Штурмовик Су-25

Прицільне і навігаційне обладнання, яке є на літаку, по своєму функціональному призначенню можна розділити на 3 основні групи:

- обладнання, призначене для вирішення навігаційних завдань і що входить у склад навігаційного комплексу КН-23-1;

- обладнання, що призначене для вирішення завдань зв'язку, розпізнавання і видачі споживачам повітряних сигналів, навігаційно-пілотажних параметрів, що забезпечують роботу ПрНК;

- обладнання, що призначене для вирішення прицільних завдань, що входить до складу прицільного комплексу.

Як бачимо, це обладнання умовно об'єднано в ПрНК, який призначений для вирішення прицільних і навігаційних завдань. Встановлений на літак ПрНК "Клен-ПС" дозволяє вирішувати їх з високою ефективністю.

 

Основні тактико-технічні дані літака Су-25

 

Екіпаж, чол.
G Зл. макс, т	19,5
Vмах., км/год
Нпр,км
Д пер, км
RБ, км	400 - 700
Екіпаж, чол.
Озброєння
КР	до 4
НАР	57 х250
ВГУ	ГШ -2-30
ЗРГУ
ЗНГУ

 

5.2.3. Бортовий комплекс озброєння штурмовика Су-25

Бортовий комплекс озброєння штурмовика Су-25 складається із: прицільного обладнання, бомбардувального озброєння, артилерійського озброєння, керованого ракетного озброєння, фотоконтрольного обладнання.

Прицільне обладнання забезпечує вирішення завдань застосування озброєння по наземним і повітряним цілям в умовах їх візуальної видимості.

Бомбардувальне озброєння включає: 8 однозамкових держаків, що призначені для підвіски, транспортування і зкидання бомб калібру від 50 до 500 кг, підвісні паливні баки ємністю 800 л, запалювальні баки, разові бомбові касети і контейнери малогабаритних вантажів.

Артилерійське озброєння призначене для ведення стрільби по наземним і повітряним цілям.

Артилерійське озброєння складається із однієї двоствольної, вмонтованої в фюзеляж, гарматної установки ВПУ-17А, в якій використовується гармата ГШ-2-30 з боєкомплектом 250 патронів.

Для підвищення потужності артилерійського озброєння штурмовика передбачена установка під крилом 4-х з'ємних підвісних гарматних установок СППУ-22 з гарматою ГШ-23 і боєкомплектом 260 снарядів або 4 з'ємних нерухомих гарматних установок СНПУ-25 з гарматами ГШ-30 і боєкомплектом по 250 снарядів, що дозволяють вести стрільбу в передню і задню півсферу із двох фіксованих положень.

Система ракетного керованого озброєння Х-25, С-25А,Х-29Л призначена для ураження наземних(надводних) малорозмірних рухомих і нерухомих цілей.

Система ракетного керованого озброєння Р-60 призначена для ураження вертольотів (літаків) противника в ближньому повітряному бою.

Система ракетного некерованого озброєння призначена для ураження повітряних і наземних цілей противника і забезпечує застосування НАР типу С-5, С-8, С-24, С-25. Одночасно можуть застосовуватись ракети тільки одного типу.

Фотоконтрольне обладнання призначене для перевірки правильності прицілювання при роботі з прицілом як при бойовому застосуванні озброєння, так із навчальною метою, а також для контролю результатів стрільби з гармат і при пуску ракет.

Таким чином, аналіз ЛТД, обладнання і озброєння показує, що літаки-штурмовики володіють такими бойовими властивостями:

- високою живучістю;

- високою маневреністю, що забезпечує ведення штурмових дій і повітряного бою;

- наявність різноманітного і потужного озброєння (бомбардувального, ракетного і артилерійського);

- наявність сучасного пілотажного, навігаційного і прицільного обладнання, а також засобів РЕБ;

- здатність ефективно виявляти і уражати наземні(морські) малорозмірні і рухомі цілі, а також вертольоти (літаки) противника в повітрі;

- гарні злітно-посадкові характеристики і достатня прохідність по ґрунту, що дозволяє літаки працювати з ґрунтових аеродромів обмежених розмірів. Так, наприклад, розбіг літака складає 550-800 м, а пробіг 560-750 м;

- здатність успішно долати ППО противника.

Досвід бойового використання літаків-штурмовиків в республіці Афганістан підтвердив їх високу ефективність. Літак Су-25 експлуатувався в умовах інтенсивного бойового використання в РА з 1980 р. до самого виводу радянських військ з цієї країни.

Таким чином ЛТД літаків-штурмовиків, їх обладнання і озброєння дозволять їм виконати поставлені завдання по ураженні як наземних (морських), так і повітряних цілей вдень і вночі в ПМУ і СМУ з високою ефективністю.

 

5.2.4. Способи бойових дій і бойові порядки штурмовиків

Спосіб бойових дій - це порядок застосування сил і засобів при виконанні бойового завдання.

В залежності від характеру завдань, які виконуються об'єктів дій і засобів ураження, які застосовуються, а також наземної і повітряної обстановки, часу доби і метеорологічних умов, способами бойових дій літаків-штурмовиків є:

При ураженні наземних об'єктів:

1.Одночасний удар всім складом або більшою частиною сил авіаційної частини по раніше заданим об'єктам у час, який встановлений;

2.Послідовні удари підрозділів (ескадрилій, ланок, пар) і поодиноких літаків по раніше заданим об'єктам у встановлений час;

3.Послідовні удари підрозділів (ескадрилій, ланок, пар) і поодиноких літаків по виявленим в ході бойових дій об'єктам по виклику із положення чергування на землі чи в повітрі;

4.Самостійний пошук і ураження об'єктів в заданому районі або смузі підрозділами літаків-штурмовиків ("Полювання").

Одночасний удар по раніше заданому об'єкту використовується з метою його ураження в мінімальний час. При даному способі б.д. бригада (ескадрилья) отримує завдання завчасно, командир і льотний состав мають достатньо часу для підготовки до бойового вильоту.

В ході бойових дій авіації в Республіці Афганістан одночасні удари великих груп штурмовиків виконувались порівняно рідко(при проведенні великих операцій проти великих груп опозиціонерів). Це було пов'язано з тим, що, по-перше, значно обмежувало можливість одночасного застосування великих груп літаків глибокі і вузькі ущелини, гори і хребти в районах бойових дій і, вдруге, дії опозиціонерів дрібними групами в безпосередній близькості від переднього краю наших військ, в деяких випадках взагалі не дозволяли використовувати штурмовики.

Послідовні удари по раніше заданому об'єкту застосовуються при необхідності довготривалих дій на противника або коли не вистачає сил для досягнення заданого ступеня ураження об'єкта одним ударом.

Одночасні і послідовні удари по об’єктах, які виявлені в ході бойових дій по виклику із положення чергування на землі або в повітрі використовуються для ураження важливих, переважно рухомих наземних (морських) об'єктів, в першу чергу-ракетних і артилерійських засобів ядерного нападу противника. При нанесенні одночасних і послідовних ударів по виклику необхідна попередня підготовка підрозділів і екіпажів для дій по декільком варіантам.

