Реферат Курсовая Конспект
Навчальний посібник з дисципліни Економіка праці та соціально-трудові відносини - раздел Философия, Міністерство Освіти І Науки, Молоді Та Спорту України...
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦИОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Навчальний посібник з дисципліни
«Економіка праці та соціально-трудові відносини»
Розділ «Планування та аналіз трудових показників»
Для самостійної роботи студентів всіх форм навчання
зі спеціальності « Управління персоналом та економіка праці»
Розробники:
Богданова Т.І.
Тема 1. ПОКАЗНИКИ З ПРАЦІ, ЗАВДАННЯ ЇХ ПЛАНУВАННЯ ТА АНАЛІЗУ
Зміст теми
1.1 Поняття системи трудових показників.
1.2 Сутність та завдання планування трудових показників.
1.3 Сутність та завдання аналізу трудових показників.
1.4 Основні технічні прийоми планування та аналізу трудових показників.
1.5 Джерела інформації для планування і аналізу трудових показників.
1.6 Аудит соціально-трудової сфери.
Матеріали до самопідготовки
1.7 Контрольні запитання.
1.8 Тести для самоконтролю.
1.9 Задачі для самостійного вирішення.
Таблиця 1.1
Основні технічні прийоми аналізу та планування
Контрольні запитання
1. Розкрийте роль трудових показників у забезпеченні ефективності діяльності підприємства.
2. Розкрийте сутність системи трудових показників та основні їх групи. Надайте характеристику цих показників.
3. Охарактеризуйте цілі та завдання планування праці на підприємстві.
4. З яких розділів складається план з праці та які показники вони охоплюють?
5. Опишіть порядок роботи із складання плану з персоналу та оплати праці праці?
6. В чому полягають сутність та завдання аналізу з праці?
7. Надайте характеристику основним приймам планування та аналізу трудових показників.
8. Наведіть джерела інформації для проведення планування та аналізу трудових показників.
9. Що таке «аудит соціально-трудової сфери»? З якою метою його проводять та за якими напрямками?
10. Визначте систему показників, що характеризують аудит соціально-трудової сфери.
Тести
1.1.Сукупність кількісних та якісних вимірників ступеня ефективності використання живої праці в процесі виробництва – це :
а) середньооблікова чисельність працівників;
б) система елементів організації праці та виробництва на підприємстві;
в) система трудових показників;
г) система вимірників рівня продуктивності та інтенсивності праці;
д) правильної відповіді немає.
1.2. Основні показники з праці наводяться в такому розділі бізнес-плану підприємства:
а) аналіз ринку; г) організаційний план;
б) план маркетингу; д) фінансовий план.
в) план виробництва;
1.3. Зіставлення фактичного рівня показника чи явища, що досліджується, з існуючою базою складає сутність такого прийому аналізу трудових показників:
а) зведення;
б) порівняння;
в) угрупування;
г) елімінування;
д) експертні оцінки.
1.4. З метою визначення впливу кожного фактору (аргумента) окремо на кінцевий показник (результат - функцію) припускають, що тільки один із усіх діючих одночасно факторів є змінним, а інші є незмінні – це суть такого прийому аналізу трудових показників:
а)порівняння; б) угрупування; в) зведення;
г) елімінування; д) балансовий прийом.
1.5. Для визначення впливу фактору чисельності (Ч) на приріст продукції (∆Q) застосовують таку формулу відповідно до базового та звітного періодів:
а) (Чбаз - Чзв) х ПП зв; б) (Чзв – Ч баз) х ПП баз;
в) (∆Ч) х ППзв; г) (Чзв - Чбаз) х ПП зв;
д) (ППзв – ПП баз) х ∆Ч;
де ПП – продуктивність праці.
1.6. З метою визначення спрямованості планових завдань з праці на наступний рік проводять порівняння:
а) звітних показників з базовими;
б) планових показників з базовими;
в) звітних показників з плановими;
г) звітних із галузевими показниками.
1.7. Статистичні дані про рух кадрів на підприємстві відображуються у:
а) формі № 1-ПВ (місячна); б) формі № 1- ПВ (квартальна);
в) формі № 6-ПВ (річна); г) формі № 7 -ТНВ (річна);
д) формі № 3 - ПВ.
1.8. Розподіл працівників за розміром заробітної плати на підприємстві відображено у:
а) формі № 1-ПВ (місячна);
б) формі № 1- ПВ (квартальна);
в) формі № 6-ПВ (річна);
г) формі № 7 -ТНВ (річна);
д) формі № 3 - ПВ.
1.9. Дані про заборгованість по заробітній платі в фірмі відображено у:
а) формі № 1-ПВ (місячна); б) формі № 1- ПВ (квартальна);
в) формі № 6-ПВ (річна); г) формі № 7 -ТНВ (річна);
д) формі № 3 - ПВ.
1.10. Головна мета аудиту соціально-трудової сфери на підприємстві – це оцінка ефективності:
а) системи соціально-трудових відносин; б) функціонування підприємства;
в) використання капіталу; г) діяльності персоналу;
д) усі відповіді правильні.
