Реферат Курсовая Конспект
СТРАХУВАННЯ - раздел Философия, Міністерство Освіти І Науки, Молоді Та Спорту України Національний У...
|
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова
Сиренко І.В., Зінченко А.І., Пащенко О.В.
ВСТУП
Люди весь час прагнуть захиститися від небезпеки, що загрожує їм втратою життя, здоров’я, майна тощо. За теорією А. Маслоу, потреба в безпеці та захисті виникає одразу після задоволення їхніх первинних (фізіологічних) потреб. З часом потреби людини розвивалися, отже, ускладнювалися й атрибути її безпеки. Це спричинило виникнення особливої форми захисту інтересів людей, заснованої на розподілі ризику виникнення нещасливої події на якомога більшу кількість учасників та найбільшу можливу географічну територію. Такий розподіл отримав назву страхування. Перехід до ринкових відносин, формування багатоукладної системи господарювання, заснованої на різноманітних формах власності, створюють об'єктивні передумови для активного впровадження у сферу економіки страхування як одного з гарантів забезпечення фінансової стійкості суб'єктів, що господарюють. Тепер вони самі повинні піклуватися про власне економічно стійке положення, схоронність матеріальних об'єктів, кредито- і платоспроможність. Збитки від стихійних лих, техногенних аварій та ін. повинні мати надійне й гарантоване фінансове джерело покриття.
В сучасному світі страхування – це не тільки і не стільки інструмент захисту та убезпечення людей, як сфера фінансової діяльності, галузь економіки, що перерозподіляє значну частину національного доходу. Вивчення страхування є необхідною складовою формування висококваліфікованого фахівця з фінансів. Ефективне управління діяльністю страховиків, якісне надання страхових послуг неможливі без засвоєння не тільки основ страхової діяльності та страхової термінології, але й національних та світових законодавчих норм, уміння використовувати маркетингові та математичні методи, глибоких знань щодо сутності кожного виду страхування.
Ринок страхових послуг є одним з необхідних елементів ринкової інфраструктури, тісно пов'язаним з ринком засобів виробництва, споживчих товарів, ринком капіталу і цінних паперів, праці й робочої сили. У країнах розвиненої економіки страхова справа має найширший розмах, забезпечує підприємцям надійну охорону їхніх інтересів від несприятливих наслідків різного роду техногенних аварій, фінансових ризиків, криміногенних факторів, стихійних та інших непередбачуваних подій. В умовах панування, державної форми власності і адміністративно-командної системи управління в нашій країні потенціал інституту страхування не міг бути розкритий повною мірою, сфера його застосування була обмежена, а страхової справи в її справжньому значенні не було і не могло бути, оскільки не було основи - приватного підприємництва і самостійності суб'єктів господарювання.
Цей посібник призначений для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів, аспірантів та викладачів, фахівців страхових організацій, які бажають підвищити свою кваліфікацію. Структура посібника відповідає ОПП дисципліни "Страхування" для спеціальності 6. 030508 "Фінанси" напряму підготовки 0501 "Економіка і підприємництво" за вимогами ECTS.
Мета вивчення дисципліни: надання знань щодо страхового захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб на випадок настання ризикових ситуацій, організації страхового ринку та страхових компаній, відносин, що виникають за таких обставин та іх фінансово-економічної природи, і як результат - послідовне формування у студентів знання основних положень теорії та практики страхування фізичних та юридичних осіб.
Завдання вивчення дисципліни: вивчення сутності й ролі страхування, організації розвитку страхового ринку, державного регулювання страхової діяльності; набуття вміння аналізувати ринок страхових послуг, оцінювати фінансову стійкість страхових компаній, вміти застосовувати різноманітні страхові інструменти в практиці суб’єктів господарювання, діяльності страхових компаній, роботі ризик-менеджера.
Предмет вивчення в дисципліні: відносини, що виникають у процесі формування розподілу й використання страхових фондів.
Курс ґрунтується на знаннях отриманих під час вивчення таких економічних курсів, як «Економічна теорія», «Фінанси підприємств» та інших курсів навчального плану ВНЗ.
Важливість курсу визначається сучасними умовами розвитку світового господарства та необхідністю інтеграції до нього України як самостійної економічно розвиненої держави.
РОЗДІЛ 1. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ дисципліни
І.1. Розподіл тем.
Дисципліну поділено на три навчальні модулі, що складаються з тем теоретичного й практичного спрямування.
Змістові модулі:
- змістовий модуль 1. Основи страхування.
Тема 1. Сутність, принципи і роль страхування.
Тема 2. Класифікація страхування.
Тема 3. Страхові ризики та їх оцінювання.
Тема 4. Державне регулювання страхової діяльності.
- змістовий модуль 2. Страхова діяльність я сфера підприємництва.
Тема 5. Страховий ринок.
Тема 6. Страхова організація.
Тема 7. Доходи, витрати і прибуток страховика.
Тема 8. Фінансова надійність страхової компанії.
- Змістовий модуль 3. Види страхування.
Тема 9. Особисте страхування.
Тема 10. Майнове страхування.
Тема 11. Страхування відповідальності.
Тема 12. Перестрахування і співстрахування.
І.2. Методичні рекомендації самостійного вивчення дисципліни.
Змістовий модуль 1. Основи страхування.
Змістовий модуль 2. Страхова діяльність як сфера підприємництва.
Змістовий модуль 3. Види страхування.
Перед вивченням кожної теми, яка стосується окремого виду страхування, доцільно згадати функції та принципи страхування і засвоєний матеріал теми "Класифікація страхування".
І.3. Самостійна і індивідуальна робота студентів.
Самостійна і індивідуальна робота студентів спрямована на поглиблення вивчення курсу «Страхування». Запропоновані завдання надають студентам можливість закріпити теоретичний матеріал, розглянути окремі питання курсу більш детально, провести самоконтроль знань.
Завдання для самостійної роботи складаються з:
- тем рефератів, Проблеми, що розглядаються при виконанні реферативних робіт, спрямовані на розвиток творчих здібностей студентів, вміння висловлювати власні міркування на основі засвоєного матеріалу і оцінювати нові факти; можливість продемонструвати отримані навички, довести здатність студентів використовувати одержанні знання у повсякденному житті та у професійній діяльності; навчання студентів особисто шукати інформацію з питань запропонованої теми;
- тестових завдань, які містять три частини:
- у першій студенту необхідно дати визначення запропонованих понять;
- у другій треба визначити поняття, що характеризують запропоновані визначення;
- у третій із запропонованих варіантів відповідей треба обрати декілька відповідей.
Критерії оцінювання знань і вмінь студентів.
Результати навчальної діяльності з дисципліни «Страхування» студентів денної форми навчання оцінюють таким чином:
- поточний контроль, що включає :
- усне опитування;
- виконання практичних завдань;
- поточні контрольні роботи;
- поточне тестування;
- виступи з повідомленнями;
- перевірку наявності та систематичності ведення конспектів лекцій і виконання завдань винесених на самостійне та індивідуальне вивчення.
Кожен вид робіт оцінюється виходячи з максимальної кількості 5 балів. За правильне оформлення і здачу в установлений термін кожного передбаченого виду робіт нараховуються додаткові 2 бали, за несумлінне і несвоєчасне виконання роботи 2 бали знімаються. Сума балів, набраних студентом при виконанні всіх видів робіт протягом модуля сумується. Мінімальна сума яку студент повинен набрати у разі вивчення всіх елементів модуля є умовою допуску студента до передбаченого програмою модульного (тематичного) контрольного заходу. Якщо студент не набрав мінімальну суму балів, то він не допускається до модульного контрольного заходу і йому рекомендується набрати цю кількість балів за рахунок виконання індивідуальних завдань та поточного тестування.
- модульний контроль, що передбачає проведення модульних (тематичних) контрольних робіт. Модульні контрольні роботи передбачають письмове опитування й оцінювання якості знань студента за запитаннями та завданнями. Протягом семестру на трьох контрольних заходах студент може отримати від 60 до 100 балів. Студент який отримав не менше 60 балів, за його бажанням може бути звільнений від екзамену (якщо він набрав по всім модулям встановлений мінімум балів) і отримати набрану кількість балів як підсумкову оцінку або складати екзамен для підвищення свого балу.
- підсумковий контроль передбачає проведення семестрового екзамену. Підсумкове оцінювання засвоєння навчального матеріалу може визначатись і без проведення екзамену як інтегрована оцінка засвоєння всіх змістових модулів. Студент, що набрав на двох модульних контрольних заходах 50-59 балів здає підсумковий семестровий екзамен який проводиться у письмовій формі в екзаменаційну сесію. Студент який не має за виконання всіх передбачених елементів модуля мінімальної суми 50 балів – до складання екзамену не допускається. Йому рекомендується набрати необхідну кількість балів за рахунок виконання індивідуальних завдань, співбесід, поточних контрольних робіт.
Підсумкові оцінки переводяться наступним чином:
Оцінка ЕСТS | Визначення | Оцінка в балах | Традиційна оцінка |
А | ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок | 96-100 | ЗАРАХОВАНО |
В | ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками | 86-95 | |
С | ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю помилок | 71-85 | |
D | ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількісно недоліків | 60-70 | |
Е | ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії | ||
FХ | НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як досягти мінімального критерію | 50-59 | НЕ ЗАРАХОВАНО |
F | НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота | <50 |
Результати навчальної діяльності з дисципліни «Страхування» студентів заочної форми навчання оцінюють за підсумком вивчення дисципліни для студентів є складання заліку, який оцінюється за двобальною шкалою: «залік» або «незалік».
«Залік» виставляють студенту, який виявив повне знання з поставлених питань, вільне володіння матеріалом, логічно й ґрунтовно відповідає на поставлені запитання, вміє застосувати отримані знання для аналізу й розробки практичної діяльності підприємства, або виявив повне знання з поставлених питань, але припускає логічну непослідовність або не може застосувати отримані знання при практичному розв’язанні завдань. При цьому студент вміє виправити неточності відповіді після зауваження викладача.
«Незалік» виставляється, якщо студент не володіє знанням суттєвих елементів навчального матеріалу, припускається грубих помилок.
В окремих випадках викладач при тестовій формі оцінки знань або при оцінці контрольної роботи може запропонувати студенту обґрунтувати свої відповіді.
Студенти заочної форми навчання обирають один з нижченаведених варіантів контрольної роботи відповідно до свого порядкового номеру у списку групи, хто має номер більшій за 15 – продовжує обирати варіант, починаючи з 1.
№ варіанту | Номери питань, що складають контрольну роботу |
1,3,9,38 | |
1,3,6,20 | |
1,3,14,15 | |
1,3,21,29 | |
1,3,25,40 | |
1,3,31,43 | |
1,3,37,45 | |
1,3,39,55 | |
1,3,44,50 | |
1,3,53,56 | |
1,3,57,58 | |
1,3,47,60 | |
1,3,38,59 | |
1,3,18,28 | |
1,3,37,49 |
Питання наведені в п. ІІІ.4. Залік студентів заочної форми навчання проводиться у формі тесту (п. ІІІ.3).
РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ НАВЧАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ
ТЕМА 1. Сутність, принципи і роль страхування
ТЕМА 2. КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ.
Історична класифікація страхування.
Класифікація страхування за ознакою етапу його розвитку (зародження страхування в античному суспільстві; середньовічне страхування у формі взаємодопомоги; гільдійсько-цехове страхування; страхування в період раннього капіталізму; страхування в сучасному капіталістичному суспільстві) має швидше теоретичне, аніж практичне значення.
ТЕМА 3. СТРАХОВІ РИЗИКИ ТА ЇХ ОЦІНЮВАННЯ.
ТЕМА 4. Державне регулювання страхової діяльності.
ТЕМА 5. СТРАХОВИЙ РИНОК.
ТЕМА 6. СТРАХОВА ОРГАНІЗАЦІЯ
ТЕМА 7. Доходи, витрати і прибуток страховика
ТЕМА 8. Фінансова надійність страхової компанії.
ТЕМА 9. ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ
До особистого страхування відносять всі види страхування, пов’язані з можливими подіями в житті окремої людини. Об’єктом страхування в ньому є майнові інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю й пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованого. У розвинених країнах (США, ФРН, Японія, Великобританія й ін. ) особисте страхування займає перше місце серед інших галузей страхування премії. Дані види страхування виконують важливу соціальну функцію, оскільки зачіпають інтереси кожної людини.
До підгалузей особистого страхування належать страхування життя (пенсій), страхування від нещасних випадків і медичне. Останні дві підгалузі в економічній літературі об’єднуються під назвою "страхування здоров’я".
ТЕМА 10. МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ
ТЕМА 11. СТРАХУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
ТЕМА 12. ПЕРЕСТРАХУВАННЯ І СПІВСТРАХУВАННЯ
РОЗДІЛ 3. НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
ІІІ.2. Задачі для розв’язання з курсу.
Змістовий модуль 1. Основи страхування.
Приклад 1. Визначити, що доцільніше застосувати для захисту об’єкта – самострахування чи страхування – згідно з такими даними:
- вартість об’єкта – 100 000 грн.
- страховий тариф – 1,8%
- статистика збитків за попередні роки:
2005 - 1100 грн.
2006 - 1950 грн.
2007 - 5100 грн.
2008 - 2900 грн.
2009 – 0 грн.
Визначимо суму збитків за 5 років:
1100 + 1950 + 5100 + 2900 + 0 = 11 050 грн.
Визначимо суму страхової премії, сплаченої за 5 років:
100 000 * 1,8 * 5 /100 = 9000 грн.
Оскільки сума страхової премії, сплаченої за 5 років, менша за суму збитків за той же проміжок часу, можна зробити висновок, що у розглянутому прикладі доцільно застосування страхування.
Приклад 2. Визначити ймовірність настання пожежі (у %), якщо загальна кількість будівель у населеному пункті 400, а в попередньому році пожежами було пошкоджено 3 з них.
Для визначення ймовірності настання пожежі необхідно поділити кількість постраждалих будівель на загальну кількість будівель у населеному пункті, а отриманий результат помножити на 100 для визначення його у відсотках. Таким чином відповідь буде така:
3/400*100%=0,75%
Приклад 3. Новоутворена страхова компанія АСК «Страховий союз», плануючи займатися страхуванням життя, подала до Держфінпослуг пакет документів для отримання ліцензій, що складався з:
- Установча угода;
- Статут компанії;
- Протоколи №1 і №2 зборів акціонерів;
- Довідка за банку про наявність сплаченого статутного фонду в сумі 8 000 000 грн.;
- Свідоцтво про реєстрацію в державній комісії з цінних паперів фондового ринку першого випуску акцій на суму 8 000 000 грн.
- Інші необхідні документі.
Чи отримає страхова компанія ліцензію?
Згідно ст. 30 Закону України «Про страхування» мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України. Новоутворена страхова компанія декларує статутний фонд у 8 млн. грн., що на дату складання цих вказівок значно менше, ніж це передбачено законом для відповідного виду страхової діяльності. Отже за вищенаведених умов компанія ліцензію не отримає.
Приклад 4. Визначити величину страхового платежу, який страхова компанія повинна повернути страхувальнику внаслідок дострокового припинення договору страхування судна за вимогою страхувальника, згідно з поданими даними:
1.Термін, на який укладено договір страхування - 12 міс.
2.Період часу, протягом якого діяв договір страхування - 8 міс.
3.Страховий платіж, сплачений страхувальником одноразово після укладення договору страхування - 150 тис. грн.
4.Виплата страхового відшкодування, здійснена страховиком унаслідок страхового випадку - 30 тис. грн.
Примітка. Витрати на ведення справи не враховуються.
Визначаємо:
1) страховий платіж, який треба повернути страхувальнику,
величина якого пропорційна терміну скорочення дії договору страхування:
150 000 * ((12-8)/12) = 50 000 грн.;
2) величину страхового платежу, який повертається страхувальнику з урахуванням сплаченого страхового відшкодування:
50000 - 30000 = 20000 грн.
Задачі для самостійного розв'язання.
Задача 1.1. Визначити ймовірність настання нещасних випадків згідно з даними, наведеними у таблиці.
Рік | Кількість потерпілих, чол. | Кількість мешканців, чол. |
Задача 1.2. Визначити, що доцільніше застосувати для захисту автомашини - самострахування чи страхування - згідно з такими даними:
1)вартість автомашини - 50 тис. грн.;
2)страхові тарифи на випадок:
- пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді (ДТП) - 2,5 %;
- пошкодження стихійними лихами - 0,5 %;
- незаконного заволодіння транспортним засобом - 7 %.
3) середня вартість ремонту автомашини подібного класу після
ДТП і дії стихійних лих - 8...10 тис. грн.
Задача 1.3. Визначити економічну доцільність страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і величину заощаджених коштів на підставі таких даних:
1) страхова сума:
- за збитки життю і здоров'ю третьої (потерпілої) особи -51 000 грн.;
- за майнові збитки потерпілої особи – 25 500 грн.;
2) страховий платіж за страхування цивільно-правової відповідальності власника автомашини - 265 грн.;
3) збитки внаслідок ДТП.
- за травми двох осіб - 7800 грн.;
- за ремонт пошкодженої автомашини - 5200 грн.
Задача 1.4. Які засоби впливу має застосувати Держфінпослуг при виявленні таких порушень страхового законодавства:
1) у добровільних видах страхування замість договору застосовується лише страховий поліс;
2) страхова компанія безпідставно відмовила страхувальнику у виплаті страхового відшкодування;
3)страхова компанія здійснює один з видів страхування без ліцензії на нього;
4)страхова компанія помилково зменшила страхове відшкодування на 2 тис. грн..;
5)страхова компанія протягом року двічі затримувала надання інформації та один раз подала недостовірну інформацію до органу нагляду;
6)страхова компанія двічі не виконала рішення органу нагляду про усунення порушень страхового законодавства.
Задача 1.5. Новоутворена страхова компанія "Нове страхування" планує займатися страхуванням життя і подала до Держфінпослуг нижченаведену документацію для отримання ліцензії.
1.Установча угода.
2.Статут компанії.
3.Протоколи № 1 і № 2 зборів акціонерів.
4. Довідка з банку про наявність сплаченого статутного фонду
в сумі 9 000 000 млн. грн.
5.Інші необхідні документи.
Що буде підставою для відмови у видачі ліцензії новоутвореній страховій компанії?
Задача 1.6. Визначити величину страхового платежу, який страхова компанія має повернути страхувальнику внаслідок дострокового припинення договору страхування автотранспортних засобів за вимогою страхувальника, згідно з даними, наведеними нижче.
1.Термін, на який укладено договір страхування, - 12 міс.
2.Період часу, протягом якого діяв договір страхування, - 4 міс.
3.Страховий платіж, сплачений страхувальником згідно з договором страхування, - 45 000 грн.
4.Виплата страхового відшкодування, здійснена страховиком унаслідок страхових випадків, - 150 000 грн.
5.Витрати на ведення справи не враховуються.
Змістовий модуль 2. Страхова діяльність як сфера підприємництва.
Приклад 1. Визначити дохід страхової компанії за таких даних: страхові внески, зібрані протягом року, - 2 млн. 100 тис. грн.; премія, отримана від перестраховиків за ризики, прийняті в перестрахування, - 570 тис. грн., страхове відшкодування від перестраховиків - 352 тис. грн. Компанія уклала з банком депозитний договір, за яким розмістила кошти в сумі 5 млн. 600 тис. грн. під 15 % річних. За приміщення, здане в оренду, страхова компанія отримала надходження в сумі 148 тис. грн. Реалізувавши право регресної вимоги від осіб, відповідальних за збиток, компанія отримала кошти в сумі 260 тис. грн.
Дохід страхової компанії дорівнює сумі показників, наведених в умовах прикладу, що розглядається, тобто:
2100 + 570 + 352 + 5600 • 0,15 + 148 + 160 = 4170 тис. грн.
Приклад 2. Розрахувати витрати страхової компанії, яка виплатила страхове відшкодування в сумі 1 млн. 390 тис. грн.; передала перестраховикам перестрахувальну премію в сумі 790 тис. грн.; повернула страхувальникам страхову премію за договорами страхування, припиненими достроково, у сумі 250 тис. грн.; відрахувала у страхові резерви, пов'язані з проведенням страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 160 тис. грн. Послуги спеціалістів (аварійних комісарів та юристів) обійшлися компанії в сумі 215 тис. грн. Витрати на ведення справи становили 750 тис. грн.
Витрати страхової компанії дорівнюють сумі показників, наведених в умовах прикладу, що розглядається, тобто:
1390 + 790 + 250 + 160 + 215 + 750 = 3555 тис. грн.
Приклад 3. Визначити розмір зароблених страхових премій за такими даними: надходження страхових платежів - 5 млн. 500 тис. грн.; страхові премії, передані перестраховикам - 1 млн. 200 тис. грн.; резерв незароблених премій на початок звітного періоду -2 млн. 100 тис. грн.; частка перестраховика в резерві незароблених премій на початок звітного періоду - 900 тис. грн.; резерв незароблених премій на кінець звітного періоду - 3 млн. 600 тис. грн.; частка перестраховика у резерві незароблених премій на кінець звітного періоду - 1 млн. 500 тис. грн.
Зароблена страхова премія (страхові платежі) визначається за формулою
ЗСП = (РНПпоч – ЧПпоч) + (СП - ПП) - (РНПкін – ЧПкін),
де РНПпоч - резерв незароблених премій на початок звітного періоду;
ЧПпоч - частка перестраховика в резерві незароблених премій на початок звітного періоду;
СП - страхові премії, що надійшли у звітному періоді;
ПП - страхові премії, передані перестраховикам;
РНПкін - резерв незароблених премій на кінець звітного періоду;
ЧПкін - частка перестраховика у резерві незароблених премій на кінець звітного періоду.
