рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

ДВА МЕТОДИ ДО ОБЧИСЛЕННЯ ВВП

ДВА МЕТОДИ ДО ОБЧИСЛЕННЯ ВВП - раздел Философия, Висвітлено економічні основи суспільного виробництва, ринкової економіки, шляхи економічного зростання держави і добробуту людей За Витратами За Доходами ...

За витратами За доходами
Споживання домашніх господарств (С) Заробітна плата
Валові приватні внутрішні інвестиції (І) Процент, рента та інші майнові доходи
Видатки держави (Д) Непрямі податки
Чистий експорт (Х) Амортизація
  Прибутки

За першим підходом

Валовий внутрішній продукт дорівнює сумі споживання домашніх господарств С, валових приватних інвестицій І, видатків держави Д і чистого експорту X, тобто, ВВП = С + 1 + Д + X.

 

За другим підходом

ВВП обчислюється як сума виплаченої в економіці заробітної плати, процента, ренти та інших майнових доходів, непрямих податків на бізнес, амортизації та прибутків. Кожен з підходів дає абсолютно однаковий результат. Для підприємств доходи домогосподарств є витратами виробництва.

Обчислення ВВП ускладнюється інфляцією (зростанням цін), яка властива всім країнам з ринковою економікою. У зв'язку з цим розрізняють поняття номінального і реального ВВП.

Номінальний ВВП — це обсяг виробництва, обчислений за діючими, фактичними цінами. В умовах інфляції він завищує результати економіки і потребує коригування.

Реальний ВВП — це обсяг виробництва, вартість якого скоригована на величину річного зростання цін.

 

З реальним ВВП пов'язані такі поняття, як інфлювання й дефлювання, тобто приведення показників ВВП за різні роки до єдиної цінової бази, що дає можливість визначити його реальну динаміку.

Інфлювання — це збільшення показників ВВП для років, що передують року, прийнятому за базу.

Дсфлювання — це зменшення показників ВВП для років, що слідують за роком, прийнятим за базовий (якщо ціни в ці роки зростали), тому що показники номінального ВВП завищують реальний обсяг продукції цих років.

Для порівняння номінального і реального ВВП використовується дефлятор ВВП, величина якого розраховується за формулою

 

Близьким до ВВП за змістом є показник валового національного продукту. Валовий національний продукт характеризує сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, створених за певний період вітчизняними підприємствами в країні і за її межами. Валовий національний продукт підраховується за національним принципом. ВНП обчислюється як валовий внутрішній продукт і відрізняється від нього на величину, яка дорівнює сальдо розрахунків із зарубіжними країнами. У закритій економіці за відсутності зовнішніх потоків товарів і капіталів ВНП і ВВП рівні. Але в дійсності певна частина створених у країні факторних доходів (від капіталу, робочої сили і землі) може бути власністю іноземців, тому в складі ВНП такі доходи не враховуються, але вони включаються у ВВП. Доходи, отримані громадянами даної країни за кордоном, враховуються у ВНП, але не входять у обсяг ВВП.

Відмінності між ВВП і ВНП незначні. Але в країнах, що розвиваються, ВВП, як правило, більший від ВНП, оскільки цим країнам доводиться сплачувати великі проценти за зовнішні позички, а для розвинутих країн, навпаки, ВНП, як правило, більший від ВВП.

Обчислення обсягів ВВП і ВНП не лише полегшує міжнародне зіставлення темпів і рівнів економічного розвитку різних країн, але й дає змогу поглибити макроекономічний аналіз.

У системі національних рахунків існує також низка інших взаємопов'язаних макроекономічних показників, які можуть бути розраховані на основі ВВП (а також ВНП).

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) — це ВВП. зменшений на величину амортизаційних відрахувань:

ЧВП = ВВП - Амортизаційні відрахування.

Національний дохід (НД) можна отримати, якщо ЧВП зменшити на величину непрямих податків на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.):

НД = ЧВП - Непрямі податки на бізнес або НД = ВВП — Амортизаційні відрахування — Непрямі податки на бізнес.

Національний дохід — це сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва: праці, капіталу, землі, підприємницького хисту. Національний дохід — це чистий внутрішній продукт, зменшений па величину податків на бізнес.

Кількісно ЧВП і НД дуже близькі між собою.

Національний дохід є дуже важливим показником результативності суспільного виробництва, національної економіки. Виробництво національного доходу на душу населення найбільш оптимально визначає рівень добробуту населення.

В економічній літературі зазначено, що національний дохід - це новостворена вартість, яка створюється тільки у сфері матеріального виробництва (промисловості, сільському господарстві, будівництві, на транспорті, у торгівлі і громадському харчуванні (частково), у сфері зв'язку (частково)). Це звужений підхід до національного доходу, який не враховує внесок працівників сфери нематеріального виробництва.

Нині вже загальновизнано, що частину національного доходу створюють працівники сфери послуг. В економічно розвинутих країнах більше половини працюючих зайнято у сфері послуг, тому в них основну частину доходів заробляють шляхом надання послуг. У нашій країні вирішальна роль у виробництві національного доходу залишається за матеріальним виробництвом. Головним напрямом розвитку останнього є перехід від екстенсивного до інтенсивного типу виробництва.

На основі національного доходу визначають особисті доходи (ОД).Якщо від суми національного доходу відняти внески (податки) на соціальне страхування, податок на доходи підприємств, а також прибуток, що використовується для розширення виробництва (нерозподілений прибуток підприємств), і додати трансфертні платежі, які включають виплати соціального страхування по старості, від нещасних випадків, допомогу і виплати по безробіттю, різноманітні виплати неімущим і непрацездатним тощо (трансфертні виплати -виплати, які не пов'язані з трудовою діяльністю, тобто не зароблені, а одержані), то отримаємо суму особистого доходу.

Особистий дохід — це одержаний дохід, а національний дохід — це зароблений дохід.

Нарешті, якщо від суми всього особистого доходу відняти всі індивідуальні податки, то одержимо дохід в особистому розпорядженні домогосподарств – кінцевий показник системи національного рахівництва. Він використовується на споживання та заощадження.

Кожна людина зацікавлена у зростанні національного доходу, тому що від його рівня залежать процеси розширеного відтворення, нагромадження (розширення суспільного виробництва), рівень добробуту населення, економічної могутності країни.

 

4. Національне багатство і його відтворення

 

Багатство — загальна економічна система, що властива всім економічним системам. Воно є необхідною умовою підтримання та розширення суспільного виробництва і споживання на основі створення необхідних для цього запасів — засобів і предметів праці та споживання, а також трудових навичок у розвитку особистого фактора виробництва.

Національне багатство — це сукупність всіх благ, що знаходяться у розпорядженні суспільства, країни.

Національне багатство складається з двох частин:

матеріальна — створені людиною матеріальні фонди, що поділяються на основні (засоби праці) та оборотні (предмети праці): основні фонди, що функціонують у соціальній сфері; природні ресурси;

нематеріальна — духовні цінності, що знаходяться в розпорядженні суспільства.

Національне багатство безпосередньо пов'язане з виробництвом національного продукту і його відтворенням. Воно зростає і збільшується, насамперед, за рахунок національного продукту, який відтворюється на розширеній основі.

Сучасна економічна теорія все частіше критикує тезу про матеріальний зміст багатства і висловлюється за його уточнення і доповнення новими елементами. Це пов'язане з тим, що в наш час у розвинутих країнах відбувається посилення гуманістичних тенденцій у теорії і практиці господарювання. Розвиток суспільства розглядається в єдності матеріальних, духовних, етнічних і культурних цінностей.

Якщо раніше розвиток країни визначався ступенем нарощування матеріально-речових обсягів виробництва, то на сучасному етапі вирішальне значення мають ефективні якісні перетворення і структурні зрушення в економіці. Можливість цих зрушень визначається в значно більшій мірі, ніж раніше, станом нематеріальних форм багатства і сфер, які забезпечують розвиток людини. Тому особливої актуальності в сучасних умовах набувають дослідження, формування і розвиток нематеріальних форм багатства, пов'язаних з людиною.

Нематеріальне багатство суспільства — це ті його елементи. що перш за все визначають якість робочої сили - науково-технічний, освітній, культурний потенціал.

Таким чином, у широкому розумінні національне багатство включає в себе як матеріальне, так і нематеріальне багатство країни.

Основними елементами матеріальної форми національного багатства насамперед є:

• виробничий капітал, у структурі якого виділяють основний і оборотний капітал; основний капітал сфери нематеріального виробництва (школи, лікарні, культурно-освітні і спортивні об'єкти, житлові будинки);

• резерви капітальних благ (законсервовані запаси основного капіталу);

• майно домашніх господарств (індивідуальне житло, засоби праці і предмети тривалого використання - автомобілі, меблі, побутова техніка тощо),

• запаси і резерви споживчих благ.

