Стислі теоретичні відомості

 

Сьогодні часто виникає потреба в якомога глибшому та детальнішому вивченні тієї чи іншої ситуації, що склалася, з подальшими пропозиціями щодо її поліпшення. Для цього необхідно мати чітку класифікацію, до якої можна прирівнювати стан території. Також потрібно знати, які параметри навколишнього середовища доцільно враховувати, як вони впливають на конкретну ситуацію. Тобто потрібно мати в певній окремій ситуації ту базову основу, від якої можна було б відштовхуватися і робити порівняння.

Для оцінки екологічної ситуації пропонують використовувати медико-географічні, соціально-економічні показники, показники екологічного стану повітряного та водного середовища, біотичні, біохімічні і ландшафтні показники. За ступенем відхилення їх від певних норм вибудовують низку ситуацій - від нормальної до катастрофічної.

Оцінку екологічних ситуацій потрібно виробляти з урахуванням типів природно-господарських систем і територій, які охороняють. Такий підхід можна розглядати як один з можливих варіантів. Він, зокрема, дає змогу порівняти ділянки у деякій єдиній системі координат. Крім того, необхідно оцінювати геоекологічні ситуації на підставі просторово диференційованих критеріїв. У цьому випадку стан кожної території, що відповідає визначеній природній чи природно-господарській системі, оцінюють не щодо вимог одного суб'єкта (найчастіше людини), а стосовно різних суб'єктів і критеріїв, сформульованих на засадах обліку різних форм діяльності.

Оцінка екологічних ситуацій повинна враховувати багато чинників, зокрема:

· тип природно-господарської системи. У кожному з них різні суб'єктно-об'єктні відношення, пріоритети, різні критерії оцінки та екологічні показники;

· тип діяльності (будівельна, рекреаційна, сільськогосподарська, медична та ін.). У разі обліку типу діяльності різноманіття оцінок, критеріїв і пріоритетів зростає додатково;

· просторовий рівень розгляду. Зміна рівнів призводить до зміни набору екологічних показників, рангу аналізованих геосистем і операційних територіальних одиниць;

· часовий рівень розгляду. Зміна тимчасових рівнів приводить до зміни набору показників, що випливає з характеру геосистемних взаємодій у кожному тимчасовому інтервалі;

· ступінь стійкості ландшафтних систем.

Оцінка ситуації повинна опиратися на цей показник, тому що важлива не тільки абсолютна оцінка (щодо ГДК, відсоток лісистості та ін.), а й відносна - стосовно стану ландшафту). Для ландшафту, що має слабкі відновні властивості, не можна рекомендувати ті ж навантаження, що і для ландшафту з високими регулювальними властивостями. Зрозуміло, що те саме екологічне навантаження (скажімо, рівень забруднення) негативніше вплине на ландшафт зі слабкою стійкістю.

Під небезпекою розуміють явища, процеси, об'єкти, інформація, які можуть спричинити небажані наслідки (погіршення здоров'я, втрату життя, аварії, пожежі, катастрофи). Для того щоб запобігти виникненню небезпек важливо вміти передбачити. Оцінити небезпечність конкретного середовища перебування людини. На сьогодні немає точних методів оцінки небезпек. Є бальна система кількісної оцінки шторму, землетрусу (0-12 балів за шкалою Ріхтера). Кількісною оцінкою небезпечності середовища є середній вік життя людини. Переважно ж для кількісної оцінки небезпек використовують коефіцієнт індивідуального ризику, або просто ризик. Індивідуальний ризик розраховують за формулою:

,

де n –кількість подій з небажаним наслідком за один рік;

N - кількість максимально можливих подій за певний період часу. Для країни N - це загальна кількість жителів країни у цьому році, для об'єкта господарської діяльності N - це кількість працівників на об'єкті упродовж року.

Для визначення коефіцієнту індивідуального ризику застосовують 4 методичні підходи:

Інженерний- ґрунтується на оцінці статистичних даних про нещасні випадки. Цей метод ми будемо використовувати при виконанні роботи.

Модельний - використовує математичні моделі впливу небезпечних та шкідливих чинників на групу людей.

Експертний - ґрунтується на оцінках досвідчених фахівців.

Соціологічний – ґрунтується на результатах опитування населення (працівників). Перші два більш точні, хоча часто бракує даних.

Якість природного середовища – це сукупність його властивостей, по визначенню ступеню впливу фізичних, хімічних та біологічних факторів на людей, рослинний і тваринний світ, а також на матеріали, конструкції і довкілля в цілому.

Найбільшими джерелами забруднення природного середовища є крупні промислові підприємства, особливо металургійні, хімічні і нафтохімічні, будівельних матеріалів, електростанції, котельні, тобто ті галузі економіки, де використовуються величезна кількість палива. Значні обсяги забруднюючих речовин надходять у природне середовище і від діяльності транспортних засобів.

Система стандартів з методів і методик визначення забруднюючих речовин у природному середовищі розглядає методи пошарового відбирання проб для оцінювання якості навколишнього середовища, методи визначення швидкості та витрат газопилових потоків, які відходять від стаціонарних джерел забруднення, методи визначення тиску та температури газопилових потоків, які відходять від стаціонарних джерел забруднення, методи визначення вологості газопилових потоків, які відходять від стаціонарних джерел забруднення, прилади для відбирання проб повітря населених пунктів, газоаналізатори автоматичні для контролю забруднювачів, засоби вимірювань витрат, обсягу або маси рідини і газу, що протікає та ін.

 

Завдання 1. Виконати аналіз статистичних даних про невиробничий травматизм зі смертельними наслідками (наведених у таблиці 1.1).

Методичні рекомендації:Провести розрахунки шляхом: а) оцінки динаміки зростання чи спаду кількості нещасних випадків за 2000-2001 роки у Полтавській області у відсотках. Для цього спочатку заповнити колонку 4 розрахувавши різницю між відповідними значеннями колонки 3 та колонки 2. Заповнити колонку 5 шляхом розрахунку відсоткового співвідношення наступного до попереднього років ( значення колонки 4 розділити на значення колонки 2 і помножити на 100%). Зробіть висновки щодо динаміки нещасних випадків всього та щодо найбільших та найменших значень зростання і спаду. Подумайте з чим це пов'язано б) розрахунку індивідуальний ризик загибелі по кожному з факторів за 2006 рік, враховуючи що населення Полтавської області у цьому році складало 1652900 чол. (або 1,653x10 ). Для розрахунку відповідне значення колонки 3 поділити на 1,653x10 і запишіть у колонку 6.

Розрахунок ризику загибелі людини від невиробничих травм у Полтавській області

Завдання 2.Порівняйте отримані значення індивідуального ризику загибелі в Полтавській області (всього) з відповідними значеннями для України в цілому та з США (колонки 7 і 8). Вкажіть за якими факторами ризик загибелі в Полтавській області перевищує загальноукраїнські, за якими перевищує показники США. Подумайте чому. Зробіть висновки.

В запропонованих статистичних даних розглянуто лише деякі фактори небезпеки, але навіть по цим показникам помітно, що з кожним роком спостерігається збільшення кількості нещасних випадків з небажаними наслідками, що у Полтавській області ризик загибелі по деяким факторам перевищує загальноукраїнські та США. Подумайте й виберіть з чим це може бути в першу чергу пов'язано :

- низьким економічним (бідність населення), духовним, культурно-освітнім рівнем населення (“культура рота, здорового тіла”);

- послабленням державного контролю та неефективністю державного регулювання техногенних і природних небезпек ( пожежної, автомобільної інспекцій, санітарно-епідеміологічного нагляду);

 

- підвищенням ризику техногенних аварій і катастроф, обумовлених критичним ступенем зношеності (60-80% ) основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, системах життєзабезпечення населення (ЖКГ);

- іншими чинниками.

 

Таблиця 1.1