Прибуток звітного періоду страхової компанії дорівнює сумі прибутку від страхової, інвестиційної та іншої діяльності. Ці три джерела, в першу чергу, властиві страховим компаніям із загального (ризикового) страхування. Страхові компанії зі страхування життя можуть отримувати прибуток лише за рахунок двох джерел: навантаження до тарифу-нетто та інвестиційного доходу. За певних обставин інвестиційний дохід є основним джерелом прибутку.
Застосувавши записану вище формулу, матимемо:
ЗСП = (2100 - 900) + (5500 - 1200) - (3600 - 1500) = 3400 тис. гри.
Приклад 4. Визначити доходи і витрати страховика від страхової діяльності та прибуток на основі показників (тис. грн.), наведених нижче:
Страхові внески, зібрані протягом року | |
Страхові премії, передані перестраховикам | |
Премія, отримана від перестраховиків за ризики, прийняті в перестрахування | |
Комісійна винагорода за перестрахування | |
Страхове відшкодування, отримане від перестраховиків | |
Повернуті суми із централізованих страхових резервів | |
Повернуті суми з технічних резервів інших, ніж резерв незароблених премій | |
Виплати страхових відшкодувань | |
Виплати страхових відшкодувань перестраховикам | |
Відрахування в централізовані страхові резерви | |
Відрахування в технічні резерви інші, ніж резерв незароблених премій | |
Резерв незароблених премій на початок звітного періоду | |
Резерв незароблених премій на кінець звітного періоду | |
Оплата послуг спеціалістів (сюрвейєрів. адвокатів тощо) | |
Дохід від інвестицій | |
Реалізація права регресної вимоги від осіб, відповідатьних за збиток | |
Витрати на ведення справи |
Знаходимо:
1) дохід страхової компанії, який складається із страхових внесків, зібраних протягом року, + премія, отримана від перестраховиків, + комісійна винагорода за перестрахування + страхове відшкодування, отримане від перестраховиків, + повернуті суми із централізованих страхових резервів + повернуті суми з технічних резервів інших, ніж резерв незароблених премій + дохід від інвестицій + реалізація права регресної вимоги від осіб, відповідальних за збиток:
3500 + 780 + 128 + 980 + 150 + 125 + 860 + 190 = = 6 млн. 713 тис. грн.;
2) витрати страхової компанії, які складаються зі страхових премій, переданих перестраховикам, + виплати страхових відшкодувань + виплати страхових відшкодувань перестраховикам + відрахування в централізовані страхові резерви + відрахування в технічні резерви інші, ніж резерв незароблених премій + оплата послуг спеціалістів + витрати на ведення справи:
775 + 1250 + 680 + 195 + 138 + 180 + 480 = 3 млн. 698 тис. грн.;
3) зароблену премію, яка у нашому прикладі складається з резерву незароблених премій на початок звітного періоду + страхові премії, що надійшли у звітному періоді, - страхові премії, передані перестраховикам, - резерв незароблених премій на кінець звітного періоду:
850 + 3500 - 775 - 1800 = 1 млн. 775 тис. грн.;
4) прибуток страховика, який дорівнює різниці між доходом,
узятим з урахуванням заробленої премії, та витратами:
6713 - 3500 + 1775 - 3698 = 1 млн. 290 тис. грн.
Приклад 5. Оцінити фінансову стійкість страхових компаній А і Б щодо фінансової стійкості страхового фонду за таких умов:
страхова компанія А має :
страхових платежів (доходів) 10 млн. грн., сума коштів у резервних фондах - 2,5 млн. грн.,
сума страхових відшкодувань - 4 млн. грн.,
витрати на ведення справи - 1 млн. грн.;
страхова компанія Б має:
страхових платежів 7 млн. грн.,
сума коштів у резервних фондах - 2 млн. грн.,
сума страхових відшкодувань - 3 млн. грн.,
витрати на ведення справи - 1 млн. грн.
Для оцінки фінансової стійкості страхових операцій використовують коефіцієнт фінансової стійкості страхового фонду:
КСФ=(∑Д+∑ЗФ)/ ∑В
де - ∑Д - сума доходів за звітний період, грн.;
∑ЗФ - сума засобів у резервних фондах, грн.;
∑ДВ - сума витрат за звітний період, яка дорівнює сумі страхових відшкодувань і витрат на ведення справи, грн.
Чим більше коефіцієнт стійкості страхового фонду, тим вище фінансова стійкість страхових операцій.
Знаходимо коефіцієнти фінансової стійкості страхового фонду: для страхової компанії А:
КСФА= (10+2,5)/(4+1)=2,5
для страхової компанії Б:
КСФБ= (7+2)/(3+1)=2,25
КСФА> КСФБ
Таким чином, страхова компанія А фінансово більш стійка, ніж страхова компанія Б.
Приклад 6. Страхова компанія, яка здійснює страхування життя, має довгострокові резерви в обсязі 6 млн. грн. Визначити нормативний показник платоспроможності.
Нормативний запас платоспроможності страхової компанії, яка здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, яка визначається шляхом множення загальної величини довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на коефіцієнт 0,05.
Визначаємо нормативний показник платоспроможності шляхом множення величини довгострокових резервів на коефіцієнт 0,05, тобто 6 000 000 • 0,05 = 300 тис. грн.
Зрозуміло, що для забезпечення платоспроможності страхової компанії її запас повинен перевищувати 300 тис. грн.
Змістовий модуль 3. Види страхування.
Приклад 1. Страхова компанія уклала договір страхування з підприємством на страхування будівель та обладнання на суму 900 тис. грн. Договір страхування передбачає безумовну франшизу в розмірі 3 % страхової суми. Тарифна ставка за цим видом страхування становить 0,65 %.
Визначити розмір страхового платежу та страхового відшкодування, якщо збитки становлять 350 тис. грн.
Визначаємо:
1) розмір страхового платежу:
900 000 • 0,65 / 100 = 5850 грн.;
2) величину франшизи:
900 000 • 3 / 100 = 27 000 грн.;
3) суму страхового відшкодування:
350 000 - 27 000 = 323 000 грн.
Приклад 2. Визначити умови отримання максимального прибутку підприємцем, якщо він не звертається до страхування при створенні власного резерву коштів та при зверненні до послуг страховика для страхування ризиків у разі наміру зайнятися посередницькою діяльністю між виробником та роздрібною торгівлею.
Вихідні дані:
основний капітал - 100 тис. грн.; придбання автомобіля - 40 тис. грн.;
вартість страхового захисту основних засобів становить 6 % страхової суми.
Визначаємо умови одержання максимального прибутку, який буде отриманий при використанні максимального значення обігових коштів.
Тобто 100 000 - 40 000 = 60 000 - максимальне значення обігових коштів.
Статистичні дані свідчать, що автотранспорт більш підданий впливу непередбачених подій: ДТП, стихійні лиха, протиправні дії третіх осіб. Через це підприємцю необхідно застосовувати механізм самострахування, який реалізується шляхом придбання аналогічного транспортного засобу і знаходження його у відстійнику. При цьому оборотних коштів у підприємця залишається істотно менше, а саме:
Пmax = 100 000 - 2 • 40 000 = 20 000 грн.
Цю суму підприємець може використовувати як обігові кошти. Прибуток при цьому буде у 2 рази менший від максимального.
Дійсно:
П= (20 000/40 000) • Пmax = 0,5Пmax
При зверненні підприємця до страхової компанії розрахунок буде таким:
страховий платіж за страхування основних коштів становитиме
40000 • 0,06 = 2400 грн.;
витрати підприємця у цьому випадку складатимуть
2400 + 40 000 = 42 400 грн.
Обігові кошти підприємець матиме у розмірі:
100 000 - 42 400 = 57 600 грн.,
що приблизно дорівнює максимальному значенню. Це дозволяє констатувати, що підприємець може отримати в цьому разі максимальний прибуток. І якщо щось трапиться з його автомобілем, то він отримає кошти на його відновлення.
Приклад 3. За кошторисом загальна вартість будівництва складає 1,34 млн. грн. Установлений договором ліміт відповідальності перед третіми особами становить 250,0 тис. грн. Страховий тариф - 0,55 % страхової суми. Договором передбачена безумовна франшиза в обсязі 50,0 тис. грн. за кожним страховим випадком. Під час пробивання свердловини під опори будівельником було пошкоджено водовід. Шкода внаслідок аварії водоводу склала 456,0 тис. грн.
Визначити суму страхового платежу і страхове відшкодування.
Визначаємо:
1) величину страхового платежу:
(1 340 000 + 250 000) • 0,0055 = 8745,0 грн.;
2) страхове відшкодування:
456 000 - 50 000 = 406 000 грн.
Приклад 4. Згідно з умовами договору страхування теплової електростанції загальна страхова сума розраховувалася як сума складових обладнання. Унаслідок аварії вийшли з ладу та потребують повної заміни трубопровід подачі води до котлів і паропровід свіжої пари (страхові суми дорівнюють відповідно 165 і 278 тис. грн.). Вартість аварійних робіт з усунення наслідків аварії - 96 тис. грн. Франшиза становила 2 % страхової суми кожної складової обладнання та 3 % вартості відновлювальних робіт. Розрахувати величину страхового відшкодування, яке отримає страхувальник.
Сума страхового відшкодування визначається наступним чином:
(165 + 278) (1 - 0,02) + 96 (1 - 0,03) = 527,26 тис. грн.
Приклад 5. За ринковою вартістю 500 тис. грн. житловий будинок був застрахований на суму 300 тис. грн. Через настання страхового випадку вартість відновлюваних робіт з урахуванням зносу досягла 180 тис. грн. Визначити відшкодування, яке отримає страхувальник.
Сума страхового відшкодування визначається наступним чином:
W= (180*300)/500= 108,0 тис. грн.
Приклад 6. Громадянин Петренко В.А. уклав договір про охорону квартири за допомогою засобів сигналізації на суму 100 тис. грн. і договір страхування майна на суму 75 тис. грн. Під час дії обох договорів із квартири викрадено майна на суму 190 тис. грн., у т. ч. ювелірних виробів, які не були застраховані за особливим договором, - на 45 тис. грн. Органи внутрішніх справ згідно з договором про охорону квартири виплатили 100 тис. грн.
Визначити розмір страхового відшкодування, яке громадянин Петренко В. А. отримав від страхової компанії.
Визначаємо:
1)розмір збитку:
190-45 = 145 тис. гри.
Страхова компанія на підставі переліку викраденого майна, представленого страхувальником та підтвердженого органами МВС, визначила збиток у сумі 145 тис. грн., оскільки ювелірні вироби не були застраховані за особливим договором;
2) розмір страхового відшкодування:
145 - 100 = 45 тис. грн.
Величина страхового відшкодування зменшена на суму, виплачену органами внутрішніх справ.
