Виробництво пектину з різних видів пектиновмісної сировини

Виробництво пектину з цитрусової сировини. Приблизно 60% світового об’єму пектину становить цитрусовий пектин. Цитрусовий плід має структуру, зображену на рис.8.

Рис.8 Схема будови цитрусового плоду:

1 – флаведо; 2 – альбедо; 3 – сегменти; 4 – сокові мішечки; 5 – мембрани; 6 – серцевина; 7 – ефіровмісний шар

Вміст пектинових речовин в складових частинах цитрусового плоду різний і складає, наприклад, для лимонів сорту Meyer:

– флаведо – 25%;

– альбедо – 30%;

– мембрани – 26%;

– сокові мішечки – 19%.

Вміст пектину найбільший в альбедо, тому цитрусові як промислову пектиновмісну сировину оцінюють за масою альбедо. В різних цитрусових вміст пектинових речовин в альбедо і флаведо відповідно складає у:

– апельсинів – 20,5% і 11,5%;

– лимонів – 29,9% і 24,6%;

– мандаринів – 9,3% і 6,8%.

При цьому в м’якоті зрілих плодів приблизно 2/3 загальної кількості пектинових речовин знаходяться у формі протопектину.

Схеми отримання пектину з цитрусової сировини складаються з наступних основних стадій:

– підготовка сировини до екстрагування пектинових речовин;

– гідроліз – екстрагування пектину мінеральними або органічними кислотами;

– фільтрування екстракту;

– освітлення фільтрату;

– концентрування екстракту;

– осадження пектинових речовин аліфатичними спиртами або солями полівалентних металів;

– очищення пектину;

– висушування пектину;

– подрібнення пектину і змішування з цукром до стандартного «градуса міцності».

В технологічних схемах отримання цитрусового пектину в залежності від фірми-виробника є свої особливості. Наприклад, виробництво цитрусового пектину в США, Франції, Іспанії, Японії має відмінності.

Виробництво яблучного пектину. Пектин з яблучних вижимом складає 30 – 35% світового об’єму пектинових речовин.

В свіжих яблуках протопектин за вмістом переважає над розчинним пектином і складає 52,3 – 97,0% від загальної кількості пектинових речовин. Найбільша ж кількість пектинових речовин міститься в шкірці яблука і в його насіннєвих камерах (рис.9)

 

 

 

Рис.9 Схема будови плоду яблука:

А – зона епідермісу; В – зовнішня паренхіма; С – паренхіма насіннєвої камери;

D – насіння

 

Співвідношення об’ємів зони епідермісу (шкірки), зовнішньої паренхіми (м’якоті) і насіннєвої камери в залежності від сорту яблука складає приблизно 25 : 56 : 19.

Хімічний склад різних зон плоду яблука різний (табл.4).