При підрахунку перспективних ресурсів категорії С3 рівень підрахункових об’єктів в плані відповідає окремій пастці, здатній акумулювати нафту і газ. Тип пастки визначається будовою структурно-фаціальної зони. Причетність груп зв’язаних між собою пасток до однієї зони нафтогазонакопичення, (а отже, і до однієї структурно-фаціальної зони) зумовлює переважну причетність покладів до одних і тих же пластів. Таким чином, при оцінці перспективних ресурсів об’єктами підрахунку одного рівня в плані і розрізі є пастки і нафтогазоносні пласти. При цьому пласт розглядається як мінімальний підрозділ розрізу, здатний вміщувати самостійний поклад.
При будь-якому узагальненні завжди виникають труднощі з виділенням горизонтів, пластів і їх пропластків. Виходячи з результатів вивчення умов взаємодії пластів при їх дренуванні у разі багатопластових покладів, М. М. Іванова, И. П. Чоловский і И. С. Гутман запропонували кількісні критерії для вирішення цього питання. Зокрема, якщо пачка непроникних порід простежується усередині горизонту більш ніж на 70 % площі покладу, то вона служить розділом між пластами-колекторами. Пачки непроникних порід, поширені менш ніж на 70 % площі покладу, розділяють пропластки колекторів, що належать єдиному пласту. Якщо площа розповсюдження кожного непроникного пласта не перевищує 30 % площі покладу, то такі пропластки істотно не впливають на характер розробки і пласт можна вважати монолітним.