Приклад 7. У договорі страхування професійної відповідальності нотаріуса передбачена страхова сума 25 тис. грн., умовна франшиза - 1 тис. грн. У результаті упущення, здійсненого при виконанні службових обов'язків, завдано збиток клієнту в розмірі 21 тис. грн. Крім того, витрати, проведені пред'явником претензії, склали 1,5 тис. грн., витрати, проведені нотаріусом без згоди страховика, - 0,4 тис. грн. Визначити страхове відшкодування, виплачене страховиком клієнту нотаріуса.
Визначаємо:
1) збиток, допущений у результаті страхового випадку:
21 + 1,5 + 0,4 = 22,9 тис. грн;
2) страхове відшкодування клієнту нотаріуса, виплачене страховиком, - 22,5 тис. грн.
Оскільки франшиза умовна, а збиток перевищує її, то при розрахунку страхового відшкодування франшиза не враховувалася.
Приклад 8. Визначити розміри страхового платежу і страхового відшкодування за договором страхування каско буксира на період будівництва. Страхова вартість розраховується як остаточна вартість контракту плюс 25 %. Попередня вартість контракту 10,24 млн. грн. і складається з:
будівництва корпусу буксира, монтажу обладнання, випробування - 3,0 млн. грн.;
матеріалів, обладнання і комплектуючих - 7,24 млн. грн.
Термін страхування з 01.10 поточного року до 01.10 наступного року. Франшиза безумовна - 100 тис. грн. за кожним страховим випадком. Страховий тариф - 0,54 %.
Під час будівництва відбулися два страхові випадки:
27 липня внаслідок пожежі пошкоджено і потребує ремонту вартістю 136,0 тис. грн. дизель-генератор, який знаходився на складі підприємства перед монтажем на судні;
16 жовтня внаслідок зіткнення на ходових випробуваннях з причалом корпус буксира отримав пошкодження (вартість робіт з усунення пошкоджень - 184,89 тис. грн.).
Визначаємо:
1) попередній платіж на дату підписання договору
СП = 10240 • 0,0054 = 55,296 тис. грн.
Після здачі судна замовнику буде проведено перерахунок страхового платежу згідно з фактичною вартістю будівництва буксира;
2) розмір відшкодування:
перша страхова подія
136 — 100 = 36 тис. грн.;
друга страхова подія
184,89 - 100 = 84,89 тис. грн.
Приклад 9. Суднобудівні ризики, пов'язані з будівництвом танкера вартістю 25 млн. дол. США, страхуються на умовах застережень Інституту лондонських страховиків. Визначити страховий платіж за страхування будівництва танкера терміном 12 міс., якщо базова тарифна ставка, визначена провідним андерайтером одного із синдикатів лондонського страхового ринку, становить 0,36 %, до якої додаються 0,036 % за кожний місяць будівництва. Будівництво танкера тривало 14 міс. За договором страхування передбачено можливість пролонгації дії договору страхування, але не більше ніж на 3 міс.
Визначаємо:
1) тарифну ставку за будівництво танкера протягом 14 міс.
Т= 0,36 + 0,036 • 14 = 0,864 %;
2) страховий платіж за весь термін будівництва танкера
СП = 25000000 • 0,00864 = 216 тис. дол. США.
Приклад 10. Об'єкт вартістю 5 млн. грн. застрахований за одним договором трьома страховиками: першим - на суму 1,5 млн. грн., другим - на суму 1 млн. грн, третім - на суму 2,5 млн. грн. У результаті страхового випадку (відбулася пожежа) об'єкту нанесений збиток у сумі 1,2 млн. грн.
Визначити розмір виплати страхувальнику кожним страховиком.
Визначаємо розмір виплати кожним страховиком:
першим: 1,2 * (1,5/5)= 360 тис. грн.;
другим: 1,2 * (1/5) = 240 тис. грн.;
третім: 1,2 * (2,5/5) = 600 тис. грн.
Приклад 11. Перестрахувальник зобов'язується брати на власне утримання 30 % страхової суми, а інші 70 % - передавати в перестрахування. Ліміт установлений у 200 тис. грн. Визначити розподіл ризику, якщо об'єм відповідальності, прийнятої перестрахувальником, складає 370 тис. грн.
Ризик 370 тис. грн. розподіляється таким чином:
111 тис. грн. - утримання перестрахувальника,
259 тис. грн. - частка ризику, що припадає на перестраховика, але ліміт його відповідальності дорівнює 200 тис. грн., які він і приймає;
59 тис. грн. залишаються за межами цього договору.
Розподіл збитків за квотним договором відбувається пропорційно участі в ньому сторін. Наприклад, якщо по ризику, розглянутому вище збиток становить 80%, тобто в сумі 296 тис. грн., то 88 тис. грн.. платить перестрахувальник, 207 тис. грн. нібито припадають на перестраховика. З урахуванням ліміту відповідальності перестраховика на його частку доводиться тільки 200 тис. грн.
ДОДАТКИ
ТИПОВІ ДОГОВОРИ СТРАХУВАННЯ
СЛОВНИК СТРАХОВИХ ТЕРМІНІВ
"Зелена картка" (green card) – назва однойменної системи міжнародних договорів і страхового свідоцтва про страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, які виїжджають у країни – члени цієї системи. Дістала назву від кольору і форми полісу. Заснована в 1949 році. Нині членами з. к. є понад 40 країн.
Абандон (abandonment) – відмова страхувальника судна або вантажу від усіх прав власності на застрахований об’єкт на користь страховика за умови отримання від останнього всього належного страхового відшкодування. Застосовується в разі пропадання безвісти об’єкта страхування або економічної недоцільності усунення пошкоджень.
Аварійний комісар (average adjuster) — фахівець, який за дорученням страховика (іноді із залученням експерта — сюйвейєра) визначає причину, характер і розмір збитків і видає аварійний сертифікат.
Аварія в морському страхуванні (average іn marіne іnsurance) – збиток, завданий судну, вантажу й фрахту під час морських перевезень.
Аварія загальна – в морському праві це збитки, понесені внаслідок розумно і доцільно проведених витрат з метою врятування судна, фрахту і вантажу, що перевозиться, від загальної для них небезпеки. Збитки, що становлять загальну аварію, розподіляються пропорційно вартості судна, фрахту і вантажу.
Аварія часткова – ненавмисний збиток, завданий судну або вантажу, що пов’язаний з їхнім пошкодженням. Збитки за частковою аварією несе той, хто їх зазнав або той, на кого припадає відповідальність за них.
Аверсія ризику (averce of rіsk) – негативне ставлення до ризику, що доходить до невизнання його значення і ролі, а також виявляється як протидія ризиковій діяльності.
Агент страховий (agent) – фізична або юридична особа, яка діє від імені та за дорученням страховика і виконує частину його страхової діяльності (укладення договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору із страховиком.
Адендум (addendum) – документ, є додатком або доповненням до раніше укладеного страхового договору, в якому зазначаються зміни в умовах страхування.
Аквізиція (acquіsіtіon) – процес укладення нових договорів страхування. Вважається, що аквізиційна діяльність нормальна, коли кількість нових договорів страхування перевищує число договорів, за якими закінчився термін дії.
Акт страховий – документ, оформлений у встановленому порядку, що підтверджує факт і причини страхового випадку. В майновому страхуванні є основою для розрахунку суми збитку й визначення права страхувальника на одержання страхового відшкодування. В особистому страхуванні необхідний для підтвердження факту й обставин нещасного випадку, пов’язаного із роботою або знаходження в шляху на роботу або з роботи.
Активи страховика (іnsurer’s assets) – кошти страховика, що інвестовані в цінні папери, придбану нерухомість, інші матеріальні цінності, розміщені на рахунках у банках. Джерелами цих коштів є статутний фонд, страхові резерви та інші пасиви. Від величини й структури а. с. залежить платоспроможність страховика.
Актуарій (actuary) – офіційно уповноважена особа, фахівець, яка з допомогою методів математичної статистики розраховує страхові тарифи. На а. покладається відповідальність за те, щоб страхові фонди були достатніми на той момент, коли компанії доведеться виконувати свої зобов’язання за виданими полісами.
Акцепт (acceptance) – згода однієї сторони страхових відносин (страхувальника або страховика) з пропозиціями іншої сторони про укладення договору страхування або перестрахування на умовах, що відповідають цим пропозиціям.
Андерайтер (underwrіter) – у страхуванні – висококваліфікована і відповідальна особа страховика, уповноважена виконати необхідні процедури по розгляду пропозицій і прийняттю ризиків на страхування (перестрахування); а. оформляє страхові поліси, оцінює ризик, визначає ставки премій та інші умови страхування.
Андерайтинг – процес прийняття ризику на страхування.
Ануїтет (annuіty) – договір страхування пенсій або ренти, за яким виплачується визначена річна сума доходу протягом життя ануї-тента замість попередньої сплати одноразової страхової премії.
Асистанс – перелік послуг (у рамках договору страхування), які надаються в потрібний момент через медичне, технічне і фінансове сприяння. Широко використовується в зарубіжних країнах для забезпечення безпеки подорожуючих під час поїздок за кордон (у разі хвороби, нещасного випадку).
Аутсайдер (outsіder) – страховик або посередник (брокер, агент), який не є членом страхових об’єднань (асоціацій) і не дотримується в своїй діяльності тарифних та інших угод, тобто виступає як конкурент зазначених об’єднань.
Баратрія (barratry) – навмисне завдання шкоди власникові судна або вантажу екіпажем судна.
Бенефіціар (benefіcіary) – особа, на користь якої страхувальник уклав договір страхування, третя сторона – вигодонабувач за страховим полісом.
Біндер (bіnder) – тимчасова форма угоди між страхувальником і страховиком з приводу наступного укладання страхового договору. Б. здебільшого застосовується у зарубіжній практиці в разі, коли укладення договору вимагає тривалого часу на опрацювання нестандартних умов страхування.
Бонус (bonus) – знижка, що її надає страховик із суми страхової премії за оформлення договору страхування на особливо вигідних умовах. Б. визначається переважно у відсотках або промілле.
Бонус-малус (bonus-malus system) – система підвищень і знижок, що застосовується у страхуванні, здебільшого транспортних засобів.
Бордеро (bordereau) – документально закріплений перелік ризиків, прийнятих на страхування, у частині, що передається цедентом на перестрахування. Б. Надсилається цедентом страховикові у визначені договором перестрахування строки. Б. Бувають попередніми і остаточними.
Брокер страховий (іnsurance broker) – юридична або фізична особа, яка зареєстрована у встановленому порядку як суб’єкт підприємницької діяльності й здійснює посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика. До його завдань входить пошук страхової компанії (компаній), де можна було б розмістити ризик на оптимальних умовах з погляду надійності страховика і розміру страхових премій. У разі страхового випадку б. с. надає допомогу страхувальникові в отриманні відшкодування, а також залучається до розміщення ризиків, що передаються на перестрахування. Оплату за послуги б. с. здійснює страховик.
Брутто-премія (gross premіum) – загальна сума страхових внесків, визначена на підставі страхової суми і брутто-ставки (страхового тарифу).
Брутто-ставка (gross rate) – сума визначеної нетто-премії і навантаження.
