рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Всесвітньої історії та методики викладання історії

Всесвітньої історії та методики викладання історії - раздел Философия, Міністерство Освіти І Науки, Молоді Та Спорту України...

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка

 

Історичний факультет

 

Кафедра всесвітньої історії та методики викладання історії

 

Затверджено на засіданні кафедри

всесвітньої історії та методики викладання історії

“ “ вересня 2010 р., протокол №___

(підпис)

завідувач кафедри проф. Год Б.В.

 

 

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ

КРАЇН ЄВРОПИ І АМЕРИКИ

(ЧАСТИНА І)

Навчально-методичний комплекс

Для студентів ІV курсу денної форми навчання

Групи: ІС-41; ІП-42; ІП-43; ІП-44; ІП-45

 

 

Шифр, назва спеціальності:

Напрям підготовки: 0101 Педагогічна освіта

Спеціальність: Педагогіка і методика середньої освіти. Історія.

Спеціалізація “Суспільствознавство”.

Спеціальність: Педагогіка і методика середньої освіти. Історія.

Спеціалізація “Правознавство”.

 

 

Укладач: кандидат історичних наук, доцент, Вільховий Ю.В.

 

Полтава – 2012

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Курс "Новітня історія країн Європи і Америки" (частина І) є складовим у структурі всесвітньої історії. Він розглядає політичний, соціальний, економічний і культурний розвиток окремих країн Європи і Америки з початку ХХ століття і до 1939 року. Курс розроблено у відповідності до чинної програми Міністерства освіти і науки України (лист № 1/11 — 2646 від 8.06.2001 року).

 

Мета і завдання вивчення дисципліни

«Новітня історія країн Європи і Америки» (частина І)

 

Основною метою курсу є формування знань про специфіку предмету новітньої історії (предмет, об’єкт, структура, методологія), про її співвідношення з циклом історичних та інших гуманітарних дисциплін; про політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток, міжнародні відносини країн Європи і Америки у ХХ столітті. Зокрема, перша частина курсу охоплює період з початку ХХ століття і до 1939 року (початку Другої світової війни).

Основні завдання вивчення дисципліни:

 

- сформувати у студентів уявлення про зміст і значення новітньої історії для сучасної та історичної гуманітарної науки;

- визначити хронологічні межі та внутрішню періодизацію історичної епохи «новітній час»;

- розглянути основні напрями і тенденції політичного, соціально-економічного, ідеологічного розвитку країн Європи і Америки; зміни в системі міжнародних відносин, розвиток культури (освіти, науки, техніки), побуту, традицій, звичаїв, менталітету народів Європи і Північної Америки на початку ХХ — ХХІ століття;

- виробити у студентів підхід до суспільних явищ минулого з позицій діалектичного способу пізнання, що включає принципи історизму, об’єктивізму, системності, всебічності, багатофакторності, світоглядного плюралізму, розуміння багатогранності й суперечливості історії;

- розвивати у студентів вміння всебічно і критично аналізувати інформацію різноманітних джерел, історичних документів, наукової літератури, періодики; аргументувати власну точку зору;

- сформувати базовий понятійний апарат новітньої історії; ознайомити студентів з різними науковими підходами, що на сьогодні склалися у вітчизняній та зарубіжній історіографії до вивчення цієї дисципліни.

 

Опис предмета навчальної дисципліни.

Загальна кількість годин на вивчення дисципліни — 90

Обов’язкова чи за вибором — обов’язкова

Загальна кількість кредитів — 2,5

Семестр — сьомий (4 курс)

Лекції— 30 год.

Практичні заняття — 20 год.

Лабораторні заняття — 0

Самостійна робота — 20 год.

Індивідуальна робота — 20 год.

Кількість змістових модулів та їх назви — 4:

 

№ 1 Світ на початку ХХ століття: імперіалістичні суперечності і Перша світова війна (початок ХХ століття — 1918 рік).

№ 2 Світ між двома світовими війнами: основні тенденції політичного, економічного і культурного розвитку (1918 — 1939 роки).

№ 3 Соціально-економічний і політичний розвиток країн Європи і Америки у 1914 — 1939 роках.

№ 4 Міжнародні відносини, соціальні, політичні та релігійні рухи у міжвоєнний період (1918 — 1939 роки).

Вид контролю — екзамен

1.3. Перелік видів навчальної діяльності студентів:

Лекції, семінарські заняття, виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань (далі — ІНДЗ), консультації, самостійна робота.

Лекція — одна з основних форм навчального процесу, яка охоплює основний теоретичний матеріал окремої теми навчальної дисципліни, розкриває досягнення науки з питань, що розглядаються, і дає спрямування для подальшої самостійної роботи студентів. Лекція закладає основи розуміння і ставлення до предмету, оскільки є струнким системним викладом певної наукової проблеми або її частки.

Семінарське заняття — це форма навчального заняття, на якій викладач організовує обговорення попередньо визначених питань теми у вигляді виступів, рецензій, відповідей, доповнень тощо, до яких студенти готують тези на підставі опрацювання рекомендованої літератури та виконання запропонованих завдань.

На семінарах студенти перевіряють, поглиблюють та закріплюють знання з курсу.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання (далі — ІНДЗ) є видом поза аудиторної індивідуальної роботи студента навчального, науково-дослідницького характеру, яке спрямоване не самостійне вивчення частини програмного матеріалу, систематизацію, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу та розвиток навичок самостійної роботи.

ІНДЗ — це завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, отриманих у процесі лекційних та семінарських занять, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому.

Індивідуальне завдання виконується студентом самостійно з консультацією викладача. Іноді допускається виконання комплексної тематики кількома студентами. У такому разі кожен студент самостійно оформляє і захищає свою частину комплексної теми

Консультація — це форма навчального заняття, на якій студент отримує від викладача відповіді на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.

Консультації проводяться за встановленим кафедрою розкладом, а також за усною домовленістю з викладачем.

Самостійна робота є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов’язкових навчальних занять, без участі викладача.

Для самостійного опрацювання студентам рекомендується відповідна наукова література та періодичні видання.

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу може виконуватися у бібліотеці, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах, а також у домашніх умовах. Для самоконтролю студентам пропонуються завдання для самостійного виконання у вигляді тестів, заповнення або складання таблиць, проблемних запитань.

 

Перелік форм контролю

Відповідно до освітньо-професійної програми підготовки студентів за спеціальністю “Педагогіка і методика середньої освіти. Історія. Спеціалізація… Оцінювання навчальних досягнень студента здійснюється у формі поточного,… Поточний контроль спрямований на перевірку систематичності роботи студентів, рівня засвоєння матеріалу упродовж…

Загальна шкала підсумкового оцінювання за курс

За шкалою ECTS За національною шкалою За шкалою навчального закладу
А Відмінно 90 — 100
В Добре 83 — 89
С Добре 75 — 82
D Задовільно 68 — 74
E Задовільно 60 — 67
Незадовільно з можливістю повторного складання 35 — 59
F Незадовільно з обов’язковим повторним курсом 0 — 34

 

Рекомендації для студентів щодо опрацювання

Змістових модулів та виконання різних видів робіт

 

Конспект лекцій

Вивчення кожної теми необхідно розпочинати з ознайомлення із її програмними положеннями, які містять стислу і конкретну інформацію про той історичний матеріал, який потрібно засвоїти.

Наступним кроком є ознайомлення з конспектом лекції, який становить своєрідний “скелет” теми, базову структуру необхідних знань. Поглиблені знання з теми студенти отримують, готуючись до семінарських занять та виконуючи завдання для самостійної роботи, ІНДЗ.

Семінар є результатом самостійної підготовки студента і обговорення на занятті під керівництвом викладача результатів цієї пізнавальної діяльності.

Підготовка до семінарського заняття складається з таких етапів:

- ознайомлення з планом семінару та методичними рекомендаціями до нього;

- перегляд конспекту лекції;

- прочитання відповідного розділу підручника;

- ознайомлення із змістом рекомендованої літератури та конспектування її основних положень;

- виконання завдань для самостійної роботи;

- засвоєння опорних понять теми;

- запис тез (розгорнутого плану) виступу з питань семінарського заняття. Їх текстовий об’єм не має встановлених меж, головне, щоб він забезпечував студенту повну і ґрунтовну відповідь.

У ході семінарського заняття заслуховуються виступи студентів. Студент повинен протягом 10 – 15-хвилинного виступу не лише викласти суть питання, але й висловити свою думку щодо питань, порушених у монографіях, підручниках, статтях. Подальший перебіг семінару передбачає виступи студентів, в яких вони висловлюють свою думку до висвітлених питань, доповнюють їх додатковим матеріалом, ставлять запитання виступаючому. Студенти повинні навчатися вільно, творчо обговорювати проблеми, що виносяться на семінарське заняття, а не просто читати текст. Дискусія повинна бути творчою, змістовною, доказовою, коректною.