Тема 2 ПЛАНУВАННЯ ТА АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ
РОБОЧОГО ЧАСУ
Зміст теми
2.1 Сутність робочого часу, його види та режими.
2.2 Баланс робочого часу, як складова частина плану з праці. Планування витрат робочого часу.
2.3 Значення і завдання аналізу використання робочого часу. Джерела інформації для аналізу робочого часу.
2.4 Показники використання витрат робочого часу.
2.5 Аналіз використання робочого часу.
Матеріали для самопідготовки
2.6 Контрольні запитання.
2.7 Тести для самоконтролю.
2.8 Задачі для самостійного вирішення.
2.9 Формули для розрахунків.
Тести
2.1 . Робочий час – це:
а) час перебування працівника на виробництві;
б) час, напруженість праці на протязі якого характеризує ефективне використання людського фактору;
в) час, протягом якого працівником витрачаються розумові, фізичні, духовні сили для виробництва споживчих вартостей;
г) законодавчо встановлений час тривалості трудового процесу.
2.2. Робочий день – це:
а) час, у плині якого працівник щодня витрачає свою робочу силу для виробництва споживчих вартостей;
б) робочий час визначеної інтенсивності і тривалості праці, у плині якого працівник знаходитися на виробництві;
в) час, протягом якого виробляється додатковий продукт, в обсязі, що забезпечує розширене відтворення ;
г) законодавчо встановлена тривалість робочого часу, що забезпечує виробництво необхідного й додаткового продукту і збереження здоров'я людини.
2.3. Право на скорочений робочий день виникає, коли працівник виконує роботи в шкідливих умовах праці не менше, ніж:
а) половину робочого дня; б) дві третини робочого дня;
в) протягом усього робочого дня; г) правильної відповіді немає.
2.4. Встановлення скороченого робочого дня:
а) не впливає на розмір заробітної плати;
б) оплачується пропорційно величині, на яку скорочено робочий час;
в) стимулюється виплатами надбавок до основної заробітної плати.
2.5. За законодавством України робота, яка виконується у нічний час, оплачується за підвищеними тарифними ставками не менше ніж на:
а) 25% за кожну годину роботи у нічний час;
б) 15% за кожну годину роботи у нічний час;
в) 40% за кожну годину роботи у нічний час;
г) розмір підвищення встановлюється самостійно роботодавцем без огляду на законодавство.
2.6. Надурочні роботи обмежуються законодавством таким чином:
а) не більше 3 годин кожен день, і 600 годин на рік;
б) не більше ніж 4 години протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік;
в) без обмежень щодо тижня, але не більше 240 годин на рік.
2.7 Робота на умовах ненормованого робочого дня службовців за законом компенсується:
а) підвищеною оплатою за відпрацьований понад норму час;
б) додатковими днями чергової відпустки;
в) скороченням кількості днів виходу на роботу у наступному місяці з їх оплатою.
2.8. Відпустки в зв'язку з вагітністю і пологами, а також неявки на роботу, дозволені законом, звичайно планують:
а) на рівні звітного періоду;
б) як середню величину з отриманих даних за три останні роки;
в) на рівні досягнутої їх величини у відповідній галузі.
2.9. Плановий явочний фонд робочого часу у люд.-днях розраховують за формулою:
а) Ф явочний = Ф максимальний – вихідні та святкові дні;
б) Ф явочний = Ф номінальний – Неявки з різних причин;
в) Ф явочний = Ф календарний – Вихідні та світкові дні;
г) Ф явочний = Ф номінальний – Вихідні та святкові дні
2.10. Максимально-можливий фонд робочого часу дорівнює:
а) святкові та вихідні дні + табельний фонд + основні та додаткові відпустки;
б) календарний фонд – основні та додаткові відпустки;
в) явочний фонд + основні та додаткові відпустки + вихідні та святкові дні;
г) табельний фонд + відпустки основні та додаткові.
Тема 3 ПЛАНУВАННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ
Зміст теми
3.1 Завдання, принципи і етапи планування персоналу.
3.2 Трудомісткість продукції, її структура.
3.3 Методи планування чисельності працівників підприємства :
3.3.1 Укрупнені методи планування чисельності працівників.
3.3.2 Планування чисельності основних робітників.
3.3.3 Планування чисельності допоміжних робітників.
3.3.4 Планування чисельності службовців (керівників, фахівців, технічних виконавців).
3 4. Визначення додаткової потреби в працівниках.
Матеріали для самопідготовки
3.5 Контрольні запитання
3.6 Тести для самоконтролю
3.7 Задачі для самостійного вирішення
Методи планування чисельності працівників
На практиці застосовуються різні методи планування чисельності працівників за категоріями на основі:
а) трудомісткості продукції, робіт (для робітників відрядників);
б) нормативів чисельності і норм обслуговування, за робочими місцями (для робітників погодинників);
в) на основі нормативів чисельності, норм керованості, за штатним розкладом (для службовців).
3.3.1 Планування чисельності основних робітників
У практиці застосовуються наступні основні методи визначення необхідної кількості робітників :
на основі трудомісткості виробничої програми;
за нормами виробітку в одиницю часу;
за нормами обслуговування;
за нормативами чисельності та ін.
