Розділ IV. ЧИННИКИ P03BVITKY НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Основні поняття i терміни
• Економічне зростання;	• Екстенсивний тип економічного
• Економічний розвиток;	зростання;
• Інтенсивний тип економічного	• Показники економічного зростання;
зростання;	• Способи економічного зростання;
• Моделі економічного зростання;	• Чинники економічного зростаиня.

 

4.1. Економічне зростання як категорія національної економіки

У найзагальнішому вигляді розвиток визначається як необоротна, спрямована, якісна, закономірна зміна об’єктів 6удь-якої природи. Розвиток - це рух, який призводить не лише до кількісних змін, а й породжує нову якість. Спрямованість розвитку характеризує його векторний характер. Розвиток породжується внутрішніми причинами, які відповідають природі о6'екта, а не суто зовнішніми обставинами, хоча й мають значний вплив на нього. Однак, рушійна сила розвитку будь-якого об’єкта лежить всередині нього самого. Причиною розвитку е внутрішні суперечності об’єкта.

За характером та швидкістю змін розрізняють два протилежних різновиди розвитку - еволюція і революція.

Еволюція - вид розвитку поступовим характером змін.

Революція - стрімкий вид розвитку із раптовим переходом у нову якість. Ці види розвитку відрізняються механізмами дії закону переходу кількісних змін у якісні.

За направленістю виділяють два напрями процесів розвитку - npoгpeсивний та регресивний.

Прогрес - це рух об’єкта, що розвивається, уперед, по висхідній траєкторії, від нижчого до вищого, від гіршого до кращого, від менш досконалого до більш досконалого.

Регрес - рух об’єкта назад, по висхідній траєкторії, від вищого до нижчого, від кращого до гіршого, його деградація.

Динаміка економічних процесів проявляється в різних напрямах руху - розвитку чи занепаду, які, в свою чергу, можуть мати різні форми.

Економічний розвиток - це перехід від одного стану економіки до іншого, якій характеризується розширеним виробництвом нових товарів i послуг з використанням нових технологій. Економічний розвиток є багатофакторним процесом, який відображає зміни в усіх сферах господарського життя країни.

Для оцінки цього рівня використовують систему показників, яка включає.:

· валовий внутрішній продукт на душу населення;

· показники ефективності функціонування економіки, що обчислюються на базі ВВП;

· виробництво основних видів продукції на душу населення;

· рівень та якість життя населення.

Інтегральним показником економічного розвитку є індекс людського розвитку. Цей показник розраховується як середньозважена величина від індексів чотирьох показників - очікуваної тривалості життя, рівня грамотності дорослого населення, рівня охоплення населення початковою, середньою та вищою освітою, рівня виро6ництва реального ВВП на душу населення із врахуванням купівельної спроможності.

Співставлення індексу людського розвитку кожної країни із світовими показниками дає можливість визначити її порівняльний індекс та місце. Якщо цей індекс менший за 0,5, то країна має низький рівень людського розвитку; від 0,5 до 0,8 - середній рівень; 0,8 i 6ільше - високий. Україна за індексом людського розвитку (менше 0,8) входить до першої сотні країн світу.

3гідно «3віту ООН про людський розвиток - 2005», Україна перемістилася з 70-го в 2004 р. на 78-е місце в 2005 р., посівши місце між Саудівською Аравією та Перу. У цей же час найкраща за цим показником пострадянська країна - Естонія - посідає 38 місце у світі, Росія - 62, Білорусь - 67. Лідерами рейтингу у 2005 році стали Норвегія, Ісландія, Австралія, Люксембург i Канада.

Однією 3 форм розвитку є економічне зростання, яке має позитивну динаміку. Воно не тотожне економічному розвитку. Економічне зростання є частковим випадком розвитку, може мати різний кількісний та якісний характер змін. Категорії розвитку та економічного зростання співвідносяться як загальне i часткове. Поняття розвитку є більш ширшим та змістовнішим, оскільки характеризує здатність підвищувати якість життя за рахунок сукупності факторів, в тому числі i економічного зростання.

Економічне зростання може відбуватися i без економічного розвитку, але економічний розвиток неможливий без економічного зростання.

Проблема економічного зростання є найважливішою про6лемою економічної теорії та практики на сучасному етапі.

Категорію економічного зростання досліджували економісти ще в XVIII-ХІХ ст. (Ж.Б.Сей, І. фон Тюнен та ін.), а в кінці 30-х років ХХ ст. вивчення цієї проблеми виділилось в окремий напрямок.

Основоположниками теорії зростання вважаються американський економіст Е.Домар i англієць Р.Харрод. Вивчення цього процесу у сучасній економічній теорії проходить за трьома основними напрямами.

Перший напрям - це неокласичні теорії зростання, в основі яких лежать положення про ринкову саморегуляцію, розроблені А.Маршаллом i Л.Вальрасом. Провідним ідеологом цього напряму сьогодні вважають М.Фрідмена.

Другий напрям - це неокейнсіанські теорії, які поєднують декілька течій (Д.Тобін, О.Сімомура, С.Фудзіно).

