Практично будь-яке дослідження являє собою процес, який починається з відчуттів та сприйняття навколишньої дійсності і закінчується формулюванням законів і теорій, які описують структуру, динаміку і розвиток досліджуваної системи. Порядок пізнавальних процедур може бути різноманітним, проте всяке дослідження містить у собі елементи, загальні для них усіх. Існує стандартна модель проведення наукового дослідження. Так, дослідження завжди починається із розуміння його мети і завдання. Подальші процедури включають низку вказівок для досягнення поставленої мети.
У природничих науках найбільш широко знаходять своє відображення дві основні схеми наукового дослідження: одна спирається на метод дедукції, інша – на метод індукції.
Дедукція – це формулювання висновку логічним шляхом із декількох посилань. Дедуктивні розумові висновки описуються правилами і символами математичної логіки. Вона є формою мислення, засобом формування висновків від найбільш загального до менш загального, приватного, більш часткового. Тобто від наукової абстракції до конкретики.
Дедуктивний шлях дослідження передбачає наступну послідовність дій: формування мети та завдань; формування апріорної моделі системи; формулювання гіпотези; проведення експерименту; перевірку гіпотези та її уточнення у разі необхідності; теоретичні узагальнення, формулювання законів і теорій; прогноз стану системи; побудова моделі дослідження системи.
Індукція – це формулювання нового знання шляхом узагальнення приватних дослідів, ситуацій, випадків. Вважається, що індукція більш сприяє дослідженню невідомих галузей знання, виявленню нових закономірностей. Проте у чистому вигляді в наукових дослідженнях вона не використовується і не є засобом дослідження. Сам же апарат одержання знання значною мірою пов'язаний з інтуїцією, аналогією та прозрінням. Тобто підсвідомим шляхом формуються допущення, які потім оформлюються за правилами логіки.
Індуктивний шлях дослідження складається з послідовних етапів: формування мети та завдання; одержання необхідної (достатньої) інформації та її упорядкування; емпіричні узагальнення; теоретичні узагальнення, формулювання законів і теорій; прогноз; побудова моделі досліджуваної системи.