Тести для самоконтролю
3.1 Максимально можлива (в ідеалі) чисельність, розрахована за нормативами витрат праці по кожній категорії працівників, і яка є важливим орієнтиром в оптимізації чисельності працівників організації – це:
а) штатна чисельність; б) нормативна чисельність;
в) фактична чисельність персоналу;
г) середньооблікова чисельність в еквіваленті повної зайнятості .
3.2 Явочна чисельність персоналу – це:
а) чисельність працівників, що входять у штат персоналу організації;
б) чисельність штатних працівників, які з’явилися на роботу;
в) особи, які на певну дату з’явилися на роботу й приступили до роботи, незалежно від її тривалості;
г) чисельність робітників облікового складу на певну дату звітного періоду.
3.3. Показник чисельності працівників облікового складу (тобто усіх працівників, які знаходяться в трудових стосунках, незалежно від форми договору) на певну дату звітного періоду – це:
а) нормативна чисельність персоналу;
б) фактична чисельність персоналу;
в) явочна чисельність персоналу;
г) штатна чисельність персоналу;
д) облікова чисельність на певну дату;
е) середньооблікова чисельність.
3.4 Формула середньої хронологічної величини для визначення середньооблікової чисельності персоналу - це:
а) ; б) ; в)
де - Чі - загальна чисельність облікового складу працівників на кожен і -й календарний (робочий і неробочий) день місяця, осіб; Дк - кількість календарних днів в цьому місяці; Ч1, Ч2, .., Ч n - чисельність персоналу на початок кожного періоду; n - кількість періодів.
3.5 Щоб визначити фактичну технологічну трудомісткість виробленої продукції, необхідно нормативну технологічну трудомісткість:
а) поділити на чисельність основних працівників;
б) помножити на коефіцієнт плинності кадрів;
в) відняти від планових витрат робочого часу на обслуговування технологічних процесів;
г) поділити на коефіцієнт виконання норм виробітку.
3.6 Визначення планової чисельності основних робітників відрядників відбувається із застосуванням:
а) норм керованості; б) нормативів чисельності;
в) норм часу; г) норм обслуговування.
3.7 Розрахунок чисельності робітників за величиною трудомісткості виробничої програми здійснюється за формулою:
а) ; б) ;в) ,
де Qi – плановий обсяг програми виробництва і-го виду продукції на необхідний період часу, одиниць; Нвирі – норма виробітку продукції і-го виду за годину; Тпл – трудомісткість планового випуску продукції, годин; – плановий фонд робочого часу на необхідний період, годин; – середній запланований коефіцієнт виконання норм виробітку; Кт – коефіцієнт, який ураховує термін дії заходу з моменту його впровадження; і - норми обслуговування на одного робітника відповідно у базисному та плановому періодах.
3.8 Формула для розрахунку планової чисельності допоміжних працівників за нормами обслуговування:
а) ; б) ; в)
де М - число робочих місць основних робітників; S - кількість робочих змін на добу; Ноб - число робочих місць, яке обслуговує один робітник за нормою; д) Ксп - коефіцієнт переводу явочної чисельності в облікову; Нч – норма чисельності працівників на обслуговування об’єкта; А- кількість агрегатів, які треба обслуговувати.
3.9 Визначення додаткової потреби у працівниках здійснюється за допомогою таких технічних прийомів планування:
а) елімінування; б) зведення показників;
в) балансового методу; г) експертного методу; д) середніх величин.
3.10 Для розрахунку додаткової потреби в робітниках на підприємстві, у надану формулу слід добавити такий показник:
а) Фя - явочний фонд робочого часу одного робітника у днях;
б) Ксп – коефіцієнт переводу явочної чисельності у облікову;
в) Квиб – коефіцієнт щорічного вибуття робітників з різних причин;
г) Кзм- коефіцієнт змінності роботи персоналу.
Тема 4. АНАЛІЗ ЧИСЕЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА
Зміст теми
4.1 Цілі і завдання аналізу чисельності персоналу
4.2 Оцінка забезпеченості підприємства ППП
4.3 Визначення відносного відхилення (надлишку, недоліку) чисельності працівників
4.4 Аналіз чисельності і складу основних робітників
4.5 Аналіз чисельності допоміжних робітників по функціях обслуговування
4.6 Аналіз чисельності і складу керівників і фахівців з функцій управління.
4.7 Аналіз руху кадрів
4.8 Показники економічного збитку від плинності кадрів
Матеріали для самопідготовки
4.9 Контрольні запитання
4.10 Тести для самоконтролю
4.11 Задачі для самостійного вирішення
Аналіз чисельності допоміжних робітників
Аналіз чисельності і складу керівників
Тести для самоконтролю
4. 1 Завдання аналізу чисельності працівників:
а) з’ясування причин відхилення фактичної чисельності від планової;
б) виявлення динаміки середньої заробітної плати і динаміки чисельності персоналу;
в) виявлення причин темпів росту (зниження) витрат роботодавців на персонал;
г) встановлення науково - обґрунтованих норм чисельності робітників на виконання певної роботи.
