Структура сучасного ринку

 

Структура ринку — це внутрішня система ринкових відносин, су­купність певних елементів ринку. Структура ринку по своїй суті дуже складна, оскільки її можна класифікувати за численними критеріями. Найважливішими серед них є такі:

1) економічне призначення об'єк­тів ринкових відносин — відповідно до нього виділяється ринок то­варів (він складається з ринку товарів народного споживання, ринку засобів виробництва та послуг), ринок робочої сили (або праці, як його ще називають), фінансовий ринок та ринок валюти;

2) геогра­фічне положення — тут йдеться про місцевий, регіональний, націо­нальний і світовий ринки;

3) ступінь обмеження конкуренції— моно­полістичний, олігополістичний, вільний, змішаний ринки;

4) характер продажу — оптовий і роздрібний ринки та ін.

Визнано, що найбільш важливою з точки зору як теоретичного, так і практичного розгляду ринкових відносин є класифікація видів ринків за економічним призначенням об'єктів ринкових відносин, ос­кільки саме вона дозволяє дослідити якісний стан і розвиток кож­ного з елементів цієї структури, проаналізувати взаємозв'язки між ними, тобто визначити ефективність функціонування усієї ринкової системи.

Cтруктура

Суттєвою особливістю ринку е його структурованість. Існування сис­теми взаємопов'язаних і взаємозумовлених ринків.

Структура ринку - це внутрішня будова, розгадування, порядок окремих його елементів, їх частка у загальному просторі ринку» Ознаками будь-якої структури е тісний взаємозв'язок II елементів значна Його стійкість, цілісність сукупності усіх елементів.

Сукупність усіх ринків розчленованих на окремі елементи різ­номанітними критеріями, утворює систему ринків.

За критерієм ринкових об'єктів можна розглянути загальну ст­руктуру ринку, яка зображена на схемі.

 

Ринок

 

Ринок капіталів

Ринок праці

Товарний ринок

Грошовий ринок

Ринок цінних паперів

Ринок товарів і послуг

Ринок засобів виробництва

Науково-технічний ринок

 

Ринок капіталів, або ринок інвестиційних ресурсів, поділяється на ринок грошей і ринок цінних папері.

На ринку праці здійснюється купівлі- продаж робочої сили, або виробничого фактора праці. Цей ринок фрагментований по професіях, спеціальностях і територіях.

Товарний ринок має складну структур.

По - перше, він включає ринок товарів і послуг, або споживчий ринок, який поділяється на ринки продовольчих товарів, побутових, ко­мунальних, транспортних послуг, послуг культури, освіти, охорони здоров'я, правових послуг, а також включає ринок житла.

По - друге, у його структурі виділяється ринок засобів вироб­ництва, який поділяється на ринки засобів праці (речового капіталу)-машин, механізмів, обладнання, приладів, виробничих споруд, орендних засобів тощо і природних ресурсів - сировини, матеріалів, палива, енер­гії.

По - трете, це ринок науково - технічних розробок, або ринок інновацій, тобто технічних і наукових нововведень, винаходів і раці­оналізаторських пропозицій, патентів і ліцензій. Так реалізується наука як виробничий ресурс. Особливе місце займає ринок інформації. Предметом купівлі-продажу тут виступають книги, газети, часописи, картини, аудіо і відеокасети, реклама та інші види діяльності, що несуть людям не­обхідні знання інформація реалізується як на споживчому ринку(для особистого споживання) так і на ринку засобів виробництва(для ви­робничих потреб), а також на інноваційному ринку (науково-технічна інформація).

З погляду значення для виробництва розпізнають ринок ресур­сів (капіталу, праці, природних ресурсів, підприємницьких здібнос­тей) і споживчий ринок (товарів і послуг для особистого споживання).

 

За суб'єктами ринкових відносин виділяють ринок покупця(тут пропозиція товарів перевищує попит на них, що надає перевагу покуп­цям), ринок продавця (тут попит значно перевищує пропозицію), посередницький ринок(сукупність економічних відносин господарюючих суб'єктів, що купують товари для їх наступного перепродажу з метою одержання вигоди), державний ринок(включає сукупність угод купівлі-продажу уряду, державних установ, місцевої влади, які купують, про­дають чи орендують товари і ресурси, необхідні для виконання їх функцій).

За ознакою простору дії виділяють місцевий ринок (локальний ринок обмеженої території), регіональний ринок(ринок, що охоплює значну частину території країни, наприклад, Західної України), національний ринок (охоплює усю територію країни), світовий ринок (охоплює усю планету), у тому числі й міжнародний регіональний ринок (скажімо, загальноєвропейський чи ринок Євросоюзу), У зв'язку із територіальним критерієм розрізняють внутрішній ринок і зовнішній ринок

За ступенем конкурентності виділяють вільний ринок, монопо­лістичний ринок, ринок монополістичної конкуренції, олігополістичний ринок. Це дозволяє розрізняти конкурентні і неконкурентні рин­ки.

З позицій відповідності законодавству існують легальний і нелегальний ринки. Останній часто називають "чорним","підпільним" Розрізняють і напівлегальній, або "сірий" ринок.

 

2. Ринкова інфраструктура

 

Ефективне функціонування передбачає наявність певних умов. Однією з них є розвинута інфраструктура ринку.

Під інфраструктурою ринку розуміють систему державних, приватних і громадських інститутів (організацій та установ) і технічних засобів, що обслуговують інтереси суб'єктів ринкових відносин, забезпечують їхню ефективну взаємодію. Розрізняють:

• організаційно-технічну,

• фінансово-кредитну,

• науково-дослідницьку інфраструктури ринку.

До організаційно-технічної інфраструктури ринку належать товарні біржі й аукціони, торгові доми і палати, холдингові й брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, інжирінгові фірми, сервісні центри, пункти прокату й лізингу, державні інспекції, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації і засоби оперативного зв'язку.

Одні з цих установ покликані сприяти встановленню ділових контактів між підприємцями, надавати їм інформаційні, консультативні, розрахункові та інші послуги (ярмарки, біржі, виставки, центри), інші – беруть на себе функції загальної координації ринкових зв'язків, представляють інтереси своїх членів на регіональному, державному та міжнародному рівнях (асоціації, торгові й господарські палати), треті – спеціальні державні органи регулювання ринкових відносин (податкові інспекції, служби щодо контролю за цінами і стандартами, страховий нагляд тощо).

Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворюють банки, фондові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій. Це всі ті, хто здатен займатися і займається мобілізацією тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення. На практиці застосовується безліч варіантів прибуткового використання цих коштів, коли, наприклад, фонди громадських організацій передаються в позику комерційним банкам, інвестуються в акції тощо. У ринковій економіці кожен карбованець, долар чи франк повсякчас має працювати, перебувати в обігу, приносити прибуток. Фінансово-кредитна інфраструктури забезпечує вирішення цієї проблеми.

Науково-дослідницька інфраструктура ринку включає в себе наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади.

Інститути та організації, що утворюють цю інфраструктуру. вивчають динаміку ринкової ситуації, займаються розробкою стратегії і тактики поведінки підприємств на ринку, прогнозів для уряду і підприємців, моделюванням наслідків тих чи інших рішень, наданням консультацій, улагодженням конфліктів між партнерами, підготовкою економістів, менеджерів та фахівців з маркетингу.

Крім загальної інфраструктури, що обслуговує весь простір ринкових відносин, існують ще спеціалізовані, які забезпечують ефективне функціонування окремих ринків. Так, на ринку товарів і послуг діють товарні біржі, підприємства оптової та роздрібної торгівлі, фірми, що зайняті перевезенням вантажів, наданням послуг у сфері маркетингу тощо. Ринок праці обслуговують біржі праці, державні та приватні фонди сприяння зайнятості, пенсійні фонди, державні центри підготовки кадрів тощо. Функціонування ринку капіталів забезпечують фондові та валютні біржі, страхові, холдингові та інвестиційні компанії, комерційні банки, брокерські та ділерські контори, інспекції контролю за цінними паперами, фонди державного майна, податкові інспекції та ін.

Конкуренція виступає також об'єктивно необхідною умовою ефективного функціонування ринкового механізму. Залежно від режиму конкурентної боротьби розрізняють:

• досконалу(чисту)

• недосконалу конкуренцію.

Досконала (чиста) конкуренція означає, що на ринку діють багато покупців і продавців, вільний доступ фірм на ринок тощо. Жоден продавець або покупець за цих умов не в змозі будь-яким чином серйозно вплинути на ринкову ціну товару. Цей вид конкуренції є найсприятливішим для оптимального функціонування ринкового механізму.

Недосконала конкуренція виступає у формах монополістичної та олігополістичної конкуренції.

Монополістична конкуренція виникає, коли застосовується широка диференціація продукту, пов'язана або з його особливостями (якість, марка, упаковка), або з місцезнаходженням продавців чи з особливими послугами, що супроводжують продаж товару Зменшуючи цінову еластичність попиту за допомогою диференціації продукту, продавець одержує певну монополістичну владу над ним, тобто він може до якоїсь межі підвищувати ціну товару без ризику скорочення обсягу продажу.