В ході бойових дій авіації в РА, основними способами бойових дій штурмовиків при вильотах в інтересах авіаційної підтримки військ на полі бою були способи нанесення послідовних ударів по раніше заданим або знову виявленим об'єктам.

Самостійний пошук і ураження об'єктів полягає в тому, що штурмовики проглядають місцевість в заданому районі (смузі) для своєчасного і негайного ураження важливих наземних (морських) об'єктів, в першу чергу РЯЗ противника, місцезнаходження яких невідоме.

Самостійний пошук виконується ланками або парами, або поодинокими літаками. При поставленні бойового завдання підрозділам (екіпажам) вказується характер об'єктів, що підлягають ураженню, час і район дій.

Так, в ході бойових дій авіації в РА самостійний пошук об'єктів широко використовувався підрозділами штурмовиків при проведенні сухопутними військами рейдових операцій, а також для знищення караванів, колони і окремих автомашин зі зброєю і боєприпасами. Цей спосіб бойових дій штурмовиків в найбільшій мірі відповідав умовам негайного знищення противника, зразу ж після його виявлення. Він не дозволяв також великим групам опозиціонерів розосередитись на дрібні групи й замаскуватись. Основним тактико-вогневим підрозділом при застосуванні цього способу бойових дій була пара. Для нарощування зусиль було передбачено виділення 2-4 літаків, що знаходились на аеродромі в готовності №1.

Пошук об'єкта виконувався на висотах від 600 до 1200 м над рельєфом місцевості на швидкостях 600-700 км/год.

Після виявлення противника екіпажі, що виконували самостійний пошук, наносили по ньому удари, а при необхідності, коли не вистачало сил для знищення цілі, викликали через ретранслятор іншу групу штурмовиків і наводили її на об'єкти удару. Прикладом цього може служити знищення групи опозиціонерів до 80 чол. на перевалі Гандаспара ланкою штурмовиків, яка була викликана для нарощування зусиль. Таким же способом був знищений склад боєприпасів в районі населеного пункту Бандаспан. В цьому випадку "мисливці" позначили ціль стрільбою із гармат з використанням трасуючих снарядів, пара штурмовиків, яка прибула, знищила її з використанням бомбардувального озброєння.

З переходом опозиціонерів до перевезень зброї і боєприпасів переважно в нічний час штурмовики стали застосовувати "полювання" також вночі.

При ураженні вертольотів (літаків) противника в повітрі (основний спосіб)

Послідовне введення в бій і ураження повітряного противника підрозділами (ескадрильями, ланками, екіпажами) із положення чергування на землі (з аеродромів, площадок-засідок) або з повітря.

Цей спосіб бойових дій використовується літаками-штурмовиками при необхідності тривалого вогневого впливу на противника або при діях противника великою кількістю дрібних груп вертольотів (літаків).

Для досягнення раптового вогневого впливу підрозділів (екіпажів) літаків-штурмовиків на окремі групи (вертольоти, літаки) противника на окремих напрямках його польоту вступ в бій літаків-штурмовиків може здійснюватися зі спеціально підготовлених майданчиків (аеродромів) або із зон чергування в повітрі.

Застосовуючи той чи інший спосіб бойових дій апч літаків-штурмовиків виконують польоти в різних бойових порядках.

В бойових порядках підрозділів і частин літаків-штурмовиків утворюються групи різного тактичного призначення: ударна група і групи забезпечення.

Ударна група призначена для виконання головного завдання (ураження військ, наземних, морських об'єктів, вертольотів або літаків противника в повітрі).

Групи забезпечення призначені для створення сприятливих умов дій ударної групи. До них відносяться групи (літаки) дорозвідки, РЕБ, знищення зенітних засобів, прикриття від атак винищувачів противника, відволікаючі, пошуку і позначення (освітлення) цілей та інші.

Група дорозвідки уточнює місцезнаходження (координати), напрям і швидкість руху цілей, характерні орієнтири для виходу на неї, а також дані про ППО противника, радіаційну обстановку і передає їх командирам ударної і інших груп. Дорозвідники після виконання основного завдання можуть відмічати ціль і придушувати засоби ППО противника.

Група РЕБ, що складається з літаків, обладнаних засобами РЕБ, створює активні і пасивні перешкоди РЛС виявлення, керування і наведення зенітних ракет, ЗА і винищувачів противника, а також координаторам головок самонаведення ракет "земля-повітря" і "повітря-повітря".

Так, для створення перешкод РЕБ керування зброєю ППО противника, на літаку Су-25 можуть застосовуватись: автоматична станція активних відповідних перешкод СПС-141ВГ, що підвішується в спеціальному контейнері, протирадіолокаційні ракети С-5П, які споряджені по 2-4 шт. в блоки УБ-16 і УБ-32, протирадіолокаційні гарматні снаряди ПРЛ-23, інфрачервоні пастки ППІ-5 (піропатрон перешкод інфрачервоний) і протирадіолокаційні патрони ПРП-50.

Група знищення зенітних засобів завдає удару по підрозділам і пусковим установкам зенітних ракет і зенітної артилерії в смузі польоту ударної групи і в районі цілі.

Група прикриття маневром відволікає увагу противника від ударної групи, здійснюючи її сприятливі умови для проходження ППО противника.

Група пошуку і позначення цілі використовується при веденні бойових дій вночі, в сутінки і в важких умовах візуального пошуку.

Роль і місце груп тактичного призначення в бойовому порядку підрозділу (частини) розглянемо на прикладі із досвіду б.д. авіації в РА.

Так, при нанесенні ударів по цілям з раніше заданими координатами, як правило, виділялись такі групи тактичного призначення: дорозвідки і позначення цілі - 2 Мі-8МТ, 2 Су-17, придушення ППО-2-4Су-17, ударна - 4-6 Су-25, контролю результатів удару - 2 Су-17МЗР, 2 Мі-8МТ, пошуково-рятувального забезпечення 2 Мі-8МТ. Бойовий порядок міг включати також демонстративну (відволікаючу) групу і групу нарощування зусиль.

Група дорозвідки і позначення цілі виявляла, розпізнавала і відмічала ціль.

Через 1-2 хв після позначення цілей по виявленим вогневим позиціям і районах, де передбачалося розташування засобів ППО, завдавала удару група придушення ППО. Всі екіпажі вели розвідку на предмет викриття нових вогневих позицій засобів ППО і передавали дані по радіо командиру ударної групи.

Ударна група виходила в район цілі через 1-2 хв після відходу попередньої групи. Екіпажі ударної групи завдавали послідовні удари на дистанціях, які включали можливість попадання літака в зону розльоту осколків від бомб, ракет і снарядів літаків, що летять попереду.

Група контролю результатів удару визначала його результати після того, як ударна група виконала своє завдання.

Бойовий порядок груп тактичного призначення ША в залежності від інтервалів, дистанцій, перевищень і понижень між літаками, підрозділами і групами, що входять до них, можуть бути наступних видів: зімкнутий, розімкнутий і розосереджений.

Зімкнутий бойовий порядок застосовується в основному при одночасних атаках по груповій (площинній) цілі по команді ведучого і з індивідуальним прицілюванням. Інтервали між літаками в парі можуть бути в межах 20-150 м, дистанції - 30-200 м.

В розімкнутому бойовому порядку виконуються послідовні атаки ланками, парами чи поодинокими екіпажами з дотримуванням дистанцій між ними 2-4 км.

В розосередженому бойовому порядку виконують політ ескадрилья та бригада при наявності в їх складі груп різного тактичного призначення, а також при діях вночі і вдень в СМУ.

Пара і ланка діють вдень і в сутінки, як правило, в зімкнутому або розімкнутому, а вночі в розосередженому бойовому порядку. Ескадрилья діє в розімкнутому або в розосередженому бойовому порядку.

Основними формами бойових порядків підрозділів літаків-штурмовиків є:

- Пари: "пеленг" літаків, "фронт" літаків, "колона" літаків.

- Ланки: "пеленг" пар, "колона" пар, "фронт" пар, "пеленг" літаків, "клин" літаків, "колона" літаків.

- Ескадрильї: "колона" ланок, "змійка" ланок, "пеленг" ланок (пар), літаків що виконують політ на різних дистанціях, часових інтервалах на одному або різних ешелонах в залежності від виду бойового порядку, часу діб і метеоумов.

Так, наприклад, як показав досвід бойового застосування літаків-штурмовиків в РА, найбільш прийнятою формою бойового порядку пари літаків-штурмовиків, що входять в групу дорозвідки і позначення цілі, при її пошуку є "пеленг" літаків. Пошук цілі проводився на висотах 600-800 м, дистанція між літаками 600-800 м, підвищення відомого на 100-150 м.

 

Питання для самоконтролюз основи бойових дій підрозділів і частинштурмової авіації.

1. Призначення та завдання ША.

2. Основні ЛТД літака Су-25.

3. Коротка характеристика озброєння літака Су-25.

4. Коротка характеристика обладнання літака Су-25.

5. Бойові властивості літака-штурмовика.

6. Що називається способом бойових дій?

7. Що називається бойовим порядком?

8. Види бойових порядків, їх характеристика.

9. Накреслити на класній дошці і пояснити форми бойових порядків.

10. Способи бойових дій ША при ураженні наземних (морських) об’єктів.

11. Способи бойових дій ША при ураженні вертольотів (літаків) противника.

12. Групи (літаки) тактичного призначення в бойовому порядку ША. Види і форми бойових порядків ША.

§ 5.3. Основи бойових дій підрозділів і частин винищувальної авіації (ВА)

В даний час, як показує досвід бойових дій у війнах і військових конфліктах, авіація стала головним ударним засобом і важливим засобом перекидання військ і матеріальних засобів у збройних силах усіх держав, що її мають.

Це положення з новою силою підтвердив досвід бойового застосування угруповання ЗС країн антиіракської коаліції в зоні Перської затоки, Афганістані, Югославії.

Так, для знищення засобів ППО, бойової авіації на авіабазах і аеродромах, стартових позицій оперативно-тактичних і тактичних ракет, районів зосередження військ і інших військових і промислових об'єктів Іраку авіацією БНС були нанесені масовані і вибіркові удари, у яких брало участь більш 1300 бойових літаків стратегічної, тактичної, а також авіації ВМС. Головна мета цих ударів - придушити ППО, паралізувати структуру управління Іраку і знищити максимально можливу кількість його наступальних сил і засобів, знизити економічний потенціал у стислий строк.

Крім того авіація брала участь у безпосередній авіаційній підтримці бойових дій СВ, повітряних і морських десантів, а також перекидання їх повітрям. Усього в операції "Буря в пустелі" було задіяно більш 2000 літаків і вертольотів.

Особливістю цієї операції є те, що поряд з ударами авіації, широко застосовувалися удари крилатих ракет "Томахок" у звичайному спорядженні.

Отже, в умовах сучасної війни боротьба з авіацією і крилатими ракетами противника здобуває першорядне значення.

Важлива роль у вирішенні цього завдання приділяється винищувальній авіації, яка є головним засобом тактичної авіації по боротьбі з повітряним противником.

Без участі винищувачів неможлива жодна операція СВ і їхнього роду армійської авіації, а також тактичної авіації і військово-транспортних літаків.

Винищувальна авіація озброєна, в основному, літаками четвертого покоління. Ці винищувачі, озброєні досконалими всеракурсними ракетами середньої дальності і ближньої дії, оснащені удосконаленим прицільним і авіаційним обладнанням, забезпечують можливість знищення повітряного противника, у тому числі і того, що енергійно маневрує, у будь-яких умовах дня і ночі, з великих і малих дальностей, з будь-якого напрямку.

5.3.1. Призначення та завдання винищувальної авіації

Винищувальна авіація, маючи на озброєнні літаки-винищувачі, є одним із основних засобів боротьби з повітряним противником і призначена для ураження літаків, вертольотів, крилатих ракет і безпілотних засобів противника в повітрі.

Вона також може знищувати наземні (морські) об'єкти противника в тактичній (50-60 км) і найближчій оперативній (120-150 км) глибині і вести повітряну розвідку.

Основними завданнями ВА є:

1.Ураження повітряного противника при відбитті його першого масованого удару;

2.Завоювання й утримання панування в повітрі в заданій смузі (районі) у встановлений період часу;

3.Прикриття своїх військ і об'єктів, повітряних і морських десантів від ударів засобів повітряного нападу і повітряної розвідки противника;

4.Прикриття частин і підрозділів інших родів авіації від атак винищувачів противника в повітрі;

5.Знищення літаків ДРЛВ і наведення, повітряних елементів РУК і літаків (вертольотів) постановників завад у зонах;

6.Ураження повітряних десантів противника в повітрі;

7.Зрив (порушення) повітряних перевезень противника.

Крім того ВА частиною сил може залучатися для ведення повітряної розвідки і знищення наземних (морських) об'єктів.

Ураження повітряного противника при відбитті його першого масованого удару - найважливіша задача ВА з початком агресії противника.

Об'єктами зосередження головних зусиль підрозділів і частин ВА при вирішенні цих завдань будуть ударні групи авіації противника, що входять як в ешелони прориву ППО, так і в ударний ешелон а також літаки ДРЛВ і наведення, повітряні елементи РУК і літаки (вертольоти) постановники завад у зонах.

Як показав досвід бойових дій засобів повітряного нападу МНС у зоні Перської затоки, для нанесення першого і наступних масованих ударів залучаються значні сили бойової авіації. Так, наприклад, тільки для нанесення першого масованого удару в ешелоні придушення ППО було задіяно понад 150 літаків, а в складі двох ударних ешелонів до 600. У нанесенні удару брали участь сили стратегічної, тактичної і палубної авіації, ударові авіації передував удар КР-"Томахок". Тривалість першого МУ склала до 2,5 годин.

Завоювання й утримання панування в повітрі в заданій смузі (районі) у встановлений період часу здійснюються при забезпеченні прольоту лінії бойового зіткнення з противником значних сил фронтових бомбардувальників, військово-транспортних літаків, авіації ВМС, а також у найбільше відповідальні періоди дій військ оперативних командувань(армійських корпусів).

При забезпеченні прольоту лінії бойового зіткнення з противником значних сил інших родів авіації об'єктами зосередження основних зусиль ВА є винищувачі і літаки ДРЛВ противника.

Так, наприклад, у контрнаступі під Сталинградом взимку 1942/43 р. і в повітряних боях на Кубані навесні 1943 р. радянські винищувачі завоювали панування в повітрі, а після Курської битви 1943 р. міцно утримували його до повної перемоги над фашистською Німеччиною.

Прикриття своїх військ і об'єктів, повітряних і морських десантів від ударів засобів повітряного нападу і повітряної розвідки противника важливе і постійне завдання винищувачів.

Основні зусилля винищувачів зосереджуються на прикритті головних угруповань наших військ, ракетних військ, аеродромів базування авіації і найбільш важливих об'єктів тилу, оперативних командувань.

Мета дій винищувачів при прикритті своїх військ і об'єктів полягає в тому, щоб не допустити прицільної стрільби і бомбометання противника по найбільш важливих об'єктах або знищити КР до того, як вона вийшла на об'єкт удару. Головними об'єктами дій при цьому є: літаки ударної авіації, постановники завад, повітряні елементи РУК.

Так, у роки ВОВ прикриття військ і об'єктів тилу фронту займало головне місце в бойовій діяльності фронтової ВА. На виконання цієї задачі фронтові винищувачі витратили понад 47% своїх літако-вильотів.

Прикриття частин і підрозділів інших родів авіації від атак винищувачів противника в повітрі досягається завчасним знищенням або зв'язуванням боєм винищувачів противника, які можуть атакувати літаки частин (підрозділів), які забезпечуються при польоті на бойове завдання, у районі об'єкта удару (десантування). При поверненні винищувачі виконують політ у загальному бойовому порядку на інтервалах і дистанціях від забезпечуваних літаків, які дозволяють своєчасно виявляти винищувач противника і відбити його атаку. Крім того, це завдання винищувачі можуть виконувати, забороняючи зліт винищувачів противника з аеродромів у період виконання бойового завдання частиною (підрозділом), які забезпечуються.

Важливе місце у вирішенні цього завдання приділяється прикриттю вертольотів, що виконують пошук і рятування екіпажів літаків (вертольотів), які зазнають біди.

В роки ВОВ на забезпечення бойових дій інших родів авіації ВА затратила понад 37% своїх літако-вильотів. Склад виділених винищувачів залежав від очікуваної протидії противника і від розміру групи, яка прикривається. Так, наприклад, коли винищувачі противника на маршруті й у районі дій виявляли активність і літали великими групами (12-16 літаків), то навіть на ланку бомбардувальників або штурмовиків іноді потрібно була виділяти мінімум 8-12 винищувачів.

Знищення літаків ДРЛВ і наведення, повітряних елементів РУК і літаків (вертольотів) постановників завад у зонах є першочерговими (найбільше важливими) об'єктами для ВА.

Важливість цього завдання для ВА знову підтвердив досвід бойових дій ВПС в війнах і військових конфліктах останніх років. Так, в ході бойових дій БНС в зоні Перської затоки керування тактичною і палубною авіацією здійснювалося з літаків ДРЛВ і керування Е-ЗА, що робили націлювання на об'єкти ударів, інформували про обстановку, яка склалася. Крім того, ці літаки Е-ЗА «Сентрі», а також літаки-розвідники RС-135 при підході літаків стратегічної авіації до об'єктів ударів, передавали їм інформацію про метеоумови, завадову обстановку і видавали іншу необхідну їм інформацію.

Ураження повітряних десантів противника в повітрі ВА здійснює на маршруті польоту до району десантування або при викиданні (висадженні) десанту шляхом ураження транспортних літаків (вертольотів) із десантом противника. Ураження повітряних десантів у повітрі винищувачі здійснюють для зриву повітряно-десантної операції противника.

Виконання цього завдання припускає одночасно ведення боротьби з винищувачами забезпечення десанту.

Зрив (порушення) повітряних перевезень противника ВА здійснює над територією противника - під час перевезення військ і вантажів з тилу до району бойових дій та з одного напрямку на інший, над своєю територією - при постачанні оточених угруповань противника й евакуації його військ повітрям.

Класичним прикладом виконання цього завдання в роки ВОВ були дії радянських винищувачів з блокування угруповання німецько-фашистських військ, оточених в районі Сталінграду.

Повітряну розвідку ВА веде силами позаштатних розвідувальних ескадрилій у тактичній і найближчій оперативній глибині противника плановими вильотами або одночасно з виконанням інших завдань.

Об'єкти розвідки винищувачів: війська і бойова техніка, РЕЗ противника, ПУ, аеродроми і засоби ППО. кораблі й інші морські об'єкти в прибережній смузі.

Крім того, винищувачі ведуть розвідку повітряної і метеорологічної обстановки.

Повітряну розвідку винищувачі ведуть парами, застосовуючи візуальне спостереження.

Ураження наземних (морських) об'єктів ВА здійснює частиною сил (усім складом) головним чином вдень у ПМУ. Ураження наземних (морських) об'єктів винищувачі виконують в умовах, коли завойоване панування в повітрі та недостатньо сил ударної авіації для вирішення завдань підтримки СВ, боротьби з засобами ППО, а також у випадку, коли панування в повітрі немає, але зненацька виникло завдання, яке у встановлений термін можуть вирішити винищувачі, які знаходяться в першій або другій готовності з відповідними засобами ураження, і відсутні сил ударної авіації. Так, наприклад, виліт екіпажу (пари) літаків МіГ-29 або Су-27, які знаходяться в першій готовності до бойового польоту може бути здійснений через 6 хв. після одержання сигналу, а з другої готовності через 10 хв., ланки - 8 хв. і 14 хв., ескадрильї - 12 хв. і 20 хв. відповідно.

При вирішенні цього завдання винищувачі уражають візуально видимі малі і рухомі цілі, діючи переважно в тактичній і найближчій оперативній глибині.

Деякі підрозділи і частини ВА радянських ВПС залучалися для ведення бойових дій у РА. У зв'язку з відсутністю повітряного противника головними їхніми завданнями були: ураження наземних об'єктів опозиціонерів, а також ведення повітряної розвідки в інтересах виконання своїх бойових завдань.

У мирних умовах підрозділи і частини і несуть бойове чергування в єдиній системі ППО країни. Вартові пари (літаки) ВА знаходяться в установлених для кожної авіачастини ступенях готовності до бойового польоту.

У бойових діях авіаційні підрозділи і частини винищувачів виконують поставлені перед ними бойові завдання з ураження повітряного противника ведучи повітряні бої, а ураження наземних (морських) об'єктів шляхом нанесення авіаційних ударів.

Таким чином ВА є одним із основних засобів боротьби з повітряним противником і призначена для ураження літаків, вертольотів, КР і безпілотних засобів противника в повітрі.

 

5.3.2. Бойові властивості літаків винищувальної авіації

 

Як відомо з попередніх занять, призначення і завдання будь-якого роду авіації визначаються бойовими властивостями літаків, які знаходяться на його озброєнні.

Винищувальна авіація озброєна літаками четвертого покоління МіГ-29 і Су-27.

Літак-винищувач МіГ-29 призначений для ураження повітряних цілей і дій по наземним (надводними) об'єктах.

Літак-винищувач Су-27 призначений для завоювання панування в повітрі.

Літаки-винищувачі МіГ-29 і Су-27 здатні:

- виконувати перехоплення повітряних цілей у вільному просторі, і на фоні землі вдень і вночі в ПМУ та СМУ на середніх і малих дальностях;

- вести ближній повітряний бій.

 

Основні ЛТД літаків ВА

 

	МіГ-29	Су-27
-екіпаж, чол.	І	І
-макс. злітна маса, кг
-максимальна швидкість км/год	2450/1500	2500/1400
-практична стеля, м
-дальність польоту (Rт) із ППБ, км	2160 (650)	3880 (1500)
-макс. бомбове навантаження, т
-кількість точок підвіски
Озброєння	Керовані ракети: „Повітря – земля” „Повітря – повітря” НАР Артилерійське	-- 4 бл. ГШ-30-1	-- 10 бл. ГШ-30-1

Ефективність бойового застосування винищувачів забезпечується високими льотно-тактичними даними і комплексом авіаційного озброєння (КАО).

Визначальне значення для літаків-винищувачів мають такі ЛТД. як: максимальна швидкість, маневрені характеристики (тягоозброєність, радіуси і час сталого віражу, довжина розбігу і пробігу та ін. (стеля, дальність, тактичний радіус) і тривалість польоту.

 

Основні маневрені та злітно-посадкові характеристики

 

Тягоозброєність	1.14	1,15
Вертикальна швидкість, м/с
Радіус віражу, м
Довжина розбігу на повному форс., м
Довжина пробігу з торм. параш., м

 

Комплекс авіаційного озброєння (КАО) літаків-винищувачів містить у собі засоби ураження, установки озброєння, прицільну систему і систему керування озброєнням (СКО).

Головне місце в КАО літаків-винищувачів займають такі засоби ураження, які здатні вирішувати завдання з ураження повітряних цілей противника в широкому діапазоні умов: керовані ракети класу «повітря-повітря» середньої (Р-27), і малої (Р-73) дальності й артилерійська зброя.

Для вирішення завдань з ураження наземних цілей у КАО винищувачі входять АБ РБК, ЗБ, НАР, а також артилерійська зброя на зйомних рухомих гарматних установках (ЗРГУ).

Озброєння літаків-винищувачів дозволяє уражати повітряні цілі будь-якого типу у всьому діапазоні висот і швидкостей під будь-якими ракурсами, у тому числі, ті які енергійно маневрують, а також успішно уражати наземні об'єкти.

Літаки-винищувачі МіГ-29 і Су-27 оснащені автоматичними системами наведення на повітряні цілі, багатофункціональними оглядово-прицільними системами. ПРНК літаків ВА мають велику дальність виявлення повітряних цілей у вільному просторі і на фоні землі, спроможні відслідковувати декілька повітряних цілей одночасно (до 10).

Завдяки високим ЛТД, потужному й ефективному озброєнню і сучасному устаткуванню літаки ВА мають такі бойові властивості:

- високу маневреність (тягоозброєність більше одиниці, висока вертикальна швидкість, малі радіуси сталого віражу, мала довжина розбігу і пробігу й ін.);

- високу швидкість польоту;

- високі можливості ПРНК (велика дальність виявлення, можливість відслідковування декількох повітряних цілей з визначенням найбільш небезпечних із них для літака);

- наявність потужного і різноманітного озброєння, яке дозволяє уражати насамперед повітряні цілі керованими ракетами класу «повітря-повітря» великої середньої і малої дальності, які можуть бути застосовані у будь-яких метеорологічних умовах, всеракурсних, спроможних успішно наводитись на ціль, що маневрує, в умовах застосування противником засобів РЕБ і умовах, які припускають пуск в умовах виконання маневру літаком-носієм;

- наявність достатнього бойового навантаження для дії по наземних об'єктах;

- спроможність вести повітряний бій на дозвуковій і надзвуковій швидкостях і уражати високоманевренні цілі;

- спроможність уражати малі наземні об'єкти противника;

- спроможність вести бойові дії самостійно за межами радіолокаційного поля в умовах РЕП засобів керування.

Сучасні винищувачі можуть вести успішно повітряний бій із різноманітними тактичними винищувачами противника, використовуючи для цього свою технічну і тактичну перевагу. Так, наприклад:

 

Порівняльні характеристики літаків Су-27 і F-15А

 

Характеристики літаків	Су-27	F-15А
Норм. злітна маса, кг
Макс. тяга двигунів, кгс
Тягоозброєність при зльоті, кгс/кг	1,15	1.13
Макс. швидкість польоту, км/год
-на Н= 11000м
-над землею
Дальність польоту (без ПТБ), км. (над землею)
Практична стеля, м
Час розгону (на форсажі), с
-на Н=1 км
від 600 до 1100 км/год
від 1100 до 13 00 км/год
Мін. радіус сталого віражу
(на Н=1 км), м
Час сталого віражу (на Н=1 км). м	17,6
Швидкість відриву, км/год (на форсажі)
Довжина розбігу на форсажі, м
Посадкова швидкість, км/год
Довжина пробігу без торм. парашута, м
Макс. бомбове навантаження, т

 

Таким чином, високі ТТД, сучасне устаткування і потужне озброєння дозволяють літакам-винищувачам успішно уражати будь-які повітряні цілі, а також малі і рухомі наземні (надводні) об'єкти противника.

 

5.3.3. Способи бойових дій і бойові порядки винищувачів

 

При виконанні своїх бойових завдань підрозділи та частини ВА застосовують такі способи бойових дій:

а) при ураженні повітряних цілей:

- одночасне введення в бій і ураження повітряного противника основними силами авіаційної частини з положення чергування на землі або в повітрі;

- послідовне введення в бій і ураження повітряного противника підрозділами з положення чергування на землі або в повітрі;

- введення в бій підрозділів (екіпажів) і ураження повітряного противника із засідок на землі й у повітрі;

- самостійний пошук і ураження повітряного противника ланками (парами, екіпажами) у заданому районі (смузі);

- "вільне полювання".

Крім того, при забороні атак винищувачів противника по літаках, підрозділам і частинам інших родів авіації, які прикриваються винищувачами, застосовуються:

- розчищення повітряного простору;

- патрульний супровід апч, які прикриваються, інших родів авіації;

- блокування аеродромів базування винищувачів противника;

- заслони в повітрі.

Одночасне введення в бій і ураження повітряного противника застосовується, наприклад, при відбитті масованих нальотів або значних груп авіації противника з метою нанесення їй максимально можливого збитку в короткі строки.

Послідовне введення в бій і ураження повітряного противника може застосовуватися при ешелонованих діях повітряного противника (дії противника великою кількістю дрібних груп літаків або вертольотів) або при необхідності тривалого вогневого впливу на нього.

При одночасному або послідовному введенні в бій вихідне положення винищувачів буває різним. Підрозділи (частини) можуть знаходитися на аеродромі (на землі) у відповідному ступені готовності до бойового польоту або в зоні чергування в повітрі.

Введення в бій і ураження повітряного противника із засідок застосовується для досягнення раптовості вогневого впливу підрозділів (екіпажів) винищувачів по окремих групах (літаках, вертольотах ) противника на окремих напрямках його польоту і здійснюються діями ланок (пар, екіпажів) із спеціально підготовлених аеродромів (майданчиків) або зон чергування в повітрі, що не проглядаються РТЗ противника.

Цей спосіб широко застосовувався в роки ВОВ для ураження літаків-коррегувальників артилерійського вогню і розвідників в бойових діях авіації у В'єтнамі, коли винищувачі з основних аеродромів та із зон чергування в повітрі, які проглядаються противником, не встигали перехопити ціль або противник маневровим вогнем зривав атаку.

Самостійний пошук і ураження повітряного противника полягає в тому, що ланки, пари, екіпажі винищувачів, виконуючи політ у заданому районі (смузі), проглядають повітряний простір за допомогою бортових оглядово-прицільних систем та візуально і виявивши противника, атакують його. Цей спосіб б. д. застосовується у випадках, коли із зон чергування над своєю територією винищувачі не встигають уразити повітряного противника на заданих рубежах внаслідок пізнього виявлення цілей, коли відсутня радіолокаційна інформація на даному напрямку або противник придушив РЛС завадами і ПУ не можуть виявити повітряні цілі і навести на них винищувачі. Район самостійного пошуку для ураження повітряних цілей на малих висотах призначається за межами нашого радіолокаційного поля, як правило, над територією противника. Його розміри по фронту 100-150 км, а в глибину 40-60 км,

"Вільне полювання" полягає в довільному виконанні польоту високо підготовленими групами й поодинокими екіпажами винищувачів над територією противника з метою знищення окремих самостійно вибраних повітряних цілей. Цей спосіб застосовується при необхідності регулярного впливу на літаки (вертольоти) противника над його територією, підтримуючи напруженою обстановку в його повітряному просторі, знесилення і деморалізацію противника.

Так, у роки ВОВ глибина проникнення "мисливців" на територію противника залежала від обстановки, запасу пального і досягала 50-100 км. "Мисливцям" давалася велика ініціатива у виборі маршруту, висоти польоту і способів атаки, вони обмежувалися тільки у відношенні району дій і тривалості польоту. Атаки "мисливців" завжди були розраховані на раптовість, яка досягалося широким використанням сонця, хмарності, великої висоти і т.д. Крім того, "мисливці" уникали польотів уздовж (поблизу) залізних і шосейних шляхів, а також через райони, насичені засобами ППО противника. На боротьбу з авіацією противника цим способом у ході ВОВ винищувачі радянських ВПС затратили 31330 літако-вильотів. При цьому на один знищений літак противника "мисливці" затрачали 3-4 літако-вильоти.

Розчищення повітряного простору здійснюється підрозділами винищувачів, які слідують перед підрозділами(частинами) інших родів авіації, які прикриваються винищувачами, на розрахункових інтервалах із завданням уразити (зв'язати боєм) винищувачі противника на дальніх підступах до цих підрозділів, які у смузі їхнього прольоту або в районі дій. Застосовується цей спосіб, коли частини і підрозділи інших родів авіації діють великою кількістю груп, і ці групи важко забезпечити патрульним супроводом.

Спосіб бойових дій "розчищення повітряного простору" народився в боях на Кубані. Його поява була обумовлена підвищенням активності радянських винищувачів. « Розчищення повітря » -, як тоді називався цей спосіб, здійснювався патрулюванням винищувачів у зонах, висунутих щодо цілі, по якій діяли радянські літаки, убік найбільше ймовірної появи винищувачів противника. Перші групи радянських винищувачів приходили в зони за 5-10 хв. до підходу до цілі бомбардувальників або штурмовиків. "Розчищення повітря" застосовувався частіше усього в періоди найбільше напружених дій авіації, при здійсненні нею крупних масованих ударів.

Патрульний супровід здійснюється спільним польотом винищувачів із літаками (вертольотами), що прикриваються, у загальному бойовому порядку з метою заборони атак винищувачів противника по цим забезпечуваним літакам (вертольотам.). Спосіб, як правило, застосовується при забезпеченні невеличких по склади груп літаків інших родів авіації, які виконують політ у компактному бойовому порядку, і може здійснюватися як протягом усього маршруту польоту, так і на окремих його ділянках.

Досвід ВОВ показав, що співвідношення бомбардувальників і штурмовиків до винищувачів супроводу складало від 2:1 до 1:1. Причому чим більше був склад супроводжуваних груп бомбардувальників і штурмовиків, тим менше був наряд винищувачів супроводу.

Блокування аеродромів базування винищувачів противника полягає в забороні зльоту винищувачів противника протягом заданого часу шляхом ураження їх при вирулюванні, на зльоті, руйнації ЗПС (МРД) і мінування аеродрому.

Аеродроми винищувачів противника блокуються в найбільше відповідальні періоди дій ударних сил і військово-транспортних літаків.

В роки ВОВ винищувальна авіаційна дивізія в середньому могла надійно заблокувати протягом 15-20 хв. 3-5 аеродромів винищувачів противника при наряді сил на кожний аеродром у середньому по одній авіаескадрильї і не припустити зльоту винищувачів з цього аеродрому і підходу його винищувачів, які б спробували здійснити деблокування .

Заслони в повітрі організуються на дальніх підступах і в смузі прольоту літаків, які прикривають, або району їх дій на напрямках ймовірної появи винищувачів противника. Винищувальні заслони є різновидом груп розчищення повітряного простору.

б) при ураженні наземних (морських) об'єктів: винищувальна авіація застосовують ті ж способи бойових дій, що і БА і ША. Ними є:

- одночасний удар усім складом або більшою частиною сил авіаційної бригади по одному або декільком заздалегідь заданим об'єктам у встановлений час;

- послідовні удари ескадрилій (ланок, пар, екіпажів) по одному або декільком заздалегідь заданим об'єктам в установлений час;

- самостійний пошук і ураження об'єктів у заданому районі або смузі ланками, парами, екіпажами.

Застосовуючи той або інший спосіб бойових дій, апч літаків-винищувачів виконують польоти в різноманітних бойових порядках.

У бойових порядках підрозділів і частин винищувальної авіації створюються такі групи різноманітного тактичного призначення - ударна, забезпечення, резерву.

Ударна група є основним елементом бойового порядку і призначена для ураження основних сил противника, наприклад, відбиття атак по літакам, що прикриваються.

Групи забезпечення: зав'язки бою, демонстративна (відволікаюча) прикриття від атак винищувачів противника та ін. призначені для створення сприятливих умов виконання бойової задачі винищувачами ударної групи.

Так, групи зав'язки бою повинні забезпечити умови для раптового виходу в атаку ударній групі, демонстративні і відволікаючі групи мають на меті ввести в оману противника, щодо намірів ударної групи, групи прикриття від атак винищувачів, відбивають атаки винищувачів противника по літаках ударної групи.

Резерв виділяється для вирішення завдань, які раптово виникають.

Бойовий порядок груп тактичного призначення винищувальної авіації в залежності від інтервалів, дистанцій, перевищень і понижень між літаками, підрозділами і групами, які входять до них може бути таких видів: зімкнутий, розімкнутий і розосереджений.

Зімкнутий бойовий порядок застосовується парою і ланкою при введенні в бій, при атаках групових цілей.

Розімкнутий бойовий порядок забезпечує можливість вогневої і тактичної взаємодії між екіпажами і групами. Одним з різновидів розімкнутого бойового порядку, застосовуваного в хмарах і вночі парами і ланками винищувачів, є "радіолокаційний ланцюжок". Політ у район повітряного бою (ведення пошуку) пара і ланка винищувачів здійснюють у розімкнутих бойових порядках, які забезпечують найкращі умови огляду повітряного простору, зручність пілотування, мінімальний час для перебудування в бойовий порядок для ведення бою.

Розосереджений бойовий порядок застосовується винищувачами при виконанні бойових задач у складі ескадрилій і більших груп.

Основними формами бойових порядків винищувальної авіації є: "колона", "пеленг", "клин", "фронт", "змійка" і ін.

Пара

 

 

 

"пеленг" літаків "фронт" літаків "колона" літаків

Ланка

"пеленг" пар "колона" пар "фронт" пар

 

 

 

"клин" літаків "пеленг" літаків "колона" літаків

 

Ескадрилья

 

"колона" "змійка" "пеленг" "пеленг" "колона" ланок ланок ланок пар пар

Як видно з малюнків, формами бойових порядків є :

Пара і ланка діють у зімкнутих і розімкнутих бойових порядках "пеленг", "фронт", а ланка, крім того, "клин літаків". У хмарах і вночі пари (ланки) можуть застосовувати розімкнутий бойовий порядок "радіолокаційний ланцюжок" або розосереджений бойовий порядок.

Ескадрилья виконує політ у розімкнутих бойових порядках "пеленг", "колона","змійка" ланок (пар) чи діє у роззосередженому бойовому порядку.

 

Питання для самоконтролюз основи бойових дій підрозділів і частинвинищувальної авіації.

1. Призначення та завдання ВА.

2. Основні ЛТД літаків ВА.

3. Стисла характеристика озброєння і устаткування літаків ВА.

4. Бойові властивості літаків ВА.

5. Що називається способом бойових дій?

6. Способи бойових дій ВА при ураженні наземних (морських) цілей.

7. Що називається бойовим порядком?

8. Групи (літаки) тактичного призначення в бойових порядках ВА.

9. Види бойових порядків та їх характеристика.

10. Форми бойових порядків.

§ 5.4. Основи бойових дій підрозділів і частин розвідувальної авіації (РА)

Найважливішою умовою успіху бойових дій інших родів авіації є своєчасне забезпечення командування і штабів цих апч повними і достовірними даними про противника. Це досягається різними видами військової розвідки, в тому числі повітряною розвідкою, яка є видом бойової діяльності авіації з добування даних про противника, місцевість і метеорологічні умови.

Повітряна розвідка (ПР) виконується розвідувальними авіаційними частинами (підрозділами) і безпілотними розвідниками, нештатними розвідувальними підрозділами авіаційних частин тактичної авіації, а також всіма екіпажами одночасно з виконанням бойових завдань. Такі властивості повітряної розвідки, як швидкість проникнення до об'єктів розвідки на великій глибині, а також достовірність отриманих даних ставлять її на одне з чільних місць серед інших видів військової розвідки.

Повітряна розвідка як самостійний вигляд військової розвідки сформувалася в Першу Світову війну. Тоді авіація, якою володіли армії воюючих сторін, застосовувалася переважно для ведення повітряної розвідки, роль якої була надзвичайно велика.

Дуже важливими були роль і значення повітряної розвідки в роки ВВВ. У численних операціях Радянської Армії вона займала одне з головних місць серед інших видів розвідки. У роки війни авіація виконувала 12% всіх літако-вильотів на розвідку. В умовах, коли ситуація швидко змінювалася, результати повітряної розвідки нерідко ставали одним з головних, а іноді і єдиним чинником, який впливає на прийняття обґрунтованого рішення на бойові дії. Наприклад, в період контрнаступу Радянської Армії під Сталінградом повітряна розвідка своєчасно виявила перекидання двох танкових дивізій з Північного Кавказу в район Котельниково, де створювалася танкова група Манштейна. Для маскування цього перекидання німецько-фашистське командування застосувало оперативне маскування. Радіостанції танкових дивізій противника продовжували працювати майже в тому ж районі, де вони знаходилися до перекидання. Радіорозвідка фронту зробила висновок, що танкові дивізії не зменшилися, а лише перегрупувалися.

Повітряна розвідка ще раз підтвердила відбуття танкових дивізій і зосередження їх в районі Котельниково. Ці дані дозволили радянському командуванню своєчасно вжити заходів і зірвати спробу ворога раптовим ударом танкової групи в напрямі Сталінграду забезпечити вихід з оточення 6-й німецько-фашистської армії. Цей приклад доказує, що повітряна розвідка не тільки здобувала дані про противника, але і доповнювала і контролювала дані про ворога інших видів розвідки: агентурної, радіорозвідки, свідчення полонених, перебіжчиків.

Значно більшу роль ПР покликана зіграти в сучасних умовах.

Різке підвищення вражаючих властивостей засобів озброєної боротьби і маневрових можливостей військ призвело до збільшення розмахів операцій, що вимагає отримання великого об'єму даних про противника за короткі терміни. Кількість об'єктів повітряної розвідки збільшилася більш ніж в 2 рази в порівнянні з ВВВ, передусім за рахунок розосередження авіації. Збільшилася питома вага: до 60-70% рухомих малорозмірних об'єктів, підвищилися можливості з маскування, це вимагає від сил і засобів повітряної розвідки великого бойового напруження.

Роль і місце РА, як мобільного засобу добування даних про противника, необхідних військам, командуванню і штабам всіх ступенів, перетворили її в один з важливих родів авіації, який вирішує одну з основних завдань авіації ПС- ведення повітряної розвідки.

5.4.1. Призначення, основні завдання повітряної розвідки (ПР). Вимоги, які пред’являють до неї

Основним засобом повітряної розвідки в авіації ПС є розвідувальна авіація.

Розвідувальна авіація, маючи на озброєнні пілотовані літаки-розвідники , розвіду­вальні вертольоти і безпілотні літальні апарати, призначена для повітряної розвідки противника, місцевості і погоди.

У окремих випадках літаки (вертольоти) - розвідники можуть одночасно з ведіння розвідки знищувати розкриті ними об'єкти противника.

Повітряна розвідка ведеться РА в інтересах організації і проведення операцій і бой­ових дій військ. При цьому завдання повітряної розвідки визначаються метою, задумом, розмахом і особливостями проведення операцій.

Повітряна розвідка ведеться в мирний час без порушення державного кордону, а в особливий погрожувальний період до початку збройної агресії по розпорядженню Генерального штабу - з порушенням державного кордону, з початком бойових дій - без обмежень.

Виходячи з призначення РА, цілей і основних об'єктів повітряної розвідки, загальними завданнями підрозділів і частин РА є:

1. Повітряна розвідка РЯЗ.

2. Повітряна розвідка аеродромів, дільниць автострад і майданчиків , що використовуються для зльоту і посадки літаків і вертольотів.

3. Повітряна розвідка військ, оборонних рубежів (смуг), вузлів оборони опорних пунктів.

4. Повітряна розвідка залізничних, автомобільних, повітряних і річкових (морських) перевезень.

5. Повітряна розвідка ПУ і РЄЗ.

6. Повітряна розвідка сил і засобів ППО.

7. Повітряна розвідка військово-промислових об'єктів.

8. Повітряна розвідка кораблів (суден) в морі і військово-морських базах (портах).

9. Повітряна радіаційна розвідка.

10. Повітряна розвідка місцевості і погоди.

11. Контрольна повітряна розвідка результатів ударів своїх ракет і авіації.

Повітряна розвідка РЯЗ ведеться для їх виявлення в позиційних районах, в районах зосередження, на марші і на шляхах підвезення. Основні об'єкти розвідки: ракети, ПУ ракетних частин і підрозділів, склади, польові пункти зберігання ядерних боєприпасів і постачання ними.

Повітряна розвідка аеродромів дільниць автострад і інших майданчиків, що використовуються для зльоту і посадки літаків (вертольотів) ведеться в смузі армійського корпусу (АК) чи оперативного командування (ОК) на всю глибину базування авіації для розкриття діючих, запасних, хибних аеродромів майданчиків, що будуються, а також змін в складі і базуванні авіації противника.

Повітряна розвідка військ, оборонних рубежів (смуг) вузлів оборони і опорних пунктів повинна встановити: положення угрупування військ, насамперед ракет, танків і артилерії, наявність і характер оборонних рубежів (смуг), ступеня зайнятості їх військами, місцезнаходження вузлів оборони і опорних пунктів, райони зосередження, склад і напрями можливого висунення резервів, стан доріг, мостів і переправ на шляхах їх руху, місця розташування ПУ військами, характер ППО військ. Так, наприклад, при підготовці Вісло-Одерской операції 1945 р. повітряна розвідка виявила за р. Вісла 7 підготовлених оборонних смуг противника, ешелонованих на глибину до 50 км і 6 протитанкових ровів. Ці дані дозволили значно знизити втрати особового складу і бойової техніки СВ в ході операції.

Повітряна розвідка залізничних, автомобільних, повітряних і річкових (морських) перевезень противника ведеться для виявлення напряму перевезень , їх характеру і інтенсивності, районів зосередження військ, бойової техніки, МЗ поблизу пунктів завантаження і вивантаження, стану шляхів сполучення завантаженості залізничних вузлів і станцій, аеродромів і портів, стан мостів і переправ, наявність руйнування і об'їздів ведення відновлювальних робіт, характер ППО та об'єктів на шляхах сполучення.

Повітряна розвідка ПУ і РЕЗ ведеться для розкриття місць розташування КП СВ, елементів РУК, авіації, ППО і їх елементів, виявлення РЕЗ системи управління військами і зброєю, їх місцезнаходження і характеристик, визначення характеру прикриття ПУ зенітними засобами.

Повітряна розвідка сил і засобів ППО ведеться для розкриття типу, кількості, розташування вогневих позицій зенітних ракет і зенітної артилерії, радіоелектронних станцій управління зброєю.

Повітряна розвідка військово - промислових об'єктів виконується для визначення місцеположення (координат) об'єкта, його розмірів, призначення окремих споруд, стану об'єкта і його діяльності, характерних орієнтирів в районі об'єкта і на маршруті польоту, розташування засобів ППО противника в районі об'єкта і на маршруті польоту до нього, елементів маскування об'єкта.

Повітряна розвідка кораблів (суден) в морі і ВМБ (портах) виконується для виявлення складу і угрупування кораблів і суден, їх розташування, характеру дій, розкриття важливих елементів баз (портів), їх ППО і маскування.

Повітряна радіаційна розвідка виконується для встановлення ступення радіоактивного зараження місцевості і повітряного простору на напрямах (районах) дій СВ і авіації.

Повітряна розвідка місцевості ведеться в інтересах забезпечення бойових дій військ, особливо танкових частин і підрозділів, викидання (висадки) повітряних (морських) десантів, топографічного забезпечення військ, створення і завчасного оперативного виправлення топографічних карт, а також складання вимірювальних документів.

Повітряна розвідка погоди проводиться для визначення (уточнення) метеорологічних умов в районі бойових дій і на напрямах, звідки очікується зміна погоди. Вона організується в інтересах забезпечення бойових дій авіації і військ оперативного командування (армійського корпусу).

Контрольна повітряна розвідка результатів ударів своїх ракет і авіації організується штабом авіаційної частини, а при необхідності і штабом вищого рівня.

При ведіння бойових дій в Республіці Афганістан, розвідувальною авіацією накопи­чений значний досвід ведіння повітряної розвідки. Основними її завданнями були:

- виявлення штабів, баз і скупчення опозиціонерів;

- виявлення вогневих точок і опорних пунктів;

- виявлення караванів зі зброєю і боєприпасами різних груп опозиціонерів, їх склад, місцезнаходження і напрям руху;

- виявлення районів зосередження опозиціонерів і бойової техніки, їх складу і характеру діяльності.

Крім того, РА вела радіолокаційний зйомку прикордонних з Афганістаном районів Пакистану і Іраку.

Виходячи з важливості перерахованих завдань РА в сучасних операціях до повітряної розвідки, яку вона веде, пред'являють високі вимоги основними з яких є:

- оперативність і своєчасність;

- цілеспрямованість;

- безперервність;

- активність;

- достовірність;

- раптовість і скритність повітряної розвідки.

Оперативність повітряної розвідки полягає в скороченні часу з моменту отримання завдання на розвідку до надання розвідданих командуванню.

Своєчасність є однією з найважливіших умов досягнення оперативності повітряної розвідки і полягає у здобутті, обробці і доведенні розвідувальних даних у встановлені терміни.

Цілеспрямованість повітряної розвідки полягає в зосередженні основних сил і засобів на найважли­віших напрямах і об'єктах відповідно до задуму операції.

Безперервність повітряної розвідки полягає в систематичному спостереженні за положенням і діями противника. Однією з основних умов безперервності повітряної розвідки є її всепогодність, яка складається в можливості рішення основних завдань незалежно від метеоумов.

Активність повітряної розвідки полягає в наполегливому прагненні командирів і штабів, організуючих розвідку та екіпажів, які ведуть добувати необхідні розвіддані в будь-яких умовах обстановки.

Достовірність повітряної розвідки полягає у відповідності даних, що добуваються нею істинному положенню і стану військ і об'єктів. При цьому важливе значення має висока точність визначення координат об'єктів. Зокрема, необхідна точність визначення координат в інтересах ударів ракет тактичного призначення становить 20-100 м, оперативного призначення - 110-120 м.

Раптовість і скритність повітряної розвідки полягає у: маскуванню польотів, що виконуються, яке проводиться з метою приховування від противника задумів нашого командування, а також в застосуванні найбільш доцільних способів і тактичних прийомів розвідки різних об'єктів.

Т.Ч. Повітряна розвідка ведеться в інтересах організації і проведення операцій і бойових дій військ. При цьому, завдання повітряно