На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами виступи, активність у дискусії, вміння формулювати та відстоювати свою позицію тощо. Викладач проводить індивідуальні бесіди із студентами, які пропустили семінарське заняття, перевіряє у визначеній разом із студентом формі знання матеріалу з тем, які закріплювалися на семінарі.

Опанування загальнотеоретичних проблем та фактичного матеріалу вимагає від студентів засвоєння цілого ряду специфічних термінів, понять. З метою їх засвоєння студентам рекомендується вести словник (на виділених у зошиті для самостійної роботи сторінках або в окремому зошиті). До словника записуються опорні поняття і терміни, визначені у завданнях самостійної роботи. Значення термінів і понять можна взяти у словниках, енциклопедіях тощо.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання є видом поза аудиторної індивідуальної роботи студента навчального, науково-дослідницького характеру, яке спрямоване не самостійне вивчення частини програмного матеріалу, систематизацію, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу та розвиток навичок самостійної роботи.

ІНДЗ — це завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, отриманих у процесі лекційних та семінарських занять, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому.

Кожен студент академічної групи обирає для виконання один із запропонованих варіантів індивідуальних навчально-дослідних завдань. За отримання студентом ІНДЗ відповідає староста академічної групи. Крім визначеної тематики завдань студент може самостійно обрати вид та тему завдання за умови обов’язкового їх погодження із викладачем.

Індивідуальне завдання виконується студентом самостійно з консультацією викладача. Іноді допускається виконання комплексної тематики кількома студентами. У такому разі кожен студент самостійно оформляє і захищає свою частину комплексної теми.

Реферати повинні складися із титульної сторінки (Додаток А), плану, короткого вступу, в якому автор визначає завдання свого дослідження, основної частини, висновків та списку літератури. Тестові завдання повинні містити 10 – 12 різнорівневих завдань. Після викладу самих тестів необхідно представити і правильні відповіді на них.

Посилання на літературні джерела слід супроводжувати цифрами у квадратних дужках із позначенням спочатку номера цитованого видання відповідно до списку використаної літератури і через кому цифрами сторінку, наприклад, [2,с.74; 5,с.11].

Перелік використаної літератури обмежується завданнями і видом обраного ІНДЗ. Оптимальною кількістю найменувань літератури можна вважати 4 – 5 позицій.

Текстова частина ІНДЗ викладається на стандартному папері формату А4 (з однієї сторони). Обсяг тексту повинен становити 10 — 15 сторінок. Поля: верхнє та нижнє — 25 мм, ліве — 30 мм, праве — 10 мм.

Малюнки та таблиці розміщуються як за текстом, так і на окремих аркушах паперу і повинні мати нумерацію у межах розділу. Макети карт та плани розміщення експозицій зображуються на папері формату А3.

Захист ІНДЗ відбувається у терміни, спільно обумовлені студентом і викладачем, але обов’язково до початку підбиття підсумкових оцінок.

Для конспектування лекцій студент повинен мати один зошит, а для семінарських занять – інший.

Після вивчення матеріалу кожного модуля студентам для самоконтролю пропонуються проблемні питання, які будуть по закінченні курсу включені до підсумкової контрольно-залікової роботи. Вона виконується на окремих аркушах у поза аудиторний час.

Види ІНДЗ:

- Конспект із теми (модуля) за заданим планом або планом, який студент розробив самостійно (як виняток, для студентів денної форми навчання з невеликих за обсягом навчальних курсів та для студентів заочної форми навчання);

- Реферат з теми (модуля) або вузької проблематики (як виняток, для студентів денної форми навчання з коротких навчальних курсів та для студентів заочної форми навчання);

- Анотація прочитаної додаткової літератури з курсу, бібліографічний опис, історичні розвідки тощо;

- Розроблення навчальних та діагностичних тестових завдань із шкільних навчальних курсів;

- Розроблення тематики та поурочних планів шкільних курсів та конспектів уроків.

 

 

Структура залікового кредиту з дисципліни

«Новітня історія країн Європи і Америки»

(Частина І)

Групи: ІС-41; ІП-42; ІП-43; ІП-44; ІП-45

Короткий термінологічний словник

Абстракціонізм (лат. abstractus — віддалення) — модерністська течія в образотворчому мистецтві XX століття, яка принципово відкидала зображення реальних предметів і явищ.

Авангардизм (франц. avant-garde — передовий загін) — умовна назва низки течій в мистецтві XX століття, для яких характерне прагнення до докорінного оновлення художньої практики, розрив її з усталеними принципами і традиціями.

Автаркія (грец. autarkeia — самозадоволення) — політика економічного, соціального та культурного відмежування країни, ізоляція її від міжнародних зв'язків, світового ринку й міжнародної кооперації.

Автономія (грец. autos — сам і nomos — закон) — практична самостійність, що надається певній частині населення держави зі спільними ознаками, яка компактно проживає в межах держави; обмежене самоврядування частини держави (регіону суб'єкта федерації), його самостійність у межах існуючого під­порядкування центрові, що робить можливим управління суспільним життям, розв'язання тих чи інших проблем без звертання до центрального уряду. Автоно­мія не передбачає відокремлення від держави.

Авторитаризм (лат. autoritas — вплив, влада, наказ) — політичний режим, стиль урядування, що характеризується концентрацією влади в руках однієї особи або окремої групи, обмеженням політичних прав і свобод громадян та сус­пільно-політичних організацій, суворою регламентацією громадської, ділової, творчої активності, звуженням прерогатив представницьких установ.

Агресія (лат. aggressio — напад) — незаконне застосування збройної сили державою (групою держав) проти іншої держави, що порушує її суверенітет, територіальну цілісність, позбавляє політичної незалежності.

Адміністративно-командна система — антидемократична ієрархічно організована система управління суспільством, що характеризується жорсткою централізацією, обмеженням або й запереченням прав на самоврядування, дріб'язковою регламентацією й бюрократизацією усіх сфер суспільного життя.

Акціонер (лат. actio —дія) — власник акції, особа, яка володіє акцією і кори­стується всіма правами, що передбачаються статутом акціонерного товариства.

Акціонерне товариство — господарське товариство, статутний капітал якого розділений на певну кількість акцій. Орган управління акціонерним това­риством — рада директорів, що обирається загальними зборами. Закрите акці­онерне товариство поширює свої акції у формі закритої підписки за рішенням засновників, відкрите — шляхом відкритого продажу.

Анексія (лат. аппехіо — приєднання) — насильницьке приєднання, загарбання або утримання однією державою території або частини території іншої держави.

Антанта (франц. entente — згода) — військово-політичний союз Англії, Франції та Росії, який сформувався напередодні Першої світової війни на проти­вагу Троїстому союзу.

Антигітлерівська коаліція — військово-політичний союз держав і народів, які боролися в роки Другої світової війни проти агресивного блоку Німеччини, Італії, Японії та їх сателітів.

Антимонопольне законодавство — система державного законодавства, спрямованого на захист конкуренції, ринкових відносин та інтересів споживачів від монопольного домінування одного виробника чи постачальника послуг у певній галузі.

Антисемітизм (грец. anti — проти і Sem - давньоєвр. §ет — ім'я одного з синів біблійного Ноя) — одна з форм національної нетерпимості, що виражаєть­ся у ворожому ставленні до євреїв.

Аншлюс (нім. AnschiuB — приєднання, союз) — назва політики насильницького включення Австрії до складу Німеччини.

Апартеїд (англ. apartheid) — офіційна державна політика расової сегрегації, дискримінації й гноблен­ня, яка проводилася в ПАР щодо корінного африканського та іншого неєвро-пейського населення до початку 1990-х pp.

Атлантизм (лат. Mare Atlanticum — Атлантичний океан) — ідейно-політична концепція, в основі якої лежить теза про спільність інтересів і доль країн атлан­тичного регіону. Атлантизм набув особливого поширення в умовах «холодної війни», коли геополітичні терміни «Захід» і «Схід» пов'язувалися з існуванням двох антагоністичних суспільних систем, а атлантична солідарність стала синонімом антикомунізму.

«Атомна дипломатія» — методи зовнішньої політики великих ядерних дер­жав в період «холодної війни», що роблять ставку на ядерний шантаж як засіб тиску на інші країни.

Біржова паніка — найбільш гострий період біржової кризи, який характеризується різким падінням курсу акцій.

Біржова спекуляція — отримання за допомогою операцій на фондовій біржі спекулятивного прибутку за рахунок різниці між курсами цінних паперів на час підписання і виконання угоди.

Болонський процес — система міжнародних угод, спрямованих на форму­вання єдиного європейського простору вищої освіти і науки.

