ТЕМА: АНАТОМІЯ СЕРЦЯ ТА АРТЕРІАЛЬНИХ СУДИН

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ АУДИТОРНОЇ ТА ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З

АНАТОМІЇ (IV семестр).

СПЕЦІАЛЬНІСТЬ «СЕСТРИНСЬКА СПРАВА»

ЛЕКЦІЯ №1

ТЕМА: АНАТОМІЯ СЕРЦЯ ТА АРТЕРІАЛЬНИХ СУДИН

Дата _______________________________

План

1. Загальна анатомія серцево-судинної системи

2. Серце. Зовнішня будова. Камери серця та їх особливості. Будова стінки серця: ендокард, міокард, епікард, осердя.

3. Клапанний апарат серця та великих судин, його значення.

4. Кровопостачання серця. Вени серця.

5. Проекція меж та клапанів серця на передню стінку грудної клітки.

6. Велике, мале та серцеве коло кровообігу та їх значення

7. Артерії великого кола кровообігу. Аорта, її відділи, гілки відділів.

8. Артерії верхніх кінцівок

9. Артерії нижніх кінцівок

 

 

ЗАГАЛЬНА АНАТОМІЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

Серцево-судинна система організму людини включає в себе серце і кровоносні судини.

Головною функцією серцево-судинної системи є: переміщення в організмі крові, поживних і біологічно-активних сполук та виведення продуктів обміну речовин.

Центральним органом серцево-судинної системи є серце, яке своїм скороченням забезпечує кровообіг по кровоносних судинах.

Кровоносні судини являють собою систему трубок, які виконують транспортну функцію, безпосередньо беруть участь у регуляції кровопостачання органів і здійснюють обмін між кров’ю і тканинами. Кровоносні судини поділяються на: артерії, ланки гемомікроциркуляторного русла та вени.

Основні чинники, які забезпечують рух крові судинами:

- скорочення серця;

- тонус судин;

- клапани вен;

- скорочення посмугованих м’язів між якими проходять судини;

- присмоктувальна дія порожнини грудної клітки при вдиханні.

 

АНАТОМІЯ СЕРЦЯ

КЛАПАННИЙ АПАРАТ СЕРЦЯ ТА ВЕЛИКИХ СУДИН, ЙОГО ЗНАЧЕННЯ

Клапани серця утворені складками ендокарда. Основні функція клапанного апарату – перешкоджання зворотному руху крові.

Тристулковий клапан:розміщений між правим передсердям та правим шлуночком; складається із правого волокнистого кільця та трьох стулок (передньої, задньої та перегородкової); основою стулки прикріплюються до волокнистого кільця, вільними краями звернені у порожнину шлуночка.

Двостулковий клапан:розміщений між лівим передсердям та лівим шлуночком; має передню та задню заслінку.

Клапан легеневого стовбура:складається із трьох півмісяцевих заслінок (передня, задня, ліва); на заслінках знаходяться вузлики, що сприяють вільному змиканню заслінок.

Клапан аорти:утворений трьома півмісяцевими заслінками (права, ліва, задня)

 

 

КРОВОПОСТАЧАННЯ СЕРЦЯ. ВЕНИ СЕРЦЯ.

  Типи кровопостачання: 1) Правовінцевий (60-84%) –

ПРОЕКЦІЯ МЕЖ ТА КЛАПАНІВ СЕРЦЯ НА ПЕРЕДНЮ СТІНКУ ГРУДНОЇ КЛІТКИ

Проекція меж серця на передню стінку грудної клітки

Межа	Анатомічний орієнтир передньої стінки грудної клітки
Верхня межа
Права межа
Нижня межа
Ліва межа

Проекція клапанів серця на передню стінку грудної клітки

Клапани серця	Латинська назва	Топографія	Анатомічний орієнтир передньої стінки грудної клітки
Тристулковий
Двостулковий
Аортальний
Клапан легеневого стовбуру

ВЕЛИКЕ, МАЛЕ ТА СЕРЦЕВЕ КОЛО КРОВООБІГУ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ

Велике коло кровообігу починається з лівого шлуночкааортою, а потім її численними гілками – артеріями йде до всіх частин тіла. Від тканин до органів… Мале коло кровообігупочинається з правого шлуночка легеневим стовбуром, що… Серцеве коло кровообігупочинається від цибулини аорти правою та лівою вінцевими артеріями. Гілки вінцевих артерій,…

АРТЕРІЇ ВЕЛИКОГО КОЛА КРОВООБІГУ. АОРТА, ЇЇ ВІДДІЛИ, ГІЛКИ ВІДДІЛІВ

АОРТА бере початок від лівого шлуночку, де формує цибулину аорти   Висхідна   …   … Грудний відділ низхідної аорти     Парієтальні   …

АРТЕРІЇ НИЖНІХ КІНЦІВОК

Загальні клубові артерії (права та ліва)

Парієтальні

Вісцеральні

Домашнє завдання:

Федонюк Я.І. Анатомія та фізіологія з патологією. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — С. –323-327, 335-348;

Сидоренко П.І. та ін. Анатомія та фізіологія людини: підручник. — 3-тє вид., випр. — К.: Медицина, 2011. — С. – 125-128, 135-141

Самостійні роботи: Судини: види, будова стінки артерій, вен, капілярів. Поняття про мікроциркуляторне русло.

Закономірності розподілу артерій в організмі. Місця вислуховування пульсу.

ЛЕКЦІЯ №2

ТЕМА: АНАТОМІЯ ВЕНОЗНИХ СУДИН ТА ЛІМФАТИЧНОЇ СИСТЕМИ

Дата _______________________________

План

1. Система верхньої порожнистої вени: вени голови та шиї; вени верхніх кінцівок; вени грудної клітки

2. Система нижньої порожнистої вени: вени черевної порожнини, вени нижніх кінцівок

3. Загальна характеристика лімфатичної системи

4. Класифікація лімфоїдних органів: первинні лімфатичні органи, вторинні лімфатичні органи

5. Лімфатичні судини: будова, топографія, значення

6. Лімфатичні вузли: будова, топографія, значення

7. Шляхи відтоку лімфи

8. Лімфа: її склад, функції

СИСТЕМА ВЕРХНЬОЇ ПОРОЖНИСТОЇ ВЕНИ: ГОЛОВИ ТА ШИЇ, ВЕНИ ВЕРХНІХ КІНЦІВОК, ВЕНИ ГРУДНОЇ КЛІТКИ

Верхня порожниста вена

Плечо-головна вена

Непарна вена

 

 

СИСТЕМА НИЖНЬОЇ ПОРОЖНИСТОЇ ВЕНИ: ВЕНИ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ, ВЕНИ НИЖНІЇ КІНЦІВОК

Нижня порожниста вена

Вісцеральні вени

Пристінкові вени

Спільна клубова вена (права та ліва)

Печінкові вени

Внутрішня клубова

Зовнішня клубова

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІМФАТИЧНОЇ СИСТЕМИ

 

Лімфатична система є частиною судинної системи. Лімфа рухається в напрямку до великих вен шиї, де потрапляє у венозну кров.

Лімфатична система – це розгалужена система судин із лімфатичними вузлами, які розташовуються по ходу кровоносних судин.

Разом з венозною системою лімфатична система забезпечує всмоктування з тканин води з розчиненими у ній речовинами, а також колоїдних розчинів, білків, жирів, чужорідних частинок (бактерій, продуктів розпаду клітин та ін.), які не всмоктуються в кровоносні капіляри. Крім того і ній відбувається лімфопоез, що має велике значення для імунологічних реакцій.