Третій напрям спирається на праці К.Маркса, Й.Шумпетера, Дж. Ст. Мілля.

У представників усіх напрямів немає чітких меж між теоріями зростання i теоріями рівноваги циклів i криз, проблемами відтворення, теорії i практики державного регулювання, що відображає зв'язок економічного зростання з багатьма іншими процесами економічного розвитку.

На сьогодні не існує єдиного тлумачення категорії економічного зростання. Суть економічного зростання визначається по-різному. Одні вчені визначають економічне зростання як з6ільшення загальною о6сягу валового національного продукту за певний період а6о як збільшення чистого національного продукту на душу населення. Інші дослідники вважають, що економічне зростання має місце тоді, коли разом із збільшенням населення відбувається аналогічне за темпами зростання національного доходу. Деякі економісти ототожнюють економічне зростання 3 розвитком економіки взагалі (зростання продуктивних сил,суспільного продукту, добробyтy населення тощо). Однак переважає думка, що економічне зростання - це такий економічний розвиток, коли протягом певного періоду кількісно i якісно зростає суспільне виробництво.

Деякі трактування категорії "економічне зростання" наведено на рис.4.1.1.

Економічне зростання національної економіки - це такий її розвиток, який призводить до з6ільшення реального національного доходу за певний період. Тому досягнення певного рівня економічного зростання є однією з головних макроекономічних цілей держави.

Ефективність 6удь-якої системи господарювання можна оцінювати на основі характеристик економічного зростання. Воно проявляється у збільшенні потенційного i реального обсягів продукції, доходу та 6агатства нації. Економічне зростання має певні якісні та кількісні характеристики. Його якісний характер відо6ражае реальний приріст сукупності споживчих вартостей та їх відповідність суспільним потребам. Кількісний характер економічного зростання знаходить свій вираз у рівнях та темпах розвитку національного господарства.

Зміст категорії економічного зростання можна виразити через оцінку змін основних макроекономічних показників.

	Економічнезростання
Реальний приріст обсягу валового внутрішнього продукту в результаті збільшення кількості факторів виробництва чи вдосконалення техніки i технології .,
Збільшення реального обсягу валового внутрішнього продукту на душу населення `
3більшення потенційного обсягу виробництва через вдосконалення його факторів
А.Томпсон: це кількісне i якісне вдосконалення продукту i факторів економічного зростання
П.Самуєльсон: це збільшення реального обсягу продукції на душу населення .
Сучасні теорії: це збільшення виробничих можливостей суспільства; це темпи зростання економічного добробуту чи національного доходу на душу населення

Рис. 4.1.1. Деякі визначення категорії „ економічне зростання "

Оцінка змін економічного зростання, як правило, відображається відносними величинами - індексів та темпів. Індекси показують співвідношення рівнів показників за певний період.

Індекс зростання - це відношення приросту певного показника за звітний період до цього ж показника базового періоду Динаміка економічного зростання визначається його темпами.

Темп зростання показує кількісне зростання суспільного продукту.

Можна виділити два підходи до оцінки та розуміння змісту категорії економічного зростання - на основі абсолютних i на основі питомих показників.

Перший підхід базується на абсолютних оцінках динаміки розвитку країни в цілому ї пов’язує економічне зростання із збільшенням реального валового внутрішнього продукту за певний період часу. Таке тлумачення цього поняття використовується при дослідженні макроекономічних проблем оцінки рівня розвитку країни, формування її бюджету тощо.

Явище економічного зростання за першим підходом до його розуміння графічно можна показати двома способами - на основі кривої пропозиції та кривої виро6ницих можливостей (рис. 4.1.2, 4.1.3).

В класичному варіанті крива пропозиції відображає зв'язок між ціною (Р) i кількістю продукції (Q), яку виробник готовий виро6ити та продати за певного рівня цін. Економічне зростання супроводжується зростанням виробництва товарів i може бути відображене графічно переміщенням кривої пропозиції вправо (показано стрілкою) із положення S_І в положення S2

 

Ціна, Р

 

 

Випуск, Q

Рис.4.1.2. Економічне зростання як переміщення кривої пропозиції

Економічне зростання як з6ільшення кількості товарів i послуг, які створює національна економіка, може також бути відображене як зміна параметрів кривої виробничих можливостей (рис.4.1.3.).

Якщо припустити, що у відносно короткому періоді технологія та організація виробництва, обсяги та комбінація ресурсів незмінні, то кількість виро6ничих благ можна описати кривою виробничих можливостей АВ, яка характеризує обсяги співвідношень виробництва предметів споживання (Qk) та засо6ів виро6ництва (Qp). Вона може бути використана для характеристики варіантів виробничої комбінації ,удь-яких двох змінних (товарів). Крива АВ окреслює i відображає межу виробничих можливостей підприємств, будь-яка точка на ній показує конкретні о6сяги випуску засобів виробництва та предметів споживання (або того чи іншого товару) в певному співвідношенні із граничними абсолютними значеннями Q : Qk_i або Qp₁ О. Неповне чи нераціональне використання ресурсів призведе до зменшення можливих обсягів виробництва. В той же час, збільшення обсягів виробництва понад теперішні виробничі можливості потребує кількісних чи якісних змін у застосовуваних ресурсах чи інших факторах впливу, тобто економічного зростання. Це буде характеризувати уже нові економічні можливості, які на графіку відображені кривою трансформації CD. Нарощування виробничих можливостей відбувається під впливом певних чинників економічного зростання, а її крива відображає взаємодію цих чинників.

 

 

Засоби виробництва

Qp

Q

 

Q

Qk г

 

Рис.4.1.3. Зображення економічного зростання
як кривої виробничих можливостей

Другий підхід до розуміння економічного зростання базується на питомих оцінках динаміки розвитку країни з врахуванням кількості її населення i виражає його через зростанням обсягу валового внутрішнього продукту на душу населення за певний період часу. Це дає можливість досліджувати соціально-економічні проблеми до6робуту, оцінки рівня життя тощо.

Якщо у певний період ВВТІ відтворюється у тих самих обсягах, що й у попередньому періоді, то це свідчить про нульове економічне зростання. Якщо в розрахунковому періоді обсяг ВВП скорочується, то відбулося від’ємне зростання, i якщо ВВП зріс, то має місце власне (додатне) зростання.

Економічне зростання перш за все проявляється у зростанні обсягів виробництва. Залежно від цілей економічного аналізу розміри виробництва можна виразити різними макроекономічними показниками – валовим внутрішнім продуктом (ВВП), валовим національним продуктом (ВНП), національним доходом (НД). Однак, основним показником національного виробництва е валовий внутрішній продукт (ВВП), на 6азі якого визначаються основні показники економічного зростання. При цьому оцінюється динаміка змін ВВП за певний період, як правило за рік, в цілому або на душу населення. Темпи економічного зростання розраховують відношенням абсолютного приросту ВВП до його початкового значення. до основних показників економічного зростання належать:

1. Індекс економічного зростання ВВП – розраховується як відношення ВВП звітного періоду до цього ж показника базового періоду i показує, у скільки разів він змінюється:

Ізр = ВВІІ_I/ ВВП_О, (4.1.1.)

де Ізр – індекс економічного зростання;

ВВП₁ – валовий внутрішній продукт звітного року, грн.;

ВВП_О – валовий внутрішній продукт базового року, грн.

2. Темп економічного зростання (npupocmу) ВВІІ (Тпр) –визначається як відношення абсолютного приросту ВВП до його початкового значення i показує процентну зміну ВВП:

Тпр = [ (ВВП₁ – ВВП_О/ ВВП_о ]*х 100, % (4.1.2.)

3. Темп приросту ВВП на душу населення – розраховується як відношення абсолютного приросту ВВП у розрахунку на душу населення до початкового значення цього показника:

Qki

Тпр/осіб =[(ВВП_1/осіб- ВВП_о/_осіб/ ВВП_о/_осіб] * 100 °/о (4.1.3.)

де Тпр/осі6 – темп економічного зростання у розрахунку на душу населення, %;

ВВП_І/осі6 – валовий внутрішній продукт у розрахунку на душу населення даного періоду, грн.;

ВВП_О%осіб - валовий внутрішній продукт у розрахунку на душу населення базового періоду, грн.

На величину цього показника впливає не тільки зміна обсягів ВВП, але й чисельності населення.

Економічне зростання економіки в цілому пов'язане із збільшенням річного обсягу виробництва товарів i послуг як в цілому, так i в окремих галузях. Тому економічне зростання можна визначити за показником валового національного продукту (ВНП) національного господарства а6о темпах зростання виробництва по окремих галузях виробництва в цілому i на душу населення.

Категорія економічного зростання відноситься до динамічних понять i відо6ражаеться різними динамічними характеристиками. Можна визначити декілька ознак, які дають можливість здійснити класифікацію окремих видів економічного зростання.

• 3а ознакою перервності змін виділяють безперервне та перервне економічне зростання.

· За ознакою поступовості змін характеризують пропорційне i непропорційне економічне зростання.

· За напрямком змін розрізняють власне (додатне) економічне зростання та спад (від’ємне економічне зростання).

· За кількісною ознакою динаміки змін розрізняють економічне зростання з високими та низькими темпами.

Темпи економічного зростання найчастіше виступають основним критерієм економічного розвитку. Однак, високі темпи економічного зростання не завжди свідчать про прискорений економічний розвиток країни

І, навпаки, зниження темпів зростання а6о навіть нульові його темпи не означають припинення економічного розвитку.

Проте в основному темпи економічного зростання визначають динаміку всіх інших економічних показників. Тільки безперервне економічне зростання дає можливість країні зайняти передові позиції в світі.

На основі показника темпів економічного зростання можна зробити висновок, що сучасна ринкова економіка функціонує ефективніше, ніж економіка попередніх періодів (табл.4.1.1).

Таблиця 4.1.1.