Олігополістична конкуренція виникає, коли однорідну продукцію (або близькі субститути) продають декілька (два-три) продавців. За цих умов кожен з них здійснює свою власну ринкову стратегію (визначає обсяги продажу, ціну тощо), але при цьому мусить враховувати стратегію і дії конкурента.

Наприклад, якщо підприємство з виробництва борошна знизить ціни на 10 відсотків, покупці швидко зорієнтуються на цього постачальника. Іншим виробникам борошна доведеться також знизити ціни або надати будь-які додаткові послуги покупцям.

Конкурентна боротьба зовсім зникає, коли певний товар виробляє і продає тільки одна фірма. У даному випадку має місце монополія.

Для країн з високорозвинутою ринковою економікою характерним є існування чистої або різних видів недосконалої конкуренції (залежно від галузей). В економічному житті нашої країни ключову роль,відіграють монополії.

Ринкова економіка може успішно функціонувати якщо права її субєктів надійно, захищаються законом; якщо їм відомі межі, в яких ініціатива не карається; якщо порушники правил гри несуть не тільки матеріальну а й кримінальну відповідальність.

а)Поняття ринкової інфраструктури

Однією з важливих умові функціонування ринку є наявність до­бре розвинутої ринкової інфраструктури. Від того, наскільки доб­ре вона розвинута залежить у кінцевому підсумку і ефективність функціонування ринкової економіки. У свою чергу за рівнем роз­витку ринкової інфраструктури можна судити і про ступінь розвит­ку ринку, ринкових; відносин у тій чи іншій країні. Тому не­обхідною умовою дієвості ринкових відносин є створення відповідної інфраструктури ринку.

Інфраструктура — сукупність галузей і підприємств, зайня­тих обслуговуванням суспільного виробництва. Розрізняють ви­робничу, соціальну і ринкову (сфери обігу) інфраструктуру.

Інфраструктура ринку — це система підприємств і ор­ганізацій. які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних па­перів, робочої сили.

Ринкова інфраструктура через свої елементи виконує такі ос­новні функції: здійснює правове та економічне консультування підприємців і захист їх інтересів у державних і приватних структу­рах; забезпечує фінансову підтримку, кредитування, включаючи лізинг, аудит, страхування нових господарських формувань тощо; сприяє матеріально-технічному забезпеченню і реалізації про­дукції підприємств; регулює рух робочої сили; створює необхідні умови для ділових контактів підприємців; здійснює маркетингове, інформаційне та рекламне обслуговування і т. ін., що в кінцевому результаті забезпечує більш швидкий рух товарів і послуг від ви­робника до споживача.

б)Основні елементи ринкової інфраструктури

Елементи ринкової, інфраструктури, через які реалізуються її )функції, можна згрупувати у три блоки: організаційно-технічна інфраструктура, куди входять товарні біржі та аукціони, торго­вельні дома і торгові палати, холдингові і брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, пункти прокату і лізингу, дер­жавні інспекції, різного роду асоціації підприсмців і споживачів, транспортні комунікації та засоби оперативного зв'язку; фінансо­во-кредитна інфраструктура ринку, куди входять банки, фондові і валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій, тобто всі ті, хто мо­же і займається мобілізацією тимчасово вільних ресурсів, перетво­рює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення; організаційно-дослідна інфраструктура ринку включає наукові інститути, що вивчають ринкові проблеми, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади. Інститути та організації, що входять у цю інфраструктуру, вивчають динаміку ринкової ситуації, розробляють стратегію і тактику поведінки підприємців на ринку, прогнози для уряду і підприємців, моделю­ють наслідки тих чи інших рішень, консультують, залагоджують конфлікти між партнерами, готують економістів, менеджерів і спеціалістів з маркетингу.

Крім загальної інфраструктури, яка обслуговує весь обсяг рин­кових відносин, існує спеціалізована інфраструктура, яка забезпе­чує ефективне функціонування окремих ринків: товарів, капіталів, праці та ін. Так, ринок капіталу обслуговують фондові біржі, стра­хові та аудиторські компанії, брокерські контори, комерційні бан­ки, інноваційні фонди, інвестиційні фонди регіонального регулю­вання, страховий нагляд, інспекції з контролю за цінними папера­ми, валютні біржі; ринок товарів — товарні біржі, торговельні до­ма та торгово-посередницькі фірми, брокерські контори, ко­мерційні центри бізнесу, лізингові компанії, аукціони, ярмарки, державні резерви і страхові фонди, державні інспекції із цін і стан­дартів; ринок праці — біржі праці, центри підготовки кадрів, дер­жавні фонди сприяння зайнятості, підприємництва, пенсійні фон­ди, фонди зайнятості.