4.2 Абсолютне відхилення фактичної чисельності персоналу від планової виявляється за формулою:
а) ± ∆Ч = Чф – Чпл; б) ± ∆Ч = Чпл – Чф;
в) ± ∆Ч = Чф*ІQ – Чпл; г) ± ∆Ч = Чф – Чпл * ІQ;
д) ± ∆Ч = (Чф– Чпл)*ІQ,
де ± ∆Ч - абсолютне відхилення фактичної чисельності персоналу від планової величини; Чф та Чпл – чисельність персоналу за фактом і планом; ІQ – індекс зростання обсягу виробництва у звітному році порівняно із планом.
4.3 Якщо у звітному році відбулось зростання обсягу виробництва порівняно із планом, а чисельність працівників за усіма категоріями у звітному році знизилась відносно запланованої чисельності, то це свідчить про використання підприємством:
а) тільки інтенсивних чинників зростання обсягів виробництва;
б) тільки екстенсивних чинників зростання виробництва;
в) одночасно екстенсивних і інтенсивних чинників виробництва;
г) переважно екстенсивних чинників виробництва;
д) переважно інтенсивних чинників виробництва.
4.4 Аналіз забезпеченості підприємства допоміжними робітниками аналізують шляхом зіставлення:
а) планової і нормативної чисельності допоміжних робітників по цехам і окремим ділянкам;
б) нормативної і фактичної чисельності допоміжних за функціями обслуговування;
в) планової і фактичної чисельності допоміжних робітників в основних та допоміжних цехах;
г) нормативної і фактичної чисельності працівників у допоміжних цехах.
4.5 Відносне відхилення фактичної чисельності працівників від планової розраховується для таких категорій персоналу:
а) допоміжних робітників, що виконують функції з обслуговування технологічного процесу;
б) усіх категорій персоналу;
в) тільки для основних робітників;
г) для усіх робітників і технічних службовців;
д) основних робітників і спеціалістів;
е) допоміжних, що обслуговують виробництво.
4.6 Розрахунок відносного відхилення фактичної чисельності персоналу від планової передбачає, що:
а)звітна чисельність основних робітників зіставляється з її плановою величиною, перерахованою на відсоток виконання плану з обсягу продукції;
б) звітна чисельність допоміжних робітників зіставляється з їх плановою величиною, перерахованою на відсоток виконання плану з обсягу продукції;
в) звітна чисельність управлінського персоналу зіставляється з їх плановою величиною, перерахованою на відсоток виконання плану за об'ємом продукції у половинному розмірі.
4.7 Відносне відхилення фактичної чисельності основних робітників від планової виявляється за формулою:
а) ±∆ Ч = Чф – Чпл; б) ±∆ Ч = Чпл – Чф;
в) ±∆ Ч = Чф•ІQ – Чпл; г) ±∆ Ч = Чф – Чпл • ІQ;
д) ±∆ Ч = (Чф– Чпл)•ІQ,
де ±∆ Ч - абсолютне відхилення фактичної чисельності персоналу від планової величини; Чф та Чпл – чисельність персоналу за фактом і планом; ІQ – індекс зміни обсягу виробництва у звітному році порівняно із планом.
4.8 Дані про рух робочої сили наведені у такій формі статзвітності:
а) ф. № З-ПВ (термінова піврічна); б) ф. №6-ПВ (річна);
б) ф. № 1- ПВ (умови праці); г) ф.№ 1-ПВ (термінова-квартальна).
4.9. Внутрішньофірмовий оборот працівників можна виміряти за допомогою коефіцієнта, який визначається як відношення числа працівників:
а) що взяли участь в усіх внутрішньофірмових переміщеннях незалежно від числа здійснених змін в їх позиціях, до середньооблікової чисельності;
б) що взяли участь тільки в між професійному і категоріальному переміщеннях до середньооблікової чисельності працівників;
в) що взяли участь тільки в міжцеховому і категоріальному переміщеннях до середньооблікової чисельності працівників;
г) що взяли участь в усіх внутрішньофірмових переміщеннях до чисельності працівників на кінець року.
4.10 Щоб отримати показник загального обороту кадрів слід поділити на середньооблікову чисельність персоналу кількість тих працівників, які:
а) звільнились та які були прийняті на роботу протягом року;
б) були вивільнені через скорочення штату підприємства;
в) були звільнені з власного бажання та з ініціативи адміністрації через порушення трудової дисципліни;
г) були звільнені з причин виходу на пенсію, за власним бажанням та скороченням штатів.
Тема 5 ПЛАНУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ
Зміст теми
5.1 Цілі та етапи планування продуктивності праці.
5.2 Фактори підвищення продуктивності праці та напрямки їх реалізації.
5.3 Розрахунок росту продуктивності праці традиційним методом та його недоліки.
5.4 Нові підходи до планування продуктивності праці, його переваги.
Матеріали для самопідготовки
5.5 Контрольні запитання
5.6 Тести для самопідготовки
5.7 Задачі для самостійного вирішення
Фактори підвищення продуктивності праці та напрямки їх реалізації
Найпоширенішим методом планування показника продуктивності праці на наступний період є планування за факторами її зростання. Відомі різні класифікації факторів росту продуктивності праці.