Лімфатична системам такі складові:

1) Лімфатичні капіляри –

 

2) Лімфатичні судини –

 

3) Лімфатичні вузли –

 

4) Лімфатичні стовбури –

 

5) Лімфатичні протоки –

КЛАСИФІКАЦІЯ ЛІМФОЇДНИХ ОРГАНІВ: ПЕРВИННІ ЛІМФАТИЧНІ ОРГАНИ, ВТОРИННІ ЛІМФАТИЧНІ ОРГАНИ

Лімфоїдні органи

Первинні

вторинні

 

ЛІМФАТИЧНІ СУДИНИ: БУДОВА, ТОПОГРАФІЯ, ЗНАЧЕННЯ

  Лімфатичні судини за розміщенням поділяють на: 1) Внутрішньо органні (інтраорганні) –

ЛІМФАТИЧНІ ВУЗЛИ: БУДОВА, ТОПОГРАФІЯ, ЗНАЧЕННЯ

Таким чином, перш ніж потрапити в лімфатичні колектори, а потім влитись у кров, лімфа проходить крізь лімфатичні вузли, які є механічним і… Паракортикальна зона   Будова…

ШЛЯХИ ВІДТОКУ ЛІМФИ

 

ЛІМФА: ЇЇ СКЛАД, ФУНКЦІЇ

Загальна кількість її – 1 – 2л. утворюється лімфа із води і розчинених у плазмі крові речовин (неорганічних сполук, глюкози, кисню), які потрапили… Функції лімфи:  

ЛЕКЦІЯ №3

ТЕМА: АНАТОМІЯ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ

Дата _______________________________

План

1. Значення травної системи. Класифікація нутрощів: трубчасті, паренхіматозні органи. Загальний план будови стінки трубчастих органів. Поняття «сфінктер», сфінктери травної системи

2. Черевна порожнина. Очеревина: визначення,листки. Порожнина очеревини.

3. Порожнина рота – присінок, власне ротова порожнина; тверде та м’яке піднебіння; зів. Зуби, будова види, зубна формула. Язик: будова частини, особливості будови слизової оболонки

4. Глотка: топографія, частини, сполучення, будова стінки, лімфоїдне кільце глотки, функції

5. Стравохід: топографія, частини, будова стінки, звуження стравоходу, функції

6. Шлунок: топографія, частини, отвори, будова стінки, функція

7. Тонка кишка. Відділи, топографія, зовнішня будова, будова стінки. Особливості будови слизової оболонки в її різних відділах

8. Товста кишка. Відділи, топографія, будова стінки, функції, характеристика відділів.

9. Печінка: топографія, зовнішня та внутрішня будова. Структурно-функціональна одиниця печінки. Кровопостачання печінки. Функції.

10. Жовчний міхур: топографія, частини, будова стінки, функції. Сфінктери жовчовивідних шляхів: розміщення, функції. Шляхи виведення жовчі

11. Підшлункова залоза: топографія, частини, будова. Екзокринна та ендокринна частини залози, їхні функції.

 

 

ЗНАЧЕННЯ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ. КЛАСИФІКАЦІЯ НУТРОЩІВ: ТРУБЧАСТІ, ПАРЕНХІМАТОЗНІ ОРГАНИ. ЗАГАЛЬНИЙ ПЛАН БУДОВИ СТІНКИ ТРУБЧАСТИХ ОРГАНІВ. ПОНЯТТЯ «СФІНКТЕР», СФІНКТЕРИ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ

 

Спланхнологія (splanchnologia) – розділ анатомії який вивчає розвиток, будову і топографію внутрішніх органів.

Нутрощами називають органи, розташовані у внутрішніх порожнинах тіла людини (черевній, грудній і тазовій).

Орган– це частина тіла, яка має певну форму і будову, виконує одну або кілька специфічних функцій, складається з кількох видів тканин, але одна з них завжди переважає і визначає його основну функцію (наприклад: серце, нирки)

Орган не може функціонувати поза організмом.

Водночас організм може обійтися без деяких органів, видалених внаслідок хірургічних операцій.

Органи поділяють на паренхіматозні та порожнисті.

Паренхіматозні органи – побудовані з робочої тканини (паренхіми), в яку входять спеціальні клітинні елементи і сполучнотканинна строма. Строма виконує опорну функцію (м’який остов) і трофічну (печінка, підшлункова залоза, легені, нирки)

Трубчасті– трубка більшого або меншого діаметра, стінки яких обмежують порожнину (стравохід, шлунок, кишка, трахея).

Стінки їх утворені різними видами тканин. Органи розрізняються за формою, розміром і розташуванням. В організмі органи перебувають у тісній взаємодії. Органи, що виконують подібну функцію і пов’язані в своєму розвитку, формують систему органів. Усі системи органів з’єднані в єдине ціле – організм.

