнічної промисловості і т.д.

Після прогнозу передбачуваних змін в обсязі та структурі споживання складається оцінка розвитку виробництва товару, кон’юнктура ринку якого вивчається. Співставлення оцінок перспектив розвитку споживання та виробництва дає можливість зробити висновок про зміни у співвідношенні між попитом та пропозицією, визначити ймовірний обсяг міжнародної торгівлі та майбутній рівень цін.

Отже, предметом прогнозування у царині кон’юнктури є оптимальний комплекс з розглянутих вище груп показників матеріального виробництва, попиту, рівня цін. Складаючи прогноз кон’юнктури ринку, необхідно не лише визначити можливі зміни в обсягах виробництва, споживання, торгівлі, рівнях цін, а й встановити основний спектр факторів, які формуватимуть кон’юнктуру ринку в майбутньому. Особливу увагу необхідно акцентувати на можливих проявах несприятливої кон’юнктури, оскільки прогноз товарної кон’юнктури — не самоціль, а засіб, який дозволяє намітити лінію поведінки на ринку і тактику продажу та купівель, яка змінюється залежно від коливань кон’юнктури.

Кон’юнктурні прогнози, що використовуються для визначення тактики, як правило, обмежуються періодом до 1 року (1-2 квартали, сезон), оскільки лише в цих межах можна достатньо точно передбачити перепади і стрибки в динаміці товарної кон’юнктури. Зі збільшенням тривалості прогнозного періоду втрачається цінність короткотермінового прогнозу.

В окремих випадках виникає необхідність у розробці довготермінових або середньотермінових прогнозів товарних ринків, що може визначатися більш глобальними завданнями, наприклад, пов’язаними з розробкою стратегії. В цьому випадку отримувані оцінки найчастіше мають усереднений характер і передбачають лише загальну тенденцію відповідних ринкових процесів.

Обсяг дослідницької частини курсової роботи — 16-17 сторінок комп’ютерного тексту (з таблицями та рисунками).

 

4.4. Висновки та рекомендації

У цій частині курсової роботи необхідно подати висновки та узагальнення, що були зроблені в кінці кожного підрозділу курсової роботи.

Висновки рекомендується оформляти чітко, логічно, зважено, не перевантажуючи цифровими даними чи другорядними матеріалами. Висновки, безперечно, посилять сформульовані позиції автора щодо ключових питань теорії та практики досліджуваного об’єкта.

Рекомендації повинні бути підкріплені міркуваннями студента щодо можливостей їх практичного використання.

Після висновків та рекомендацій студент ставить дату завершення курсової роботи та свій підпис.

4.5. Перелік використаних літературних джерел

Перелік використаних літературних джерел розміщують після висновків та пропозицій. У ньому наводять усі використані літературні джерела вітчизняних та закордонних видань, Інтернет-ресурси. Рекомендована кількість застосовуваних літературних джерел — 25-30. Найбільшу вагомість мають найновіші публікації періодичних наукових та інформаційних видань, споріднені з проблематикою курсової роботи. У списку літератури усі використані джерела мають порядковий номер. Перелік використаних літературних джерел є суттєвою та органічною частиною курсової роботи і відображає самостійну творчу діяльність автора, рівень вивчення ним поставленої проблеми.

До переліку рекомендується включати основну фахову літературу з досліджуваної теми, на яку в роботі є посилання або з якою автор ознайомився, зокрема:

· міжнародні документи;

· закони, прийнятіВерховною Радою України;

· укази Президента України;

· постанови Кабінету Міністрів України;

· науково-теоретичні роботи (монографії, збірники наукових праць);

· навчально-методичні роботи (підручники, посібники, методичні рекомендації);

· статистичні та інформаційні видання;

· газетно-журнальні статті;

· Інтернет-сайти.

Вимоги до оформлення переліку використаних літературних джерел наведені у додатку Б.

Посилання на певну публікацію у тексті курсової роботи здійснюється шляхом наведення в дужках номеру літературного джерела у списку літератури і конкретних сторінок, наприклад, [7, с. 25-27], [15, с. 9].