Зразок титульного аркушу контрольних робіт для заочного відділення

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

кафедра філософії

 

 

Контрольна робота

з дисципліни «Релігієзнавство»

Варіант №

 

Студента групи (підпис ) П.І.Б.

№ залікової книжки

 

 

Перевірила: доцент. (підпис ) Ємельяненко Є.О.

 

Запоріжжя - 2012

7. Питання до самостійної роботи з тем курсу.

 

Тема 1.

Релігієзнавство як наука.

1. Понятійно-категоріальний апарат релігієзнавства.

2. Методологічні принципи релігієзнавства.

3. Метоли дослідження релігієзнавства.

4. Практичний сенс сучасного релігієзнавства.

 

Тема 2.

Релігія як соціальне явище.

1. Соціальні, гносеологічні,онтологічні та психологічні чинники

походження релігії.

2. Основні теорії походження релігії.

3. Елементи та структура релігії (свідомість, почуття, культи).

4. Класифікація релігій.

5. Роль і місце релігії в культурі людства (у вигляді письмової роботи)

 

Тема 3.

Проблема вільнодумства та свободи совісті в історії людства.

1. Закономірний характер виникнення вільнодумства, його світоглядна

сила.

2. Основні форми вільнодумства: скептицизм, атеїзм, та інші. Сучасне вільнодумство.

3. Елементи свободи совісті.

4. Свобода совісті в Україні. її соціально-політичне та юридичне забезпечення.

 

Тема 4.

Родоплемінні вірування і культи.

1. Основні форми родоплемінних вірувань і культів.

2. Основні форми родоплемінних вірувань і культів: магія, тотемізм,

фетишизм, анімізм, шаманізм, землеробські культи.

3. Формування образу бога та ідеї потойбічного життя.

4. Відображення змісту первісних вірувань в сучасних релігіях (у вигляді письмової роботи)

 

Тема 5

Національні релігії.

1. Основні риси національних релігій.

2. Ранні національні релігії:

- давньоєгипетська релігія

- релігія народів Давнього Дворіччя

- релігії народів Малої Азії та Середземномор’я.

- релігії античного світу.

- релігії доколумбової Америки.

3. Сучасні національні релігії, обмеженість їх соціального впливу та розповсюдження, звуженість їх функцій, основні риси.

4. Розвинені національні релігії.

 

Тема 6.

Сучасні світові релігії.

1. Поняття світових релігій, їх вплив на життєдіяльність сучасного людства, протистояння та співробітництво світових релігій.

2. Сучасні нетрадиційні релігії.

- буддизм.

- іслам.

- християнство.

3. Науково - історичне дослідження та релігійна оцінка християнства в контексті його двохтисячоліття.

4.Сучасні нетрадиційні релігії.

 

Тема 7

Релігія і церква в Україні.

1. Дохристиянські вірування слов'ян.

2. Хрещення Київської Русі, роль та доля українського православ'я.

3. Сучасний стан релігійного життя в Україні.

4. Нові релігійні течії та організації в Україні.

5. Конфесійно-етнографічний ареал України.

 

 

8.Основні поняття і терміни.

Автокефалія (грец. «сам голова») – адміністративне самоврядування, незалежність від інших єдиновірних церков.

Амулет (від лат. amuletum – ладанка) – предмет, якому приписують чудодійну здатність оберігати людину, що його носить, від бід, хвороби тощо.

Анафема (грец. «прокляття») – відлучення від церкви і довічне прокляття. Аятола (перс. «знак Аллаха») – у шиїтів найвищий титул знавця Корану та шаріату.

Анімізм (лат. апіта – душа) – віра в Існування в тілі людини її двійника – душі, від якої залежать життя особи, її фізіологічний І психологічний стан. Анімізм бере початок з приписування якостей двійників матеріальним об'єктам: людському тілу, тваринам, знаряддям праці тощо. З часом до анімізму ввійшли уявлення про двійників матеріальних процесів: хвороби, війни, ковальської справи та ін.

Аскетизм (від грец. «добре навчений») – моральний принцип, що полягає в крайньому обмеженні потреб людини, самозреченні, у відмові її від життєвих благ і насолод з метою самовдосконалення або досягнення морального чи релігійного ідеалу.

Благодать – дар Бога людині, що виявляється насамперед у можливості спасіння.