Бюрократія — (франц. bureau — бюро, канцелярія і грец. kratos — сила, влада, панування) система управління що спирається на розгалужену та ієрархі-зовану (підпорядковану єдиному началу згори донизу) структуру чиновницького апарату; сукупність службовців апарату державного управління.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — показник, який виражає обраховану в ринкових цінах сукупну вартість кінцевого продукту, створеного протягом року всередині країни з використанням чинників виробництва, що належать як даній країні, так й іншим країнам.

Валовий національний продукт (ВНП) — узагальнюючий показник, який представляє обраховану в ринкових цінах вартість створеного країною протягом року кінцевого (готового) продукту. У ВНП включається вартість продукту, створеного як в самій країні, так і за кордоном, з використанням чинників виробництва, що належать цій країні.

Валютна політика — сукупність заходів, які проводяться державами і цен­тральними банками у сфері грошового обігу і валютних відносин.

«Велика депресія» — економічна криза 1929—1933 pp., яка виявилася найглибшою, найтривалішою і найбільш руйнівною кризою перевиробництва в історії західного суспільства.

Великодержавність — політика великої держави, пройнята духом національної переваги. Зростання великодержавних настроїв, як правило, відбу­вається на завершальній фазі поступального розвитку етносу, коли існує достат­ня основа для зовнішньої експансії етнокультурних цінностей, політичної культу­ри і соціального досвіду.

Вестернізація (англ. west — захід) — повна або часткова переорієнтація співтовариств, що не належать до західнохристиянської культурної традиції, на соціокультурний розвиток за зразком розвинених країн Заходу. При цьому йдеться не про насильницьке впровадження або нав'язування західними державами своїх культурних норм іншим народам в процесі їх колонізації, а про добровільну вестернізацію, яка проводиться елітами країн, що розвиваються.

Вивіз капіталу — експорт капіталу в інші країни державою, підприємства­ми, фірмами, приватними особами з метою найбільш вигідного його розміщен­ня, використання.

Військово-промисловий комплекс (ВПК) — союз найбільших корпорацій, дирекцій військових заводів, вояччини та урядової бюрократії.

Віртуальна реальність — штучно створена комп'ютерними засобами сфера, в яку можна проникати, змінюючи її зсередини, спостерігаючи за трансфор­маціями і переживаючи при цьому реальні відчуття. У віртуальній реальності можна вступати в контакт не тільки з людьми, але і з штучними персонажами.

Втеча капіталів — стихійний, не регульований державою відтік грошових коштів підприємств і населення за кордон з метою надійнішого і вигіднішого їх розміщення, інвестування, а також для того, щоб уникнути їх експропріації, висо­кого оподаткування, втрат від інфляції.

Геноцид (грец. genos — рід, плем'я і лат. caedo — вбиваю) — політика, спрямована на винищення окремих груп населення з расових, національних або релігійних мотивів.

Геополітика — поняття, що характеризує місце і форми впливу територіального становища держави на її політику та міжнародні процеси. У сучасних дослідженнях геополітика розглядається в ширшому аспекті, як сфера зовніш­ньополітичної стратегії, орієнтованої на формування певного світового політич­ного простору, боротьбу за гегемонію на світовій арені.

Глобалізація (франц. global — загальний, всесвітній) — процес кількісного зростання й посилення політичних, економічних, соціальних, культурних зв'язків і стосунків держав світу, що відбувається, починаючи з другої половини XX сто­ліття; політична практика, зорієнтована на розв'язання локальних суспільних проблем з урахуванням їх взаємозв'язку з проблемами зовнішніми, більш загальними, з передбаченням наслідків для світових процесів. У першу чергу політика глобалізації зорієнтована на підпорядкування політики різних держав подоланню глобальних проблем сучасності.

Глобальні проблеми — сукупність проблем, що зачіпають життєві інтереси всього людства і вимагають для свого вирішення узгоджених міжнародних дій в масштабах світової спільноти. До глобальних проблем відносяться проблеми запо­бігання термоядерній війні та забезпечення мирних умов розвитку всіх народів, подолання зростаючого розриву в економічному рівні і доходах на душу населення між розвиненими країнами і країнами, що розвиваються, боротьба з голодом, бід­ністю і неписьменністю на земній кулі, демографічні і екологічні проблеми тощо.

Голокост (грец. holos — цілий, увесь і kaustos — спалений) — цілеспрямована політика нацистів Німеччини, спрямована на фізичне винищення євреїв, циган та інших народів.

Гонка озброєнь — прискорене нагромадження запасів зброї, військової техніки, їхнє якісне удосконалення.

Громадянське суспільство — сфера життєдіяльності спільноти й окремих людей поза межами офіційної регламентації з боку держави, непримусової людської асоціації.

Гуманізм (лат. humanus — людяний) — теорія і практика, в основі якої лежить ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.

Девальвація (лат. de — приставка, що означає відміну, і valere — мати зна­чення) — офіційне зниження курсу національної валюти по відношенню до золо­та, міжнародних грошових одиниць або валют інших країн.

Деколонізація (лат. de — приставка, що означає відміну, і лат. colonia — поселення) — процес розпаду світової колоніальної системи і утворення моло­дих незалежних держав після Другої світової війни

Демілітаризація (лат. de — приставка, що означає відміну, і militaris — військовий) — роззброєння, ліквідація згідно з міжнародним договором військових споруд і укріплень на певній території, а також заборона мати на ній війсь­кову промисловість, розміщувати збройні сили.

Демократизація — процес, що веде до якнайповнішого розвитку народо­владдя, запровадження демократичних норм, реорганізація суспільства на демократичних засадах.

Демократія (грец. demos — народ і kratos — влада) — політичний лад, порядок здійснення влади, спосіб управління суспільними справами за участю й в інтересах народу; практичне втілення ідеалів свободи, справедливості, рівно­сті можливостей, людських прав; соціальна активність, участь громадян в ухва­ленні та здійсненні суспільних рішень, у житті громади, розв'язанні проблем.

Демонополізація — політика, яка проводиться державою та її органами і спрямована на заборону монополізму і розвиток конкуренції.

Деномінація (лат. denomination — перейменування) — укрупнення грошової одиниці країни без зміни її найменування, що проводиться в цілях полегшення гро­шового обігу і надання більшої повноцінності грошам. Завдяки деномінації значно скорочується кількість грошових купюр і монет, що знаходяться в обігу.

Депресія (лат. depressio — придушення, пригнічення) — застій в економіці, що характеризується відсутністю підйому виробництва і ділової активності, низьким попитом на товари і послуги, безробіттям.

Держава — базовий інститут політичної системи та політичної організації суспільства, що створюється для забезпечення життєдіяльності суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення в соціаль­но неоднорідному суспільстві з метою збереження його цілісності, безпечного існування, задоволення загальносоціальних потреб.

Держава «загального добробуту» (welfare state) — тип сучасної лібераль­ної демократичної держави, яка проводить соціальну політику, спрямовану на створення рівних життєвих умов для всіх членів суспільства шляхом регулюван­ня доходів, залучення непривілейованих класів (передусім робітників) до кон­тролю над елітою і до прийняття державних рішень.

Державне планування — система державної політики, що спрямована на підвищення ефективності економіки, її поступальний розвиток. Дирижистське (директивне) планування різного терміну й діапазону є загальнообов'язковими настановами, орієнтованими на формування довготривалих умов функціонування економіки із визначеними темпами зростання і пріоритетом певних напрямів. Індикативне (рекомендаційне) планування ґрунтується на створенні вигідних умов для діяльності підприємців у визначеному

державою напрямі. Індикативні плани є своєрідними орієнтуючими прогнозами, що покликані дати інформацію про перс­пективні сфери вкладення капіталів і ефективні методи ринкової політики.

«Дивна війна» — тактика Великої Британії та Франції на утримання від активних воєнних дій на Західному фронті восени 1939 — весною 1940 р. після формального оголошення ними війни гітлерівській Німеччині.

Диктатура (лат. dictatura — необмежена влада) — нічим не обмежена влада однієї особи або групи людей, що спирається на силу, а також відповідний політичний режим.

Дисидентство (лат. dissident — незгодний) — опозиція (як правило, серед інтелігенції) авторитарній або тоталітарній системі, яка використовує ненасиль­ницькі засоби (самвидав, демонстрації протесту); головним об'єктом її критики є становище з правами людини і свободою слова в недемократичних суспіль­ствах.

Дискримінація (лат. diskriminatio — розрізняю, розділяю) — обмеження або позбавлення прав окремих громадян, певних соціальних груп чи громадсь­ких організацій за ознаками расової, національної або державної приналежно­сті, майнового стану, релігійних чи політичних переконань, статі тощо.

Економічна кон'юнктура (лат. — conjunctura) — економічна ситуація, що склалася на ринку, яка характеризується динамікою виробництва, зміною попиту і пропозиції, рівнем споживання, цін, товарних запасів, формами і методами конку­рентної боротьби. Економічна кон'юнктура передбачає також аналіз коротко- і дов­гострокових прогнозів розвитку економіки в цілому та окремих галузей.