Вантаж – товар, що перебуває в процесі перевезення.
Вартість викупна (cash surrender value) – сума, на яку може претендувати власник полісу зі страхування життя в разі припинення дії полісу.
Вартість страхова (іnsurable value) – вартість, що її встановлює страхувальник, оцінюючи об’єкт страхування. С. В. Не повинна бути вищою за справжню вартість майна на день укладення договору страхування.
Взаємність (recіprocіty) – умова, згідно з якою цедент перестраховує свої договори в компаніях, які, в свою чергу, власні договори страхування передають йому на перестрахування. В. може застосовуватися за критеріями обсягу премій або наслідків проходження договорів.
Вигодонабувач – див. Бенефіціар .
Вина страхувальника (іnsured’s fault) – суб’єктивне ставлення юридичної або фізичної особи до своєї протиправної поведінки і її можливих наслідків, що може спричинитися до завдання шкоди. Розрізняють вину двох видів: навмисні дії і необережність. Остання, у свою чергу, поділяється на просту і грубу необережність. Наявність навмисної дії або грубої необережності може бути підставою для звільнення страховика від його обов’язків з виплати страхового відшкодування.
Випадок страховий (іnsured event) – це подія або сукупність подій, передбачені умовами страхування, з настанням яких у силу закону або діючого договору страхування, страховик зобов’язаний виконати свої зобов’язання по відшкодуванню збитку.
Відповідальність цивільна – один з видів юридичної відповідальності, передбачений законом або договором страхування – відповідальність фізичних і юридичних осіб, пов’язана з відшкодуванням ними шкоди (збитку), заподіяної особистості чи майну фізичної особи, а також збитку, завданого юридичній особі.
Відшкодування страхове (іnsurance іndemnіty) – сума, що виплачується страховиком на компенсацію збитку, заподіяного страховим випадком на об’єктах страхування майна і відповідальності. Якщо страхова сума менша від збитку, в. с. здійснюється пропорційно до відношення страхової суми до страхової вартості об’єкта. У разі подвійного страхування в. с. фактичного збитку здійснюється всіма страховиками в межах страхової вартості об’єкта страхування пропорційно до частки кожного в загальній страховій сумі. Умовами договору страхування може передбачатись заміна виплати страхового відшкодування компенсацією збитку в натуральній формі.
Візити – вид страхового покриття щодо відшкодування збитків, які виникли внаслідок проведення підрядником в гарантійний період ремонтних або налагоджувальних робіт, пов’язаних з виправленням дефектів.
Вік страховий – вікові групи в межах яких приймаються на страхування громадяни (особисте страхування) або в майновому страхуванні сільськогосподарські тварини (наприклад договір змішаного страхуванні полягає з особами 16- 70 років)
Внесок страховий (премія, платіж) (іnsurance premіum) – сума, що її сплачує страхувальник страховикові за зобов’язання відшкодувати збитки, завдані застрахованому майну, або сплатити страхову суму при настанні зумовлених подій у житті страхувальника (застрахованого). С. В. Може сплачуватись одноразово (до вступу договору в дію) і в кілька строків, обумовлених договором страхування.
Гарантія обмежена – вид страхового покриття, при якому відшкодовуються збитки, що виникли внаслідок помилок підрядника, допущених при будівельно-монтажних роботах, але виявлених в гарантійний період.
Гарантія повна – вид страхового покриття, при якому відшкодовуються збитки, завдані під час проведення робіт, що виникли внаслідок помилок в проектуванні, неправильного складання або використання неякісних матеріалів на будь-якій стадії будівництва.
Гарантія страхова (іnsurance guarantee) – письмове заручення страховика за свого клієнта щодо його кредитоспроможності. Це означає, що страхова компанія бере на себе зобов’язання в разі настання обумовлених подій сплатити суму неплатежу за свій рахунок.
Декларація страхова (іnsurance declaratіon) – заява страхувальника про об’єкт страхування і характер ризику. Д. с. містить дані про склад, місцезнаходження, вартість, умови зберігання й використання та іншу інформацію щодо об’єктів, котрі підлягають страхуванню.
Депо премій (premіum deposіt) – частина страхової премії, що належить перестраховикові, але тимчасово утримується перестрахувальником з метою підвищення гарантії своєчасного виконання зобов’язань, передбачених договором перестрахування. Д. п. підлягає поверненню з припиненням дії договору. Д. п. застосовується переважно в договорах із зарубіжними перестраховиками.
Депозит (вклад) (deposіt) – у страхуванні – грошові кошти, що вносяться власниками вантажів на спеціальний рахунок у банку для забезпечення сплати ними внеску за загальною аварією. Якщо вантаж застрахований на умовах, що передбачають покриття загальної аварії, то на вимогу страхувальника депозит має бути внесений страховиком.
Диверсифікація (dіversіfіcatіon) – у страхуванні здійснюється з метою зменшення ризику і отримання більшого прибутку шляхом: а) одночасного розвитку кількох, не пов’язаних один з одним видів страхування, розширення страховиком спектра страхових послуг; б) поширення активності страховиків за межі основного бізнесу, що досягається розміщенням активів (із додержанням існуючих нормативів) серед різних, не пов’язаних між собою об’єктів (акції, облігації, нерухомість, банківські депозити).
Дисклоуз (dіsclose) – прийнята в багатьох країнах норма страхового права, згідно з якою страхувальник зобов’язаний негайно сповістити страховика про будь-які чинники, що можуть мати істотне значення стосовно ризику, прийнятого на страхування.
Дисконт (dіscount) – 1) різниця між сумою, зазначеною в векселі, і сумою, що виплачується векселетримачу; 2) різниця між цінами на один і той самий товар з різними термінами постачання; 3) різниця між номінальною вартістю цінних паперів та їх біржовим курсом, якщо останній є нижчим за вартість.
Диспаша (claіms adjustment) – розрахунок витрат, пов’язаних із загальною аварією, який складає диспашер. Д. містить докладний виклад причин загальної аварії, а також розподіл їх між учасниками морських перевезень; виконується на підставі заяви зацікавленої особи і висновку диспашера про визнання аварії загальною.
Диспашер (аджастер) (average adjuster) – фахівець у галузі морського права, який здійснює розрахунки з розподілу витрат за загальною аварією між судном, вантажем і фрахтом.
Договір перестрахування (reіnsurance treaty) – угода між двома страховими компаніями, з яких одна – перестрахувальник – зобов’язується передати ризики, а друга – перестраховик – прийняти ризики в перестрахування.
Договір страхування (іnsurance contract) – письмова угода між страхувальником і страховиком, яка передбачає зобов’язання страховика в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, на користь якої укладено договір, а страхувальник зобов’язується сплатити страхову премію у визначені строки. Договір укладається на підставі заяви страхувальника. Факт укладення договору може засвідчуватись також страховим полісом, свідоцтвом. У договорі зазначається вид страхування, страхова сума, страхова премія, реквізити сторін, строки початку і закінчення дії договору. Як правило, вступає в дію після сплати всього страхового платежу або суми, визначеної за першим строком платежу.
Ексцедент (surplus) – залишок страхової суми, що створюється зверх власного утримання страховика або перестраховика і повністю надходить у перестрахування.
Ексцедент збитковості (excess of loss ratіo) – договір непропорційного перестрахування. Дає змогу страховій компанії захищати себе по певних видах страхування на випадок, якщо загальні наслідки здійснення страхового бізнесу перевищують рівень збитковості, що врахований при визначенні премій за страховими договорами.
Ексцедент збитку (excess of loss) – договір непропорційного перестрахування. Застосовується страховиками для захисту від великих і непередбачуваних збитків. Вступає в дію тоді, коли сума збитку внаслідок страхового випадку або серії таких випадків, що спричинилися до однієї події, перевищить обумовлену договором суму (пріоритет).
Ексцедент суми (excess of sum) – ексцедентний договір перестрахування. Згідно з його умовами всі прийняті на страхування ризики, страхова сума яких перевищує власне утримання цедента, підлягають переданню на перестрахування в межах визначеного ліміту або ексцеденту, тобто суми власного утримання цедента (лінія), помноженої на обумовлене число раз саму на себе.
Застрахований (іnsured) – особа, яка бере участь в особистому страхуванні, об’єктом страхового захисту якого є життя, здоров’я і працездатність.3. може бути одночасно і страхувальником.3. має право у передбачених договором випадках отримати обумовлену страхову суму або виплати меншого розміру.
Захист страховий (іnsurance protectіon) – економічні, перерозподільні відносини, що складаються у процесі запобігання, подолання й відшкодування збитків, завданих конкретним об’єктам: матеріальним цінностям юридичних і фізичних осіб, життю і здоров’ю громадян тощо.
Заява про знищення або пошкодження застрахованого майна (claіm) – подається страхувальником своєму страховикові в письмовій формі з метою отримання страхового відшкодування. На підставі цього документа за наявності страхового випадку складається страховий акт.
Заява про страхування – письмове або усне повідомлення страхувальника про намір укласти із страховиком договір страхування.
Заявник (proposer) – особа, яка в письмовій або усній формі висловлює намір придбати страховий поліс.
Збитковість страхової суми – показник діяльності страховика, що характеризує співвідношення між виплатами страхового відшкодування й суми. Збитковість страхлвлї суми, показує ймовірність збитку й використовується для контролю за зміною ризику.
Збиток (claіm) – у страхуванні термін має кілька значень. Серед них: а) втрата (шкода), що підлягає відшкодуванню страховиком; б) факт настання страхового випадку (реалізації страхового ризику); в) справа, що містить документи страховика з конкретного страхового випадку, які підтверджують обгрунтованість виплати.
Збиток валовий (gross loss) – збиток, що зумовлює потребу виплати всієї страхової суми.
Збиток максимально можливий (possіble maxіmum loss) – верхня межа збитку, імовірність появи якого внаслідок одного страхового випадку досить значна.
Збиток страховий – вартість повністю загиблої або знеціненої частини ушкодженого майна по страховій оцінці. Виходячи з підрахованої суми страхового збитку визначають величину страхового відшкодування, що підлягає виплаті. При цьому в увагу приймаються умови, на яких був укладений договір страхування. Сума страхового збитку дорівнює сумі страхового відшкодування. Процедурою визначення страхового збитку займається страховик або призначений з його доручення довірений експерт (аджастер). При цьому в увагу приймаються умови, на яких був укладений договір страхування. Вивчається страхова сума, виходячи з якої обчислюють страхове відшкодування.
Збиток частковий (partіal loss) – будь-який збиток у застрахованому майні, сума якого менша за страхову суму.
Інвестиції (іnvestments) – у страхуванні – форма диверсифікації діяльності страховика, яка полягає в виході компанії за традиційні рамки страхування. Це пояснюється прагненням вигідно вкласти свої тимчасово вільні кошти в суміжному бізнесі, дочірніх підприємствах, банківській справі з метою отримання прибутку і покращення фінансової надійності компанії.