Класифікація факторів продуктивності праці, що прийнята для її планування подана на рис. 5.1. На рисунку виділені й конкретні напрямки реалізації виділених факторів росту продуктивності праці.
Тести для самоконтролю
5.1 Фактор « зміна питомої ваги постачань з кооперації» відноситься до такої групи факторів планування продуктивності праці на підприємстві:
а) матеріально-технічних; б) соціально-психологічних;
в) організаційно - економічних; г) правильної відповіді немає.
5.2 До загальних принципів розрахунку планового росту продуктивності праці відноситься:
а) визначення відносної економії або надлишку фонду оплати праці;
б) розробка плану капіталовкладень та підвищення технічного рівня виробництва;
в) розрахунок надлишку або недостачі робочої сили для виконання плану з випуску продукції;
г) розрахунок відносної економії чисельності працівників за рахунок впливу того чи іншого фактору на продуктивність праці та їх сукупності.
5.3 Ступінчастий метод розрахунку зростання продуктивності праці здійснюється таким чином:
а) в чисельник кожної наступної формули для розрахунку продуктивності праці за окремим фактором додається економія чисельності за попереднім чинником;
б) у знаменнику показника кожен раз економія чисельності за певним заходом віднімається не від первісної (вихідної чисельності), а від зменшеної її величини на економію чисельності за попередніми заходами;
в) в знаменник кожної наступної формули для розрахунку продуктивності праці за окремим фактором додається економія чисельності за попереднім чинником.
5.4 Величина зростання продуктивності праці в цілому за рахунок дії усіх факторів по виробничому підрозділу (∆ППзаг) визначається за формулою:
а) ; б) ; в) ;
де ∑Ечі — загальна економія чисельності промислово-виробничого персоналу, осіб, яка отримана під впливом усіх факторів виробництва, осіб; – вихідна розрахункова чисельність працівників за нормами на початок планового періоду, осіб.
5.5 Загальний ріст продуктивності праці за рахунок усіх чинників її зростання визначається:
а) перемноженням її приростів за окремими чинниками;
б) перемноженням індексів її приростів за окремими чинниками;
в) як середня арифметична з її приростів за окремими чинниками;
г) правильної відповіді немає.
5.6 Вплив росту продуктивності праці на економію чисельності працівників (Еч) розраховують за формулою:
;
де – вихідна чисельність працівників за нормами на початок планового періоду, осіб; IПП - індекс продуктивності праці за усіма групами резервів; Qпл – обсяг продукції за планом, тис.грн; ∆ПП – плановий приріст продуктивності праці, %.
5.7 Необхідність планування продуктивності праці на підприємстві зумовлена:
а) важливістю величини її зростання для формування фондів економічного стимулювання розвитку виробництва;
б) значенням рівня продуктивності праці для розподілу винагороди серед працівників;
в) важливістю використання рівня її підвищення для планування необхідної чисельності працівників на підприємстві;
г) розробки плану інвестування в основні фонди підприємства.
5.8 Планування продуктивності праці за «нормативною базою» починається з визначення:
а) економії чисельності персоналу за факторами її росту;
б) трудомісткості планової виробничої програми по нормах праці на початок планового року;
в) визначення рівня продуктивності праці на початок планового року;
г) визначення темпів зміни чисельності працівників на кінець звітного року;
д) трудомісткості виробничої програми за нормами, що ураховують їх зміну за планом організаційно-технічних заходів удосконалення виробництва на плановий рік.
5.10 Основна відмінність методу планування продуктивності «за нормативною базою» від планування за факторами полягає у тому, що для розрахунку вихідної чисельності персоналу приймають виробіток виходячи з:
а) планової номенклатури і асортименту продукції та нормативів праці на початок планового року;
б) базисної номенклатури продукції й асортименту продукції та планового середнього відсотку виконання норм виробітку;
в) планової номенклатури й асортименту продукції й нормативів праці на кінець планового року.
5.9 Головний недолік методу планування продуктивності праці за факторами:
а) неправильно вибрана вихідна чисельність персоналу для розрахунків;
б) не ураховуються більшість факторів росту продуктивності праці;
в) зростання продуктивності праці не ураховує показники її зростання на підприємстві конкурента ;
г) ураховується тільки економія чисельності робітників.
5.11.Чисельність робітників-відрядників на нормованих роботах станом на початок планового року в новому підході до планування продуктивності працівизначається за формулою:
а); б) ; в) ;
де Тпр- трудомісткість товарної продукції за нормами на початок планового року, тис.н.-год; - відповідно корисний фонд робочого часу базисного та планового періодів, годин; - відповідно коефіцієнт виконання норм робітниками в базисному та плановому періодах.
Тема 6 АНАЛІЗ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ
Зміст теми
6.1 Мета та завдання аналізу продуктивності праці.
6.2 Загальна оцінка виконання річного плану підвищення продуктивності праці
6.3 Аналіз продуктивності праці за факторами її зростання прийомом цепних підстановок та індексним методом
6.4 Аналіз рентабельності персоналу
6.5 Розрахунково-аналітичний метод аналізу продуктивності праці
6.6 Програми підвищення продуктивності
Матеріали для самопідготовки
6.7 Контрольні запитання
6.8 Тести для самоконтролю
6.9 Задача для самостійного вирішення
Розрахунково-аналітичний метод аналізу
Продуктивності праці
В умовах інтенсифікації виробництва найбільш повно відображає вплив техніко-економічних факторів на рівень продуктивності праці розрахунково-аналітичний методвизначення економії чисельності працівників, який за своєю методологією відповідає плановому обґрунтуванню росту продуктивності праці за факторами (рис.5.1).
Якщо під час планування розрахунки проводять за базовими та плановими показниками, то під час аналізу фактичні показники порівнюють з плановими, або з базисними. Розрахунки ведуть за формулами табл. 6.7.
Тести для самоконтролю
6.1 Аналіз продуктивності праці починається з :
а) складання балансу робочого часу;
б) встановлення рівня загрузки працюючих;
в) визначеннярівня продуктивності праці та його динаміки;
г) аналізу динаміки трудомісткості продукції;
д) розрахунку чисельності та складу працівників.
6.2 Встановлення частки приросту (зниження) обсягу продукції (∆Q) порівняно з планом за рахунок чисельності працівників (Ч) відбувається за формулою:
а) (1-ППпл) х ППзв; б) (Чзв–Чпл) х ПП пл; в) (∆Ч) х ППзв;
г) (∆Ч) х Qпл; д) (ППзв – ПП пл) х Чзв.
6.3 Результатом поділу обсягу виробленої у звітному році продукції на середньооблікову чисельність промислово-виробничого персоналу є показник:
а) трудомісткості одиниці продукції;
б) виробітку на одного працівника підприємства;
в) виробітку на одного робітника підприємства;
г) рентабельності витрат праці на персонал.
6.4 Для аналізу рівня продуктивності праці в трудовому методі використовують такі одиниці виміру вихідних показників:
а) грн. / особу; б) умовні одиниці / люд.-день;
в) грн. / люд.-годину; г) норм.-годин / люд.-годин;
д) грн. / норм.-годину.
6.5 Застосування індексного методу аналізу продуктивності праці дозволяє визначити загальний ріст продуктивності праці:
а) підсумовуванням часткових індексів продуктивності праці за кожним фактором;
б) перемноженням часткових індексів продуктивності праці за кожним фактором;
в) перемноженням часткових приростів продуктивності праці за кожним фактором.
6.6 Середньорічний виробіток продукції на одного працівника (ППр) можна розрахувати за формулою:
а) d х Д х tзм х Wг;
б) (d х Д х tзм) / Wг;
в) Wг / (d х Д х tзм) ,
де d – питома вага робітників в чисельності усіх працівників; Д – середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за рік; tзм – середня тривалість робочої зміни; Wг – середньогодинний виробіток одного робітника.
6.7 Поділом середньорічного виробітку одного працівника на питому вагу робітників в чисельності працівників отримаємо:
а) середньоденний виробіток одного працівника;
б) середньо річний виробіток на одного робітника;
в) середню тривалість робочої зміни;
г) середньооблікову чисельність працівників.
6.8 Для співставлення середньорічних рівнів показників продуктивності праці на одного працівника та одного робітника використовують показник:
а) кількості днів, відпрацьованих одним робітником за рік;
б) середньої тривалості робочої зміни;
в) індекс динаміки чисельності персоналу;
г) питомої ваги чисельності робітників в чисельності промислово-виробничого персоналу.
6.9 Якщо індекс продуктивності праці, розрахований за товарною продукцією менший індексу, розрахованого за чистою продукцією, то це свідчить про:
а) зниження матеріалоємності продукції;
б) збільшення матеріалоємності продукції;
в) збільшення витрат праці на одиницю продукції;
г) покращення використання основних фондів підприємства;
д) зростання питомої ваги бракованої продукції.
6.10 Умовно-річний ріст продуктивності праці від дії різних чинників визначають:
а) з урахуванням терміну впровадження різних організаційно-технічних заходів щодо її росту;
б) без урахування терміну впровадження різних організаційно-технічних заходів;
в) з урахуванням дії на її зростання лише інтенсивних чинників;
г) з урахуванням терміну окупності витрат на впровадження організаційно - технічних чинників.
Тема 7 ПЛАНУВАННЯ КОШТІВ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ
Зміст теми
7.1 Структура фонду оплати праці та значення його планування
7.2 Методи планування фонду оплати праці
7.2.1 Укрупнені методи планування фонду оплати праці
7.2.2 Нормативний метод планування
7.2.3 Детальне планування фонду оплати праці
7.3 Зведений план з праці й заробітної плати
Матеріали для самопідготовки
7.4 Контрольні запитання
7.5 Тести для самоконтролю
7.6 Задачі для самостійного вирішення
Методи планування фонду заробітної плати
Виділяють такі методи планування фонду заробітної плати: укрупнений; нормативний; детальний (поелементний).