«Економічне диво» — бурхливе економічне піднесення ряду країн в 1950—1970-х pp., за темпами якого вони випереджали інші індустріально роз­винені країни.

Експансія (лат. expansio — розширення, поширення) — активне проникнення в певну сферу; розширення меж держави шляхом завоювання, а також поширення економічного та політичного впливу на інші держави.

Екстремізм (лат. extremus — крайній) — схильність суб'єктів політики до крайніх поглядів і надзвичайних дій; нетолерантність, несприйняття й неприйняття інших думок, позицій та уподобань; недемократичний спосіб дії при розв'язанні суспільних проблем, що суперечить принципові плюралізму і полягає у нав'язуван­ні чиєїсь позиції як єдино правильної і обв'язкової для всіх, у використанні край­ніх силових заходів (бойкот, страйк, блокада) або навіть таких, що виходять за межі закону — насильства, терору тощо.

Електорат (лат. elector — виборець) — сукупність громадян, які користуються активним виборчим правом, тобто правом обирати когось до складу орга­ну влади.

Ембарго (ісп. embargo — арешт, заборона) — державна заборона на ввезення або вивіз з країни певного виду товарів, послуг, валютних та інших цінно­стей, засіб міжнародного тиску, примусу.

Етатизм (франц. etat — держава) — підпорядкування державі усіх сфер життя суспільства; політика активного втручання держави в економічну та інші сфери життя суспільства, цілковита їх підконтрольність державі.

Єврокомунізм — ідейно-політична течія в західноєвропейських комуністичних партіях, що склалася наприкінці 1970-х — на початку 1980-х pp. на тлі загострення кризових явищ у світовій соціалістичній системі. Єврокомунізм став новою моделлю «третьої ідеології», альтернативною як щодо західного варіанта індустріального модернізаційного розвитку, так і щодо радянського досвіду соціалістичного будівництва. Концептуальні постулати єврокомунізму ґрунтува­лися на відмові від провідної ролі КПРС, універсальності радянського досвіду, визнанні ефективності національних моделей соціалістичного будівництва, багатопартійної демократії, соціального плюралізму. У політиці єврокомунізм спирався на стратегію реформізму в умовах капіталістичної системи, відмову від революційних насильницьких методів оновлення суспільства.

Європейська економічна інтеграція — процес поступової уніфікації та зрощування національних економік європейських держав з метою подолання суперечностей між інтернаціоналізацією господарського життя та обмеженими можливостями внутрішніх ринків.

Європейська система колективної безпеки — комплекс заходів і зобов'язань держав з метою зміцнення безпеки і запобігання виникненню війни в Європі в 1930-х pp.

ЄЕС («Спільний ринок») — економічний союз країн Європи, що передбачав формування «спільного ринку» шляхом усунення митних та інших перешкод в торгівлі, переміщення робочої сили, капіталів.

ЄС (Європейський Союз) — інтеграційне об'єднання європейських країн, створення якого було проголошено 1 листопада 1993 р. як результат тривалого процесу європейської інтеграції. ЄС базується на трьох засадах: 1) Європейське Співтовариство; 2) спільна зовнішня політика й політика в сфері міжнародної безпеки; 3) співробітництво у внутрішній та правовій політиці. Передбачено запровадження громадянства ЄС.

Золотий стандарт — визначення золотого вмісту кожної національної валюти, встановлення відповідного паритету валют і забезпечення режиму їх вільного обміну на золото.

Ізоляціонізм (франц. isolation — відособлення, роз'єднання) — ідея незалучення США до справ інших країн, розташованих поза Американським конти­нентом, та відповідна зовнішньополітична стратегія.

Імпічмент (англ. impeachment — осуд, звинувачення) — передбачена конституціями ряду країн процедура притягнення до парламентської відповідально­сті й можливого відлучення від влади вищих посадових осіб держави включно з президентом, в разі, якщо вони скоїли вчинки, що підлягають такому звинува­ченню.

Інвестиції (лат. investo — одягаю) — довгострокові вкладення капіталів у створення і модернізацію підприємств, розвиток всієї виробничої інфраструкту­ри, освоєння нової техніки і технології.

Інновація (лат. innovatio) — комплексний процес створення, розповсюдження і використання будь-яких технічних, технологічних, організаційних і інших нововведень. Від звичайних нововведень інноваційна діяльність відріз­няється перш за все планомірним характером пошуку і досягнення нових спосо­бів і компонентів суспільної діяльності.

Інтеграція (лат. integratio — відновлення, з'єднання) — процес, результатом якого є досягнення єдності та цілісності всередині системи, заснованої на взаємодоповненні окремих спеціалізованих елементів.

Інтервенція (лат. interventio — втручання) — насильницьке втручання одні­єї або кількох держав у внутрішні справи іншої держави.

Інфляція (лат. inflatio — вздуття) — знецінення грошей, що виявляється у формі зростання цін на товари і послуги, не обумовленого підвищенням їх якості.

Інформаційне суспільство — сучасний тип суспільства, в якому провідної ролі набувають інформаційні технології і засоби масової комунікації, інформацій­ний обмін (у тому числі і на міжнародному рівні) є товаром, послугою, джерелом додаткового продукту в економічному механізмі, запорукою політико-правової ста­більності, найважливішим чинником формування масової свідомості і забезпечен­ня життєвого рівня. Інформаційне суспільство визначається або як синонім постін-дустріального суспільства (чи одного з етапів його розвитку), або як принципово нова стадія суспільного розвитку, що приходить на зміну постіндустріальній фазі.

Інфраструктура (лат. infra — нижче, під і structure — побудова, розміщен­ня) — комплекс галузей господарства, що обслуговують виробництво (виробни­ча інфраструктура — дороги, канали, водосховища, порти, аеродроми, транс­порт, зв'язок тощо) або забезпечують умови життєдіяльності суспільства (соціальна інфраструктура — освіта, охорона здоров'я, наука тощо).

Ісламський фундаменталізм —- релігійно-політичний рух, прихильники якого виступають за повернення до «фундаменту» — витоків ісламу — і перебу­дову суспільства на основі релігійних традицій.

Капітуляція (лат. capitulatio, від capitulo — домовляюся) — припинення опору збройних сил або частини їх на умовах, запропонованих переможцем чи погоджених внаслідок переговорів.

Квебекська проблема — проблема ефективного функціонування Канадської Федерації, проявом якої є посилення сепаратистських тенденцій у діяльності провінційних адміністрацій і, зокрема, вимоги уряду Квебеку визнати франкомовне населення провінції окремою нацією і надати їй особливий статус.

Кейнсіанство (англ. J. Keynes — прізвище англійського економіста (1883 — 1946)) — широкий спектр економічних уявлень, відмінною рисою яких був аналіз макроекономічних чинників, вивчення ринку як єдиної системи, що підлягає цен­тралізованому стратегічному регулюванню, спроба виробити цілісну модель еко­номічного розвитку індустріального суспільства в умовах структурних змін.

Клерикалізм (лат. clericalis — церковний) — ідеологічна доктрина, що передбачає пріоритет церкви і духовенства в суспільному житті.

Колабораціонізм (франц. collaboration — співробітництво) — співпраця громадян окупованої території з окупантами.

Командна економіка — спосіб управління економічною системою, господарством країни, заснований на високому рівні централізації функцій керівниц­тва економікою, застосуванні директивних методів управління, зосередженні основних видів ресурсів виробництва в державній власності.

Компрадорська буржуазія (ісп. comprador — покупець) — буржуазія економічно відсталих країн, яка здійснює посередництво між іноземним капіталом і національним ринком.

Комунізм (лат. communis — спільний) — політична ідеологія, яка передба­чає побудову суспільства на засадах колективізму, соціальної рівності та соціальної справедливості. Провідними теоретиками комунізму були К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін. Основою марксистської концепції є вчення про класову боротьбу, орієнтація на переважно насильницьку реалізацію класових цілей. Метою класової боротьби визнається встановлення диктатури пролетаріату, яка приводить до побудови безкласового суспільства, створення умов для від­мирання держави. Класова теорія є вихідним пунктом для розуміння політичної поведінки мас, окремих лідерів, їх інтересів.

Комюніке (франц. communique, від лат. communico — повідомляю) — офі­ційне урядове повідомлення про міжнародні переговори та угоди, про важливі події внутрішнього життя країни, військові дії тощо.

Конкуренція (лат. concurrentia — змагання, суперництво) — змагання між виробниками (продавцями) товарів, а в широкому сенсі — між будь-якими еко­номічними, ринковими суб'єктами; боротьба за ринки збуту товарів з метою отримання вищих прибутків і інших вигод.

Консерватизм (лат. conservare — охороняти, зберігати) — політична ідео­логія і практика суспільно-політичного життя, що орієнтується на збереження та підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад.