Загальний план будови трубчастих органів

Травна система є відкритою біологічною системою, яка здійснює прийом їжі, механічне, хімічне та ферментативне перетворення її, всмоктування… Органи травної системи об’єднані в єдиний морфо функціональний комплекс, який… Важливу функцію відіграють і травні залози.

ТРАВНІ ЗАЛОЗИ

    Домашнє завдання:

ЛЕКЦІЯ №4

ТЕМА: АНАТОМІЯ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ

Дата _______________________________

План

1. Загальна характеристика дихальної системи. Зовнішній ніс. Носова порожнина: отвори, раковини, ходи, приносові пазухи

2. Гортань: топографія, зовнішня будова, будова порожнини гортані

3. Трахея: частини, топографія, будова стінки. Біфуркація трахеї

4. Головні бронхи: топографія, особливості правого та лівого головних бронхів, будова стінки. Бронхіальне дерево.

5. Легені: топографія, зовнішня будова. Ворота легень. Корінь легень. Частки, сегменти, часточки. Ацінус – структурно-функціональна одиниця легень. Кровоносна система легень.

6. Плевра: визначення, листки. Частини, утвори парієтальної плеври. Плевральна порожнина.

 

Дихальна система складається з органів, які забезпечують обмін газів між повітрям і кров’ю. в ній виділяють повітроносні шляхи, які забезпечують введення повітря в легені під час вдоху та виведення його під час видоху (порожнина носу, гортань, трахея, бронхи). У клініці порожнину носу, носову частину глотки і гортань відносять до верхніх дихальних шляхів, а трахею й бронхи – до нижніх. Орган, що безпосередньо здійснює газообмін – легені.

Важливою особливістю будови дихальних шляхів є ригідність їх стінок, основу яких складає кісткова або хрящова тканина. Це забезпечує збереження просвіту дихальних шляхів при різноманітних позах і рухах тіла. Зсередини дихальні шляхи вистелені слизовою оболонкою з війчастим епітелієм. Слизова оболонка бере участь в очищенні повітря від пилу, його зволоженні й нагрівані.

 

Анатомічна частина	Особливості будови	Зображення	Функції
ніс	Зовнішній ніс Частини:     Кістки:   Хрящі:   Носова порожнина Раковини:   Ходи:     Приносові пазухи:
Гортань	Рівень розміщення: Хрящі парні:     Хрящі непарні:     Порожнина гортані: Частини:     М’язи: Зовнішні:     Внутрішні:
Трахея	Рівень розміщення Довжина Діаметр Частини:   Основа:   Задня стінка –     Біфуркація – Кіль трахеї
Бронхи	Головні: Правий –     Лівий –     Часткові Сегментарні   Кінцеві   Бронхіальне дерево     Дихальні бронхіоли     Альвеолярне дерево Легеневий ацинус
Легені	Форма Положення Поверхні     Краї   Ворота легень   Корінь легень –   Права легеня Частини     Щілини     Ліва легеня Частини     Щілина   Утворення переднього краю
Плевра	Листки   Закутки     Плевральна порожнина

 

Домашнє завдання:

Федонюк Я.І. Анатомія та фізіологія з патологією. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — С. – 382-388

Сидоренко П.І. та ін. Анатомія та фізіологія людини: підручник. — 3-тє вид., випр. — К.: Медицина, 2011. — С. – 89 – 93.

Самостійні роботи: Межі плевральних мішків і легенів. Середостіння.

 

 

ЛЕКЦІЯ №5

ТЕМА: АНАТОМІЯ СЕЧОВОЇ І СТАТЕВОЇ СИСТЕМ

Дата _______________________________

План

1. Загальна характеристика сечової і статевої систем.

2. Нирки: топографія, відношення до очеревини, фіксувальний апарат. Зовнішня будова. Внутрішня будова. Нефрон – структурно-функціональна одиниця нирки. Кровоносна система нирки.

3. Сечовід: частини, топографія, будова стінки, функція

4. Сечовий міхур: форма, топографія, зовнішня будова, частини, функції. Будова стінки сечового міхура

5. Сечівник (чоловічий, жіночий): топографія, будова, відділи, статеві відмінності, функції

6. Внутрішні чоловічі статеві органи: залози та сім’явивідні шляхи. Особливості топографії, зовнішньої та внутрішньої будови, функцій внутрішніх статевих органів

7. Зовнішні чоловічі статеві органи: калитка, статевий член: його будова

8. Жіноча статева система. Внутрішні жіночі статеві органи. Яєчник: топографія, зовнішня будова, внутрішня будова, функції. Маткові труби: топографія, частини, будова стінки, функції. Матка: топографія, форма, частини, будова стінки, зв’язки, функції. Піхва: топографія, зовнішня будова, склепіння, будова стінки, функції. Дівоча перетинка

9. Зовнішні жіночі статеві органи: лобкове підвищення, великі соромітні губи, малі соромітні губи, присінок піхви, присінкові залози, клітор

 

Сечова система – це система, що включає сечові органи, які виконують функцію утворенні і виведення сечі. Органи сечової системи мають мають спільне походження із статевими системами і пов’язані між собою морфологічно та функціонально.

Сечові органи поділяються на сечоутворювальні та сечовивідні. Головним сечоутворювальним органом є нирки, вони відіграють важливу роль в забезпечені загального гомеостазу організму. До сечовивідних органів відносять сечоводи, сечовий міхур та сечівник. Сечові органи здійснюють виведення із сечею продуктів метаболізму, які, здебільшого мають в собі азот: сечовину, сечову кислоту, креатинін та аміак, що утворюється у нирках.

 

Орган	Особливості будови	Зображення	Функції
Нирки (зовнішня будова)	Форма: Колір: Вага: Довжина: Ширина: Товщина: Розміщення:     Поверхні:     Краї:     Полюси:   Фіксу вальний апарат:     Сегменти: Передня поверхня Задня поверхня
Нирки (внутрішня будова)	Кіркова речовина:     Мозкова речовина:     Порожнина нирки:   Оболонки порожнини нирки:   Нефрон (nephron)   Класифікація за місцем розтушування:     Склад нефрона:   Кровоносна система нирки:
Сечовід	Довжина: Діаметр: Частини:   Звуження:   Будова стінки:
Сечовий міхур	Розміщення:   Об’єм: Частини:     Поверхні:   Оболонки:
Сечівник (urethra)	Чоловічий сечівник. Частини:     Звуження:     Розширення:   Вигини:     Оболонки:   Жіночий сечівник:   Оболонки:   Сфінктери:

 

СТАТЕВІ СИСТЕМИ

Статеві органи забезпечують розвиток і виведення статевих клітин, запліднення ат живлення зародка в тілі матері. Завдяки статевим гормонам вони…   Домашнє завдання:

ЛЕКЦІЯ №6

ТЕМА: АНАТОМІЯ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ

Дата _______________________________

План

1. Загальні принципи будови ендокринних органів. Поняття про гормони, їхні властивості, типи впливу на організм. Методи вивчення функцій ендокринних залоз

2. Щитоподібна залоза: топографія, будова, гормони, функції

3. Прищитоподібні залози: топографія, будова, гормони, функції

4. Загруднинна (вилочкова) залоза: топографія, зовнішня та внутрішня будова, гормони, їхні функції

5. Надниркові залози: топографія правої й лівої надниркових залоз, будова. Гормони кіркової та мозкової речовин, їх функції

6. Ендокринна частина підшлункової залози: будова, гормони, функції. Поняття про цукровий діабет

7. Статеві залози, їх ендокринна функція. Статеві гормони

8. Шишкоподібне тіло (епіфіз): топографія, будова, значення

9. Гіпофіз: топографія, частини, будова. Гормони передньої, середньої та задньої часток, їхні функції

 

Ендокринні залози, або залози внутрішньої секреції складаються з органів і поодиноких гормонопродукуючих клітин, які виробляють у внутрішнє середовище організму біологічно активні специфічні речовини – гормони (від грецького hormao - збуджую).

Ендокринні залози не мають вивідних проток. Оскільки вони виділяють свої секрети безпосередньо в кров, то значно кровопостачаються і мають добре розвинене гемомікроциркуляторне русло.

Ендокринні залози виконують інтегруючу, координуючу і регулюючі функції у тісній взаємодії із нервовою системою.

За класифікацією Б. В. Альошина ендокринні залози поділяються на чотири морфо функціональні складники:

1. центральні регулюючі органи:
1. гіпоталамус;
2. гіпофіз;
3. епіфіз;
2. периферичні ендокринні органи:
1. щитоподібна залоза;
2. прищитоподібні залози;
3. загруднинна;
4. надниркові залози;
3. органи, що об’єднують ендокринні та не ендокринні функції:
1. підшлункова залоза;
2. гонади: яєчко, яєчники;
3. плацента;
4. поодинокі гормонопродукуючі клітини:
1. нейроендокринні клітини нервового походження;
2. поодинокі гормонопродукуючі клітини не нервового походження.

 

Гормони приймають активну участь у регуляції гомеостазу, обміну речовин, розмноженні, рості організму, диференціюванні клітин та тканин.

За хімічною структурою розрізняють:

· стероїдні гормони (кортикостероїди, андрогени, естрогени);

· білкові (інсулін і глюкагон);

· похідні тирозину (тироксин, норадреналін);

· похідні жирних кислот (простагландини).

Гормони опосередковують свої дії через рецептори органів-мішеней. Розрізняють два типи гормональної рецепції:

1) внутрішньоклітинний –

2) поверхневий мембранний –

Види впливу гормонів:

· синергізм –

· антагонізм –

· пермісивна дія –

Для визначення діяльності залоз внутрішньої секреції і значення їх гормонів використовують наступні методи:

· метод екстирпації –

· введення екстрактів ендокринних залоз і гормонів тим тваринам, у яких буда видалена відповідна залоза –

· введення екстрактів ендокринних залоз і гормонів нормальним інтактним тваринам, що призводить до ефекту надлишкової гормональної дії –

· трансплантація ендокринних залоз –

· метод радіоактивної мітки –

· при вивченні гормональної функції людини визначають вміст гормонів та їх метаболітів у біологічних рідинах (кров, сеча) –

 

 

Залоза	Особливості будови	Зображення	Гормони
Щитоподібна залоза	Розташування Вага Частки   Волокниста капсула     Структурно-функціональна одиниця –   Колоїд   Типи клітин:
Прищитоподібні залози	Розміщення   Форма Вага Капсула   Внутрішня будова
Загруднинна залоза	Центральний орган імуногенезу. Розміщення Частки     Сполучнотканинна капсула –   Кіркова речовина –   Мозкова речовина –   Вікові особливості
Надниркові залози	Розташування Форма   Поверхні   Склад паренхіми: кіркова речовина – зони:   мозкова речовина –
Підшлункова залоза (ендокринна частина)	Ендокринна частина представлена –   Види клітин:
Статеві залози (ендокринна частина)	Яєчко – статева залоза, де відбувається дозрівання сперміїв та утворення чоловічих статевих гормонів. Статеві гормони дозрівають у ендокриноцитах яєчка (клітинах Лейдіга), які розташовані у часточках між звивистими сім’яними канальцями.   Яєчник – жіноча статева залоза, яка перед продукуванням жіночих статевих клітин (яйцеклітин) є ендокринною залозою. Лютеїнові клітини яєчника продукують жіночі статеві гормони.
Епіфіз	Або шишкоподібна залоза. Непарний орган. Форма Розміщення Довжина Кінці     Колір Вага Сполучнотканинна капсула   Види клітин
Гіпофіз	Відноситься до центральних регулюючих органів ендокринної системи. Розміщення Форма Вага З’єднання з гіпоталамусом Частки:

 

 

Домашнє завдання:

Федонюк Я.І. Анатомія та фізіологія з патологією. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — С. – 273, 276-278, 281-282, 286-288, 289-294, 297-299.

Сидоренко П.І. та ін. Анатомія та фізіологія людини: підручник. — 3-тє вид., випр. — К.: Медицина, 2011. — С. – 155 – 159.

Самостійні роботи: Класифікація ендокринних залоз. Тканинні гормони.