Блаженство – найвище щастя, що в повній мірі може бути досягнуто людиною тільки в раю.

Богослів’я (теологія) – систематичне викладення і тлумачення релігійного вчення, а також уся сукупність дисциплін, що мають своїм предметом Бога або релігію.

Бодхисатва – той, що підійшовши до нірвани, не заглибився в неї, а з любові до всіх живих створінь вирішив залишитися в житті задля допомоги їм на шляху спасіння.

Будда (санскр. «просвітлений») – особа, що досягла просвітлення, пізналатістину (як власне ім’я закріплене за засновником буддизму Сідхартхою Гаутамою).

Веди (санскр. «священні знання») – (кін. ІІ – поч. І тис. до н.е.) священні давньоіндійські збірки, що включають: гімни богам (Рігведа), ритуально- обрядові інструкції (Самаведа), описання ритуалів (Яджурведа), заклинання (Атхарваведа).

Віровчення – система поглядів прихильників певного релігійного напрямку, церкви, що, як правило, включає догматику, основні принципи теології тощо. Гедонізм (від грец. «задоволення») – принцип, за яким вищою метою та основним стимулом людської поведінки є насолода та задоволення.

Даосизм — китайське традиційне вчення, в якому присутні елементи релігії, містики, гадань, шаманізму, медитацій, а також традиційна філософія і наука. Послідовники даосизму звуться даосами.

Деїзм (лат. deus – бог) – релігійно-філософське вчення, за яким Бог-творець не втручається в хід земних процесів після акту творення. Деїзм виник в ХVІІ ст. в Англії.

Джайнізм - (від санскр. «переможець») — релігійно-філософське вчення, що виникло в Індії приблизно в VI столітті до н. е., поширене в сучасній Індії та Шрі-Ланці.

Джихад (араб. «зусилля») – зусилля в справі віри. Розрізняють великий джихад – духовне самовдосконалення, та малий джихад (або газават) – війну з невірними.

Догмати (від грец. «вчення») – основні положення віровчення певної релігії чи конфесії, що не підлягають сумніву і не потребують доведення.

Єпитимія (грец. «кара») – церковне покарання за скоєний гріх.

Єресі (грец. «відбір») – вчення, що відхиляється від офіційної доктрини церкви в питаннях догматики, культу та організації.

Жерці – в політеїзмі служителі культів, посередники між людьми та богами чи духами.

Заповіді – заборони або обов’язки, що мають сакральний характер.

Зороастризм – (самоназва: Вахві Даена Маздаясна – Добра Віра Вшанування мудрості) – стародавнє пророцьке віровчення, в основі якого знаходиться проповідь давньоіранського пророка Заратуштри, відома з зороастрійських гімнів – Гат, які дійшли до нас у складі Авести -священого зороастрійського канону.

Ікона (грец. «образ») – зображення святих та шанованих у релігійній традиції осіб для духовного спілкування віруючих з ними.

Імам (від араб. «стояти попереду») – керівник мусульманської громади. Індульгенція (від лат. indulgentia – милість, прощення) – грамота про повне або часткове відпущення гріхів, яку католицька церква видавала від імені Папи Римського за заслуги, а також продавала.

Інквізиція (лат. inquisitio – розшук, розслідування) – судово-слідчий орган католицької церкви, створений в ХІІ ст. для боротьби з єресями.

Капище – місце поклоніння та жертвоприношення язичницьким богам. Катехизис (від грец. «усне навчання, настанова») – стисле викладення вчення церкви у вигляді запитань і відповідей.

Конфесія (від лат. confessio – визнання, сповідування) – релігійний напрямок певного віросповідання, що має свою догматику, культ та організаційну структуру.

Культ (від лат. cultus – поклоніння) – сукупність прийнятих у тій чи іншій релігії або релігійній течії обрядів, свят, ритуалів, звичаїв; поклоніння божеству.

Магія (гр. mageia – чаклунство) – віра в можливість впливу на довколишній світ через надприродне – фетишів, духів тощо шляхом чаклунського дійства.

Мантика (грец. mantika – гадання) – різні містичні способи передбачення майбутнього та пізнання невідомого. Різновиди мантики: астрологія, хіромантія, геомантика, фен-шуй тощо.

Медитація (від лат. meditor – розмірковую) – духовна практика в різних релігіях – основною метою є приведення психіки людини у стан глибокої зосередженості.

Молитва – вербальне звернення до Бога, святих, духів та інших сил, шанованих у різних релігіях.

Монотеїзм (грец. «єдинобожжя») – поклоніння єдиному Богу.

Нірвана (санскр. – заспокоєння, згасання) – стан вищого блаженства людської душі, яка звільняється від безперервного потоку перевтілень, страждань і зливається з духовною, божественною першоосновою світу. Оракул (від лат. oro – кажу, прошу) – у давніх греків, римлян та інших народів пророцтво, що ніби було відповіддю богів на запитання віруючих, що давалося через жреців, або жрець, який від імені божества відповідав на запитання віруючих.

Ортодоксія (грец. «правильна думка») – неухильне дотримання певного вчення.

Пантеїзм (грец. «все Бог») – філософсько-релігійне вчення, за яким Бог ототожнюється з природою.

Пантеон (грец. «всі боги») – сукупність божеств певної релігії.

Політеїзм (грец. «багатобожжя») – поклоніння кільком богам.

Реінкарнація (від франц. reincarnation, лат. in – в і carnis – тіло) – уявлення про посмертну зміну душею тілесної оболонки і народження у новому тілі. Сакральне (від лат. sakrum – священна річ, дія) – священне, те що пов’язується зі сферою божественного: віра, таїнства, культ.

Секуляризація (від лат. secularis – світський) – процес звільнення від впливу церкви, сакрального в різних галузях соціального життя.

Сикхізм ( сикх, «послідовник, учень») – релігія, заснована у Пенджабі, в північно-західній частині півострова Індостан гуру (духовним вчителем) Нанаком (1469-1539).

Символ віри – молитва, що вміщує коротке зведення догматів церкви. Синкретизм (від грец. «з’єднання») – органічне або еклектичне поєднання елементів різних віровчень.

Синтоїзм – релігія, поширена в Японії. В основі синтоїзму лежить культбожеств природи і предків.

Табу (полінезійськ. «заборона») – заборона певних дій, за які за давніми віруваннями людину буде покарано вищими силами.

Тотемізм (індіан. от-отем – його рід) – віра в надприродну спорідненість груп людей (роду, племені) з певними видами тварин, рослин. Тотемами називають тварин, яких первісні люди вважали своїми надприродними родичами. У тотемах вони вбачали покровителів роду й племені, захисників, помічників у розв'язанні всіх конфліктів. Тому свої родові колективи первісні люди називали іменами тотемних тварин.

Фанатизм (від лат. fanaticus – несамовитий, шалений) – сліпа прихильність до певної ідеології, релігії, нетерпимість щодо будь-яких інших поглядів. Фаталізм (від. лат. fatalis – невідворотний) – світогляд, який визнає панування над людиною і суспільством невідворотних сил, що наперед визначають їхню долю.

Фетишизм (порт, fetico – зачарована річ) – віра в існування у матеріальних об'єктів надприродних властивостей. Фетишами називають предмети, яким віруючі приписують надприродні якості. Порівняно з магією фетишизм є складнішою формою релігії. Якщо магія посилювала вплив на природу, то фетишизм наділяв неабиякими властивостями матеріальні об'єкти.

Халіф (араб. «спадкоємець, намісник») – духовний та світський голова теократичної держави – халіфату.

Храм – культова споруда для здійснення релігійних обрядів.

Целібат (від лат. caelebs – неодружений) -- обов’язкова безшлюбність католицького духовенства та православних ченців.

Шаманізм (шаман – знахар) – віра в можливість спілкування служителів культу (шаманів) з духами. Шаманізм теж є породженням певних історичних умов. Приблизно 6 тис. років тому розпочався перехід до патріархату. Основними видами виробничої діяльності стали скотарство і землеробство. Займалися цією працею чоловіки, оскільки вони володіли мисливським знаряддям. Головна роль чоловіка в господарському житті зумовила його пріоритет і в господарському управлінні. Здатність утримувати людей, які нічого не виробляють, і керівна роль чоловіка в суспільстві були втілені в шаманізмі.

Шаріат (араб. «шлях до мети») – ісламська система юридичних норм.

 

9. Використана та рекомендована література