Pascal надає користувачу можливiсть самому реалiзувати потрiбнi йому алгоритми в видi функцiй i звертатися до них з програми. Опис функції складається з заголовку та тіла функції.
Формат заголовку:
FUNCTION <iм'я> (формальнi параметри): <тип результату>;
Iм’я функцiї – унiкальний в межах блоку iдентифiкатор. Результат обчислення функцii може мати довiльний скалярний тип, тип String i тип "вказiвник". Тiло функцii являe собою локальний блок, по структурi аналогiчний програмi:
FUNCTION <iм'я> (формальні парамутри) : <тип результату>;
<роздiли описiв>;
Begin
<роздiл операторiв>;
End;
В роздiлi операторiв повинен знаходитися як мiнiмум один оператор, що присвоює iдентифiкаторовi функцiї (iменi) її значення.
Звертання до функцiї здiйснюється по iменi з вказанням списку фактичних аргументiв. Кожен аргумент повинен відповідати формальному параметру, вказаному в заголовку функції, і мати той же тип. Наявність параметрів в функції є необов’язковим.
Приклад:
Скласти функцiю, що реалізує пiднесення до степенi. Перетворимо функцію Z=X^y до виду Ln(Z)=(LnX)*Y при x>0.
Function Pow(x, y: Real): Real;
Begin
if x<0 then pow:=exp(y*Ln(x))
else if x<0 then
begin
Writeln("Увага! Основа степеня вiд"ємна");
pow:= exp(y*Ln(asb(x)))
end
else if y=0 then pow:=1
else pow:=0
End;
Виклик функції: Z=pow(2, 1/3);