Основи організації управління авіаційними підрозділами та частинами

3.1.1. Суть управління і вимоги до нього

Авіаційні частини і підрозділи виконують різні бойові завдання, головною метою яких є нанесення супротивнику максимальних втрат, досягнення над ним перемоги. При цьому їх бойові дії являють собою єдиний процес двох взаємопов’язаних явищ: дії авіації по виконанню бойових завдань та діяльності командирів та штабів по керуванню авіаційними частинами та підрозділами. Ці явища тісно пов’язані й не можуть існувати окремо: дії апч без управління і, навпаки, управління без апч яки виконують бойові завдання.

Таким чином, управління апч є цілеспрямованою діяльністю командирів та штабів з:

- підтримання бойової готовності частин (підрозділів);

- підготовці їх до бойових дій;

- керування ними при виконанні поставлених завдань.

Мета управління - забезпечити ефективне використання наявних сил і засобів у конкретних умовах обстановки для вирішення поставлених завдань в обмежені терміни та з мінімальними втратами.

Управління включає:

- безперервне здобуття, збір, вивчення, відображення і аналіз даних обстановки;

- прийняття рішень та планування бойових дій;

- постановка та доведення завдань до підлеглих;

- організацію взаємодії, управління всіма видами забезпечення;

- управління підготовкою частин і підрозділів до виконання бойових завдань;

- управління частинами і підрозділами у ході виконання завдань.

Основою управління є рішення командира.

У сучасній війні вся діяльність командирів та штабів по керуванню частинами і підрозділами повинна підпорядковуватись певним вимогам, у відповідності до яких управління авіацією у всіх ланках повинно бути:

- стійким;

- безперервним;

- оперативним;

- гнучким;

- прихованим.

Великі потенційні можливості супротивника по дезорганізації системи управління шляхом виведення з ладу КП та вузлів зв’язку звичайною і високоточною зброєю, а також використання засобів електронного придушення потребують забезпечення необхідної стійкості та живучості управління.

Таким чином, стійкість управління складається з уміння командирів і штабів виконувати свої функції з управління військами в складній обстановці, яка швидко змінюється, а також при спільному впливі противника на пункти і засоби управління будь-якими видами ураження і електронного придушення.

Стійкість досягається дублюванням засобів і каналів зв’язку.

Приклад: ППО Іраку перестала існувати після використання авіацією БНС біля 130 КР «Томахок» та протирадіолокаційних ракет «Харм».

Безперервність управління досягається: високою надійністю і живучістю системи управління, підтримкою надійного зв’язку з старшим командиром, з підлеглими і взаємодіючими частинами, постійним наглядом за супротивником, своєчасним збиранням і обробкою інформації про обстановку.

Оперативність управління складається зі спроможності командирів штабів і інших органів управління проводити всі заходи по керуванню підлеглими у строки продиктовані обставинами.

Оперативність управління визначається:

- швидкістю збору і обробки даних обстановки;

- своєчасністю прийняття рішення і доведенням завдань;

- організацією бойових дій за короткий термін.

Найбільш повно виконання вимог оперативності управління досягається широким використанням засобів механізації і автоматизації управління.

Гнучкість управління полягає в умінні командирів і штабів своєчасно вносити необхідні уточнення у раніше прийняті рішення і поставленні завдання підлеглим чи прийняти нове рішення в залежності від змін у обстановці.

Прихованість управління полягає у забезпеченні приховування від супротивника заходів по підготовці і веденню БД, забезпеченню раптовості нанесення ударів.

Прихованість управління забезпечується широким використанням:

- апаратури засекречування гарантованої і термінової стійкості;

- апаратури попереднього кодування;

- різноманітних документів прихованого управління військами.

Управління авіаційними частинами з боку старших начальників здійснюється, як правило, централізовано і тільки в окремих випадках на означений термін може припускатися часткова децентралізація. З таких форм централізоване управління є основною формою управління і передбачає керівництво з боку старших керівників всією бойовою діяльністю підлеглих як у період підготовки до бойових дій, так і у ході виконання бойових завдань.

Централізація управління, тобто концентрація управління підлеглою авіацією у руках одного авіаційного керівника, не означає підміни дій підлеглих, а тим більш сковування їх ініціативи.

Командир здійснює керівництво підлеглими підрозділами наступними способами:

- особисто;

- через штаб і інші органи управління;

- в поєднанні «особисто і через штаб», через своїх заступників і керівників служб.

Управління особисто забезпечує командиру можливість безпосередньо поставити бойові завдання виконавцям і впевнитися у правильному розумінні цих завдань. Для постановки завдань підлеглим, командир використовує технічні засоби зв`язку або особисте спілкування.

Управління через штаб здійснюється авіаційними командирами на рівні з управлінням особисто. Свою роботу штаб здійснює на основі рішень, наказів і вказівок командира, а також розпоряджень вищого штабу.

Начальник штабу є першим заступником командира. Тільки він має право від його імені віддавати розпорядження і накази.

Управління особисто і через штаб у системі управління авіаційними частинами здійснюється за допомогою різноманітних технічних засобів управління (ТЗУ) і бойових документів. До ТЗУ належать:

- засоби зв`язку;

- системи управління бойовими засобами;

- засоби автоматизації і механізації управління.

Засоби зв`язку є основними засобами і матеріальною основою управління авіації. Для забезпечення управління використовуються: радіо, радіорелейні, тропосферні, космічні провідні, рухомі та інші засоби зв`язку. За допомогою цих засобів організується телефонний, телеграфний, факсимільний зв`язок і передача даних , а рухливими засобами – фельд’єгерсько-поштовий зв`язок.

Радіорелейні і тропосферні засоби зв`язку забезпечують напрямлений зв`язок по деяких каналах, що сприяє прихованості їх роботи і зниженню взаємних перешкод. Зв’язок може здійснюватись як телефоном, так і телеграфом.

Телевізійна передача дозволяє одержати на ПУ наглядне уявлення не тільки про обсяг впливу, але і про хід виконання бойових завдань і результатах нанесених ударів.

Провідні засоби зв`язку забезпечують телефонний і телеграфний зв`язок по постійним повітряним і кабельним лініям з КП вищих і підлеглих інстанцій, а також забезпечуючими і взаємодіючими інстанціями.

Рухомі засоби зв`язку включають автомобілі, мотоцикли, БТР, літаки, вертольоти та інші засоби поїздки командира у підлеглі інстанції, а також надають з метою доставки бойових документів, передачу наказів і донесень офіцерами штабів.

Сигнальні засоби зв`язку використовуються для оповіщення і взаємодії. До них відносяться радіолокаційні системи розпізнавання, сигнальні ракети, димові шашки, еволюції літака, трасуючі снаряди та інше.

Системи управління бойовими засобами являють собою комплекси різноманітних радіотехнічних (радіо, радіолокаційних, лазерних, телевізійних) засобів, а також розрахунково-обчислювальних пристроїв та засобів автоматизації, що забезпечують автоматизоване управління літаками і зброєю у повітрі. Ці системи вирішують наступні завдання:

- наведення винищувачів-перехоплювачів на повітряні цілі;

- наведення літаків ударної авіації на наземні (морські) об`єкти;

- вивід літаків ВТА у район десантування;

- управління БЛР та іншими ЛА;

- виконують інші завдання.

Засоби автоматизації і механізації управління дають можливість скоротити час і розширити можливості по збиранню, обробці та відображенню інформації.

До засобів автоматизації і механізації належать:

- ЕОМ;

- розрахунково-обчислювальні пристрої;

- кодувальні і шифрувальні машини;

- різноманітні екрани і табло;

- планшети, карти і фотоапаратура;

- друкарські машинки;

- ксерокопіювальні апарати;

- датчики, диктофони, магнітофони;

- аудіо та відео апаратура та інше.

3.1.2. Структура системи управління авіаційними підрозділами та частинами

Для управління авіаційними частинами і з`єднаннями створюється система керування. Вона включає :

- органи управління;

- пункти управління;

- систему зв`язку і РТЗ;

- автоматизовані системи управління (АСУ) та інші спеціальні системи.

Органи управління.

До органів управління належать командування, штаби, посадові особи, відділення і служби.

Їх найважливіші завдання:

- підготовка апч і приведення їх у найвищі ступені бойової готовності і керування ними у ході приведення в бойову готовність до бойових дій;

- підготовка апч до несення бойового чергування і керування силами, що чергують;

- підготовка апч до перебазування і керування ними у ході перебазування;

- підготовка апч до бойових дій і керування ними у ході виконання бойових завдань;

- військове виховання особового складу апч;

- організація бойової підготовки в апч.

Командир частини (підрозділу) несе повну відповідальність за бойову і мобілізаційну готовність і підготовку частини (підрозділу), правильне використання підлеглими сил і успішне виконання ними завдань, а також за виховання і моральний стан особового складу.

Штаб апч є основним органом управління. Свою роботу він планує і здійснює на основі рішень і вказівок командира, розпоряджень вищого штабу і в залежності від обставин, що склалися.

Організацію діяльності штабу та керівництво нею здійснює начальник штабу – перший заступник командира авіаційної частини на підставі його рішень, а також розпоряджень і вказівок вищих штабів.

Заступники командира і керівники служб частини відповідають за своєчасне і якісне виконання заходів по бойовій і мобілізаційній готовності, виконання завдань підлеглими, за організацію і здійснення відповідних видів забезпечення.

Пункти управління.

Для забезпечення командирам частин, підрозділів безперервного управління підлеглими при підготовці і у ході бойових дій створюються пункти управління.

Під пунктом управління (ПУ) розуміється підготовлений і організований для роботи колектив посадових осіб і комплекс технічних засобів з персоналом, який їх обслуговує.

Для управління підрозділами при підготовці та в ході ведення бойових дій в авбр створюються система пунктів управління, яка включає:

- командний пункт авіаційної бригади (КП авбр);

- запасний командний пункт авіаційної бригади (ЗКП авбр);

- командно-диспетчерський (КДП);

- стартові командні пункти (СКП);

- командні пункти авіаційних ескадрилій (КП ае).

- пункти управління підрозділів авбр (ПУ) в тому числі пункт управління інженерно-авіаційним забезпеченням (ПУ ІАЗ).

Командний пункт авіаційної бригади (КП авбр) є основним пунктом управління авбр та призначений для забезпечення стійкого, безперервного, оперативного та надійного управління підрозділами авіаційної бригади при виконанні ними покладених завдань у повсякденній діяльності, під час приведення у вищі ступені бойової готовності, при підготовці та вході ведення бойових дій.

З командного пункту командир здійснює управління польотами (бойовими діями).

Командний пункт обладнується у двох варіантах - стаціонарному і на нерухомих засобах.

Запасний командний пункт призначений для вирішення тих же завдань, що і КП авіаційної бригади на випадок виходу його із ладу. У окремих випадках роль ЗКП може виконувати КП одної з ескадрилій, заздалегідь підсилений засобами управління.

Командно-диспетчерський пункт і стартові командні пункти призначені для керування польотами при виконанні апч різноманітних завдань, а також для управління повітряним рухом у районі аеродрому.

Командний пункт авіаційної ескадрильї призначений для управління особовим складом ескадрильї, як правило на землі .

Для управління підрозділами, які забезпечують бойову діяльність авіаційної бригади створюються пункти управління підрозділів авбр.

Так одним з них є пункти управління інженерно - авіаційним забезпеченням ПУ ІАЗ.

Пункт управління інженерно-авіаційним забезпеченням призначений для керівництва ІТС частини, контролю за ходом підготовки авіаційної техніки до польотів та приведення в боєготовий стан, своєчасного інформування командира про хід і стан підготовки авіаційної техніки, надання допомоги керівнику польотів(за його запитом) у керівництві діями льотного складу в особливих випадках в польоті пов’язаних з відмовами авіаційної техніки, а також для організації взаємодії з керівним складом тилу та підрозділів забезпечення.

ПУ ІАЗ є складовою частиною КП. На ньому постійно у робочий час повинні знаходитись черговий і диспетчер, а у дні польотів - старший інженер польотів і диспетчер призначений зам. командира частини з озброєння.