Індосамент (endorsement) – у страхуванні а) напис, що засвідчує передачу страхового полісу або коносаменту особі, до якої перейшли права на майно; б) документ, що додається до полісу в разі зміни умов договору. І. , може бути іменним (на конкретну особу) або бланковим (на пред’явника).
Інсталмент (іnstallment) – частина річної премії, що виплачується в розстрочку. І, як правило, використовується при непропорційному перестрахуванні.
Інтерес страховий (іnsurable іnterest) – матеріальна заінтересованість у страхуванні об’єктів, до яких страхувальник має стосунок як власник, орендатор, перевізник тощо. Включає майно і все те, що може бути предметом нанесення матеріального збитку (шкоди) страхувальникові або в зв’язку з чим може виникнути відповідальність страховика перед третіми особами.
Іррейта (errath) – надпис на страховому документі, що засвідчує виправлення незначної помилки (описки), допущеної при його оформленні.
Карго – вантажі або майно, перевезені морським судном з метою одержання фрахту. У зовнішньоторговельних операціях.
КАСКО – страхування засобу транспорту (судів, літаків, автомобілів). Не містить у собі страхування пасажирів, перевезеного майна, відповідальності перед третіми особами тощо.
Квота у страхуванні (quota іn іnsurance) – а) частка участі страховика в загальній страховій сумі в разі страхування об’єкта на умовах співстрахування; б) частка кожного з учасників у договорі перестрахування.
Квотне перестрахування (guota share reіnurance) – перестрахування на базі квоти. Це означає, що страховик передає перестраховикові в погодженій частці всі без винятку прийняті на страхування ризики за певним видом (групою видів) страхування. У цій самій пропорції перестраховикові передається отримана цедентом від страхувальника премія, а перестраховик відшкодовує цедентові сплачені збитки в межах своєї частки страхової суми.
Кептивні страхові компанії (captіve іnsurance company) – компанії, що створюються промисловими, торговельними, банківськими та іншими структурами з метою задоволення їхніх потреб у страхових послугах. Це дає можливість досягати економії на страхових преміях. К. с. к. можуть обходитися без послуг посередників.
Кінцевий термін дії полісу (expіry date) – дата закінчення покриття полісу. Не поширюється на поліси, що передбачають автоматичну виплату суми в кінці періоду страхування (страхування на дожиття, довесільне страхування тощо).
Клаузула (clause) – застереження, що вносяться в договір страхування. Має форму "кожний і будь-який збиток". Означає, що відшкодуванню підлягає кожний і будь-який збиток, що виник у результаті одного страхового випадку або серії таких випадків, що відбулися внаслідок однієї катастрофічної події (стихійного лиха).
Ковер відкритий (open cover) – форма автоматичного страхування вантажів на тривалий час без визначення будь-яких загальних лімітів. В. к. діє в межах генерального полісу. Самостійно юридичної сили не має.
Ковер-нота страхова (cover note) – свідоцтво про страхування, яке видається брокером страхувальникові на знак підтвердження укладення договору страхування з переліком списку страховиків. Кн. не має юридичної сили, слугує лише довідковою інформацією. В обумовлений час брокер має вручити страхувальникові поліс. Кн. застосовується і в перестрахуванні, де може мати юридичну силу і замінювати сліп.
Коефіцієнт збитків (claіms or loss ratіo) – показник, що розраховується як відношення оплачених претензій і тих, що підлягають оплаті, до зароблених премій.
Комісар аварійний (average adjuster) – фахівець, який за дорученням страховика (іноді із залученням експерта – сюрвсйєра) визначає причину, характер і розмір збитків і видає аварійний сертифікат. На нього може покладатись участь у проведенні превентивних заходів, а також ліквідації наслідків страхового випадку. Іноді страховик може доручати а. к. розгляд претензій страхувальника.
Комісія додаткова (addіtіonal commіssіon) – надбавка, що виплачується цеденту на покриття витрат, пов’язаних із залученням нових страхувальників.
Комісія страхова (іnsurance commіssіon) – винагорода, що виплачується страховиком посередникам за залучення об’єктів на страхування, оформлення документації, інкасацію страхових внесків, а в деяких випадках – і за розгляд страхових претензій.
Компанія страхова (іnsurance company) – юридичне оформлена одиниця підприємницької діяльності у формі акціонерного, повного, командитного товариства чи товариства з повною відповідальністю, яка має ліцензію на право брати на себе обов’язки страховика.
Конверсія (conversіon) – переведення полісу з одного виду страхування життя в інший.
Контр алімент (counterі alіment) – отриманий перестрахувальний інтерес.
Котирування (quotatіon) – визначення страховиком ставки премії, за якою він готовий застрахувати ризик.
Кредит довір’я – форма захисту, яка пропонується підприємцям від незадовільних фінансових наслідків, збитків, завданих власним персоналом, якому з огляду на виконувані ним службові обов’язки необхідно довіряти майнові цінності.
Кумуляція (cumulatіon) – а) концентрація страхових ризиків в одній компанії в обсязі, що може призвести до багатьох збитків внаслідок одного страхового випадку; б) зосередження застрахованих об’єктів на одній території, вулиці, будинку, порту, залізничній станції, судні, що у разі одночасного страхового випадку (наприклад, землетрусу) може призвести до порушення фінансової стабільності страховика. К. Має враховуватися при визначенні частини ризику, що залишається на утриманні страховика.
Ліквідація (врегулювання) збитків (settlement of losses) – комплекс робіт з визначення і виплати страхового відшкодування.
Ліквідність (lіquіdіty)– 1) спроможність страховика своєчасно виконувати свої фінансові зобов’язання, передусім сплачувати борги; 2) показник того, як швидко можна реалізувати матеріальні цінності і отримати гроші, необхідні для покриття зобов’язань.
Ліміт відповідальності страховика – максимально можлива відповідальність страховика, що випливає з договору страхування й зафіксована в страховому полісі.
Лінія ексцедента (surplus lіne) – частка відповідальності в договорі ексцедента суми, що дорівнює розміру власного утримання цедента.
Ліцензія (іnsurance lіcence) – документ, що засвідчує право страхової компанії брати на страхування (перестрахування) страхові ризики певного виду. Видається комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю, має спеціальну форму і містить такі обов’язкові реквізити: повну і скорочену назви страховика та його юридичну адресу, перелік видів страхування з добровільного і обов’язкового страхування, назву території, на якій страховик і його філії мають право укладати договори страхування, термін дії, реєстраційний номер і дату видачі ліцензії, підпис керівника (або заступника) укрстрахнагляду. У разі порушення страхового законодавства ліцензія може бути відкликана.
Ллойд (lloyd’s) – 1) міжнародний страховий ринок, розташований у лондонському сіті; корпорація (об’єднання) юридичне незалежних страховиків, кожний з яких самостійно приймає на страхування ризики, виходячи зі своїх фінансових можливостей. Члени ллойда об’єднані в синдикати, що їх очолюють андерайтери, які приймають на страхування ризики від імені членів синдикату. Заснований в 1734 році. Нині є великим страховиком і пере-страховиком, особливо морських, авіаційних, автомобільних нафтогазодобувних ризиків.
Локалізація (localіsatіon) – заходи з просторового обмеження поширення ризику.
Монополія страхова (іnsurance monopoly) – може бути: а) повною, якщо існує виключне право держави або державної організації на проведення всіх форм і видів страхування у країні; б) частковою, коли страховик користується с. м. за окремими видами страхування.
Навантаження (loadіng) – частина страхового тарифу, не пов’язана з формуванням фондів для здійснення страхових виплат. Н. призначене для мобілізації коштів, необхідних для покриття витрат, пов’язаних з веденням страхової справи (оплата праці персоналу страховика, оренда приміщень офісу, витрати на придбання й експлуатацію обчислювальної техніки, реклама, транспортні витрати, сплата деяких податків та обов’язкових платежів тощо). Є джерелом оплати посередницьких послуг і отримання певної суми прибутку від страхової діяльності.
Нагляд страховий (іnsurance control (supervіsіon)) – контроль за діяльністю суб’єктів страхового бізнесу, що здійснюються спеціально уповноваженими на це державними органами. В Україні функції страхового нагляду покладені на комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (див. Укрстрахнагляд) та його органи на місцях
Надзвичайна ситуація (extraordіnary event) – обставини, що склалися на певній території внаслідок стихійного лиха, катастрофи, аварії або іншої біди, що зумовило людські жертви, шкоду довкіллю, порушення нормальних умов життя і діяльності.
Незароблена премія (unearned premіum) – частина премії, що по договору страхування або страховому портфелю припадає на ще не початий або залишок періоду страхування.
Непропорційне перестрахування (non-proportіonal reіnsurance) – форма організації договорів перестрахування, що передбачає відповідальність перестраховика понад обумовлений розмір збитку або збитковості, тобто відповідальність перестраховика не розраховується залежно від відповідальності страховика.
Нетто-премія (net premіum) – брутто-премія за мінусом навантаження.
Нетто-ставка (net rate) – частина страхового тарифу, що призначена для формування ресурсів страховика для виплати страхових відшкодувань і страхових сум.
Нещасний випадок (accіdent) – пожежа, дорожньо-транспортна аварія, катастрофа, отруєння хімічними продуктами чи інша подія, що спричинила смерть або каліцтво застрахованої особи, пошкодження або знищення застрахованого майна.
Носій ризику (rіsk carrіer) – суб’єкт, який бере на себе тягар наслідків ризику.
Нотіс (notіce or letter of cancellatіon) – а) стаття договору перестрахування, яка передбачає у випадках, коли один з учасників договору (перестраховик або цедент) матиме намір змінити умови договору або припинити його на наступний рік, він має надіслати своєму партнерові повідомлення про це не пізніше як за три місяці до закінчення терміну дії договору; б) повідомлення судновласника фрахтівнику про час виходу судна в рейс або очікуване прибуття в порт навантаження (розвантаження).
Об’єкт страхування (object of іnsurance) – конкретний майновий інтерес страхувальника або застрахованої особи (майно, відповідальність перед третьою особою, життя і здоров’я тощо), якому може бути завдано шкоди стихійним лихом, нещасним випадком або іншою страховою подією.
Операції страхові (іnsurance operatіons) – сукупність видів діяльності страховика, безпосередньо пов’язаних зі здійсненням обов’язкового і добровільного страхування юридичних і фізичних осіб. До с. о. відносяться: оцінювання майна та інших об’єктів, що підлягають страхуванню, обчислення страхових платежів, укладання договорів страхування, інкасація внесків і виконання безготівкових розрахунків, ведення рахунків страхувальників, складання страхових актів тощо.
Оферент (offerer) – особа, що подає оферту.
Оферта (offer) – пропозиція певній особі укласти угоду з урахуванням викладених умов. Може мати письмову або усну форму. О. вважається прийнятою після її акцепту.
Оцінка страхова – це приблизна оцінка ризику. У якості страхової оцінки можуть бути використані дійсна вартість майна, заявлена страхувальником, або первісна вартість.
Паушальна сума – загальна сума без зазначення її окремих складових.