Конституція (лат. constitution — організація, устрій, настанова) — основ­ний закон держави, сукупність правових норм найвищої юридичної сили, які формулюють і затверджують найзагальніші, основоположні принципи держав­ного ладу і правовий стан особи, визначають принципи й порядок утворення та діяльності органів влади й управління, їх компетенцію, організацію та головні засади правосуддя, виборчої системи тощо.

Контркультура — субкультура, норми або цінності якої суперечать основ­ним складовим пануючої культури.

Конформізм (лат. conformis — подібний) — пасивне прийняття існуючого порядку речей, пануючих думок тощо, часто під явним або прихованим тиском соціальної групи.

Концентрація виробництва (лат. concentratio, від соп — з і centrum — центр) — зосередження виробництва одного або декількох споріднених видів продукції на великих підприємствах, в межах невеликого регіону.

Концесія (лат. concessio — дозвіл, поступка) — договір про передачу дер­жавних джерел природних багатств або господарських об'єктів у тимчасову експлуатацію іноземним фірмам або приватним особам.

Корпоративна система (лат. corporatio — об'єднання) — вид соціальної організації суспільства, що характеризується наявністю жорсткої ієрархічної системи влади, в якій одержавлені корпорації, що об'єднують робітників і під­приємців за галузевою ознакою, тримають під контролем інститути громадянсь­кого суспільства.

Корупція (лат. corruptio — підкуп) — використання службового становища для досягнення особистих цілей через хабарництво та інші незаконні засоби.

Країни, що розвиваються («Третій світ») — умовна назва тих держав Азії, Африки, Латинської Америки, які у другій половині XX століття звільнилися від колоніальної залежності.

Легітимність (лат. legitimus — законний, правомірний) — визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження; здатність політично­го режиму досягати суспільного визнання й виправдання обраного політичного курсу, прийнятих ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади.

Ленд-ліз (англ. lend-lease, від lend — давати в борг і lease — здавати в оренду) — система передачі США у позику або в оренду озброєння, боєприпасів, продовольства та інших матеріальних ресурсів країнам антигітлерівської коалі­ції в період Другої світової війни.

Лібералізм (лат. liberalis — вільний) — політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва та демо­кратичних свобод.

Ліга Націй — міжнародна організація співробітництва між державами і народами (1919—1946), попередниця ООН.

Лобізм (англ. lobby — кулуари, коридори) — система зв'язків і відносин в середовищі політиків, державних чиновників, експертів тощо, яка дозволяє готувати й ухвалювати державно-політичні та адміністративні рішення, що відпо­відають інтересам певних промислових, фінансових та інших груп.

Локаут (англ. lock-out — замикати двері) — звільнення з ініціативи роботодавця робітників у зв'язку з колективним трудовим спором і оголошенням ними страйку, а також ліквідація або реорганізація підприємства.

Мажоритарна, пропорційна і змішана виборчі системи — певний поря­док проведення виборів та визначення результатів голосування. В умовах мажоритарної виборчої системи обраними до представницького органу вважа­ються кандидати або партійні списки, що отримали абсолютну більшість (50% плюс один голос) або відносну більшість (хоча б на один голос більше, ніж супер­ник) голосів; в умовах пропорційної виборчої системи голосування проводиться у багатомандатних округах за партійними списками і кожна партія отримує кіль­кість мандатів, що є пропорційною до кількості здобутих нею голосів; в умовах змішаної (пропорційно-мажоритарної) виборчої системи частина мандатів пред­ставницького органу розподіляється за результатами голосування в одноман­датних виборчих округах за мажоритарним принципом, а інша — за пропорцій­ним принципом представництва по багатомандатних округах.

Маккартизм (англ. J. McCarthy — прізвище американського сенатора (1909 — 1957)) — політико-ідеологічна кампанія викриття «підривної діяльності» комуністів в США в роки «холодної війни», яка перетворилася на тотальне пере­слідування інакодумців, «полювання на відьом».

Мандатна система (лат. mandatum — доручення) — встановлена державами Антанти система, в рамках якої окремим державам надавалися мандати на управління територіями, що складали раніше володіння колоніальних дер­жав, які зазнали поразки у Першій світовій війні.

Маргіналізація (лат. marginalis — той, що знаходиться на краю) — незавершений, неповний перехід людини в нове соціальне середовище, за якого вона втрачає попередні соціальні зв'язки, але ще не може повною мірою при­стосуватися до нових умов життя.

Масова культура — поняття, що відображає найбільш типовий спосіб існу­вання культури в умовах сучасного суспільства. У найзагальнішому вигляді озна­чає виробництво культурних цінностей, розрахованих на масове споживання.

Мілітаризм (лат. militaris — військовий) — політика нарощування військо­вої могутності з метою активної підготовки до загарбницьких воєн.

Монетаризм (франц. monetaire — грошовий, від лат. moneta — монета) — економічна теорія, що стала основою неоконсервативно!' економічної філософії. В основу монетарної теорії покладений постулат про провідну роль грошового чинни­ка в розвитку сучасної ринкової економіки. Монетаристи вважають, що нормальне функціонування економіки залежить від стабільності, передбачуваності, наступно­сті процесів, що відбуваються в грошовій сфері. Забезпечення такої ситуації стано­вить основне завдання довгострокового державного регулювання, основні важелі якого знаходяться в сфері бюджетної і грошово-кредитної політики.

Монополізація — процес структурної перебудови капіталістичної системи відтворення на основі концентрації виробництва і централізації капіталу.

Монополія (грец. monopolia, від monos — єдиний і роіео — продаю) — 1) форма виробничих відносин, пов'язана з укладенням договору про особливу політику на ринку виробництва і збуту продукції. Мета монополії — досягнення привілейованого становища в межах певної галузі або сфери виробництва, зокрема за рахунок монопольної ціни на продукцію. Розрізняються основні типи монополій: картель (договір про регулювання обсягу виробництва, умов найму і збуту при збереженні виробничої і торговельної самостійності підприємств), син­дикат (аналогічна угода, доповнена створенням єдиного торговельного представ­ника, тобто втратою торговельної самостійності), трест (угода, що створює єдине управління виробництвом і збутом), концерн (угода, що передбачає фактичне злиття капіталу і створення єдиної фінансово-виробничої системи); 2) виняткове право виробництва, торгівлі, промислу тощо, яке належить одній особі, зокрема «закриті монополії» (захищені юридичними обмеженнями) і «природні монополії» (ті, що виникли через специфіку використання тих або інших ресурсів).

Мультикультуралізм — політика щодо національних меншин або іммігрантів, спрямована на задоволення та підтримку їхніх культурних запитів за умов цілеспря­мованого виховання лояльності до єдиної в межах держави політичної нації.

Народний фронт — масовий антифашистський рух, на базі якого відбувалося організаційне об'єднання міжпартійних коаліцій і утворення коаліційних урядів (Франція, Іспанія).

НАФТА — угода про вільну торгівлю між США, Канадою та Мексикою, яка є фундаментом інтеграційних процесів в Північній Америці.

Націоналізація (франц. nationalisation, від лат. natio — народ) — зміна форми власності підприємств або галузей економіки з приватної на державну. Від націоналізації слід відрізняти експропріацію, пов'язану з ліквідацією самого інституту приватної власності і здійснювану на безкомпенсаційній основі.

Націоналізм (франц. nationalisme, від лат. natio — народ) — система погля­дів, ідеологія, в основі якої — трактування нації як вищої цінності і форми спільності.

Нейтралітет (лат. neutralis — той, що не належить ні до того, ні до іншого) — статус неприєднання до військових блоків в мирний час або до будь-якої з вою­ючих сторін під час війни.

Неоколоніалізм (грец. neos — новий і лат. colonia — поселення) — система заходів, спрямованих на збереження економічної залежності країн, що роз­виваються, від індустріально розвинених країн Заходу при формальному виз­нанні їх незалежності.

Неоконсерватизм (грец. neos — новий і лат. conservare — охороняти, зберігати) — провідний напрям сучасної консервативної ідеології, що став основою для формування доктринальних принципів впливових партій в країнах Заходу (республіканська партія в США, консервативна партія у Великій Британії, ХДС в Німеччині, ОПР у Франції). Стрижнем неоконсервативно'! ідеології є економічна концепція, альтернативна кейнсіанству. її основу склали теорія пропозиції і монетаристська теорія, орієнтовані на дослідження проблем стійкого неінфля-ційного розвитку економіки, чинників її ефективності, зокрема необхідного балансу між державним втручанням і вільними ринковими механізмами. Як політична філософія неоконсерватизм є альтернативою післявоєнному соціаль­ному лібералізму, апелюючи до традиційних ліберальних цінностей (демократія, свобода, ринкові відносини, правові принципи соціального саморегулювання). З цим доктринальним комплексом поєднується широке коло традиціоналістсь-ких ідей, заснованих на прагненні оздоровити суспільство, відновити природний порядок речей, переважання природної мотивації людської поведінки. Важливу роль в неоконсервативній ідеології грають сімейні і релігійні цінності. Як прави­ло, неоконсервативні рухи є опорою для ідеї сильної держави як гаранта право­порядку. Тим самим неоконсерватизм спирається на синтез ідей індивідуалізму і етатизму, соціальної відповідальності особи і держави.

