ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ

Стандартизація, метрологія, сертифікація – це складові технічного регулювання, що служать надійною основою для захисту прав споживачів.

Складовою частиною діяльності, що стосується технічного регулювання, стали системи сертифікації (від лат. sertifico - підтверджую, засвідчую; certus - безсумнівний і facio - робити, діяти, тобто «зроблена вірно»; від франц. certificate; англ. - certification) продукції та акредитації випробувальних центрів та лабораторій.

У точному змісті слова сертифікація— процедура підтвердження, за допомогою сертифіката або знака, відповідності деякого виробу, системи або послуги вимогам певного нормативного документа. Відповідно до положень закону про технічне регулювання підтвердження відповідності спрямоване на досягнення наступних цілей:

· посвідченнявідповідності продукції, процесів виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації й утилізації, робіт, послуг або інших об’єктів технічним регламентам, стандартам, умовам договорів;

· сприяння набувачам у компетентному виборі продукції, робіт, послуг;

· підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт, послуг на внутрішньому й міжнародному ринках;

· створення умов для забезпечення вільного переміщення товарів по території України, а також для здійснення міжнародного економічного, науково-технічного співробітництва й міжнародної торгівлі.

· забезпечення комерційної таємниці відносно відомостей, отриманих при здійсненні підтвердження відповідності.

Сертифікат відповідності— це документ, виданий за правилами системи сертифікації, що повідомляє про забезпечення необхідної впевненості у том, що належним чином ідентифікована продукція (процес, послуга) відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу. Сертифікат може ставитися до всіх вимог стандарту, а також до окремих розділів або конкретних характеристик продукту, що чітко обумовлюється всамому документі. Інформація, що представляється в сертифікаті, повинна забезпечити можливість порівняння її з результатами випробувань, на основі яких він виданий.

Знак відповідності - це захищений у встановленому порядку знак, застосовуваний відповідно до правил системи сертифікації, який вказує на забезпечення необхідною впевненості у тому, що дана продукція (процес, послуга) відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу. Звичайно в системах сертифікації діють правила по застосуванню знака відповідності або національних стандартів, що регламентують застосування знака відповідності державному стандарту. Дозвіл (ліцензія) на використання знака відповідності видається органом з сертифікації.

Якщо виріб сертифікований на безпеку, то він може маркуватися спеціальними знаками відповідності, які ставляться або до конкретних видів продукції, наприклад, електротехнічним побутовим приладам, або мають більше загальний характер, тобто інформують споживача про безпеку багатьох видів товарів.

Таблиця 8.1.

Австралія	Австрія	Бельгія	Велика Британія	Данія	Італія	Ірландія
Китай	Мексика	Нідерланди	Норвегія	Польща	Словаччина	Словенія
Німеччина	Фінляндія	Франція	Хорватія	Швейцарія	Швеція	Японія

Національні знаки відповідності стандартам реєструються національними органами стандартизації й сертифікації, прийняті й регулюються законодавчими актами окремих держав. Але їх можна зустріти не тільки на товарах вітчизняного виробництва. Також вони використовуються на імпортованих товарах для того, щоб підтвердити сертифікованість і якість даного продукту. Транснаціональні (регіональні) знаки використовуються в країнах певного регіону, ґрунтуючись на взаємному визнанні результатів сертифікації.

Виготовлювачі продукції будь-якої країни можуть, подавши заявку в національний орган стандартизації й сертифікації, одержати ліцензію на застосування знака відповідності стандарту. Використання національних знаків відповідності стандартам без ліцензії не допускається.

Деякі види еко-маркування не поширюються на харчові продукти, напої, лікарські препарати і не повинні наноситися на речовини і матеріали, визнані небезпечними відповідно до законодавства ЄС, а також на вироби, в процесі виробництва яких міг здійснюватись шкідливий вплив на людей та навколишнє середовище.

В країнах ЄС діють національні системи екомаркування.Право маркуватися знаком екологічного маркування отримає виключно продукція, яка пройшла екологічну сертифікацію і відповідає вимогам міжнародних екологічних стандартів які є значно вимогливіші ніж законодавчо встановлені норми.