Пенсія (pensіon) – гарантована щомісячна виплата грошових сум для забезпечення людей похилого віку, інвалідів, а також тих, хто втратив годувальника.
Перестраховик (reіnsurer) – страхова організація, яка приймає об’єкти в перестрахування. Компанія, яка здійснює виключно операції з перестрахування, називається професійним п.
Перестрахувальна комісія (reіnsurance commіssіon) – винагорода, що її сплачує перестраховик цедентові за те, що той передає ризики (об’єкти, договори) у перестрахування. За рахунок цих коштів цедент частково компенсує витрати, пов’язані з підготовкою і здійсненням операцій з прийняття ризиків на страхування, а також передачею обумовленої їх частки перестраховикові.
Перестрахування (reіnsurance) – операція між двома страховими компаніями, при якій одна з них (цедент) передає від свого імені за певну плату частину ризику за договором, укладеним зі страхувальником, іншій компанії (перестраховикові).
Перестрахування ексцедентне (excess of loss reіnsurance) – давня і найважливіша форма пропорційного перестрахування. Застосовується в тих випадках, коли ризики, що приймаються на страхування, за розміром страхових сум дуже коливаються. Е. п. сприяє досягненню необхідного збалансування страхового портфеля цедента. Е. п. найчастіше застосовується при страхуванні від вогню, стихійного лиха, крадіжки, нещасних випадків і при страхуванні життя.
Перестрахування пропорційне (proportіonal reіnsurance) – включає договори квотного та ексцедентного перестрахування, згідно з якими перестраховик має свою частку в загальній сумі збитків і загальній сумі премій.
Перестрахування факультативне (facultatіve reіnsurance) – метод перестрахування, при якому страховик не несе ніякої відповідальності перед перестраховиком за передачу ризиків у перестрахування. Питання про те, чи передавати ризик у перестрахування і в якому обсязі, вирішує цедент. У свою чергу, перестраховик не має обов’язків перед страховиком щодо прийняття ризиків на свою відповідальність.
Подвійне страхування (double іnsurance) – одночасне повне страхування одного й того самого об’єкта від одних і тих самих ризиків у кількох страховиків, через що страхова сума значно перевищує страхову вартість. При виявленні п. С. Кожний страховик покриває страхувальникові збиток у межах страхової вартості об’єкта пропорційно до своєї частки в загальній страховій сумі.
Подія страхова (loss) – потенційно можлива подія, передбачена договором страхування або чинним законодавством, з настанням якої виникає обов’язок страховика відшкодувати завдані цією подією збитки або виплатити страхове забезпечення страхувальникові (застрахованій особі, вигодонабувачеві).
Покриття ретроспективне – відповідальність страховика за помилки, допущені попередником страхувальника щодо страхування професійної відповідальності.
Поле страхове – максимальна кількість об’єктів, котрі можна застрахувати на добровільних засадах. Щодо страхування майна юридичних осіб це може бути кількість підприємств, які знаходяться в певному регіоні, а щодо особистого страхування – це кількість населення, яке має самостійні доходи.
Поліс генеральний (general polіcy) – письмова угода з фіксованою страховою сумою, розмір якої дозволяє покрити страхуванням кілька відправлень вантажів за умови, що про них буде своєчасно декларовано страховику. П. г. Діє доти, доки не буде використаний (задекларований) увесь ліміт установленої страхової суми.
Поліс страховий – документ, видаваний страховиком страхувальникові (застрахованому), що засвідчує факт укладання договору страхування й утримуючої його умови.
Портфель відповідальності (portfolіo of lіabіlіty) – загальна сума відповідальності страховика або перестраховика за всіма діючими полісами.
Портфель страховий (іnsurance portfolіo) – а) фактична кількість застрахованих об’єктів або число договорів страхування; б) сукупна відповідальність страховика (перестраховика) за всіма діючими полісами.
Портфель страховий розрахунковий – число діючих договорів страхування на звітну дату, збільшене на кількість вибулих за звітний період у зв’язку з дожиттям, смерті страхувальника (застрахованого), настанням страхового випадку або достроковим припиненням дії договору.
Посередник (іntermedіary) – страховий брокер або агент, через якого укладається договір страхування і вирішуються окремі питання щодо врегулювання претензій.
Послуга страхова – товар, що його пропонує страхова компанія страхувальнику за певну плату (страхову премію).
Правила страхування (terms and condіtіons of іnsurance) – документ, який визначає умови проведення кожного виду страхування. П. с. розробляються страховиком і підлягають затвердженню державним органом у справах нагляду за страховою діяльністю при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Превенція (preventіon) – попереджувальна діяльність.
Премія додаткова (addіtіonal premіum) – додатковий страховий внесок, що сплачується страхувальником за те, що до умов страхування вносятся додаткові ризики, або за страхування ризиків з підвищеною небезпекою. Д. п. застосовується здебільшого в особистому страхуванні в разі, коли андерайтер вважає, що застрахувати заявника на звичайних умовах, з урахуванням його віку, стану здоров’я, небезпечної професії, складних кліматичних умов, неможливо.
Премія зароблена (earned premіum) – та частина страхової премії, яка припадає на час, що минув після початку страхового періоду.
Премія страхова (внесок, платіж) (іnsurance premіum) – плата страхувальника страховикові за те, що той зобов’язався відшкодувати страхувальникові у разі виникнення матеріальні збитки, завдані застрахованому майну, або виплатити страхову суму при настанні певних подій. С. п. сплачується одноразово до вступу в дію договору страхування або періодично в передбачені ним строки. Розмір с. п. залежить від страхового тарифу (брутто-ставки) і страхової суми, періоду страхування та іноді від деяких інших факторів.
Претензія страхова (іnsurance claіm) – вимога страхувальника (вигодонабувача, іншої третьої особи) про відшкодування страховиком збитку, спричиненого випадком, що передбачає перелік страхових подій у договорі страхування.
Пригода дорожньо-транспортна (ДТП) – подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або дістали поранення люди чи завдано матеріальних збитків (згідно з правилами дорожнього руху).
Пул страховий (іnsurance pool) – добровільне об’єднання страхових компаній для спільного страхування певних ризиків. С. п. не є юридичною особою. Він створюється на підставі угоди між зазначеними компаніями з метою забезпечення фінансової стійкості страхових операцій на умовах солідарної відповідальності за виконання зобов’язань за договорами страхування. В Україні створено ряд С. п. найбільший з них – ядерний страховий пул України.
Регрес (regres) – право страховика на висунення у межах фактично сплаченої страхувальникові суми відшкодування збитку / претензії до третьої сторони, яка винна у страховому випадку, з метою отримання від неї компенсації за нанесену шкоду.
Редукування страхової суми – зменшення початкової страхової суми за договорами страхування життя. Редукування страхової суми пов’язане з достроковим припиненням страхувальником сплати страхових внесків і набуттям ним права на одержання викупної суми. Якщо страхувальник не одержав страхової суми, то страхова компанія може здійснити редукування страхової суми.
Резерв збитків (claіms reserve) – елемент технічних резервів. Р. з. призначений для розрахунків з неоплачених збитків. Формування р. з. здійснюється па підставі заяв страхувальників на певну дату, що містять віповідні вимоги про відшкодування збитків.
Резерв незароблених премій (unearned premіum reserve) – частина премій за договорами страхування, що відповідає терміну страхування, який виходить за межі календарного року.
Резерви страхові (іnsurance reserve) – система фондів страховика, утворюваних залежно від видів страхування з мстою забезпечення гарантії майбутніх страхових відшкодувань і виплат страхових сум. Р. с. визначаються по-різному в ризикових видах страхування і у страхуванні життя. У ризикових видах страхування формуються резерв незароблених премій і резерв збитків, а у страхуванні життя – математичні резерви. Тимчасово вільні кошти р. с. Інвестуються в цінні папери, нерухомість, розміщуються на депозитних рахунках у банках тощо, що дає можливість страховим компаніям отримувати додаткові доходи.
Резерви технічні (technіcal reserve) – сукупність резервів незароблених премій (по видах страхування) і резервів збитків. Т. Р. Утворюються страховиками, які здійснюють види страхування, відмінні від страхування життя, з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування.
Рента пожиттєва страхова (annuіty (whole ііfe іnsurance rent)) – різновид особистого страхування, регулярний дохід, що виплачується застрахованій особі до кінця її життя з фонду, нагромадженого за рахунок страхових внесків.
Рентабельність страхових операцій – показник рівня прибутковості страхових операцій: відсоткове відношення суми отриманого прибутку до загальної суми страхових платежів.
Репресія (repressіon), Репресивні заходи в страхуванні (preventіve measures іn nіsurance) – боротьба зі стихійним лихом (повінь, пожежа, великі снігові замети тощо) з метою зменшення розмірів втрат від знищення або пошкодження застрахованих об’єктів.
Ретроцесія (retrocessіon) – процес подальшої передачі раніше прийнятих у перестрахування ризиків іншим перестраховикам. Р. досягається дробленням великих ризиків, розподілом відповідальності між дедалі більшою кількістю страховиків. Іноді частина таких ризиків може перейти до первинного страховика, якщо в договорі немає відповідного заперечення.
Ретроцессионер – компанія, що прийняла ризик на перестрахування й знову, що передала його частина, іншому страховикові або перестрахувальнику.
Ризик страховий (rіsk) – термін, що відповідає кільком поняттям. Під р. с. розуміють: а) ймовірну подію чи сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування; б) об’єкт страхування; в) вид відповідальності страховика; г) розподіл між страховиком і страхувальником шкоди, заподіяної страховим випадком.
Ризикова премія (rіsk (or pure) premіun) – частина страхової премії, яку страховик призначає для створення необхідного резерву з метою виплати страхового відшкодування.
Ринок страховий – це певна подія, на випадок якого проводиться страхування і яке має ознаки ймовірності й випадковості настання, імовірність настання збитку страхувальника в результаті страхового випадку.
Ріторно (rіtomo) – частина страхової премії, утримувана страховиком у разі розірвання договору.
Розрахунки актуарні (actuarіal calculatіons) – система математичних і статистичних методів розрахунку страхових тарифів. Методологія а. р. ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей, демографічної статистики та довгострокових фінансових обчислень інвестиційного доходу страховика. А. р. дають змогу визначити частку кожного страхувальника у створенні страхового фонду.
Самострахування (self-іnsurance) – ризик, який знаходиться на відповідальності самого страхувальника. С. – форма захисту майнових інтересів створенням децентралізованих резервних фондів (фондів ризику) безпосередньо на підприємствах та в організаціях. Здебільшого с. забезпечує покриття збитків, зумовлених малими ризиками. Щодо збитків за середніми та великими ризиками с. виявляється в застосуванні франшизи.
Свідоцтво страхове (certіfіcate of іnsurance) – посвідчення про страхування. Воно може бути тимчасовим до заміни його на страховий поліс, або видаватися на термін страхування і прирівнюватися до страхового договору. С. с застосовується за окремими видами страхування.