Неолібералізм (грец. neos — новий і лат. liberalis — вільний) — сукупність доктрин, що виникають у другій половині XX ст., в яких поряд з принципами «кла­сичного» лібералізму — індивідуальної свободи, необмеженої конкуренції, недо­торканності приватної власності, демократії — підкреслюється значимість втру­чання держави, покликаної створити сприятливі умови для їх реалізації.

Неореалізм (грец. neos — новий і лат. realis — дійсний) — різновид критичного реалізму в кінематографі, образотворчому мистецтві і літературі, що ставить за основну мету правдиво, об'єктивно відобразити дійсність, показати «розгримоване життя», розгорнувши перед глядачами панораму життя знедоле­них людей, боротьбу за соціальну справедливість.

«Новий курс» («New Deal») — політика реформ президента Ф.-Д. Рузвельта в США в 1930-х pp., спрямована на виведення країни з економічної кризи шля­хом посилення державного регулювання соціально-економічних процесів.

Ноу-хау (англ. know how — знаю як) — науково-технічні і економічні знан­ня, виробничий і господарський досвід, спеціальні навички, необхідні для орга­нізації виробництва і реалізації товарів.

Науково-технічна революція (НТР) — якісні зміни продуктивних сил люд­ства на основі перетворення НТР науки у провідний чинник суспільного вироб­ництва. Стратегічні напрями НТР: 1) комплексна механізація і автоматизація виробництва, комп'ютеризація; 2) освоєння космосу; 3) використання нових джерел енергії; 4) створення штучних матеріалів.

Опозиція (лат. oppositio — протиставлення) — 1) форма протистояння влади та певної соціальної групи чи політичного об'єднання; протидія якоїсь політичної сили офіційному курсу правлячих кіл, її боротьба за прихильність виборців і прихід до влади або за втілення своїх пропозицій у політичні рішення; 2) група осіб (партійне угруповання, парламентська фракція), що проводить політику протиставлення думкам більшості.

Організація Об'єднаних Націй (ООН) — універсальна міжнародна організація, головними цілями якої є підтримка і зміцнення міжнародного миру й без­пеки, розвиток співробітництва між державами на основі принципів рівно­прав'я й самовизначення народів.

Патерналізм (лат. paternus — батьківський) — особливий тип протекційних відносин, що передбачає надання певних соціальних і економічних гарантій і пільг в обмін на особисту лояльність. Сучасні форми патерналізму сформували­ся і поширилися в країнах наздоганяючого розвитку, а також в європейських країнах, що пройшли після Другої світової війни стадію «економічного дива». Символом нового патерналізму став досвід організації трудових відносин японських корпорацій. У 1980-х pp. концепція патерналізму була поширена і на проблему соціальних аспектів державної політики.

Пацифізм (лат. pacificus — той, що утихомирює) — 1) світогляд, заснова­ний на ідеалах ненасильства, соціальної солідарності, загального миру; 2) філосо­фія міжнародних відносин, що набула реального поширення з середини 20-х pp. XX ст., заснована на принципах створення міжнародного правового простору, системи міжнародного арбітражу, політики роззброєння, відмови від воєн як засобу політики; 3) суспільно-політичний рух, який виступає з морально-етичним засудженням агресивної зовнішньої політики і мілітаризації, тісно пов'язаний з правозахисним рухом.

«План Дауеса» — план послаблення умов репарацій з Німеччини з метою відродження її військово-економічного потенціалу і використання німецької економіки як знаряддя для проникнення американського капіталу в європейсь­кі країни.

«План Маршалла» — програма відновлення і розвитку Європи після Другої світової війни на оонові надання економічної допомоги з боку США.

Плюралізм (лат. pluralis — багаточисельний) — ідейно-регулятивний прин­цип суспільно-політичного та соціального розвитку, що базується на існуванні кількох (чи багатьох) незалежних витоків політичних знань і розуміння буття; система влади, що ґрунтується на взаємодії та протидії політичних партій та гро­мадсько-політичних організацій.

Політика «умиротворення агресора» — політика Великої Британії та Франції, що передбачала поступки гітлерівському уряду щодо його намірів реві­зувати Версальські домовленості та відмову від силових методів щодо Німеччи­ни, які б дали їй привід розпочати війну.

Популізм (лат. populus — народ) — схильність політиків домагатися визнання їхньої громадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прий­нятних для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних заходів щодо розв'язання суспільних проблем.

Постіндустріальне суспільство (лат. post — після і industrialis — промисловий) — поняття, яке відображає специфіку сучасного періоду розвитку про­відних країн Заходу, що має якісну відмінність від індустріальної модернізації. Основні постулати концепції постіндустріального суспільства були відображені в роботах Д. Белла, М. Кана, 3. Бжезинського, О. Тоффлера, А. Турена та ін. Відзна­чається, що переважаючими сферами економічної активності в традиційному, індустріальному і постіндустріальному суспільстві виступають відповідно «пер­винна сфера» (сільське господарство), «вторинна сфера» (промисловість) і «тре­тинна сфера» (послуги, зокрема наука, освіта). Отже, вирішальну роль в перехо­ді на постіндустріальну стадію розвитку відіграє падіння ролі промислових чин­ників розвитку і зростання значущості інтелектуальних технологій.

Правова держава — суверенна політико-територіальна організація публічної влади, яка ґрунтується на принципі верховенства права, дотримання закону, поважання особи й недоторканності її прав, свобод та законних інтересів.

Приватизація (лат. privates — особистий, приватний) — процес перетворення будь-якої форми власності (державної, колективної, особистої тощо) на приватну; передання частини державної власності в будь-яку іншу недержавну власність, трансформація державних підприємств та організацій в акціонерні, колективні, кооперативні, приватні тощо.

Протекціонізм (лат. protectio — прикриття) — економічна політика держа­ви, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції та на розширення зовнішніх ринків. Протекціонізм, як правило, реалізується через митну політику.

Радикалізм (лат. radicalis — докорінний) — рішуче, безкомпромісне здійснення намірів у тій іншій справі, сукупність соціально-політичних ідей і дій, спря­мованих на докорінну зміну основних інститутів або політичної системи в цілому.

Ратифікація (лат. ratificatio, від ratus — вирішений, затверджений і ficere — робити) — затвердження верховним органом державної влади міжнародного договору, який з цього моменту набирає юридичної сили для даної держави.

Реваншизм (франц. revanche — відплата) — політична ідеологія, заснована на ідеях відплати, реваншу за військові поразки, утиск національних і дер­жавних інтересів.

Революція (лат. revolutio — переворот) — докорінна зміна, стрибкоподіб­ний перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового; перево­рот у житті суспільства, який зумовлює ліквідацію віджилого суспільного ладу й утвердження нового.

«Рейганоміка» — економічна політика президента США Р. Рейгана, засно­вана на мінімізації втручання держави в економічне життя, максимальному вивільненні ринкових механізмів.

Репарація (лат. reparatio — відновлення) — вид матеріальної міжнародно-правової відповідальності, що полягає у відшкодуванні державою, що здійснила агресію, завданих нею державі — жертві агресії збитків в грошовій або іншій формі. Від репарації потрібно відрізняти контрибуцію — платежі переможеної держави країні-переможниці (сучасним міжнародним правом заборонена).

Референдум (лат. referendum — те, що має бути повідомлене) — всенародне голосування з найважливіших питань державного життя.

Реформа (лат. reformare — перетворювати) — перетворення; зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.

Римський клуб — міжнародна неурядова громадська організація, створена у 1968 p., членами якої є видатні політичні діячі, представники промислових і фінансових кіл, відомі вчені, і яка займається організацією досліджень впливу нау­ково-технічного прогресу на світовий суспільний розвиток. Діяльність клубу сприя­ла виникненню інноваційного наукового напрямку — «політичної глобалістики».

Роздержавлення економіки — зниження ролі держави в управлінні економічними об'єктами при одночасній приватизації частини державної власності, передачі ряду повноважень державних органів підприємствам, розвитку при­ватного підприємництва.

«Розрядка міжнародної напруженості» — процес зняття напруженості і нормалізації відносин між державами з різним суспільним ладом, перебудови міжнародних відносин на засадах мирного співіснування.

«Рурський конфлікт» — спроба Франції примусити Німеччину виконувати її репараційні зобов'язання методом окупації Рурської області Німеччини (1923 p.).

Рух неприєднання — міжнародне об'єднання країн світу, що визнали неприєднання до військових союзів великих держав одним з основних принци­пів своєї зовнішньої політики.