Тести для самоконтролю
7.1 Метод планування фонду оплати праці, за яким цей фонд визначають на основі планового випуску товарної (валової) продукції у вартісному (трудовому) вираженні і планового нормативу заробітної плати на одну гривню (нормо-годину) обсягу продукції – це:
а) розрахунок за середньою зарплатою; б) прирістний нормативний метод;
в) рівневий нормативний метод; г) метод прямого рахунку.
7.2. Нормативи приросту фонду оплати праці не можуть бути:
а) більшими за одиницю;
б) меншими за одиницю;
в) більшими за темпи планового приросту обсягу продукції;
7.3. Прямий фонд заробітної плати складається з:
а) годинного фонду заробітної плати та доплат за скорочений робочий день;
б) тарифної заробітної плати погодинників та заробітної плати відрядників;
в) тарифної заробітної плати, доплат та надбавок за високі результати роботи.
7.4 Плановий годинний фонд оплати праці робітників включає:
а) оплату основних і додаткових відпусток;
б) прямий фонд заробітної плати робітників – відрядників;
в) виплату вихідної допомоги з зв’язку із призивом до Збройних сил;
г) доплату матерям, які годують немовлят;
д) фонд тарифної заробітної плати робітників-погодинників;
е) доплати за роботу у нічний час;
є) доплати підліткам за скорочений робочий день.
7.5 Розрахунок тарифного фонду оплати праці погодинників потребує такі вихідні показники:
а) розцінки за видами виконуваних робіт робіт;
б) корисний фонд робочого часу одного робітника на плановий період;
в) обсяг робіт з обслуговування технологічного процесу;
г) тарифні ставки за розрядами робіт;
д) чисельність робітників за розрядами;
е) середній відсоток виконання норм виробітку;
є) трудомісткість планової виробничої програми.
7.6 Фонд оплати праці, який включає в свій склад доплати матерям, що годують немовлят і доплати підліткам за скорочений робочий день – це:
а) прямий фонд заробітної плат; б) годинний фонд заробітної плати;
в) денний фонд заробітної плати; г) тарифний фонд заробітної плати.
7.7 Якщо забезпечується підвищення заробітної плати більшими темпами росту, ніж зростатиме продуктивність праці, то це призведе до:
а) збільшення фонду накопичення та підвищення матеріального добробуту працівників;
б) зниження собівартості та зростанню прибутку підприємства;
в) зменшенню прибутку підприємства та зниженню добробуту працівників;
г) зниженню в структурі заробітної плати питомої ваги доплат компенсаційного характеру.
7.8 Якого показника недостає для розрахунку планового фонду чергових і додаткових відпусток працівників у формулі :
а) явочного числа днів на одного працівника за рік (Фя);
б) середньооблікової чисельності робітників ();
в) величини середньої тарифної ставки працівників (ТСсер);
г) коефіцієнту неявок на роботу (Кн).
7.9 Зростання середньої заробітної плати на підприємстві має відбуватися при зміні таких чинників росту продуктивності праці:
а) підвищення кваліфікації працівника;
б) впровадження нової більш продуктивної техніки;
в) зростання постачань з кооперації;
г) підвищення інтенсивності праці;
д) покращення структури кадрів.
7.10 При плануванні розміру середньої заробітної плати враховуються такі виплати працівникам:
а) тільки пряма заробітна плата та її зростання з урахуванням темпів росту обсягу виробництва;
б) усі виплати, що плануються працівникам протягом планового року;
в) тільки тарифний фонд заробітної плати, скоригований на плановий коефіцієнт виконання норм виробітку;
г) усі заплановані витрати по оплаті праці окрім планових витрат на оплату листків непрацездатності оплати простоїв.
Тема 8 АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ
Зміст теми
8.1 Загальна оцінка використання фонду оплати праці. Аналіз впливу факторів на використання фонду оплати праці
8.2 Аналіз складу фонду заробітної плати робітників
8.3 Визначення впливу співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати на зниження собівартості продукції
8.4 Оцінка ефективності використання засобів на оплату праці
Матеріали для самопідготовки
8.5 Контрольні запитання
8.6 Тести для самоконтролю
8.7 Задачі для самостійного вирішення
Тести для самоконтролю
8.1 Аналіз заробітної плати на підприємстві має такі цілі:
а) з’ясування ступеню економічної доцільності витрат із заробітної плати,
б) залучення працівників до участі у розподілі прибутку;
в) формування ефективної організаційної культури;
г) сприяння росту мотивації й продуктивності праці .
8.2 Основні завдання аналізу використання коштів на оплату праці:
а) оцінка абсолютного та відносного відхилення фактичного ФОП від планового
б) оцінка виконання плану використання коштів на оплату праці;
в) вплив змін тарифних коефіцієнтів та ставок на розмір фактичного ФОП;
г) визначення причин невиконання плану підвищення ефективності виробництва від впровадження організаційно-технічних заходів;
д) виявлення причин простоїв працівників та індексу цін на продукцію підприємства;
е) визначення обґрунтованості преміювальних систем.