Сертифікат (sertіfіcate) – у страхуванні – документ, що засвідчує страхування окремих партій вантажів, котрі підпадають під дію генерального полісу страхування вантажів.
Сертифікат аварійний (survey-report) – документ, що видається страхувальникові аварійним комісаром, агентом або іншим уповноваженим представником страховика на підставі наслідків огляду пошкодженого майна. В а. с. фіксуються можливі причини, характер і розмір збитку, зумовленого страховим випадком. А. с. є для страхувальника підставою для висунення претензії страховикові. Проте а. с. не може розглядатись як безумовний доказ відповідальності страховика.
Сертифікат детальний (detaіled certіfіcate) – документ, що містить характеристику кожного випадку перестрахування, прийнятого перестраховиком від цедента.
Система граничної власності – організаційна форма страхового забезпечення. Передбачає відшкодування збитку як різницю між завчасно обумовленою межею й досягнутим рівнем доходу. Якщо у зв’язку зі страховим випадком рівень доходу страхувальника виявився нижче визначеного у межі, то відшкодуванню підлягає різниця між межею й фактично отриманим доходом.
Система першого ризику – організаційна форма страхового забезпечення. Передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі фактичного збитку, але не більше, ніж заздалегідь установлена сторонами страхова сума. При цьому весь збиток у межах страхової суми (перший ризик) компенсується повністю, а збиток понад страхову суму (другий ризик) не відшкодовується.
Система пропорційної відповідальності – організаційна форма страхового забезпечення. Передбачає виплату страхового відшкодування в заздалегідь фіксованій частці (пропорції). Страхове відшкодування виплачується в розмірі тої частини збитку, у який страхова сума становить пропорцію стосовно страхової вартості об’єкта страхування.
Сліп (slіp) – страховий документ, що використовується для попереднього розміщення ризику. С. Складається брокером і передається андеррайтерам. Останні акцептують с. Власноручним підписом і вказують частку участі в прийнятому на страхування ризику с. Найбільш характерний для факультативного перестрахування. У ряді випадків прирівнюється до страхового полісу. Містить дані про цедент, короткий опис ризику, страхову суму, умови страхування і перестрахування, ставку премії, власне утримання цедента тощо.
Спеціальні умови страхування (specіal condіtіons of іnsursnce) – умови, застосовувані в разі, коли потрібно змінити, розширити стандартні умови, застосовувані з цього виду страхування.
Співстрахування (co-іnsurance) – страхування, при якому один і той самий ризик у певних частках страхують два або більше страховики, видаючи при цьому спільний або окремі поліси відповідно до суми, що становить частку кожного страховика. Якщо ризик розміщується серед страховиків не повністю, то одним із страховиків вважається страхувальник. Він несе відповідальність в обсязі незастрахованого ризику, не сплачуючи премії.
Статистика страхова (іnsurance statіstіcs) – а) спеціальна таблиця показників провадження певного виду страхування або всього портфеля ризиків за конкретним полісом протягом обумовленого періоду часу; б) збір і систематизація даних з майнового та особистого страхування з метою нагромадження матеріалу, необхідного для прийняття своєчасних і обгрунтованих управлінських рішень; в) галузь статистики, об’єктом якої є діяльність страховиків і їх взаємовідносини зі страхувальниками.
Сторно страхове – число достроково припинених договорів страхування у зв’язку зі смертю страхувальників, застрахованих . . . . . . . . (із правом або без права одержання викупної суми й інших причин) процентне відношення страхового сторно до розрахункового страхового портфеля. Характеризує результат діяльності страхових компаній. Його ріст свідчить про поганий стан справ.
Страховик (іnsurer) – організація, що за певну плату бере на себе зобов’язання відшкодувати страхувальникові або вказаним ним особам нанесену страховою подією шкоду, або сплатити страхову суму.
Страхувальник (іnsured) – юридична або дієздатна фізична особа, яка уклала договір на страхування, сплатила належні внески й має право в разі настання страхового випадку отримати відшкодування в межах застрахованої відповідальності або страхової суми, обумовленої в полісі.
Страхування (іnsurance) – це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою копійчаного внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності й для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходь щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього
Страхування взаємне (mutual іnsurance) – форма страхового захисту, за якої страхувальники, котрі мають споріднені майнові інтереси та ризики, одночасно є членами страхового товариства. в. с. – довготермінова домовленість між групою осіб (юридичних і фізичних) про відшкодування в певних частках збитків один одному в разі настання страхових випадків. Зараз в. с. Має значне поширення в зарубіжних країнах, особливо в особистому страхуванні, страхуванні сільськогосподарських, морських ризиків.
Страхування групове – страхування групи осіб зі схожими інтересами. Груповий поліс видається роботодавцеві або іншому представникові групи, а кожний член групи одержує сертифікат, що підтверджує факт його страхування.
Страхування життя змішане (combіned personal іnsurance) – вид особистого страхування, в якому передбачається страхове покриття кількох несумісних ризиків. Найчастіше 3. с. ж. включає покриття на випадок смерті з будь-якої причини протягом строку дії договору, при дожитті до закінчення строку договору і при нанесенні шкоди здоров’ю внаслідок нещасного випадку.
Страхування соціальне (socіal іnsurance) – система гарантованого матеріального забезпечення людей у старості, у разі втрати працездатності, при вагітності та в інших обумовлених законом випадках за рахунок коштів спеціальних фондів, що акумулюються державою з внесків підприємств, організацій і установ згідно з визначеними нормами.
Строк страхування вичікувальний – установлений страховим правом строк протягом якого страхувальник має право істотно переглянути свої рішення відносно раніше укладеного договору й зажадати від страховика повного повернення сплаченої страхової премії.
Суброгація (subrogatіon) – перехід до страховика права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Це право поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого ним страхового відшкодування.
Сума викупна – частина резервного внеску, що утворився за договором довгострокового страхування життя й пенсії на день припинення дії договору у зв’язку з редукуванням та підлягає поверненню страхувальникові. При цьому вертається не вся сума внесків, а тільки та частина за мінусом витрат і прибутку страховика, закладених у тарифну частку брутто-ставки.
Сума страхова (sum іnsured) – межа грошових зобов’язань страховика щодо компенсації завданих страховою подією збитків страхувальникові (застрахованому). С. с. за майновим страхуванням не повинна перевищувати вартості об’єкта. При добровільному страхуванні життя с. с. не обмежується.
Суперкомісія (overrdіng commіsson) – комісія, яку отримує цедент від перестраховика в доповнення до основної комісії за витрати з ведення договору перестрахування.
Сюрвейєр (surveyor) – експерт, інспектор, агент страховика, який здійснює огляд судна, вантажів та іншого майна, що приймається на страхування. На підставі висновку с. Страховик приймає рішення про укладання договору страхування.
Таблиця смертності (mortalіty (lіfe) table) – статистична таблиця, в якій містяться розрахункові показники, що характеризують смертність населення в різному віці і дожиття при переході від однієї вікової групи до іншої. Т. С. Складається в цілому за населенням і щодо чоловічої та жіночої статті. Використовується при проведенні актуар-них розрахунків.
Тантьєма (profіt commіssіon) – комісія з отриманого прибутку, яку перестраховик щорічно виплачує цедентові за наслідками проходження договорів перестрахування. Застереження про т. Є формою заохочення перестраховиком цедента за надану участь у договорах перестрахування і обережне ведення справи.
Тариф страховий (іnsurance tarіff) – ставки страхових платежів з одиниці страхової суми за певний період. Складається з нетто-ставки і навантаження. Їх сума дорівнює бутто-ставці.
Тендерне застереження (tender clause) – вимога в полісах зі страхування суден, яка зобов’язує страхувальника негайно сповіщати страховикові про всі аварії судна, що можуть бути об’єктом подання претензій до страховика.
Термін страхування (іnsurance term) – період дії договору страхування. Звичайно починається не раніше від терміну сплати першого внеску страхової премії і закінчується з наступом страхового випадку, за яким виплачена вся страхова сума, припинення дії договору через несплату чергових платежів або з інших причин, а також після закінчення визначеного договором терміну страхування.
Третя сторона (thіrd party) – особа, що не є страховиком або страхувальником за конкретним договором (полісом).
Утримання валове (gross lіne) – сумарний обсяг зобов’язань, узятих страховиком на свій ризик за всіма договорами страхування.
Утримання власне (retentіon) – обгрунтований рівень страхової суми, в межах якої страховик залишає на своїй відповідальності долю страхових ризиків, а решту передає на перестрахування.
Факти матеріальні (materіal facts) – обставини, що впливають на розрахунки андеррайтера при визначенні умов прийняття ним ризику.
Факультативно-облігаторний договір (facultatіve oblіgatory treaty) – форма договору перестрахування, згідно з яким цедент не має права вибору щодо того, передавати ризик у перестрахування чи ні. Так само й перестраховик не має права відмовити в перестрахуванні того чи іншого запропонованого ризику.
Фінансовий ринок (fіnancіal market) – ринок кредитів і фондових цінностей, в тому числі акцій, облігацій та інших цінних паперів. Складовою частиною ф. Р. Є страховий ринок.
Фонд страховий (іnsurance fund) – сукупність натуральних запасів і фінансових резервів суспільства, призначений для попередження, локалізації і відшкодування збитків, завданих стихійними лихами, нещасними випадками та іншими надзвичайними подіями.
Хеджирування – метод страхування валютних ризиків від несприятливих змін курсу валют в майбутньому.
Цедент (перестрахувальник) (cedent) – страховик, що передає за плату частину прийнятого за договором зі страхувальником ризику на перестрахування іншому страховикові або професійному перестраховикові.
Цесія (cessіon) – процес передання застрахованого ризику в перестрахування.
Цесіонер (cessіonary) – особа, якій передається право власності. У страхуванні ц.
Частота страхових випадків (loss frequancy) – показник, що є елементом збитковості страхової суми. Ч. с. в. визначається відношенням числа страхових випадків до кількості застрахованих об’єктів або договорів страхування в розрізі видів страхування.
Шедула (schedule) – основний розділ полісу страхування повітряних суден. Ш. містить інформацію про учасників договору страхування, експлуатантів, вигодонабувачів, екіпажі і повітряні судна, що приймаються на страхування, страхові суми, франшизи, терміни страхування тощо. Іноді як шедула може використовуватись складена за стандартною формою заява страхувальника.
Шкода (damage) – наслідок порушення прав, що охороняються законом, та інтересів суб’єктів цивільних правовідносин (держави, організацій або громадян). Ш. Може бути майновою (наслідок правопорушень, що мають вартісну форму) або моральною (це моральні та фізичні страждання, спричинені правопорушенням. Не може бути виражена у грошовій формі).
Шомаж (shomage) – страхування втрати прибутку та інших фінансових втрат, зумовлених призупинкою виробництва внаслідок настання страхового випадку, наприклад повені, пожежі, осідання ґрунту.
[1] Даний підрозділ базується на матеріалі, викладеному у [35]
– Конец работы –
Используемые теги: страхування0.034
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: СТРАХУВАННЯ
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов