Консервативне лікування хронічних гнійних середніх отитів.

Вiдомо, що результат лiкування хронiчнорго гнiйного середнього отиту залежить вiд стану мiсцевої i загальної iмунологiчної реактивностi, вiрулентностi мiкрофлори, надiйної вентиляцiї i евакуацiї ексудату з усiх вiддiлiв середнього вуха. У зв'язку з цим лiкування включає ряд методiв терапевтичної дiї на цi фактори, як правило, хворий з хронiчним гнiйним середнiм отитом потребує загального i мiсцевого лiкування.

Успiх мiсцевого консервативного лiкування хворих хронiчним гнiйним середнiм отитом опридiляється не тiльки правильним вибором лiкiв, але i способом їх введення. Лiкарськi речовини перш за все повиннi бути доведенi до ураженої тканини, прийти з нею в тiсний контакт. В одних випадках досить, щоб вони омивали поверхню тканин, в других - щоб вбиралися ними, в третiх - щоб вони покрили i забезпечували охорону ураженої тканини вiд шкiдливої зовнiшньої дiї.

Хворого слiд навчити, як робити видалення гною з вуха, як вводити лiки в хворе вухо i в якому виглядi.

Перш, нiж довiрити лiкування самому хворому, лiкар повинен привести вухо в такий стан, при якому самодопомога стала би можливою.

При всiх варiантах мезотимпаниту рекомендують консервативне лiкування. Hавiть при холестеатомi промиванням вуха можна досягти хорошого результату поскiльки при мезотимпанитi вона, як правило, невеликого розмiру.

Першим етапом в лiкувнні хворих хронiчним гнiйним отитом є звiльнення середнього вуха вiд усiх перешкод, що заважають проникненню в нього лiкарської речовини, порушуючих його вентиляцiю i вiдтiк патологiчного секрету.

При лiкуванні хронiчного гнiйного середнього отиту слухова труба використовується як вигiдний шлях для введення лiкарських речовин в окремi малодоступнi простори, що утворюються в середньому вусi при його запаленнi. При наявностi перфорацiї барабанної перетинки можна продувати і промивати слухову трубу з боку зовнiшнього слухового проходу її рiзними лiкарськими розчинами.

Другим етапом є тривала безпосередня дiя на тканини вуха для пригнiчення в ньому надмiрного активного пролiферативного процесу.

Третiм етапом лiкування треба вважати перiод, протягом якого стараються консервативно вiдновити цiлiсть барабанної перетинки.

При любому способi введення в барабанну порожнину лiкiв завжди слiд спочатку звiльнити її вiд гною i опридiлити проходимiсть слухової труби.

Для посилення всмоктування примiняють рiзнi речовини, що збiльшують проникнiсть тканин i полегшують рух рiдин по мiжклiтинним щiлинам. Завдяки цьому попереджується також утворення щiльних рубцiв. Для вказаної цiлi служать препарати гiалуронiдази (лiдаза, ронiдаза), якi вводять парантерально або у виглядi крапель у вухо. Б.Ф.Французов, К.H.Веремеєнко з цiєю ж метою рекомендують хемотрипсiн, який проявляє помiтну протеолiтичну дiю на фiброзну тканину.

При призначеннi антибiотикiв дiтям рекомендують iн'єкцiї гаммаглобулiну, поскiльки антибiотики уповiльнюють продукцію антитiл, а гаммаглобулiн компенсує цей недолiк. Те ж слiд сказати про значення аутогемотерапiї i переливання кровi. Добре зарекомендувала себе емульсiя синтомiцину, левомiцетину, яка діє згубно не тільки на кокову мікрофлору але і на грам негативну (протей, кишкову та синьогнійну паличку).

Для подавлення росту грануляцiй приміняють засоби, що ущiльнюють, обезводнюють i припiкають тканину. Hайбiльш часто застосовують 90-градусний етиловий спирт, рiзної концентрацiї розчини азотно-кислого срiбла, 2-10% розчин протарголу, 5% розчин танiну в глiциринi, 1% розчин формалiну, 5-10% розчин пiвторахлористого залiза.

Для бiльш сильного припiкання грануляцiй примiняють трихлооцтову, хромову, молочну кислоти, якi наносяться тiльки на обезболену тканину. Пiсля кожного припiкання слiд вводити у вухо синтомiцинову емульсiю.