8.3 Мета розрахунку абсолютних відхилень звітного ФОП від планового:
а) встановлення наявності економії або перевитрати ФОП;
б) виявлення причин відхилень;
в) розподіл виявлених відхилень між працівниками;
г) виявлення рівня середньої заробітної плати;
д) виявлення впливу на ФОП змін у трудомісткості, продуктивності праці, обсязі виробленої продукції.
8.4 Мета розрахунку відносного відхилення звітного ФОП від планового:
а) встановлення економії або перевитрати ФОП;
б) виявлення причин відхилень фактичного ФОП від планового;
в) розподіл виявлених відхилень між працівниками;
г) виявлення рівня середньої заробітної плати;
д) виявлення впливу на ФОП змін у трудомісткості, продуктивності праці, обсязі виробленої продукції.
8.5 Розподіл абсолютного відхилення фактичного ФЗП від планового визначають за формулами:
а) ; б) ;
в) ; г); д) .
8.6 Відносне відхилення ФЗП визначається з врахуванням коефіцієнта який відображує:
а) частку основних робітників в чисельності всіх працівників;
б) зміни в нормативах ЗП на одиницю обсягу продукції;
в) зміни в професійній структурі персоналу;
г) перевиконання плану з випуску продукції;
д) зміни асортименту продукції;
е) зміни трудомісткості виробничої програми.
8.7.Заробітна плата робітників за тарифними ставками, зарплата службовців за окладами, усі види доплат, оплата праці будівельних бригад, побутово-комунального господарства і відповідна їм сума відпусток аналізується з урахуванням змін у:
а) трудомісткості виробничої програми;
б) обсязі випущеної продукції у звітному році;
в) змінах обсягу поставок з кооперації;
г) чисельності промислово-виробничого персоналу;
д) правильної відповіді немає.
8.8 Фонд заробітної плати керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців підприємства складається з:
а) виплат за посадовими окладами і премій;
б) виплат за тарифними ставками;
в) оплати понаднормового часу;
г) доплат і надбавок;
д) оплати працівників не облікового складу.
8.9. Розмір ФЗП, раціональність його структури безпосередньо впливають на:
а) трудомісткість продукції; б) фондоозброєність;
в) оборот основних засобів; г) зарплатомісткість продукції;
д) рівень реалізації продукції; е) виробіток продукції.
8.10. Причинами відхилення фактичних виплат від планових їх величин у робітників-відрядників є:
а) зміна виробничої трудомісткості продукції;
б) зміни тарифних ставок та розцінок;
в) підвищення фактичного рівня виконання норм виробітку;
г) зміни професійної структури робітників-відрядників;
д) правильної відповіді немає.
Рекомендована література
1. Акіліна О.В., Ільїч Л.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник./ О.В.Акіліна, Л.М.Ільїч. - К.: Алерта, 2010. – 734 с.
2. Богданова Т.І., Іванова Л.В. Економіка праці та соціально-трудові відносини ЧІ та Ч ІІ: Навчальний посібник - Одеса, ОДЕУ, ротапринт, 2010. -162 с. - 236с.
3. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник.-К.:Знання, 2006.
4. Дарченко Н.Д., Рижиков В.С., Єськов О.Л., Мікрюков О.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини:Збірник завдань та вправ: Навч. посібник.- К.: Центр учбової літератури, 2007.- 252 с.
5. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Опорний конспект лекцій у схемах / Колектив авторів. Відп. за випуск М.С.Татаревька - Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2008.
6. Єсінова Н.І. Екеономіка праці та соціально-трудові відносини:навч.посіб./ Н.І.Єсінова.- К.: Кондор,2004.- 432 с.
7. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч.-метод. Посібник для самост.вивч.дисц.- К.: КНЕУ, 2001.- 158с.
8. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч.посібник.-К.:КНЕУ,2003.- 300 с.
9. Калина А.В. Економіка праці: Навч. посіб.для студ.вищ.навч.закл. – К.: МАУП, 2004. – 272 с.
10. Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч.посібник [для студ.вищ.навч.закл.]/ М.Б.Махсма. - К.: Атіка, 2005. - 304 с.
11. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства: підручник [для студ.екон.спец.]/ О.О.Орлов. – К.: Скарби, 2002.- 328 с.
12. Петенко І.В., УманецьТ.В., Антошкіна Л.І. Планування та статистика показників праці: навчальний посібник. – Донецьк: «Ноулідж» (донецьке відділення), 2009.- 340 с.
13. Попович. П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання. - Тернопіль : Економічна думка, 2001.- с. 17 - 41.
14. Савицкая Г.В. Методка комплексного анализа хозяйственной деятельности. – М.: ИНФРА-М, 2001.
15. Сопко В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: підруч./ В.Сопко, В.Завгородній.- К.:КНЕУ, 2000.-260с.
16. Уманець Т.В. Економічна статистика: Навч.посіб. Т.В.Уманець.- К.:Знання, 2006.
– Конец работы –
Используемые теги: Навчальний, посібник, дисципліни, Економіка, праці, соціально-трудові, відносини0.112
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Навчальний посібник з дисципліни Економіка праці та соціально-трудові відносини
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов