де С1, С2, …, Сn – фактичні концентрації забруднювачів, мг/м3;
ГДК1, ГДК2, …, ГДКn – значення забруднювачів, мг/м3.
Якщо сумарна концентрація забруднювачів більша за 1, то кажуть, що санітарний стан не відповідає нормативним вимогам.
2. Методи контролю та реєстрації шкідливих речовин.
Виявлення шкідливих речовин і контроль їхньої концентрації у повітрі здійснюють декількома способами, серед яких найбільш поширеними є експрес-метод, лабораторний метод і метод неперервної реєстрації шкідливих речовин.
· Експрес-метод (колориметричний), який ґрунтується на явищі зміни кольору індикаторного порошку в результаті дії шкідливої речовини. Цей метод дає змогу швидко та з достатньою вірогідністю визначити концентрацію речовини безпосередньо на робочому місці.
· Лабораторний метод, який передбачає відбір проб повітря й проведення фізико-хімічного аналізу (хроматографічного, фотоколориметричного) в лабораторних умовах. Цей метод дає змогу з великою точністю визначити концентрацію шкідливих речовин у повітрі, але вимагає наявності спеціально обладнаної лабораторії і значно більше часу для проведення аналізу.
· Метод неперервної реєстрації вмісту в повітрі шкідливих речовин здійснюється за допомогою газоаналізаторів і газосигналізаторів. Рівень запиленості повітря перевіряється ваговим, електричним і фотоелектричним способами. Найчастіше використовують ваговий метод. Для цього зважують спеціальний фільтр до і після проходження через нього визначеного обсягу запиленого повітря, а потім обчислюють вагу пилу в міліграмах на кубічний метр.
· Навчальні алгоритми й структурно-логічні схеми вивчення небезпек для аналізу небезпек, які можуть з'явитися внаслідок витоку шкідливих речовин
Навчальний алгоритм небезпеки розливу СДОР
Джерела небезпеки: вибухи на підприємствах, використання хімічної зброї, дорожньо-транспортні пригоди.
Небезпечний фактор: сильнодійні отруйні речовини.
Наслідки: отруєння, опіки, виразки на шкірі, втрата свідомості, захворювання, летальні випадки.
Ризики: ризик загинути від шкідливих і вражаючих факторів сильнодійних отруйних речовин.
Способи і засоби захисту: покинути зону розливу СДОР, використати індивідуальні засоби захисту.
Долікарська допомога:
· СДОР як летка речовина: винести потерпілого на свіже повітря, не дати потрапити речовині в легені (промити очі, рот і ніс 2 % розчином соди, напоїти теплим молоком із содою), активізувати вентиляцію легенів (штучне дихання), оберігати хворого від зайвих рухів;
· виведення отрути з поверхні тіла: промити шкіру лужним розчином, прикласти примочку з 5 %-го розчину оцтової кислоти;
· виведення отрути із травного каналу: прийняти активоване вугілля — 1 столова ложка на 100 г води, промити шлунок за допомогою зонду;
· при хімічних опіках: змити хімічну речовину під проточною водою протягом 15-20 хвилин, дати знеболювальні препарати, провести реакцію нейтралізації (якщо СДОР — кислота — змити слабким розчином соди, якщо луги — рани закрити асептичними пов'язками охолодити обпечене місце);
· для всіх випадків: при відсутності ознак життя — провести реанімацію.
Організаційно-технічні рішення: виконання вимог ТБ і правил дорожнього руху, зберігання СДОР лише в потрібних кількостях, дотримання технологічного процесу на виробництві.
Робота № 2. Аналіз небезпек, які можуть з’явитися внаслідок
витоку СДОР.
Завдання до практичного заняття:
1. Опрацювати теоретичні відомості лабораторно—практичного заняття та рекомендовану літературу за темою.
2. Робота № 2 (Б). Провести аналіз небезпек, які можуть з’явитися внаслідок витоку СДОР :
2.1.Розрахувати сумарну концентрацію забруднювачів повітря та визначити чи можна безпечно перебувати в приміщенні, якщо у повітрі є хімічні речовини АіБ, АіВ, АіБіГ у таких концентраціях:
| Речовина | Фактична концентрація мг/м3 | ГДК мг/м3 | Фізіологічна дія на організм людини |
| А | 5,9 | Сенсибілізуюча, загальнотоксична, мутагенна. | |
| Б | 0,2 | 0,8 | Подразнююча, сенсибілізуюча. |
| В | 0,8 | 2,6 | Канцерогенна, мутагенна |
| Г | 0,06 | 0,1 | Сенсибілізуюча |
3.. Сформулювати висновки щодо проведених досліджень.