Рух Опору — національно-визвольний антифашистський рух, який виник під час Другої світової війни, проти німецьких, італійських і японських окупантів, їхніх союзників та колабораціоністів.

Сателіт (лат. satelles — супутник, спільник) — держава, формально незал­ежна, але фактично підпорядкована іншій, сильнішій державі.

Сегрегація (лат. segregatio — відокремлення) — існуючий в деяких держа­вах вид расової дискримінації, який полягає у відділенні корінного населення від білих і законодавчому утиску його прав.

СОІ — програма стратегічної оборонної ініціативи США (1983 p.), що передбачала розгортання принципово нової протиракетної системи, здатної відбити або значно ослабити удар противника.

Соціал-реформізм — ідеологічний напрям, що утворився в соціал-демократичному русі кінця XIX — початку XX ст. переважно в європейських країнах, що відрізняються стабільним соціальним розвитком. Його основою було виз­нання неефективності революційних методів боротьби робітничого класу, зокре­ма відмова від концепції диктатури пролетаріату, ставка на реформаторське вдос­коналення капіталістичного суспільства, а не його руйнування. Розпад II Інтерна­ціоналу остаточно перетворив соціал-реформізм на самостійну гілку організова­ного робітничого руху, а надалі — на основу сучасної моделі соціал-демократії.

Соціальне партнерство — спільна діяльність уряду, підприємців та профспілок, спрямована на узгодження інтересів та вирішення проблем, передусім у соціальній та виробничій сферах.

Соціальне ринкове господарство — економічна модель, що є проміжним варіантом між класичною ліберальною ринковою економікою і кейнсіанською системою ДМК. Як і ліберальна класична модель, соціальне ринкове господар­ство визнає пріоритет вільного приватного підприємництва, стихійного ринко­вого регулювання економічних процесів. Проте за державою залишається функ­ція гаранта соціальної стабільності, що не допускає крайнощів приватнокапіта­лістичної експлуатації, підтримує соціальний мир, солідарність суспільних груп.

Суверенітет (франц. souverainete, від souverain — носій верховної влади) — стан незалежності державної влади від будь-якої іншої влади, який полягає в її праві та здатності самостійно, без втручання якоїсь іншої держави керувати своїм внутрішнім і зовнішнім життям. Державний суверенітет— це самостійність і неподільність, верховенство законодавчої, виконавчої та судової влади в межах території держави, її незалежність від зовнішнього впливу, влади якоїсь іншої держави; незалежність у здійсненні зовнішніх стосунків.

Сюрреалізм (франц. surrealisme — надреалізм) — модерністський напрям у мистецтві XX століття, що проголосив джерелом творчості сферу підсвідомості, інстинктів, а засобом — розрив логічних зв'язків, замінених суб'єктивними асо­ціаціями.

Терор (лат. terror — страх, жах) — політика залякування, насильства, роз­права з політичними противниками.

Тероризм — здійснення політичної боротьби залякування, насильства аж до фізичної розправи з політичними противниками; дестабілізація суспільства, державно-політичного ладу шляхом систематичного насильства і залякування, політичних вбивств, провокацій.

«Тетчеризм» — політика уряду М. Тетчер, спрямована на мінімізацію держав­ного втручання в соціально-економічну сферу, подолання інфляції, зниження подат­ків з метою стимулювання інвестицій в економіку, обмеження влади профспілок.

Технократія (грец. techno — майстерність і kratos — влада) — 1) вищий про­шарок технічних фахівців, менеджерів, які беруть участь в управлінні виробниц­твом, розробці державної економічної політики; 2) характеристика політичних режимів, в рамках яких значну частину владної еліти складають представники вищих технічних кадрів, менеджери тощо; 3) ідеологічна концепція, заснована на визнанні технічних і технологічних чинників визначальними у розвитку сучасного суспільства, а представників технократичної сфери — як найбільш значущий в сус­пільному житті соціальний прошарок.

Тимчасова стабілізація капіталізму — поняття, спочатку пов'язане з концепцією світової пролетарської революції, що розроблялася в рамках комуні­стичного руху, — як «тимчасова стабілізація світового капіталізму після револю­ційного піднесення післявоєнних років і перед новим етапом активізації рево­люційного руху пролетаріату», надалі співвідносилося з динамікою циклів розвитку капіталістичного виробництва у міжвоєнний період.

Тіньова економіка — економічна діяльність, яка з певних причин не враховується офіційною статистикою й не потрапляє до валового національного продукту.

Тоталітаризм (лат. totalis — весь, цілий, повний) — особливий тип суспіль­ної ідеології і політичних відносин; політичний режим, що характеризується всеохоплюючим (тотальним)

контролем держави над усіма сферами життя суспіль­ства. Класичними вважаються ознаки тоталітаризму, виділені К. Фрідріхом і 3. Бжезинським: 1) наявність офіційної ідеології, що визначає кінцевий загаль­нообов'язковий ідеал суспільного устрою, 2) монополія на владу єдиної тоталі­тарної партії, масової за характером, з ієрархічною структурою та харизматич-ним вождем; 3) система терористичного поліцейського контролю; 4) монополія партії на засоби масової інформації; 5) повний контроль партії-держави над збройними силами; 6) централізований контроль над економікою й система бюрократичного управління економічною діяльністю.

Транснаціональна корпорація (ТНК) — підприємство, що має дочірні ком­панії в інших країнах (не менше 25% продажів, активів, прибутків, зайнятих), з узгодженою єдиною політикою і загальною фінансовою структурою. Зростання впливу ТНК на світовому ринку відображає загальну тенденцію концентрації виробництва і централізації капіталу, що визначала розвиток індустріальної економічної моделі вже з початку XX ст. і отримала новий імпульс в умовах НТР.

Фашизм (італ. fascio — пучок, зв'язка, об'єднання) — категорія, яка харак­теризує певний тип тоталітарних політичних рухів, партій і режимів, що виника­ють в країнах Європи після Першої світової війни, а також відповідну їм ідеоло­гію. В умовах фашизму існує диктатура, схожа з військово-авторитарною. її від­мінність: до бюрократії, армії і церкви як корпоративних інститутів влади додаються єдина масова партія (як політичний авангард народу) і автономна система держбезпеки і терору (для санації суспільства в ім'я «народного інтере­су»). Система вождизму патронує всі ці інститути, залишаючись відносно авто­номною. Від власне фашистських відрізняються так звані фашизоїдні режими з фашистською атрибутикою, але без основної риси — масової партії, без меха­нізмів політичної мобілізації мас.

Фундаменталізм (лат. fundamentalis — основний, головний, глибокий) — ідеологія і політика, яка характеризується беззастережною прихильністю певним ідеям, цінностям і цілям.

Харизма (грец. charisma — божий дар) — виняткова обдарованість. Харизматичним лідером прийнято називати людину, наділену в очах його послі­довників авторитетом, заснованим на виняткових якостях його особи. В основі харизматичності — культ особи конкретної людини, не пов'язаний безпосе­редньо із місцем, яке вона займає в державній, політичній ієрархії.

«Холодна війна» — термін, яким характеризується розкол світу на два полі-тико-ідеологічні табори (комуністичний і демократичний) і гостра конфронтація між ними у формах гонки озброєнь, пропагандистської війни, регіональних конфліктів.

Хунта (ісп. junta — збори, об'єднання) — 1) група змовників, що незаконно захоплюють владу і здійснюють її диктаторськими методами; 2) виконав­ський, урядовий орган влади в деяких латиноамериканських країнах.

Централізація капіталу — процес широкої зміни інвестиційної бази виробництва, пов'язаний з широким розповсюдженням акціонерних товариств і банків, які акумулюють капітали дрібних і середніх власників, спрямовуючи їх на розвиток провідних галузей економіки.

Шовінізм (франц. chauvinisme, від N. Chauvin — прізвище французького солдата XIX ст., прихильника завойовницької політики) — агресивна форма націоналізму, проповідь національної винятковості, протиставлення інтересів однієї нації інтересам іншої, розпалювання національної ворожнечі й ненависті.

 

Запитання для колоквіуму

З новітньої історії країн Європи та Америки (І част.) для студентів стаціонарного відділення.

(контроль самостійної роботи студентів)

1. Економічний та політичний розвиток Іспанії у 1918-1923 рр.

2. Диктатура Примо де Рівери в Іспанії у 1923-1930 рр.

3. Демократична революція 1931-1939 рр. в Іспанії. Влада народного фронту.

4. Заколот генерала Ф.Франко і початок громадянської війни в Іспанії.

5. Воєнні дії в 1937-1939 рр. в Іспанії. Поразка республіканців.

6. Італія після І світової війни. Повоєнний соціальний рух.

7. Італійський фашизм та його ознаки.

8. Прихід фашистів в Італії до влади. Становлення фашистської диктатури.

9. Соціально-політичний розвиток Італії в 20-х роках XX століття.
Ю.Економічна криза в Італії (1929-1933 рр.). Антифашистський і робітничий рух.
11.Фашистська система ДМК в Італії. Посилення мілітаризації економіки в 30-х

роках XX ст.

12.Зовнішня політика італійського фашизму. 13.Становлення незалежної Польщі (1918-1922 рр.). 14.Радянсько-польська війна та наслідки (1920-1921рр.). 15.Соціально-економічний розвиток Польщі у першій половині 1920-х рр. 16.Державний переворот у травні 1926 р. Встановлення режиму "санації" у

Польщі.

17.Режим "санацій" у Польщі у другій половині 1930-х років. 18.Утворення Чехословацької республіки. Конституція 1920 року. 19.Чехословаччина в період повоєнної стабілізації. 20.Чехословаччина у II половині 1930-х років.

21.Болгарія у період повоєнної стабілізації. Діяльність уряду О.Стамболійського. 22.Політична конфронтація у Болгарії у 1923 році. 23.Соціально-політичний та економічний розвиток Болгарії у II половині 1920-х , І половині 1930-х рр.

24.Зміна монархічного режиму в Болгарії у II половині 1930-х рр. 25.Створення Королівства сербів, хорватів і словенців. Національна проблема. 26.Становлення югославської держави. Конституція 1921 року. 2 7. Соціально-економічний та політичний розвиток Королівства СХС уподовж 1920-х рр.

28.Державний переворот 1929 року в Югославії і становлення монархічної

диктатури.

29.Югославія у II пол. 1930-х рр.

30.Соціально-політичний та економічний розвиток Румунії у 20-х рр. XX ст. 31.Встановлення королівської диктатури в Румунії у другій половині 1930-х рр. 32.Революція в Угорщині у 1919 році. Угорська Радянська республіка. 33.Розвиток та сутність хортистського політичного режиму в Угорщині. 34.Економічне і соціально-політичне становище Португалії у міжвоєнний період. 35.Економічне і соціально-політичне становище Бельгії у міжвоєнний період.

З6.Економічне і соціально-політичне становище Нідерландів у міжвоєнний період.

37.Економічне і соціально-політичне становище Данії у міжвоєнний період. 38.Економічне і соціально-політичне становище Норвегії у міжвоєнний період. 39.Економічне і соціально-політичне становище Швеції у міжвоєнний період. 40.Економічне і соціально-політичне становище Фінляндії у міжвоєнний період. 41 .Економічне і соціально-політичне становище Австрії у міжвоєнний період. 42.Економічне і соціально-політичне становище Греції у міжвоєнний період. 43.Міжнародні відносини в Європі уподовж 1922-1925 рр.

44.Проблема створення системи колективної безпеки в Європі у міжвоєнний
період.

45.Репараційна проблема в Європі. Плани Дауеса і Юнга.

46.Криза колоніалізму та мандатна система.

47.Міжнародні відносини в Європі у II половині 1930-х рр.

48."Політика умиротворення агресора" та її зміст.

49.Розвиток освіти і науки у міжвоєнний період.

50.Розвиток літератури і мистецтва у міжвоєнний період.

51. Причини і характер II світової війни.

52. Початковий період II світової війни та його характеристика.

 

 

Теми для індивідуально-дослідного завдання з новітньої історії країн Європи та Америки

1. Соціально-політичний розвиток Великобританії у роки Першої світової війни. 2. Соціально-політичний розвиток Франції у роки Першої світової війни. 3. Соціально-політичний розвиток Німеччини у роки Першої світової війни.

Екзаменаційні питання

З новітньої історії країн Європи та Америки

    1. Періодизація Новітньої історії країн Європи і Америки (І частина). Проблема початку Новітнього часу в…

– Конец работы –

Используемые теги: Всесвітньої, історії, методики, викладання, історії0.08

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Всесвітньої історії та методики викладання історії

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

РАЗДЕЛ I. ОБЩИЕ ОСНОВЫ ТЕОРИИ И МЕТОДИКИ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ ВВЕДЕНИЕ В ТЕОРИЮ И МЕТОДИКУ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ Основные понятия теории и методики физической культуры
РАЗДЕЛ I ОБЩИЕ ОСНОВЫ ТЕОРИИ И МЕТОДИКИ... ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ... ВВЕДЕНИЕ В ТЕОРИЮ И МЕТОДИКУ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ...

Розділ І Методика викладання української мови як педагогічна наука. Методика навчання грамоти
Розділ І Методика викладання української мови як педагогічна наука Методика навчання грамоти... Лекція години... Предмет і завдання курсу методики викладання української мови в початкових класах Методика навчання грамоти завдання...

Лекція 1. Вступ до курсу історії України 1. Курс історії України в системі гуманітарних наук. Предмет, мета та завдання курсу. 2. Періодизація історії України
Лекція Вступ до курсу історії України План...

Методика аудита затрат предприятий торговли (Методика аудиту витрат пiдприемств торгiвлi на матерiалах СП "ПОЛIСЕРВIС")
У звязку з економічною кризою більшість заводів, фабрик, виробничих підприємств Львівщини, як і України взаглі, або припинили своє існування або… Правильність обліку витрат має ваелике значення. Дані про витрати використовуються для визначення собівартості товарів, обчислення податків та визначення фінансових…

План конспекту уроку з Всесвітньої історії для 11 класу
ХІД УРОКУ I Організаційний момент уроку II Актуалізація опорних знань Бесіда Як би ви... Робота з таблицею...

Лекція №1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ІСТОРІЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ. 1.2. Методико-методологічні засади аналізу історії економіч­ної думки
ПРЕДМЕТ І МЕТОД ІСТОРІЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ... Історична еволюція економічної думки... Методико методологічні засади аналізу історії економіч ної думки...

Лекції з історії світової та вітчизняної культури ФІЛОСОФСЬКО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІСТОРІЇ КУЛЬТУРИ
Навч посібник Вид ге перероб і доп За ред проф А Яртися та проф... ЗМІСТ ПЕРЕДМОВА...

Методика социальной работы с молодежью
Указом президента Российской Федерации 2009 год объявлен Годом молодежи.Это не случайно. Ведь именно молодежная политика на сегодняшний день является одним из самых… Теоретические вопросы.М.: Социум, 1999 58с Позднее более полное определение было дано И. С. Коном: «Молодежь -…

МЕТОДИКА И СИСТЕМА ОЦЕНИВАНИЯ ОЛИМПИАДНЫХ ЗАДАНИЙ ПО ОСНОВАМ БЕЗОПАСНОСТИ ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТИ
На сайте allrefs.net читайте: "МЕТОДИКА И СИСТЕМА ОЦЕНИВАНИЯ ОЛИМПИАДНЫХ ЗАДАНИЙ ПО ОСНОВАМ БЕЗОПАСНОСТИ ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТИ"

Методики прогнозирования межэтнических конфликтов
И поэтому взаимно дополняющих друг друга. 3. Одним из главных антропологических принципов является требование проводить исследование «в поле».… Его важнейший долг - не спровоцировать дальнейший рост напряженности, не дать… Данные методики дают возможность анализировать межэтнические отношения, определять уровень межэтнической напряженности…

0.031
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • По категориям
  • По работам
  • Адаптация психодиагностических методик Данные особенности особо проявляют-ся в процессе деятельности спортсмена в напряженных условиях соренований и под-готовки к ним. Другой вопрос… А в некоторых случаях можно до-бавить и не согласованность персонологических… Данна особенность измерительных механизмов может с успехом использоваться для модернизации процедуры тестирования…
  • Методики создания технологического процесса (ТП) обработки машиностроительной детали На сайте allrefs.net читайте: "Методики создания технологического процесса (ТП) обработки машиностроительной детали"
  • Методика преподавания психологии на тему "Сознание и бессознательное" Содержание с. ВВЕДЕНИЕ…I ГЛАВА Теоретический анализ методов, форм, технологий, приемов методики преподавания психологии…… .1.1 Характеристика… Цель исследования: изучить особенности преподавания темы «Сознание и… Предмет исследования: специфика преподавания данно й темы. Задачи исследования: - рассмотреть актуальность изучаемой…
  • Методика преподавания. Игровое обучение. Ещё в древних Афинах (VI—IV века до н. э.) пафос практики организованного воспитания и обучения пронизывал принцип соревнования . Дети, подростки,… Рутинное обучение выглядело так: учитель читал, давал образцы толкования,… Как педагогическое явление игру одним из первых классифицировал Фридрих Фрёбель, теория игры являлась основой его…
  • Методики научных исследований Этот древний опыт был сводкой простых наблюдений над явлениями в животноводстве. И тем е менее он был единственным по тому времени источником… А.Т. Болотов одним из первых показал взаимосвязь земледелия со скотоводством … В обосновании необходимости указанного направления большую роль сыграл профессор Михаил Георгиевич Ливанов…