АДГЕЗИВНІ МОСТОПОДІБНІ ПРОТЕЗИ

 

Поява на стоматологічному ринку композитних матеріалів призвела до розробки та впровадження нового виду незнімних протезів для заміщення не­великих дефектів зубних рядів. Вони отримали назву адгезивних мостоподіб-них протезів. Необхідно зазначити, що існують ще синоніми цих назв, такі, як литі металеві незнімні протези, ретейнери, литі мостоподібні протези з вико­ристанням протравки емалі, мерелендські мостоподібні протези, ротчетовські мостоподібні протези, мостоподібні протези з накладками, які фіксуються на композитну пластмасу. Конструктивними особливостями адгезивних мостоподібних протезів є наявність якірної (опорної) частини, яка може бути у вигляді литих панцир­них, лускоподібних або перфорованих накладок, напівкорожж без пазів, одно-або двоплечих опорпо-утр йму вальних кламерів тощо. Проміжна частина зви­чайно є комбінованою, тобто з литої основи, облицьованої керамікою або пла­стмасою.

Загальними показаннями до використання адтезивних мосто подібних про­тезів с:

1) молодий вік — особи до 25 років, яким виготовлення традиційних мос- топодібних протезів з тих чи інших причин протипоказане;

2) стан здоров'я (перенесений інфаркт міокарда, серцево-судинна патоло­гія, психічні порушення);

3) планування хворим у подальшому протезування традиційними не-знімними протезами (адгезивний протез буде тимчасовим);

4) наявність підвищеною ризику захворювань тканин аародонта. Внутрішньоротовими показаннями до використання адгезивних протезів є:

1) заміщення малих дефектів зубних рядів (1-2 зуби);

2) безпосереднє протезування;

3) протезування з однобічною опорою для заміщення 1-2 зубів;

4) необхідність застосування вкладок у межах емалі, які запобігають по­дальшому стиракнго зубів (за наявності металокерамічних антагоністів);

6) категорична відмова хпорих від препарування опорних зубів. Протипоказаннями до використання адгезивних протезів є:

1) порушення структури опорних зубів;

2) значне руйнування каріозним процесом опорних зубів;

3) рухомість опорних зубів;

4) наявність глибокого прикусу;

5) поворот та нахил опорних зубів;

6) ітарафункції (йруксизм);

7) виражені треми та діастеми;

8) захворювання пародонта важкого ступеня.

Цей вид мостоподібних протезів не вимагає препарування опорних зубів, і лише за необхідності проводиться обробка оклюзійноі або ротової поверхні у межах емалі.

Для фіксації адгезивного мостоподібного протеза на емалі опорних зубів використовують наповнені та ненаповнені композиційні системи.

Опорна частина адгезивного протеза являє собою накладку, що охоплює язикову, контактну та частину присінкової поверхні зуба, або оклюзійну на­кладку (мал. 81),

Накладка, що охоплює зуб, повинна розміщуватися так, щоб створити єди­ний шлях уведення адгезивного мостоподібного протеза з запобіганням його змнщщню у медіо-дистальному та н рис і нков о-ротовому напрямках, зводячи до мінімуму можливість скидання.

Мал. 81, Схематичне зображення адгезивного мостоподібного протеза:

а — дефект до протезування;

б — вигляд готового протеза;

в — протез на гіпсовій моделі

 

 

Накладка повинна охоплювати максимальну площу язиково-контактної поверхні залежно від характеру змикання зубів та не доходити до краю ясен на 1 мм. Оклюзійна накладка може розміщуватися у фісурі або ямці опорного зуба чи для неї створюють спеціальне ложе діаметром 1 мм та глибиною 0,5 мм.

Плануючи конструкції адгезивного протеза, виходять з того, що необхідно забезпечити його стійкість ще під час перевірки перед фіксацією композитом. Це досягається за рахунок кругового каркаса адгезивного протеза, який забез­печує єдиний шлях уведення останнього. Його повна нерухомість забезпечуєть­ся за рахунок прошарку композиційного матеріалу. З'єднання адгезивного ком­позиту з емаллю досягається за рахунок створення шляхом травлення 30-50 % фосфорною кислотою виїденого шару емалі зубів глибиною близько 5 мкм. З'єднання на межі композиційного матеріалу та металу проходить механічно за допомогою спеціальних ретенційних пристосувань, найпоширенішими се­ред яких є: перфорації у накладках, множинні кубічні заглиблення на внутрішній поверхні накладок, ретенційні краплини-намистинки (перли) на внутрішній поверхні накладок тощо.

Клініко-лабораторні етапи виготовлення адгезивних мостоподібних про­тезів мають таку схему. Під час визначення показань ураховують загальний стан здоров'я хворого, вид прикусу, топографію та розміри дефекту зубного ряду, функціональний стан опорних зубів, їх оклюзійні співвідношення. Кон­струкцію протеза визначають після вивчення діагностичних моделей.

Підготовка ротової порожнини під адгезивні мостоподібні протези зводить­ся до створення місця для оклюзійних накладок та накладок, що охоплюють зуб і забезпечують паралельність контактних поверхонь опорних зубів, для чого проводять консервативну в межах емалі обробку зубів інструментами з алмаз­ним покриттям з метою досягнення кращої адгезії композиту до емалі, збільшен­ня площі поверхні його опорно-утримувальних накладок, У разі конвергенції зубів, які обмежують дефект, їх можна дещо вирівняти шляхом препарування у межах емалі. Після закінчення препарування отримують подвійний відбиток силіконовими матеріалами, за яким відливають робочу комбіновану розбірну модель і допоміжну модель та загіпсовують в артикулятор.

Робочу модель необхідно вивчити в паралелометрі. За допомогою методу вибору наносять контури каркаса адгезивного протеза, закривають підпоясний простір і проводять її дублювання. Лиття проводять на вогнетривкій моделі. Існує інший метод моделювання каркаса адгезивного протеза на розбірній мо­делі та лиття воскових композицій, які вигорають. Останній метод нині поши-реніпшй і точніший щодо отримання каркаса адгезивного протеза.

Моделювання повинно бути точним, тонким, з урахуванням оклюзійних взаємовідношень з зубами-антагоністами, щоб майбутній протез після оброб­ки мав товщину 0,5-0,6 мм. Під час обробки каркаса на 0,2 мм зішліфовують метал. По краях каркас повинен бути тоншим для плавного переходу до твер­дих тканин зуба. Місце для облицювального матеріалу готують залежно від його виду за загальноприйнятою технологією.

Після обробки каркаса в зуботехнічній лабораторії його передають у клініку для примірки. На цьому клінічному етапі каркас приміряють з урахуванням оклюзійних співвідношень, пам'ятаючи, що він повинен зніматися тільки в од­ному напрямку.

У зуботехнічній лабораторії проводять облицювання вибраним

матеріа­лом — пластмасою, фотополімерними матеріалами, керамікою.

 

Підготовку опорних зубів перед фіксацією на них адгезивного мостоподі-бного протеза проводять так. Поверхні зубів, які контактують, протягом ЗО с ретельно обробляють 3 % розчином перекису водню, просушують ватними куль­ками і тільки після цього розпочинають травлення кислотою, яка входить у комплект композитного матеріалу. Травлення проводять протягом 50-60 с, після чого промивають проточною водою такий же час і сушать теплим повітрям. Висушування повинно бути ідеальним. У разі відсутності матової поверхні емалі процедуру повторяють. Щоб матеріал не потрапив у міжзубні проміжки, в ос­танні вводять маленькі ватні турунди.

На протравлену поверхню опорних зубів і внутрішню жорстку поверхню каркаса адгезивного протеза наносять, втираючи, тонким шаром композитний матеріал й утримують його в необхідному положенні до повного затвердіння (6-8 хв), запобігаючи потраплянню на міжзубні сосочки та ясенний край. Після затвердіння композитного матеріалу його надлишки зішліфовують головкою з алмазним покриттям, видаляють із міжзубних проміжків ватні турунди і по­лірують місця переходу металу до емалі опорних зубів гумовими кругами. За­вершальним етапом протезування адгезивними мостоподібними протезами є ретельний контроль оклюзійних взаємовідношень зубних рядів. Хворому да­ють настанови щодо гігієни ротової порожнини.

Описані адгезивні мостоподібні протези за певних клінічних умов можуть з успіхом застосовуватися для лікування хворих з невеликими включеними дефектами зубних рядів. Суворе дотримання показань та протипоказань до застосування адгезивних мостоподібних протезів дозволяє звести до мінімуму невдачі й отримувати стійкі позитивні функціональні та естетичні результати.