До складу національного багатства відносять і природні ресурси країни, котрі залучені до господарського обороту (земля, надра, вода, ліси, атмосфера, клімат). Корисні копалини, які лише розвідані, а тим більше потенційні, до складу національного багатства не входять.

Розрізняють відтворювані і невідтворювані природні ресурси. Так, існують природні ресурси, які не створені працею (наприклад ліс), але можуть бути відтворені. У той самий час деякі види природних ресурсів (природні копалини) у своїй основній частині не відтворювані.

Основними елементами нематеріальної форми національного багатства є духовні і культурні цінності (нагромаджений виробничий досвід, освітній потенціал нації, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, інтелектуальний рівень та ін.).

Якщо країна втрачає своє інтелектуальне багатство внаслідок еміграції провідних учених і спеціалістів, як це нині спостерігається і в Україні, і в інших країнах СНД, вона безповоротно втрачає певну частину ВВП, а отже, і можливості в нагромадженні більшого національного багатства. Те саме спостерігатиметься і при зниженні інтелектуального рівня нації, а саме: у разі погіршанні якості навчання, скорочення асигнувань на науку та освіту тощо.

Національне багатство включає також ті елементи, які перебувають у інших країнах, але належать уряду, організаціям та окремим особам.

Масштаби, структура та якісний рівень національного багатства не залишаються незмінними. У процесі відтворення воно не тільки постійно зростає а й безперервно оновлюється. Тому для нарощування національного багатств великого значення набуває національне використання виробничого потенціалу, від якого залежать темпи зростання валового внутрішнього продукту і відповідно добробуту нації, фізичний і духовний стан людини.

Важливу роль у зростанні національного багатства відіграють природні ресурси. Знищення природних багатств України призводить до втрати їх значної частини, якою вже ніколи не скористаються прийдешні покоління.

Величина національного багатства, як правило, зростає в нормальних мирних умовах і зменшується під час війн, смут, потрясінь. Статистика національного багатства потребує його спеціального аналізу - обсягу, структури, динамки національного багатства. Але, на жаль, статистичні щорічники не дають поки що належної інформації.

 

Контрольні питання

 

1. Які існують форми сукупного продукту?

2. Розкрийте відмінності між валовим внутрішнім продуктом і валовим національним продуктом.

3. Визначіть показник чистог внутрішньог продукт і національного доходу.

4.У чому суть відтворення? Охарактеризуйте його види.

5.Яке відтворення характерне нині для економіки країни: просте, розширене чи звужене? Обгрунтуйте свою позицію.

6. 3а яких умов забезпечується рівноважний обсяг національного виробництва?

 

 

ТЕМА 12. ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ І ЙОГО ЧИННИКИ ЕКОНОМІЧНІ ЦИКЛИ

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Висвітлено економічні основи суспільного виробництва, ринкової економіки, шляхи економічного зростання держави і добробуту людей

Автор Кулаєць Г П заступник директора з навчальної роботи... Рецензенти Дребот С Д викладач Надвірнянського коледжу Скиба Л А викладач Івано франківського комерційного технікуму...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: ДВА МЕТОДИ ДО ОБЧИСЛЕННЯ ВВП

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

ПЕРЕДМОВА
  Економічна теорія як наука досліджує і розкриває економічну будову суспільства її категорії, закони функціонування і розвитку, методи загальних економічних досліджень, суть суспільн

Запитання
  1 Давньогрецькі мислителі визначили економіку як науку про домашнє господарство. Прокоментуйте це положення. 2 Чому, на вашу думку, необхідно вивчати курс економічної теорі

III етап
Почав формуватись у 80-ті pp., завершить зрушення в бік гуманітарних потреб, пов'язаних з творчістю, духовним розвитком особистості. У структурі потреб відбуваються зміни: • від д

Структура сучасного ринку
  Структура ринку — це внутрішня система ринкових відносин, су­купність певних елементів ринку. Структура ринку по своїй суті дуже складна, оскільки її мож

Позичковий процент. банки
  Сутність позичкового капіталу Чільне місце в інфраструктурному забезпеченні ринку посідає позичковий капітал сфери обміну та установи, що здійсн

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги